Рішення № 96171527, 30.03.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2021Справа № 910/19970/20Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 142 144, 04 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Кузьменко В.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості у сумі 3 180 721, 64 грн, з яких: 3 068 375, 06 грн. - сума основного боргу, 79 964, 00 грн. - інфляційні витрати, 32 382, 64- 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

24.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/19970/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 26.01.2021.

25.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 26.01.2021 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні на 09.02.2021.

27.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що умовами договору не передбачено здійснення поетапної поставки продукції, а тому продукція вважається поставленою 06.08.2020. Отже, за доводами відповідача початком строку для розрахунку в розмірі ціни продукції 2 581 979,22 грн є 07.08.2020, а кінцем строку є 21.09.2020. Також, відповідач вважає, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договору не встановлений. Окрім того, відповідач звертає увагу, що позивачем не вірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

02.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що оскільки законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на здійснення реєстрації податкової накладної до виникнення строку з оплати товару, а отже після спливу такого строку у відповідача виник обов`язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ.

08.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення заборгованості у розмірі 2 698 601,06 грн та збільшення розміру інфляційних втрат у розмірі 93 573,12 грн, 3% річних у розмірі 48 570,92 грн.

08.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 09.02.2021 судом розглянуто заяву представника позивача від 08.02.2021 про зменшення розміру основної заборгованості та збільшення розміру інфляційних втрат та 3% річних.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У розумінні процесуального законодавства, під збільшенням/зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення/зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до заяви, позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 698 601,06 грн, інфляційних втрат у розмірі 93 573,12 грн, 3% річних у розмірі 48 570,92 грн.

Розглянувши заяву позивача, з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру основної заборгованості та збільшення розміру інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 09.02.2021 враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/19970/20 до судового розгляду по суті на 02.03.2021, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

15.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

24.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру заборгованості.

Судом розглянуто заяву представника позивача від 24.02.2021 про зменшення розміру заборгованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до заяви та наданих доказів, у зв`язку з повною оплатою відповідачем заборгованості у розмірі 2 698 601,06 грн, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 93 573,12 грн та 3% річних у розмірі 48 570,92 грн.

Розглянувши заяву позивача, з урахуванням зазначених пояснень, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру заборгованості, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

02.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.03.2021 суд оголосив перерву з розгляду справи по суті на 30.03.2021.

30.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні 30.03.2021 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2021 надав пояснення по суті заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 30.03.2021 не з`явився. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, направив заяву про розгляд справи без участі представника.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 30.03.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.2020 між Державним підприємством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Відокремлений підрозділ "Запорізька АЕС") (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" (постачальник, позивач) укладений договір поставки товару №171(6)20УК/53-121-01-20-09337 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію згідно специфікації на загальну суму 3 121 230,62 грн.

Згідно із п. 1.2 договору, строк поставки товару становить травень-липень 2020 року.

Відповідно до п. 3.1. вартість договору без урахування ПДВ - 2 601 025,52 грн, крім того ПДВ - 520 205,10 грн. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ - 3 121 230,62 грн.

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2. договору).

Згідно із п. 4.1. договору поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар згідно Правил ІНКОТЕРМС 2010, місце поставки: вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл.

За змістом п. 4.3. договору отримувач вантажу -ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом». Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватись наступними документами:

а) видаткова накладна - 3 шт;

б) копія сертифікату якості або висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи або іншого подібного документу;

в) податкова накладна (в ел.вигляді).

Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з дати укладення (п. 12.1. договору).

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 3 098 375,06 грн, що підтверджується видатковими накладними № КІ-02002495 від 22.05.2020, №КР-02000266 від 10.06.2020, №КР-02000286 від 02.07.2020, №КР-02000356 від 06.08.2020.

20.11.2020 позивач звертався до відповідача з претензіями вих.№263/юр/20 про оплату заборгованості у розмірі 7 815 293,06 грн, індексу інфляції та 3% річних. На підтвердження направлення претензії відповідачу позивач надав копії реєстру списку згрупованих цінних відправлень, копію опису вкладення в цінний лист №0407323212360 від 20.11.2020, поштової накладної №№0407323212360 від 20.11.2020.

Відповідач відповідь на претензію позивачу не надав, в порушення взятих на себе зобов`язань станом на час звернення позивача до суду заборгованість сплатив частково у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11676 від 17.09.2020, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у відповідача заборгованість становить 3 068 375,06 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 32 382, 64 грн - 3% річних та 79 964,00 грн - інфляційних втрат.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено заборгованість повністю у розмірі 3 068 375,06, у зв`язку із чим позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 48 570,92 грн - 3% річних та 93 573,12 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковими накладними № КІ-02002495 від 22.05.2020, №КР-02000266 від 10.06.2020, №КР-02000286 від 02.07.2020, №КР-02000356 від 06.08.2020 поставив відповідачу товар на суму 3 098 375,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В пункті 3.2. договору сторони погодили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи положення ст. 264 ЦК України, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:

за видатковою накладною № КІ-02002495 від 22.05.2020 (реєстрація податкової накладної - 01.06.2020) - до 06.07.2020;

за видатковою накладною № КІ-02000266 від 10.06.2020 (реєстрація податкової накладної - 18.06.2020) - до 28.07.2020;

за видатковою накладною № КІ-02000286 від 02.07.2020 (реєстрація податкової накладної - 14.07.2020) - до 17.08.2020;

за видатковою накладною № КІ-02000356 від 06.08.2020 (реєстрація податкової накладної - 14.08.2020) - до 21.09.2020.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлену продукцію є таким, що настав.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що строк оплати за товар в частині розміру суми ПДВ не настав, оскільки позивачем не виконані взяті на себе зобов`язання щодо надання відповідачу податкових накладних, передбачених у пункті 3.2. договору.

Відповідно до абз. 5 та 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні копії квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні, які зареєстровані позивачем у вказаному реєстрі, а тому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ за вище вказаними видатковими накладними також є таким, що настав.

Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не були надані податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, то тягар доведення неналежного виконання позивачем свого обов`язку щодо ненадання відповідачу документів покладається саме на відповідача.

Однак, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Натомість, видаткові накладні № КІ-02002495, №КР-02000266, №КР-02000286, №КР-02000356 підписані відповідачем без жодних зауважень.

Відповідач не надав у матеріали справи жодних вимог та претензій адресованих позивачу щодо надання визначених у пункті 4.3. документів.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини на які він посилається у відзиві на позов, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленої продукції позивачем, у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача 48 570,92 грн - 3% річних та 93 573,12 грн - інфляційних втрат.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що розрахунки здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки розмір витрат позивача не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності їх розміру.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 між адвокатом Омельченком О.М. та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" укладено договір про надання правової допомоги №31/УП/20.

В підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №31/УП/20 від 16.11.2020, рахунок-фактура №31/УП/20 від 15.12.2020 на суму 4 000,00 грн, Акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), ордер серії АІ №1074956 від 15.12.2020, платіжне доручення №307582595 від 16.12.2020 на суму 4 000,00 грн.

В пункті 8 детального опису наданих робіт від 16.12.2020 визначено, що гонорар адвоката за надану правову допомогу складає 4 000,00 грн.

Дослідивши подані документи, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг, наведених у поданому детальному описі робіт по договору поставки №171(6)20УК/53-121-01-20-09337 від 27.04.2020.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правову допомогу та витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги у сумі 4 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, оскільки судом задоволено позовні вимоги, суд покладає витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПАПІР" (04073, місто Київ, ВУЛ.КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 25394112) інфляційні втрати у розмірі 93 573,12 грн, 3% річних у розмірі 48 570,92 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 409, 70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.04.2021.

Суддя О.В. Гулевець