Ухвала суду № 96148088, 08.04.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/3487/21

Провадження № 1-кс/219/728/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року слідчий суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Медінцева Н.М., за участю секретаря Петрейко А.О., прокурора – Мітіної В.О., старшого слідчого – Рухадзе Л.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Позняк І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області клопотання старшого слідчого СВ Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Рухадзе Л.О., погоджене прокурором Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Мітіною В.О., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150000310 від 06 квітня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Артемівськ Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше судимого: 1/. 16 листопада 1995 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком, 2/. 23 жовтня 1996 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 81, ч. 1 ст. 89 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 3/. 01 червня 1999 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 140 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 4/. 23 січня 2004 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 5/. 08 лютого 2007 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 місяців арешту, 6/. 22 червня 2009 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 9 років позбавлення волі; 7/. 05 вересня 2018 року Малинівським міським судом м. Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі (13 серпня 2020 року звільнений умовно-достроково на не відбутий термін 11 місяців 6 днів), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказане клопотання з матеріалами в його обґрунтування 08 квітня 2021 року надійшло до суду.

Згідно пред`явленої підозри, 05 квітня 2021 року приблизно о 18-55 годині ОСОБА_1 перебуваючи біля багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 побачив відчинену квартирку вікна в квартирі АДРЕСА_4 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , де у нього виник раптовий умисел на незаконне проникнення до приміщення квартири з метою заволодіння чужим майном та обернення його в свою власність. Далі, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшов до вікна квартири АДРЕСА_5 , де діючи умисно, повторно, керуючись корисливим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність і соціально-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проліз через незачинену квартирку вікна, тим самим незаконно проник до приміщення кухні в квартирі, де в той час знаходилась потерпіла ОСОБА_3 . В цей час ОСОБА_1 розуміючи, що його злочинні дії помічені потерпілою ОСОБА_3 та вона усвідомлює протиправний характер цих дій, ОСОБА_1 висловлюючи погрози про застосування до неї фізичного насилля, підійшов до кухонного столу, з якого рукою забрав мобільний телефон торгівельної марки «Nokia» моделі ТА-1010 в пластмасовому корпусі чорного кольору, кнопковий, вартістю 314,40 грн., який поклав до кишені своєї куртки, що була одягнута на ньому. Після чого, ОСОБА_1 пройшов до приміщення зали, де рукою підняв з підлоги планшет торгівельної марки «ASUS» моделі w706 в корпусі чорного кольору, вартістю 600 грн., який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_3 та від`єднавши його від зарядного пристрою попрямував до вхідних дверей. Після чого, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального злочину разом з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 914,40 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), поєднаного з проникненням у житло, вчинене повторно.

Сторона обвинувачення просила суд вказане клопотання задовольнити за наведених вище підстав.

Сторона захисту не заперечувала проти задоволення клопотання. Підозрюваний також зазначив, що з боку сторони обвинувачення на нього не було ніякого фізичного та психологічного впливу.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши надані суду докази, слідчий суддя з врахуванням додержання принципу верховенства права, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними слідчому судді своїх доказів і у доведеності перед слідчим суддею у їх переконливості, принципу поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, час і місце скоєння злочину, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки прокурор довів слідчому судді обґрунтованість підозри у скоєнні кримінального правопорушення та те, що інші більш м`які міри запобіжного заходу, не можуть відкинути ризики, вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу (надалі КПК України) України, та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який не має соціальних зв`язків, за наступних обставин.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з яким Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 17 цієї Конвенції говорить про те, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 7 Загальної декларації прав людини всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Всі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Статтею 8 цієї Декларації передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України, основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 8, 9, 12 КПК України кримінальне провадження повинно здійснюватися з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави і цей принцип у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду відповідно до якої той, хто без законних підстав позбавлений свободи має бути негайно звільнений.

Аналізуючи вищенаведене, той факт, що в матеріалах наданих до клопотання достатньо підстав, які підтверджують те, що до ОСОБА_1 слід застосувати винятковий запобіжний захід, а саме тримання під вартою, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, також з урахуванням діючого законодавства України, з додержанням принципу верховенства права, та з урахуванням практики Європейського суду по справі «Подвезько проти України», слідчий суддя приходить до висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім належної застави не можуть відкинути ризики вказані у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України та забезпечити належну поведінку підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, який раніше вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, та ці судимості в установленому законом порядку не зняті і не погашені, також відносно нього в суді вже є кримінальне провадження, яке наразі не розглянуто, тобто замість становлення на шлях виправлення, він знову після того як звільнився з місць позбавлення волі через дуже незначний проміжок часу вчинив ще злочини, і тому слідчий суддя приймає до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_1 для запобігання вищевказаним ризикам об`єктивно необхідним є обрання щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років за наведених вище підстав.

Також виконуючи обов`язки відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, та вищенаведене, враховуючи вимоги статей 182, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя вважає за обов`язок визначити розмір застави у вигляді сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (40*2270=90800), що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, при внесенні якої підозрюваного, що перебуває під вартою, належить відповідно до статті 202 частини 4 КПК України звільнити з під варти і повідомити вказаних у статті осіб, з роз`ясненням умов дії запобіжного заходу у вигляді застави, згідно КПК України.

Оскільки при обговорені обрання запобіжного заходу у вигляді застави прокурор довів суду наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, то суд вважає за необхідне застосувати до підозрюваного з моменту настання дії застави зобов`язання: 1) Прибувати за кожною вимогою до суду та органів слідства; 2) Не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу прокурора або суду; 3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) Здати на зберігання до відповідного органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Бахмутського РВП ГУ НП в Донецькій області Рухадзе Л.О., погоджене прокурором Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Мітіною В.О., по матеріалам досудового розслідування, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052150000310 від 06 квітня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_1 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - задовольнити.

Обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , громадянина України, у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, строком на 60 (шістдесят) днів з 06 квітня 2021 року по 04 червня 2021 року включно.

У разі внесення визначеної судом застави на розрахунковий рахунок UA828201720355259003000011792, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26288796, банк отримувача – ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) – 820172, у розмірі 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень, начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» Південно-східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України виконати вимоги ч. 4 ст. 202 КПК України і у разі відсутності іншого судового рішення, яке набрало законної сили, і прямо передбачає тримання підозрюваного під вартою – звільнити ОСОБА_1 з під варти, роз`яснивши письмово усі дії застави відповідно до КПК України, повідомити вказаних в статті осіб. Контроль покласти на прокурора.

Строк дії застави визначити до двох місяців з часу настання її дії.

Виконання ухвали в частині прийняття на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну та контроль покласти на прокурора.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду прокурором, підозрюваним, захисником.

Слідчий суддя Н.М.Медінцева