Рішення № 96148649, 09.04.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/317/21

Провадження № 2/0203/516/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Лісіцині М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

встановив:

26 січня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що відповідач звернувся до позивача із заявою про отримання банківських послуг, у відповідності до якої позивач відкрив відповідачу кредитний рахунок з обумовленим лімітом, відповідач в свою чергу зобов`язався здійснювати погашення кредиту. Своїх зобов`язань відповідач не виконує, тому позивач в судовому порядку просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість, яка станом на 14 грудня 2020 року становить 10 922,31 грн., яка складається з 8 562,20 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 2 360,11 грн. – заборгованість по простроченим відсоткам, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. (а.с.1-6)

З адресно-довідкового підрозділу на запит суду надійшла інформація про те, що фізична особа ОСОБА_1 станом на 03 лютого 2021 року зареєстрованим не значиться, 14 грудня 2020 року був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , що територіально розташоване в Центральному районі міста Дніпро (а.с.149). 22 лютого 2021 року ухвалою судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська було прийнято дану позовну заяву на підставі п.9 ст.28 ЦПК України, за останнім відомим місцем проживання, та відкрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України і призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін та їх представників (а.с. 150 – 151).

Представник позивача у судові засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись шляхом направлення на його адресу судових повісток. Позивачем до позовної зави було додане клопотання в якому він просить суд розглянути справу за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк», проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує. (а.с.9)

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не находив. Відповідач про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України у відповідності до ст.ст.128, 129 ЦПК України (а.с.а.с.153, 160), а також шляхом направлення на адресу колишньої реєстрації судових повісток (а.с.а.с.152, 158), а також шляхом направлення SMS повідомлень (а.с.154, 159) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. Згідно довідки про доставку SMS, повідомлення значиться доставленим. (а.с.156)

З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст. 280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

11 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до позивача із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н, в якій виявив намір оформити на своє ім`я платіжну картку (кредитку). (а.с. 26)

11 серпня 2015 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 07/18, в подальшому кредитна картка перевидавалась, останній раз ОСОБА_1 була надана кредитна картка 27 грудня 2018 року № НОМЕР_2 з терміном дії до 09/22. (а.с. 24)

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідачу 11 березня 2015 року був встановлений кредитний ліміт в сумі 2 900 грн., який в подальшому змінювався, максимальний розмір тіла кредитного ліміту був встановлений 09 серпня 2018 року в розмірі 10 000 грн. (а.с. 25)

З виписки за договором № б/н укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, здійснював покупки, поповнював мобільні рахунки, тобто реалізувала своє право на користування кредитними коштами (а.с. 129 – 142).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що банком було виконано взяті на себе зобов`язання щодо відкриття відповідачу кредитного рахунку із можливістю користування кредитними коштами.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку, вбачається, що відповідачем неналежно виконуються взяті на себе зобов`язання щодо повернення заборгованості по тілу кредиту. (а.с.110-116)

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем умов договору у зв`язку з цим суд вважає за можливе в судовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 8 562,20 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним лімітом, суд виходить з наступного.

На підтвердження факту обумовлення між сторонами процентної ставки за користування кредитним лімітом надано вищевказану анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, проте, яка не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), як це передбачено нормами ст. ст. 207, 1055 ЦК України.

Наданому витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» ті інформації та контактні данні кредитодавця , не може бути надана правова оцінка в частині визначення розміру процентної ставки, оскільки достеменно встановити, який саме вид платіжної картки був наданий відповідачу з наявних в матеріалах справи доказів визначити неможливо. В анкеті заяві відсутні відомості про те, який саме вид платіжної картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви. Окрім цього, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про те, що відвідач був ознайомлений з даними умовами, підпис останнього на вказаному витягу відсутній.

Також слід зауважити, що витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» має декілька видів Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна – 30 днів пільгового періоду», «Універсальна – 55 днів пільгового періоду», «Універсальна – Contract», «Універсальна – Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Умови та Правила надання банківських послуг, які не містять підпису відповідача, у судовій практиці, із застосуванням ст. 207 ЦК України за висновками Верховного Суду України в постанові № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки такий документ не може без сумнівів підтверджувати, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву-анкету.

За офіційним тлумаченням частини четвертої статті 42 Конституції України в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин і свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, з огляду на що споживач послуг банку приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений, а банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відповідно, суд відкидає аргументи позивача про застереження у заяві-анкеті перед місцем її підписання відповідачем, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становить між сторонами договір банківських послуг, внаслідок їх явної неприйнятності з огляду на усталену судову практику застосування ст. ст. 207, 634 ЦК України за висновками Великої палати Верховного Суду, викладеними третього липня 2019 року у постанові № 14-131цс19, про неприпустимість покладання на слабшу сторону – споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

За відсутності в заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, надані позивачем витяги з тарифів і умов, які не містять підпису відповідача, в судовій практиці застосування ст.ст. 633, 634 ЦК України за висновками Великої палати Верховного Суду у зазначеній постанові № 14-131цс19 не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не можуть підтверджувати вказаних обставин.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що з матеріали справи неможливо встановити розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом, вирішувати питання щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості по відсоткам в розмірі 2 360,11 грн. є неможливим. У зв`язку із цим, вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитним лімітом задоволенню не підлягають.

Такі висновки судом зроблені відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19, постановах Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 203/4297/18, 09 січня 2020 року у справі № 204/6608/18, а також у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року №703/3063/18.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 779 грн. 49 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 526 - 527, 633, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279-287 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» рах. № НОМЕР_4 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д заборгованість за договором № б/н від 11 березня 2015 року в розмірі 8 562 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 20 коп. а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн. 49 коп., а разом: 10 341 (Десять тисяч триста сорок одна) гривня 69 копійок.

В решті позову – відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст. 273, 289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Єдаменко