Ухвала суду № 96172871, 01.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 квітня 2021 р. Справа № 120/5441/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представників позивача: Кшановського О.Д., Залокоцької В.Д.

представників відповідача: Козлачкової Ю.В., Іщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача по справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СтарКом"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СтарКом" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 08.10.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року постановлено розгляд справи за №120/5441/20-а здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Витаребувано додаткові докази та призначено судове засідання.

04.03.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. В обгрунтування представник відповідача покликається на висновок Верховного Суду у справі №500/2486/19, у постанові якого відступлено від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 по справі №2540/2576/18 у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Так, відповідач вказує, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки, такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18. Отже, при розгляді справи №500/2486/19 зроблено правовий висновок, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

На противагу позиції відповідача, представником позивача подано письмове заперечення на клопотання (вх №16959/21). Доводи позивача зводяться до того, що клопотання відповідачем подано з порушенням процесуальних строків для подання таких клопотань, що передбачено частиною 2 ст. 204 КАС України, в силу якої суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

По друге, представник позивача вказала, що податковим органом не доведено про обізнаність товариства про закінчення адміністративного оскарження. Крім того, висновок Верховного Суду по справі №500/2486/19 не може бути застосованим у розглядуваному випадку, оскільки, на відміну від обставин згадуваної справи, у цій справі рішення ДПС щодо розгляду скарги ТОВ "СтарКом" на податкове повідомлення-рішення на день подачі позову не було вручено останньому.

Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду, суд керується наступним.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Зазначив, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «СтарКом» оскаржує податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області № 0002530515 від 06.03.2020 року, які прийняті на підставі Акту перевірки № 141/0515/30836486 від 20.01.2020 року.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було подано Заперечення (вих. №1 від 17.02.2020 року) на Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року № 141/0515/30836486 від 20.01.2020 року (надалі- Заперечення), яке було зареєстроване ГУ ДПС у Вінницькій області 21.02.2020 року за № 5829/10/02-32 (а.с. 28-30).

04.03.2020 року на адресу Позивача надіслано лист №3187/10 02-32-05-15 від 03.03.2020 про розгляд Заперечення на Акт в якому повідомлено про залишення висновків акту від 20.01.2020 року № 141/0515/30836486 без змін (а.с. 32-39).

В подальшому Відповідачем прийнято осаржуване податкове повідомлення - рішення, яке позивачем отримане 10.04.2020, що не заперечується відповідачем.

27.04.2020 року товариством до Державної податкової служби України було надіслано скаргу (а.с. 40-50).

25.05.2020 року на адресу позовача надійшов лист про отримання ДПС України скарги (а.с. 51). Відповідно до листа додатково повідомляється, що з 02.04.2020 набрав чинності Закон №540-ІХ, згідно з яким тимчасово на період до 31.05.2020 (включно) зупинено перебіг строків, передбачених ст. 56 ПК в частині процедури адміністративного оскарження.

Відповідач стверджує, що процедура оскарження на податкове повідомлення-рішення була завершена 05.06.2020 року, прийняте рішення ДПС №18454/6/9-00-08-05-06-06 від 05.06.2020 про залишення скарги товариства без задоволення. Рішення ДПС платником отримано рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 11.07.2020. Натомість, вказує відповідач, до суду позивач звернувся 30.09.2020, а відтак пропущено місячний строк, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 ст. 56 ПК.

Проте, судом встановлено, що рішення ДПС не було вручено адресату, що доводиться рекомендованим повідомленням про вручення, а причини повернення поштового відправлення у довідці Укрпошти (Ф20) не зазначені. Відтак, вважати процедуру адміністративного оскарження завершеною не вбачається можливим.

Отже за умови того, що відповідачем не доведено факт вручення позивачу рішення ДПС №18454/6/9-00-08-05-06-06 від 05.06.2020, то суд погоджується з позивачем про неможливість стверджувати, що рішення було вручено товариству 11.07.2020.

Строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду після використання процедури адміністративного оскарження становить один місяць з дня отримання платником податків рішення про результати розгляду його скарги, оскільки в силу п. 56.17 ст. 56 ПК, процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Також суд погоджується із доводами представника позивача у частині того, що відповідно до постанови ВС у справі № 500/2486/19 вказано, що спірне рішення від 31 серпня 2018 року № 13627/М99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги представник позивач отримав 7 вересня 2018 року. На відміну від цього у даній справі рішення позивачем не отримано, про що позивач і наголошував у змісті позовної заяви.

Також суд вважає слушними доводи позивача щодо заявленого представником податкового органу клопотання на стадії дослідження письмових доказів, оскільки відповідачем після відкриття провадження у справі та на початку судового розгляду справи по суті не ставилось питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. В свою чергу, позивач наполягає, що на момент звернення товариства до суду сталою була практика щодо застосування 1095-денного строку звернення до суду з такого роду позовними вимогами. Таке клопотання заявлено та пов`язано саме із відступом Верховним Судом від попередньої правової позиції щодо строків звернення до суду, що на думку позивача погіршує становище останнього.

Відповідно до Рішення від 29 червня 2010 р. № 17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права. Так, Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Правова визначеність передбачає стабільність і цілісний характер законодавства, здійснення адміністративної та судової практики на основі закону відповідно до принципу верховенства права, а також прозорість і демократизм при прийнятті владних рішень.

Суд також враховує принцип законних очікувань, який є наслідком принципу правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Отже, правомірне очікування виникає і у тому випадку, коли внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.

Слід зазначити, що зміна правового підходу до визначення строків звернення до суду про оскарження податкових повідомлень-рішень та відступ від раніше висловлених позицій відбулось з моменту прийняття Верховним Судом постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, на яку і посилається відповідач у поданому клопотанні про залишення позову без розгляду.

Водночас, Верховний Суд у постанові у справі № 500/2486/19 вказав, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми. З метою уникнення прояву правового пуризму, необхідно вирішувати питання щодо причин пропуску позивачем строку звернення до суду та оцінювати їх поважність.

Проте, оскільки рішення ДПС щодо розгляду скарги ТОВ "СтарКом" останньому не вручено, а конверт повернуто без зазначення причин його невручення, та за умови відсутності опису вкадення поштового відправлення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вирішення питання щодо поновлення строку звернення до суду, оскільки такий строк не пропущено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна