Ухвала суду № 96159488, 09.04.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6427/19

Провадження № 1-кп/645/229/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Мартинової О.М.,

секретар судового засідання – Кривченко Т.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Заярного С.Л.,

захисника – Назаренко Д.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова клопотання прокурора у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Зазначена справа розглядається судом колегіально у складі колегії суддів Фрунзенського районного суду м. Харкова: головуючий суддя – Мартинова О.М., судді – Бабкова Т.В., Алтухова О.Ю.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Оскільки на території України встановлено карантин та член колегії суддів - суддя Алтухова О.Ю. знаходиться на лікарняному, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого неможливо колегіально розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинуваченого під вартою головуючим суддею із складу колегії суддів по справі одноособово.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченого було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі м. Харкова.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2020 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 17 квітня 2021 включно.

Прокурором надано до суду клопотання, яким просив продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На підставі ст.177 КПК України з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, відсутність міцних соціальних зав`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, відсутність постійного місця роботи, наявність судимостей, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник Назаренко Д.А. заперечувала проти клопотання прокурора та підтримала думку обвинуваченого щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Прокурор заперечував проти клопотання обвинуваченного.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Оцінивши в сукупності обставини, визначені ст. 178 КПК України, необхідні для врахування при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд вважає, що інший, більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 діб.

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченим діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, обставини, на які посилається обвинувачений, щодо поганого стану здоров`я, обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу, не підтверджено належними доказами, крім того не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 5, ч.1 ст.177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі на домашній арешт, про що останній просить суд, на даній стадії розгляду справи не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків, а також належної поведінки та виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, про що клопотав захисник на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому продовжує строк обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 369 КПК України, суд-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання обвинуваченого щодо зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 07 червня 2021 року включно.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження запобіжного заходу до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошено 09.04.2021 року.

Головуючий суддя: О.М. Мартинова