Рішення № 96148091, 09.04.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/179/21

Провадження № 2/219/1086/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 квітня 2021 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

12.01.2021 позивач АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1 , в якому вказав, що 18.07.2014 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до якого позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 100 грн, яких 06.08.2018 був збільшений до 13 000 грн. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Позичальник зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. На виконання вимог ст. 1281 ЦК України 16.02.2020 позивач направив претензію кредитора до Першої бахмутської державної нотаріальної контори. Вказує, що спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, в даному випадку є ОСОБА_1 , та він не відмовився від спадщини у передбачений цивільним законодавством строк, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. Тому вважає, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входять в т.ч. кредитні зобов`язання померлого позичальника. 11.06.2020 до спадкоємиці ОСОБА_2 було направлено лист-претензію, згідно з якої позивач пред`явив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 18.07.2014 становить 7 025,65 грн (заборгованість за тілом кредиту). Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 як спадкоємця позичальника, який проживав зі спадкодавцем за однією адресою на день її смерті.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.01.2021 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, однак у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, заочно у відповідності до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як вказує позивач, 18.07.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

На підставі вказаної анкети-заяви позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 5 100 грн, для користування вона отримала кредитну картку. 06.08.2018 кредитний ліміт було збільшено до 13 000 грн (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 18.02.2019, актовий запис № 314 (а.с.57).

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 18.07.2014 становить 7 025,65 грн (заборгованість за тілом кредиту).

24.01.2020 позивач направив претензію кредитора до Першої бахмутської державної нотаріальної контори, в якій просив включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в спадкове масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7 025,65 грн, повідомити чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття, повідомити відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини та про видані свідоцтва про право на спадщину (а.с.60).

20.02.2020 надійшла відповідь від завідувача Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллар В.Л., в якій зазначалося, що спадкова справа на майно ОСОБА_2 на території України не відкривалася. На відкриття спадкової справи та приєднання до неї заяви АТ КБ «ПриватБанк» необхідно сплатити відповідну квитанцію, після сплати якої спадкова справа буде відкрита негайно (а.с.61).

20.05.2020 на адресу ОСОБА_1 , який на думку позивача є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , був направлений лист-претензія, згідно яких позивач предявив свої вимоги, але ніякий дій не було виконано (а.с.62).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1,3 ст.1268, ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Між тим, позивачем не надано суду доказів про одержання ОСОБА_1 у спадщину після смерті спадкодавця (боржника) будь-якого майна, його вартості та родових ознак.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Вказана позиція також зазначена в Постанові Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно зі ст.607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

В матеріалах справи міститься лише відповідь на запит завідувача Першої бахмутської державної нотаріальної контори Шеллар В.Л. від 20.02.2020, з якої вбачається, що спадкова справа на майно ОСОБА_2 на території України не відкривалася. Тобто спадкоємці спадщину не приймали, у встановлений законодавством термін до нотаріальної контори ніхто не звертався із заявою про прийняття спадщини та відповідно свідоцтво про прийняття спадщини жодному зі спадкоємців не видавалося.

Окрім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності будь-якого майна, яке б могло бути успадковане після смерті ОСОБА_2 .

Інших належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , та у зв`язку з цим до нього перейшли не тільки право, але й обов`язки спадкодавця, суду не надано.

У абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 зазначено наступне. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч.3,4 ст.1268, ст.1269 ЦК України. Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Проте позивач не надав суду жодного доказу того, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 .

Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 та за життя ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали за однією адресою, однак доказів фактичного проживання відповідача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини суду надано не було.

Разом з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про витребування доказів, згідно якого просив витребувати з Першої бахмутської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та інформацію про місце реєстрації проживання ОСОБА_2 станом на дату її смерті.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів у зв`язку з тим, що позивачем не доведено, що були вжиті заходи для отримання доказів, зазначених у клопотанні, самостійно, але безрезультатно.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Крім того, реєстрація відповідача та позичальника за адресою: АДРЕСА_1 не є безумовним доказом того, що відповідач проживав разом з ОСОБА_2 та є особою, яка відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Позивачем не надано жодного доказу, що відповідач на час відкриття спадщини проживав разом з позичальником. При цьому, твердження АТ КБ «ПриватБанк» про прийняття спадщини ОСОБА_1 на тих підставах, що він постійно проживав з померлою на час відкриття спадщини, є припущеннями, які відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не можуть бути покладені в основу доказування.

Також, суд звертає увагу на те, що позивачем не підтверджено ту обставину, що 18.07.2014 ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. До позовної заяви додано анкету-заяву на ім`я ОСОБА_3 , який не є стороною по справі.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» між банком та ОСОБА_2 був підписаній кредитний договір № б/н, за якими було надано наступні кредитні картки: НОМЕР_2 (дата відкриття 09.08.2006), НОМЕР_3 (дата відкриття 25.07.2014), НОМЕР_4 (дата відкриття 15.10.2015), НОМЕР_5 (дата відкриття 16.09.2016). Однак, жодна з цих карток не була відкрита датою 18.07.2014 (дата можливого підписання анкети).

У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказів того, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняв спадщину після її смерті позивачем не надано, як і доказів на підтвердження наявності будь-якого майна у позичальника, яке могло б бути успадковане. Сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме він є спадкоємцем та прийняв після померлої спадщину.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову про задоволення вимог кредитора спадкоємцем боржника шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 607, 1281, 1282 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором кредитором спадкодавця в сумі 7 025,65 грн – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.В.Шевченко