Рішення № 96171129, 12.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021р. Справа № 904/617/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотрансзбут» , м. Дніпро

До: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро, м. Дніпро

Про: стягнення 13 125, 42 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ТОВ «Теплотрансзбут» (позивач), з урахуванням уточнень позовних вимог звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро» (відповідач) про стягнення 12 089, 42 грн. ( в т.ч.: 12 089, 42 грн. - пеня; 1 036, 00 грн. - 3% річних ) штрафних санкцій за порушення відповідачем строків оплати поставленої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії №206 від 14.02.19р. (укладеним між сторонами), за період з 22.06.19р. по 09.07.19р.

Ухвалою від 08.02.21р. було відкрите провадження у справі №904/617/21 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України , без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим), що відповідач є бюджетною установою , обслуговується Державною казначейською службою і всі платежі здійснює у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України , що унеможливлює проведення відповідачем будь-яких оплат без зобов`язання, зареєстрованого органами казначейства в установленому Міністерством фінансів України порядку. Твердження позивача про допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання на загальну суму 478 040, 27 грн. (за період з 22.06.19р. по 04.11.20р.) не відповідає дійсності; рішення суду у справі №904/2732/19 ( яке набрало законної сили 12.11.19р.) було виконано лише 05.11.20р. внаслідок зволікання позивача з пред`явленням виконавчого документу до виконання до казначейської служби.

ТОВ «Теплотрансзбут» (позивач) у відповіді на відзив заперечував проти тверджень відповідача у відзиві на позов , зазначаючи (поміж-іншим), що він просить стягнути пеню та 3% річних на суму основної заборгованості за договором за період з 22.06.19р. по 09.07.19р.; а тому уточнені позовні вимоги не є переглядом вже вирішених питань в іншій справі, а є предметом розгляду в новій справі. Окрім того зазначав, що стягувач має право пред`явити судовий наказ до примусового виконання протягом трьох років; тобто звертатися за примусовим виконанням виконавчого документу є правом позивача, а не обов`язком.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро (відповідач) своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.; постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021р. №104 продовжено період карантину до 30.04.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.19р. у справі № 904/2732/19 (яке набрало чинності - 12.11.19р.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з КЕВ м. Дніпро на користь ТОВ «Теплотрансзбут»: 469 280, 82 грн. - пені (за договором на постачання теплової енергії №206 від 14.02.19р., укладеним між сторонами), 3% річних в сумі 3 856,52 грн, інфляційних втрат в сумі 4 902,93 грн; за період з 16.04.2019 року по 21.06.2019 року; 7 170, 60 грн. - витрат зі сплати судового збору, які були сплачені відповідачем 05.11.2020 року. Рішення обґрунтоване посиланням на порушення відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленої позивачем теплової енергії. Окрім того - вищезазначеним рішенням встановлено, що 10.07.19р. відповідач (КЕВ м. Дніпро) сплатив відповідачу основний борг в розмірі 700 419, 14 грн. (згідно платіжного доручення №1887 від 10.07.19р.) (а.с.12-19).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пп. 7.3.8. п. 7.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену п. 4.7. договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу на підставі Закону України «Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». (а.с.8-11).

За твердженням позивача, відповідач лише в 10.07.19р. сплатив заборгованість за поставлену теплову енергію у березні 2019р. на загальну суму 700 419, 14 грн. за вищезазначеним договором.

У зв`язку із невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії у позивач (згідно наданого ним розрахунку, а.с.33) відповідно до п.7.3.8. договору , приписів ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача: 12 089, 42 грн. - пені та 1 036, 00 грн. - 3% річних, за період 22.06.19р. по 09.07.19р. Судом здійснено перевірку правильності розрахунку розміру пені та 3% річних, порушень не виявлено. На час винесення рішення у справі відповідачем доказів погашення вищезазначених сум пені та 3% річних не надано. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача , складає: 13 125, 42 грн.

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно до п.1.9. цієї постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені . Відповідно до п.3.2. постанови : згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.12р., передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (див. додатково постанови Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанову Вищого господарського суду України від 16.03.2011 № 11/109).

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідач не навів жодних доказів на їх спростування. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Одночасно заперечення відповідача, суд оцінює критично ( оскільки позивач здійснив нарахування пені та 3% річних не заборгованість за рішенням суду від 15.10.19р. у справі № 904/2732/19, а на суму основної заборгованості в розмірі 700 419, 14 грн. за договором на постачання теплової енергії №206 від 14.02.19р.; при цьому позивачем при їх нарахуванні не було охоплено період пені та 3% річних, зазначений у рішенні суду від 15.10.19р. у справі №904/2732/19).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро ( 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13; код ЄДРПОУ 08004581) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплотрансзбут» (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, буд.2, кв. 44; код ЄДРПОУ 41679226): 12 089, 42 грн. - пеня; 1 036, 00 грн. - 3% річних та 2 270, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 12.04.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв