Рішення № 96173294, 07.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Справа № 160/312/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив застосувати арешт коштів ТОВ "Скайторг" на розрахункових рахунках відкритих в банківських установах: АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, номер рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; ПАТ АБ "Південний", МФО 328209, номер рахунків НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на підставі та наказу Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.12.2019 р. №1187, з 28.12.2019 року призначено проведення фактичної перевірки АЗС ТОВ «Скайторг»: с.Копили, вул.Стрельнікова, буд.1В, Полтавського р-н, Полтавської області. В порушення пункту 81.1 статті 81 ПК України відповідачем відмовлено в допуску до проведення фактичної перевірки, про що складено акт від 28.12.2019 р. № 1617/16-31-32-01/38954216 про неможливість проведення фактичної перевірки. У зв`язку з чим, в.о.заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській областе прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків від 02.01.2020 р., час прийняття 16 год. 00 хв., та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.02.2020 р. відповідачу з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. За таких обставин, податковий орган вважає за доцільне застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.3 ст.161 КАС України.

На виконання ухвали суду, 27.01.2020 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 2102 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 18.02.2020 року від позивача надійшли письмові заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження по даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області щодо розгляду справи за правилами спрощеного провадження.

До суду 20.02.2020 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2020 р. у справі №160/93/20 було відмовлено у відкритті провадження за поданням Головного управління ДПС у Полтавській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Скайторг», застосованого рішенням в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Полтавській області від 02.01.2020 року № 1. Таким чином, відсутність факту підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку (в даному випадку правова оцінка рішенню про застосування умовного адміністративного арешту на майно не надавалася) не може свідчити про відсутність підстав у контролюючого органу на реалізацію права на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника.

02.03.2020 року до суду від третьої особи - АТ Комерційний банк «ПриватБанк» надійшли пояснення, в яких зазначено, що контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. За змістом наведених норм для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків виник податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року по справі № 813/1586/17.

До суду 30.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки з моменту застосування рішенням в.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Цюпкою В.М. від 02.01.2020 року про застосування адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог п.94.19.1 пункту.94.19 статті 94 ПК України, а тому позовні вимоги контролюючого органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 27.03.2020 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №160/42/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу №1187 від 27.12.2019 р.

09.04.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед інших підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках. Відповідач обґрунтовує свою позицію наявністю ухвали суду від 03.01.2020 року у справі №160/93/20 за поданням Головного управління ДПС у Полтавській області про підтвердження адміністративного арешту майна ТОВ «Скайторг». При цьому, відповідачем не враховано, що розгляд подання судом не здійснювався, а отже дії та рішення Головного управління ДПС у Полтавській області неправомірними та нечинними не визнавалися, оцінка підстав прийняття рішення про накладення адміністративного арешту не здійснювалася. Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року було поновлено провадження по даній справі, оскільки обставини, що викликали зупинення провадження у справі відпали, а саме: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №160/42/20 набрало законної сили.

Третя особа - ПАТ АБ «Південний» до теперішнього часу будь-яких пояснень щодо даної позовної заяви на адресу суду не надіслала.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Скайторг" (код ЄДРПОУ 38954216) зареєстровано 29.10.2013 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради у встановленому законом порядку, перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Полтавській області, відповідно до пп.19.1.1.14 п.19.1.1 ст.19.1, пп.20.1.4 та п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.5, 80.2.6 п.80.2 ст.80, п.82.3 ст.82 ПК України прийняло наказ від 27.12.2019 р. №1187 «Про проведення фактичної перевірки» ТОВ «Скайторг» (ЄДРПОУ 38954216) за місцем фактичного провадження діяльності, а саме АЗС №15, що знаходиться за адресою: Полтавський район, м.Полтава, с.Копили, вул.Стрельнікова, буд.1В, за період з 15.08.2019 р. по дату закінчення перевірки у порядку встановленому Податковим кодексом України.

На підставі наказу №1187 від 27.12.2019 р., відповідно до направлень на перевірку від 27.12.2019 р. №3949 та №3950, головні державні ревізори-інспектори управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Полтавській області Кулаков О.Ю та Падолко О.П. прибули для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням АЗС ТОВ «Скайторг»: с.Копили, вул.Стрельнікова, буд.1В.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області Падалкою О.П. та Кулаковим А.Ю. пред`явлено керуючій АЗС-15 ОСОБА_3 службові посвідчення та надані для ознайомлення направлення на перевірку та копію наказу. ОСОБА_3 повідомила посадовим особам податкового органу про не допуск до перевірки, про що зробила запис в направленні на перевірку від 27.12.2019 р. № 3949.

Посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області складено акт від 28.12.2019 р. № 1616/16-31-32-01/38954216 про неможливість вручення копії наказу податкового органу та направлень на перевірку від 27.12.2019 р. № 3949 та 3950.

Посадовими особами відповідача складено акт відмови від проведення фактичної перевірки від 28.12.2019 р. №1615/16-31-32-01/38954216, в якому ОСОБА_3 зробила запис про отримання акту про не допуск до перевірки, та складено акт від 28.12.2019 р. №1617/16-31-32-01/38954216 про неможливість проведення фактичної перевірки.

Судом встановлено, що рішенням від 02.01.2020 р. №1 контролюючим органом, на підставі підпунктів 94.2.3, 94.2.8 пункту 94.2 статті 94 ПК України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Скайторг» (код ЄДРПОУ 38954216), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: Полтавський район, м.Полтава, с.Копили, вул.Стрельнікова, буд.1В.

В.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Полтавській області Цюпкою В.М. прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків від 02.01.2020 р., час прийняття 16 год. 00 хв., та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.02.2020 року відповідачу - ТОВ «Скайторг» з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. З урахуванням вказаного, позивач вважає за доцільне застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. №2755-VІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 ПК України.

Згідно з ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій, пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

У зв`язку з цим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Відповідно до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства, для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках фізичної особи-підприємця, відкритих в банківських установах.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі №813/2316/17 (К/9901/1695/18) та від 15 травня 2018 року у справі №820/4710/16 (К/9901/44814/18).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, зі змісту позову та із доданих документів судом встановлено, що позивач просить застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Скайторг» з підстав не допуску відповідачем посадових осіб позивача до перевірки.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Судом встановлено, що не погодившись із проведенням фактичної перевірки, ТОВ «Скайторг» 02 січня 2020 року оскаржило в судовому порядку наказ Головного управління ДПС у Полтавській області № 1187 від 27.12.2019 року "Про проведення фактичної перевірки".

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року по справі №160/42/20, яке було залишено в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року, було задоволено позовні вимоги ТОВ «Скайторг» та визнано протиправним та скасовано наказ від 27.12.2019 року № 1187 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Скайторг". В ході судового розгляду, судом встановлено, що наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.12.2019 року № 1187 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Скайторг" не відповідає вимогам Податкового кодексу України, оскільки в ньому не зазначені підстави для її проведення, які передбачені у пункті 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Окрім того, в спірному наказі не вказано, яка інформація була отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація була надана. Аналізуючи зміст оскаржуваного наказу, суд зазначає, що з цього змісту неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки. З огляду на викладене суд доходить до висновку, що оскільки наказ Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.12.2019 року № 1187 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "Скайторг", який був підставою для проведення фактичної перевірки за місцезнаходженням АЗС ТОВ «Скайторг»: с.Копили, вул.Стрельнікова, буд.1В, Полтавського району, Полтавської області, було скасовано, то підстави для накладення арешту на кошти ТОВ «Скайторг» за не допущення до перевірки - відсутні.

Крім того, суд враховує й той факт, що 03 січня 2020 року Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось до суду із заявою до ТОВ «Скайторг» з вимогами підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року у відкритті провадження за вищевказаною заявою відмовлено на підставі пункту 2 частини 4 статті 283 КАС України. Ухвала мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про існування між сторонами спору про право. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року по справі №160/93/20 - залишено без розгляду.

За викладених обставин, дані позовні вимоги позивача про застосування арешту коштів на рахунках відповідача не можуть бути задоволенні адміністративним судом з викладених вище підстав.

За положеннями частини першої статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В силу пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем не доведено наявності підстав для звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даної позовної заяви, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул.Європейська, 4, м.Полтава, 36014, ЄДРПОУ 43142831) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайторг» (вул.Старокозацька, 40, офіс, 4, м.Дніпро, 49000), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» (вул.Краснова, 6/1, м.Одеса, 65059, ЄДРПОУ 20953647), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (вул.Грушевського, 1д, м.Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570) про застосування арешту коштів на рахунках платника податків - відмовити повністю.

Судові витрати не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма