Ухвала суду № 9613991, 11.05.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-09/571а Головуючий у 1-й інстанції: Мирошниченко Б.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"11" травня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С.,

суддів: Горяйнова А.М., Кузьменка В.В.

при секретарі: Ільницькій В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача Звенигородського підприємства теплових мереж на постанову Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2009 року у справі за позовом Звенигородського підприємства теплових мереж до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області про призначення документальної перевірки від 20 лютого 2006 року службовими особами відповідача проведена документальна перевірка дотримання Звенигородським підприємством теплових мереж (позивач) вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, за результатами якої складений акт від 19 грудня 2006 року №376/23-017/02082717 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом «б»п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-111 (далі вживається скорочено - ЗУ №2181), п.п.5.2.1, п.5.2, абз.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»позивачу, як платнику податків, визначена суму податкових зобов'язань за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності в загальній сумі 286 087,50 грн., у тому числі: 190 725,00 грн. за основним платежем; 95362,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставами визначення податкового зобов'язання стало коригування відповідачем валових доходів та валових витрат позивача, як платника податків: валових доходів в сторону їх збільшення у перевіреному періоді за рахунок включення до складу валових доходів, отриману платником податків у відповідному звітному періоді різницю між повною (номінальною) вартістю векселя та сумою, отриманою (нарахованою) у зв'язку з його реалізацією (продажем) чи сплаченій при його придбанні (дисконт), яка оцінена відповідачем на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку»як безповоротна фінансова допомога; валових витрат в сторону їх зменшення за рахунок того, що підприємством в порушення ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»у податкових деклараціях, задекларовані суми валових витрат не відповідають сумам цих витрат за даними первинного бухгалтерського обліку позивача та до складу валових витрат виробництва позивачем включена вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних іншою особою - ТОВ «Альянс Звенигородські тепломережі», що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 190 725,00 грн. (господарські операції описані у розділах 2.1 та 2.2 акту перевірки).

Вироком Смілянського міськрайонного суду від 18 вересня 2008 року, який набрав законної сили, у кримінальній справі №1-2/2008, окрім інших осіб, засуджені службові особи позивача, які виконували обов'язки у перевіреному періоді: директор ОСОБА_3 за службову недбалість, тобто невиконання та неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжкі наслідки громадським інтересам (ч.2 ст.367 КК України); головний бухгалтер ОСОБА_4, як виконавець у складі інших співвиконавців замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем у великому розмірі організованою групою (ч.2 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч. 1 ст.15, ч.5 ст.191, ч.2 ст.27, ч.2 ст.366 КК України).

Відповідно до п. 4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на час вчинення спірних господарських операцій (2005 рік), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 1.22.1 п.1.22 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку», в редакції чинній на час вчинення спірних господарських операцій, передбачено, що безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Враховуючи наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку», спеціального закону, який застосовується до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції в частині того, що відповідачем неправильно визначений правовий статус доходу у вигляді дисконту, як безповоротна фінансова допомога.

Однак зі змісту п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що перелік доходів, отриманих платником податків у звітному періоді, які повинні включатися до складу валового доходу, визначений цим підпунктом не є вичерпним. Отже для вирішення питання про включення або не включення сум до складу валового доходу необхідно керуватися п.4.1 та п.4.2 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку».

Так, з акту перевірки вбачається, що в листопаді, грудні 2004 року та протягом 2005 року позивач надавав комісійні послуги, за які розрахунки здійснювались простими векселями. В подальшому ці векселі позивач викупив по значно меншій ціні. Різниця між повною (номінальною) вартістю векселів, зазначених в акті перевірки (аркуші 7-8 акту перевірки), та сумою, по якій ці векселі в подальшому були позивачем викуплені (дисконт), відповідає ознакам доходу, який повинен включатись до складу валових доходів платника податку і відсутній у переліку сум доходів, визначених п.4.2 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку», які не включаються до складу валових доходів.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим збільшення у відповідному перевіреному податковому періоді валових доходів платника податку (позивача) за рахунок різниці між повною (номінальною) вартістю векселів та сумою, по якій ці векселі в подальшому були позивачем викуплені (дисконт).

Відносно доводів апелянта про неналежність акту перевірку внаслідок невідповідності його Порядку оформлення результатів перевірок та у вигляді арифметичних помилок, колегія суддів зважає на наступне.

Перевірка, за результатами якої складений акт на підставі якого прийняте спірне рішення, проведена на виконання постанови органів розслідування прокуратури Черкаської області, є позаплановою перевіркою.

Висновки акту перевірки органами слідства та судом при розслідування та розгляді вищевказаної кримінальної справи не спростовані.

В процесі вирішення спору відповідач здійснив перевірку розрахунків, наведених в акті перевірки, з врахуванням доводів, на які посилався позивач у позові та його представники в процесі вирішення спору. Встановлено, що фактично в описовій частині акту перевірки допущені описки, а не арифметичні помилки, оскільки при розрахунках суми були враховані вірно.

Заперечення позивача до таблиці на аркуші 10 акту перевірки стосовно відсутності обґрунтувань порушення, суд не приймає до уваги, оскільки, як вбачається зі змісту акту перевірки, позивач виявив невідповідність сум валових витрат, відображених у податковій декларації позивача, із сумами витрат по його первинних бухгалтерських документах та регістрах, що призвело до розбіжностей між даними перевірки та даними декларацій, які і наведені у таблиці по кожному бухгалтерському рахунку та даним головної книги.

Відповідно до п. 5.1. ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідачем до складу валових витрат включені відповідні суми з господарських операцій, які позивач мав право врахувати, але не врахував, що позивачем не оспорюється, та скориговані валові витрати за рахунок розбіжностей між даними перевірки та даними декларацій, а також виключені зі складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних не позивачем, а іншою особою - TOB «Альянс Звенигородські теплові мережі».

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем при формуванні складу валових витрат вимог п.5.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку»відповідають встановленим фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів вважає, що порушення при оформленні акту перевірки, на які вказує позивач, зокрема: недостатні, на його думку, обґрунтування та вмотивованість змісту порушень, наявність вад у вигляді помилок, тривалість перевірки, не має наслідком визнання протиправною перевірку та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за результатами перевірки, які визначені вірно відповідно, відсутні підстави для скасування спірного рішення з цих підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки позапланової перевірки стосовно допущених позивачем порушень Закону України «Про оподаткування прибутку»такими, що відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III.

Згідно п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, відповідно до пп. 2.1.4 п.2.1 ст. 2 ЗУ № 2181 є податкові органи.

Згідно п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Підпункт 17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ № 2181, на який посилається відповідач у спірному рішенні, як на правову підставу застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлює, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно розрахунку розміру штрафних санкцій за недоплату позивачем податку на прибуток базовий податковий період - квартал (період вручення податкового повідомлення -січень 2007 року) від суми недоплати виявленої позаплановою документальною перевіркою, відповідач обґрунтовано нарахував загальну сукупну суму штрафних санкцій - 141 482,50 грн.

Отже, враховуючи те, що у відповідних податкових періодах сума штрафних санкцій перевищувала 50 відсотків суми недоплати, колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтовано застосував, встановлене п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" обмеження, та визначив суму штрафних санкцій в загальній сумі 95 363,50 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Звенигородського підприємства теплових мереж - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

В.В. Кузьменко

Ухвалу складено у повному обсязі 14.05.2010.