Рішення № 96173030, 09.04.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/869/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо невиплати в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно; зобов`язання командира військової частини 1141 внести зміни в наказ командира військової частини 1141 від 16.12.2020 року № 262, щодо виплати позивачу грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 48380,66 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів; стягнення з військової частини 1141 Національної гвардії України грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 48380,66 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 05.07.1999 року по 16.12.2020 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 1141 Національної гвардії України та відповідно до наказу №62 o/с від 11.12.2020 року начальника Західного територіального управління Національної гвардії України та наказу №262 від 16.12.2020 року командира військової частини 1141 Національної гвардії України, звільнений із служби у запас за станом здоров`я, відповідно до підпункту «6» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Пpo військовий обов`язок і військову службу», про що зроблено запис у військовому квитку.

12.12.2020 року позивач подав рапорт про отримання грошової компенсації за не отримане речове майно на підставі довідки №49 від 02.12.2020 року про вартість речового майна, що належало мені до видачі, в якій зазначено всього 157 предметів на загальну суму 48380,66 грн.

Однак, командування військової частини в наказі №262 від 16.12.2020 року про звільнення позивача з служби, не зазначило про виплату грошової компенсації на підставі довідки №49 від 02.12.2020 року за не отримане речове майно в cyмi 48380,66 грн., a тому в день звільнення та до даного часу зазначені кошти позивач не отримав.

3 врахуванням зазначеного, ОСОБА_1 вважає, що відповідач, не зазначивши в наказі про звільнення даних щодо виплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно та не виплативши таку компенсацію у день звільнення, порушив його права і інтереси щодо належного матеріального забезпечення.

З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частин п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на момент звернення ОСОБА_1 щодо отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) передбачав право га отримання такої компенсації лише військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій службі, а відповідно пункт 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 не підлягав застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону №2011-ХІІ.

З наведених підстав відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09.04.2021 року відмовлено в задоволені клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду за його позовом до Військової частини 1141 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та поновлено вказаний строк.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 05.07.1999 року по 16.12.2020 року позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частини 1141 Національної гвардії України.

Наказом командира Військової частини 1141 Національної гвардії України від 16.12.2020 року №262 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 16.12.2020 року прапорщиком ОСОБА_1 який здав справи і обов`язки за посадою начальника варти відділення начальників варт стрілецької роти ( з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних) та звільненого відповідно до пункту «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 11.12.2020 року №62 о/с у запас (за станом здоров`я). У вказаному наказі, зокрема, зазначено, про виплату премії за період з 01 по 16 грудня 2020 року в повному обсязі, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік служби з дня його зарахування на військову службу та компенсації за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки як учасника бойових дій за період з 2015 по 2020 роки.

Після звільнення зі служби, позивачу стало відомо про те, що під час розрахунку у зв`язку із звільненням, йому безпідставно не було проведено нарахування та виплату грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі згідно з норм забезпечення під час служби.

Згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 №49 від 02.12.2020 року вартість речового майна, що підлягало видачі згідно норм забезпечення під час служби становить 48380,66 грн.

Вказана довідка про вартість речового майна, що належить до видачі №49 від 02.12.2020 року видана на підставі та відповідно до вимог пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно», що підтверджується листом Військової частини 1141 Національної гвардії України від 25.01.2021 року №50/41/27-49.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за недотримане під час проходження військової служби речове майно, звернувся із даним позовом до суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, у відповідності до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-XII продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 26.05.2016 року за №768/28898 встановлено, що ійськовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.

ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.

Оплата вартості пошиття предметів обмундирування та взуття, а також виплата грошової компенсації здійснюються за рахунок відповідних статей кошторису Міністерства оборони.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які звільнилися в запас, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім пункту 242 вищезазначеного Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, позивач, як військовослужбовець, звільнений з військової служби за станом здоров`я, на час підписання наказу про звільнення, мав право на грошову компенсацію вартості речового майна, яку він не отримав у період проходження військової служби.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 була видана довідка про вартість речового майна, що належить йому до видачі від 02.12.2020 №49, згідно з якою сума грошової компенсації за таке майно становить 48380,66 грн.

Враховуючи зазначене, позивач має законне право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна при звільненні з військової служби, оскільки така вимога відповідає нормам встановленим пунктами 2 та 3 Порядку №178 і він подав за місцем військової служби відповідну заяву, що передбачена пунктом 4 вказаного Порядку.

Відтак, позивач своєю вимогою висловив бажання щодо отримання грошової компенсації за неотримане ним під час військової служби речове майно.

Факт невидачі речового майна, його номенклатура, вартість доведені під час розгляду справи і ніким не оспорюється. Тому суд вважає, що відповідач протиправно відмовив йому в отриманні грошової компенсації за неотримане позивачем під час військової служби речове майно.

Стосовно вимог позивача у частині внесення змін до наказу командира Військової частини А1141 від 16.12.2020 року №262, суд вважає їх безпідставними, оскільки вказаний наказ вже був реалізований, тому вносити зміни для захисту прав позивача, на думку суду, є недоцільно. Позивача звільнено з військової служби 16.12.2020 року, з ним проведено розрахунок, ознайомлено та вручено усі необхідні документи, у тому числі і витяг з наказу командира Військової частини 1141 від 16.12.2020 року №262, в якому зазначено усі здійснені грошові виплати ОСОБА_1 . Крім цього суд звертає увагу, що питання щодо стягнення суми вказаної компенсації буде вирішуватись в межах виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно та стягнення з Військової частини 1141 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 48380, 66 грн., без урахування обов`язкових податків та зборів. В іншій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини 1141 Національної гвардії України (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 14323416) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 1141 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в день виключення із списків особового складу військової частини грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Стягнути з Військової частини 1141 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в розмірі 48380,66 грн. (сорок вісім тисяч триста вісімдесят гривень 66 копійок), без урахування обов`язкових податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк