Вирок № 96149456, 09.04.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/107/21

1-кп/189/38/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового провадження:

прокурор Сосницький П.С.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12021045540000010 від 15.01.2021 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, громадянин України, має середньо-спеціальну освіту, офіційно не працює, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , державних нагород не має, депутатом не являється, раніше судимий: 21.05.2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,

- який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим 21.05.2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив нове умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах.

Згідно положення «Про державну лісову охорону», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 – Державна лісова охорона діє у складі Держкомлісгоспу, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомлісгоспу. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.

Згідно наказу №126/1 від 28.08.2006 року, затвердженого директором ДП «Васильківський лісгосп» ОСОБА_2 , в.о. лісничого Великомихайлівського лісництва ОСОБА_3 , переведено на посаду лісничого Великомихайлівського лісництва, в завдання та обов`язки якого, згідно посадової інструкції, затвердженої наказом директора ДП «Васильківський лісгосп» ОСОБА_2 №24 від 28.02.2020 року, входить організовувати заходи з охорони лісів від самовільних рубань, робіт із захисту лісів від шкідників та хвороб, лісонасіннєвої справи, побічних лісових користувань, проводити огляд місць рубань і заготовленої деревини та іншої продукції лісу, складати протоколи (акти) про лісопорушення правил полювання та пожежної безпеки в лісах.

Потерпілий ОСОБА_3 , 14.01.2021 року, близько о 17:30 годині, з метою контролю за правильністю лісокористування в лісах, додержанням вимог лісового законодавства, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок та запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, на службовому автомобіля марки «ЗАЗ-110», д/н НОМЕР_1 , здійснював патрулювання на території обслуговування та, перебуваючи неподалік від лісосмуги, яка розташована за адресою вул. Лісна, с. Великомихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, а саме, обхід №2 квартал 13 виділ 1, почув звук працюючої бензинової пилки, який лунав із вказаної лісосмуги, після чого, зупинив автомобіль на узбіччі та направився до вказаного місця, де побачив, що там перебував мотоцикл марки «Планета» з боковим причепом, д/н НОМЕР_2 , в якому знаходилася розпиляна колода дерева породи «Ясен» та бензинова пилка марки «Белмотор» червоного кольору. Крім цього, на вказаному місці останній побачив раніше незнайомого йому чоловіка, яким являється ОСОБА_1 , та раніше незнайому йому жінку, якою являється ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_3 підійшов до останніх, представився та почав їм роз`яснювати, що ними було здійснено правопорушення, передбачене ст. 65 КУпАП - «Незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка», та що відносно них буде складено протокол про адміністративне правопорушення. Потім, ОСОБА_3 направився до спиляних дерев, і в цей час ОСОБА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із потерпілим ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що останній знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків та являється працівником правоохоронного органу, маючи злочинний умисел на заподіяння йому тілесних ушкоджень, перебуваючи в положенні стоячи один навпроти одного, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки по лівій скроневій частині голови та один удар ліктем правої руки в ділянку верхньої губи, після якого останній втратив рівновагу та впав на поверхню землі обличчям донизу. У результаті своїх умисних, протиправних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні, визнаючи себе повністю винним, та не оспорюючи фактичні обставини справи, обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Прокурор Сосницький П.С., також просив суд розглядати справу в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, потерпілий ОСОБА_3 не заперечував щодо розгляду справи в порядку частини 3 статті 349 КПК України.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції.

Суд роз`яснив учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухав думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, ухваливши допитати обвинуваченого, потерпілого та дослідити характеризуючі матеріали стосовно особистості обвинуваченого.

Після роз`яснення положень ч. 3 ст. 349 КПК України в суду немає сумнівів в добровільності та істинності позиції учасників судового провадження, у тому числі обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав суду, що у січні 2021 року, числа точно не пам`ятає, він разом зі співмешканкою ОСОБА_5 та її неповнолітніми дітьми перебував у будинку співмешканки за адресою: АДРЕСА_2 , в якому було дуже холодно, оскільки в будинку пічне опалення і не було дров. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_5 поїхав на мотоциклі до лісу і спилив одне дерево, яке загрузив у мотоцикл. До нього підійшов чоловік, який представилися лісничим і між ними виникла сварка з приводу спиляної деревини. В ході сварки обвинувачений ОСОБА_1 вдарив потерпілого ОСОБА_3 один раз кулаком в ділянку голови і один раз ліктем в обличчя, в район губи, після чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_1 сів на мотоцикл та покинув місце події, але по дорозі був затриманий працівниками поліції. У скоєному щиро кається, як мотив своїх дій пояснив, що злякався, що лісничий викличе поліцію і стосовно нього буде відкрите кримінальне провадження за незаконну порубку лісу, для чого, з метою уникнення за це покарання наніс удари потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що працює лісничим Великомихайлівського лісництва, 14 січня 2021 року, близько 17-30 на службовому автомобілі повертався додому і почув, що в лісі працює пилка. ОСОБА_3 зупинився, пішов на звук, присвітив ліхтарем і побачив мотоцикл, на якому сиділа дівчина, а в мотоциклі лежали дві спиляні деревини. Він підійшов до чоловіка, який був недалеко від мотоцикла, побачив, що біля нього також є спиляні дерева, представився і повідомив, що за незаконну порубку згідно норм КУпАП накладається стягнення у виді штрафу. Після чого ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком по голові, а другий удар ліктем по губі, внаслідок чого ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_6 разом з дівчиною покинули місце події. Потерпілий зателефонував до поліції. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Заслухавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши письмові докази в частині характеризуючих матеріалів, висновку експертизи, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є встановленою і доведеною належними і допустимими доказами, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_1 вчинений злочин, який згідно статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому, є щире каяття.

Згідно ст. 67 КК України до обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, слід віднести рецидив злочинів та вчинення злочину у зв`язку з виконанням потерпілим службового обов`язку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується негативно, інвалідом не являється, раніше судимий, працює не офіційно, проживає зі співмешканкою ОСОБА_4 , якій допомагає утримувати її малолітніх дітей, 2014 та 2017 року народження, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого слід обрати і призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією частини 2 статті 345 КК України.

Як встановлено судом, 21.05.2020 року Великоновосілківським районним судом Донецької області ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, йому призначене покарання у вигляді 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки.

За змістом ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Також, як роз`яснено в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин.

Тому, при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 слід керуватись положеннями ч. 1 ст.71, ст. 72 КК України і призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.05.2020 року.

На думку суду, призначене обвинуваченому покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370 - 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Великоновосілківського районного суду Донецької області від 21.05.2020 року, остаточно призначивши покарання ОСОБА_1 у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Чорна