Ухвала суду № 96137360, 09.04.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення позову

09 квітня 2021 р. Справа №200/3600/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., розглянувши заяву про забезпечення позову подану управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради за позовом управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору № 64547488, -

В С Т А Н О В И В:

Управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: ОСОБА_1 про:

- визнання протиправними дій старшого державного виконавця Козаченка В.В.;

- визнання протиправною та скасування постанови від 18.02.2021 року про стягнення виконавчого збору № 64547488;

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами Глави 11 Розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначено судове засідання на 14 квітня 2021 року.

08 квітня 2021 року управлінням соціального захисту населення Слов`янської міської ради подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі спірної постанови про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування заяви позивач вказав, що на виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2021 року № 200/8623/20-а щодо зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради призначити та виплатити допомогу при народженні дитини.

Під час виконання виконавчого документа державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 гривень, яка направлена на адресу управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, яке в свою чергу листом від 24.03.2021 року № 03-17-08/346 повідомило управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради що на період встановлення даних бюджетного рахунку, з якого проводитиметься безспірне списання коштів, не проводяться платежі за платіжними дорученнями за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Таким чином, управління не має змоги здійснювати оплату рахунків, які направлені на відповідні соціальні програми, а саме: відшкодування витрат, пов`язаних з пільговим перевезенням громадян; відшкодування витрат з ремонту технічних та інших засобів реабілітації; витрати передбачені на організацію соціальної та професійної адаптації учасників антитерористичної операції, осіб які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії як такі що не передбачені захищеними видатками, що призведе до соціальної напруги.

Так як спірна постанова є виконавчим документом, відповідач буде вживати заходи для її примусового виконання, зокрема шляхом арешту коштів і майна позивача, звернення на них стягнення. На переконання позивача, існує вірогідність фактичного стягнення з нього виконавчого збору до прийняття судом рішення за його позовом, що значно ускладнить захист прав позивача, так як йому доведеться вживати додаткових заходів для повернення стягнутих коштів. Позивач вважає, що зупинення стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, є співмірним заходом забезпечення позову та цілком узгоджується з предметом позовних вимог.

Відповідно до ст. 154 ч. 1-3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Наведена норма передбачає, що за загальним правилом, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Заявник викликається тільки у випадку необхідності надати додаткові пояснення та/або докази. Судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову призначається у виняткових випадках, за відсутності пояснень заявника та/або недостатності поданих ним доказів.

Суд не вбачає підстав для виклику заявника та призначення судового засідання.

З урахуванням викладеного, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради та між іншим зобов`язано призначити та виплатити допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .

03 лютого 2021 року видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 29 жовтня 2020 року, щодо зобов`язання призначити та виплатити допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .

В лютому 2021 року даний виконавчий лист звернуто до виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

18 лютого 2021 року відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з управління праці та соціального захисту населення Слов`янської міської ради у розмірі 24000,00 гривень, яка оскаржується в даній адміністративній справі.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 150 ч. 1, 2 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 27 ч. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як визначено ст. 3 ч. 1 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ст. 18 ч. 2 п. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Таким чином, з урахуванням наведених приписів законодавства, оскаржена позивачем до суду постанова про стягнення виконавчого збору, є виконавчим документом в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає примусовому виконанню, шляхом вжиття відповідачем передбачених Законом заходів.

Враховуючи, що Закон України «Про виконавче провадження» покладає на відповідача обов`язок вживати заходи для примусового виконання спірної постанови про стягнення виконавчого збору, то до моменту вирішення судом спору та набрання законної сили рішенням суду в даній справі, існує можливість фактичного стягнення з позивача виконавчого збору, що призведе до суттєвого ускладнення реального захисту його прав у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 151 ч. 1 п. 5 КАС України, позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Цій нормі кореспондує положення ст. 34 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом забезпечення позову в даних правовідносинах є зупинення стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 64547688, оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, що здійснює функції щодо організації виконання комплексних програм та заходів щодо поліпшення становища соціально вразливих верств населення, сімей та громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, та всебічно сприяє в отриманні ними соціальних виплат та послуг за місцем проживання, перебування, тому подальше проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64547488 може призвести до того, що в разі задоволення судом позовних вимог за результатами розгляду даної адміністративної справи, позивачу доведеться докласти значних зусиль та витрат для відновлення порушеного права, у тому числі щодо повернення примусово стягнутих коштів, зокрема шляхом можливого ініціювання інших судових проваджень.

Згідно з ст. 156 ч. 1 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних прав).

Сама Конвенція та протокол до неї визнає широке коло прав та свобод (право на майно, право на справедливий суд та інші).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У визначенні, яке Резолюція (77) 31 дає терміну адміністративний акт, йдеться про індивідуальні заходи чи рішення, тобто маються на увазі заходи та рішення, які стосуються певного кола осіб, а не заходи чи рішення загального застосування.

Визнається, що законна потреба в тимчасовому захисті може також існувати у зв`язку з прийняттям адміністративними органами влади певних актів загального застосування, які не стосуються конкретних осіб, - наприклад, у зв`язку з прийняттям указів та інших нормативних актів, які безпосередньо зазіхають на права чи інтереси і не вимагають ухвалення індивідуальних актів з метою забезпечення їх виконання.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі «Мікалефф проти Мальти» Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини: Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі.

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони (Україна проти Росії (І, ІІІ).

У рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 року (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив: Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Вжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

Вищенаведене свідчить про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки це може порушувати права невизначеного кола осіб та унеможливлювати (ускладнювати) виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки за час розгляду справи, з огляду на повідомлені позивачем обставини, відповідач може вчинити всі необхідні дії щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 гривень, у зв`язку із чим, можливе рішення суду по цій справі на користь позивача вже не буде ефективним правовим захистом його порушеного права, гарантованого позивачу державою положеннями ст.13 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, оскільки може призвести до необхідності додаткового звернення позивача до суду для поновлення порушеного права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 12, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву управління соціального захисту населення Слов`янської міської ради про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 64547688 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова