Рішення № 96136540, 05.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 р. Справа № 120/201/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0704 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А0704 про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу такої індексації з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу надбавки за вислугу років в меншому розмірі за період проходження військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок відсотків за вислугу років та виплатити (здійснити доплату) позивачу грошового забезпечення в розмірі 40 відсотків вислуги років за період проходження військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 16.06.2016 по 03.08.2016 позивач проходив службу у військовій частині А0704. Однак, на думку позивача, при звільненні з військової служби з ним не було проведено повного розрахунку.

07.11.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати довідку про виплачене йому грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 03.08.2016, а також нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 03.08.2016, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008. Однак листом від 18.12.2020 за № 1/1/60/758 відповідач відмовив у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Крім того, з отриманих документів позивач дізнався про те, що за час військової служби надбавка за вислугу років виплачувалася йому у меншому розмірі.

Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями суддею для розгляду справи визначено суддю Крапівницьку Н.Л.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Крапівницької Н.Л. від 12.01.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 25.01.2021 задоволено заяву судді Крапівницької Н.Л. про самовідвід, а справу передано для визначення іншого судді в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2021 суддею для розгляду справи визначено суддю ОСОБА_2 .

Ухвалою суду у складі судді Сала П.І. від 01.02.2021 справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до розгляду та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов повністю заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Як зазначає відповідач, згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Крім того, листом від 23.08.2012 № 259/10/136-12 Мінсоцполітики роз`яснило, що відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Проте відповідач звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні від 26.12.2011 у справі № 20-рп/2011. Так, у зазначеному рішенні суд вказав на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Відповідач зазначає, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, у зв`язку з чим на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2. Відповідно до вказаних роз`яснень індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не слід нараховувати до окремого роз`яснення.

Таким чином, відповідач вважає, що діяв правомірно і підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині відсутні, оскільки військова частина виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, в яких було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення.

Щодо надбавки за вислугу років, то відповідач зазначає, що під час служби у військовій частині А0704 позивач не надав жодних документів на підтвердження проходження служби в МНС України та ДСНС України, які б давали підстави для зарахування цього стажу до календарної вислуги років. Тому надбавка за вислугу років виплачувалася позивачу у належному розмірі та виходячи з підтвердженої у ньому вислуги років.

При цьому відповідач наголошує, що лише у січні 2021 позивач звернувся до військової частини А0704 з приводу перерахунку його вислуги років та виплати збільшеної надбавки за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016, надавши необхідні додаткові документи. Водночас в особовій справі позивача були відсутні належні документи, які б підтверджували проходження ним служби МНС України та ДСНС України та давали право на зарахування відповідного стажу до календарної вислуги в цілях виплати надбавки за вислугу років.

Отже, на думку відповідача, військова частина А0704 не допустила жодної протиправної бездіяльності стосовно позивача, що свідчить про безпідставність заявлених до неї позовних вимог.

25.02.2021 на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2021 про витребування додаткових доказів від відповідача надійшла заява, в якій відповідач повідомляє наступне:

- довідку про розмір грошового забезпечення позивача за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 надано позивачем при поданні позовної заяви, достовірність якої військова частина підтверджує;

- довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 війська частина не може надати з підстав ненарахування та невиплати позивачу такої індексації.

04.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника позивача, у якій представник заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатков представник позивача зауважує, що в період з 29.04.2004 по 30.10.2015 позивач проходив службу цивільного захисту, мав спеціальне звання та отримував грошове забезпечення. Вислуга років позивача в підрозділах МНС України та ДСНС України складає 11 років 06 місяців 02 дні, в тому числі перед підписанням контракту в Збройних Силах України 06 років 05 місяців 29 днів, що в загальному становить 18 років.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 16.06.2016 уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А0704 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України на посадах сержантського складу.

Відтак в період з 16.06.2016 по 03.08.2016 позивач проходив військову службу у військовій частині А0704.

24.09.2020 позивач звернувся до Департаменту фінансів та Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України з листами, в яких просив надати роз`яснення щодо зарахування до його календарної вислуги років при встановленні відповідної надбавки періоду проходження служби цивільного захисту, а також повідомити, які документи необхідно подати за місцем військової служби для підтвердження зазначеного стажу.

Листом Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України за № 288/3/942 від 01.10.2020 та листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України за № 0290/П-1337/1/1020 від 09.10.2020 позивачу роз`яснено, що період проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту зарахується до календарної вислуги років військовослужбовця за умови подання підтверджуючих документів, а саме довідки архівних і кадрових органів про проходження такої служби.

07.11.2020 позивач звернувся до військової частини А0704 з заявою, у якій просив надати довідку про виплату грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 03.08.2016, а також нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 03.08.2016, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008.

Листом від 18.12.2020 за № 1/1/60/758 відповідач відмовив позивачу у здійсненні таких виплат, посилаючись на відсутність правових підстав для нарахування та виплати військослужбовцям індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Крім того, як зазначає позивач, з отриманих від відповідача документів він дізнався про те, що за час військової служби у військовій частині А0704 надбавка за вислугу років виплачувалася йому у меншому розмірі.

Відтак позивач повторно звернувся до відповідача із заявою від 06.01.2021 (вх. № 1/1/59/27 від 15.01.2021), в якій просив здійснити йому перерахунок вислуги років на підставі поданих документів та доплатити надбавку за вислугу років за період з 16.06.2016 по 03.08.2016.

До заяви позивач додав копії таких документів: трудової книжки серії НОМЕР_1 , послужного списку, складеного Вінницьким об`єднаним міським військовим комісаріатом, витягу з наказу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України від 28.10.2015 № 579о/с, послужного списку про проходження служби в МНС/ДСНС України, архівної довідки про проходження служби цивільного захисту за № 47 01-5015/47-21 від 25.09.2020.

Листом від 27.01.2021 за № 1/1/60/37 військова частина А0704 повідомила позивача про неможливість нарахування та виплати йому надбавки за вислугу років в розмірі 40%, виходячи з розрахунку 15 років календарної вислуги років, посилаючись на те, що згідно з послужного списку, який надійшов з Вінницького обласного військового комісаріату, станом на дату зарахування позивача на військову службу, а саме на 16.06.2016, його вислуга складала 03 роки 05 місяців 29 днів та давала право на надбавку в розмірі 10% посадового окладу. Водночас в особовій справі були відсутні витяги з наказів про зарахування до списків особового складу Міністерства надзвичайних ситуацій та Служби цивільного захисту, які підтверджують проходження позивачем відповідної служби і давали підстави для її зарахування до календарної вислуги років.

Позивач важає протиправною бездіяльність відповідача, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі – Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, індексація грошового забезпечення позивача у період з 16.06.2016 по 03.08.2016 не нараховувалась та не виплачувалась.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує з посиланням на роз`яснення Міністерства оборони України та вказівки Департаменту фінансів Міністерства фінансів України. Водночас суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, як вже зазначалося, в силу приписів статті 19 Основного Закону органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Отже, підлягають задоволенню й позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію за вказаний період.

Оцінюючи доводи позивача про необхідність врахування для виплати спірної індексації як базового місяця січень 2008 року, суд зазначає наступне.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін – тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).

В редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…".

Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Наведене підтверджується роз`ясненнями Мінсоцполітики, наданими Департаменту фінансів Міністерства оборони України листом від 08.08.2017 № 78/о/66-17.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.205 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі – Постанова № 1013).

Пунктом 1 вказаної Постанови передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1– 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

До слова, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) в цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року.

Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Проте суд зауважує, що згідно з пунктом 3 Постанови № 1013:

"Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078".

Отже, вказаною постановою Уряд фактично запропонував у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати заново обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації.

Тобто Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації.

На виконання вимог пункту 3 Постанови № 1013 та відповідно до телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015, в січні 2016 року військовослужбовцям Збройних Сил України, в тому числі військовослужбовцям військової частини А0704, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Зокрема, розмір премії військовослужбовцям, яким максимальний розмір посадового окладу визначений у штаті військової частини від 871 гривні і вище, склав 525 відсотків посадового окладу (раніше такий розмір становив 90 відсотків).

Відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення військовослужбовців при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) відповідач повинен врахувати січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постановах від 18.11.2020 у справі № 120/830/20-а та від 22.12.2020 у справі № 120/861/20-а.

Більше того, суд зауважує, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у червні 2016 року, що додатково вказує на неможливість розрахунку індексації його грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Крім того, позовні вимоги в цій частині є передчасними, адже судовому захисту підлягає лише порушене право, а не те, яке може бути порушене в майбутньому.

На думку суду, в даному випадку розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Отже, саме в процесі виконання судового рішення, в разі набрання ним законної сили, відповідач в порядку, встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком № 1078, буде визначати базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Аналогічна правова позиція викладені і у багатьох постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 28.07.2020 у справі № 120/313/20-а, від 28.07.2020 у справі № 120/939/20-а, від 29.10.2020 у справі № 120/504/20-а, від 04.11.2020 у справі № 120/1070/20-а, від 06.11.2020 у справі № 120/3623/20-а, від 19.11.2020 у справі № 560/4872/20 та від 11.12.2020 у справі № 120/2885/20-а.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок вислуги років років та здійснити у зв`язку з цим доплату грошового забезпечення в розмірі 40 відсотків вислуги років за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232 визначено, що початком проходження військової служби вважається

- день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту – для громадян, призваних на строкову військову службу;

- день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

- день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти – для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

- день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу,

а часом закінчення військової служб вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

- на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

- під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

- під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

Згідно з пунктом 1 Розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років – 25 відсотків; від 5 до 10 років – 30 відсотків; від 10 до 15 років – 35 відсотків; від 15 до 20 років – 40 відсотків; від 20 до 25 років – 45 відсотків; від 25 і більше років – 50 відсотків.

За приписами пунктів 2-3 Розділу IV Порядку № 260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди:

- зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами);

- проходження військової служби, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця на посадах, передбачених у штатах кораблів, катерів, морських суден або самохідних рейдових суден (далі – кораблі (судна)), у тому числі, які ремонтуються, а також на посадах, передбачених в управліннях груп, ланок, загонів, дивізіонів, бригад і центрів, до складу яких входять кораблі (судна), які постійно розміщені на кораблях (суднах);

- проходження військової служби під час виконання обов`язків у складі національного контингенту і національного персоналу, які зараховуються на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.

Періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому порядку, обчислюються відповідно до чинного законодавства України.

Періоди служби, обчислені на пільгових умовах відповідно до раніше встановленого порядку, перерахунку в бік зменшення не підлягають.

Крім того, у відповідності до пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить до висновку, що до вислуги років зараховується служба в органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу.

Такі висновки додатково підтверджуються листом-роз`ясненням Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 09.10.2020 за № 0290/П-1337/1/1020.

Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333, відповідно до Законів України "Про Збройні Сили України", "Про військовий обов`язок і військову службу", Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" та з метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Збройних Сил України затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України (далі – Інструкція № 333).

Ця Інструкція визначає: організацію і порядок обліку в мирний час і в особливий період осіб офіцерського, рядового, сержантського і старшинського складу, курсантів і працівників Збройних Сил України (далі – особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах і організаціях, на кораблях і в підрозділах; завдання і види обліку, призначення облікових документів, порядок їх складання і ведення; обов`язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу; порядок персонального обліку безповоротних втрат особового складу в особливий період; порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікових документів.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 333 облік особового складу повинен відповідати таким основним вимогам: вестися постійно в будь-яких умовах діяльності військ (сил) (далі – війська) у порядку, визначеному цією Інструкцією; своєчасно, достовірно, правильно відображати штатну, спискову і наявну чисельність особового складу, а також кількісні і якісні зміни, що відбуваються, як в цілому щодо особового складу, так і персонально стосовно кожного військовослужбовця і працівника. Облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів по установі і організації (вищому військовому навчальному закладу та військовому навчальному підрозділу вищого навчального закладу, військовій частині, з`єднанню, органу військового управління), наказів по особовому складу та інших документів, передбачених цією Інструкцією.

Особові справи осіб рядового, сержантського і старшинського складу складаються в одному примірнику: у військовій частині – на кандидатів для проходження військової служби за контрактом, що закінчують строкову службу; у військовому комісаріаті – на кандидатів, які оформляються для проходження військової служби за контрактом.

Після присвоєння особам рядового, сержантського і старшинського складу первинних військових звань офіцерського складу їхні особові справи не переоформляються, а ведуться далі за місцем служби. Особові справи офіцерів запасу, призваних (прийнятих) для проходження військової служби, направляються до військових частин за місцем проходження військової служби, де ведуться далі.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 333 особова справа складається з послужного списку, автобіографії, фотографічної картки, атестаційних та додаткових матеріалів. Переліки атестаційних та додаткових матеріалів наведені в пунктах 3.6, 3.7 цієї глави. Основним документом особової справи є Послужний список.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 333 усі документи підшиваються за розділами в особову справу. Послужний список та автобіографія підшиваються на початку особової справи.

До розділу "Послужний список, автобіографія та атестаційний матеріал" (додаток 18) підшиваються: атестації; службові характеристики, включаючи характеристики, складені на військовослужбовців за період перебування їх у запасі; службові відгуки та відгуки про стажування; копії подання до призначення на посаду та пониження в посаді; копії подання до присвоєння чергових військових звань та пониження у військових званнях; копії нагородних листів; копії подання до звільнення військовослужбовців з військової служби.

До розділу "Додаткові матеріали" підшиваються: старі послужні списки військовослужбовців, якщо вони мають цінність як документи, що підтверджують проходження служби; обліково-послужні картки осіб, що вступали до військових навчальних закладів, із числа військовослужбовців строкової служби – лише в перші примірники особових справ; довідки військових частин, установ та архівів, посвідчення, грошові та речові атестати, копії наказів або виписки з наказів по стройовій (господарській, технічній) частині, розпорядження, а також інші документи за минулі роки, якщо вони підтверджують окремі періоди служби, за які не знайдено наказів по особовому складу, – лише в перші примірники особових справ; довідки про поранення та про перебування в закладах охорони здоров`я через поранення – лише в перші примірники особових справ; копії документів про закінчення навчальних закладів, копії дипломів про присудження наукових ступенів і атестатів про присвоєння вчених звань; розпорядження, приписи (відпускні квитки), видані військовими комісаріатами військовослужбовцям, призваним на військову службу із запасу, – лише в перші примірники особових справ; свідоцтва (довідки) про хворобу військовослужбовців; копії наказів або виписки з них на офіцерів, переведених безпосередньо з льотної роботи, підводних човнів та мінних тральщиків на посади з меншим посадовим окладом, – лише в перші примірники особових справ; витяги з наказів про звільнення, виключення зі списків особового складу військової частини, розрахунок вислуги років та свідоцтво про хворобу (у разі звільнення з військової служби); копії вироків судів; копії документів органів РАЦС, виписки з наказів про допуск до самостійного управління кораблем, про службу в місцевостях із пільговими умовами служби, довідки про участь у бойовому траленні мін, розмінуванні місцевості, льотні довідки, виписки з екзаменаційних відомостей, оціночні листки за період навчання у військових та цивільних навчальних закладах; аркуші вивчення особистих якостей кандидата, які складаються у військових комісаріатах у період оформлення призову, на військовослужбовців, яких призивають на військову службу; копії актів обстеження сімейного стану; копії постанов лікарсько-консультативних комісій; контракти, виписки з наказів про зарахування на військову службу, продовження строків служби, звільнення з військової служби військовослужбовців; копії документів, що підтверджують володіння іноземними мовами; копія паспорта громадянина України; копія реєстраційного номера облікової картки платника податків, тощо.

Згідно з п. 3.10 Інструкції № 333 на військовослужбовців, переведених до Збройних Сил з інших військових формувань, оформляються нові особові справи відповідно до вимог цієї Інструкції. Старі послужні списки, які велися на цих військовослужбовців за попереднім місцем служби, підшиваються до розділу "Додаткові матеріали" першого примірника особової справи.

Судом встановлено, що в період з 30.10.2000 по 30.10.2015 позивач проходив службу в Збройних Силах України, МНС України та ДСНС України, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.10.2015.

Крім того, як слідує з витягу з наказу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України від 28.10.2015 № 579 о/с "Про звільнення із служби цивільного захисту ОСОБА_1 " вислуга років позивача на службі станом на 30.10.2015 в календарному обчисленні становить 15 років 00 місяців 00 днів.

Отже, станом на 30.10.2015 вислуга років позивача в календарному обчислені становила 15 років 00 місяців 00 днів.

Втім, як видно з матеріалів справи, документи на підтвердження зазначеної вислуги років при укладенні контракту на проходження служби у військовій частині А0704 та її проходження в період з 16.06.2016 до 03.08.2016 позивачем не надавалися, тоді як наявні у відповідача документи не давали достатніх підстав для зарахування до вислуги років позивача в календарному обчисленні відповідного періоду служби.

Суд зауважує, що позивач надав відповідачу необхідні підтверджуючі документи у січні 2021 року, тобто більш як через чотири з половиною роки після звільнення з військової служби у вказаній війській частині та після отримання листів-роз`яснень від Департаменту юридичного забезпечення та Департаменту фінансів Міністерства оборони України за № 288/3/942 від 01.10.2020 та за № 0290/П-1337/1/1020 від 09.10.2020, наказу Львівського державного університету безпеки життєдіяльності ДСНС України від 28.10.2015 № 579 о/с про звільнення позивача зі служби цивільного захисту, архівної довідки ДСНС у Вінницькій області за № 47 01-5015/47-21 від 25.09.2020 про проходження позивачем служби цивільного захисту.

Відтак суд погоджується з доводами відповідача про те, що нарахування та виплата позивачу надбавки за вислугу років у спірний період здійснювалася військовою частиною А0704 правовімірно та з урахуванням наявних у відповідача документів на підтвердження календарної вислуги років позивача.

При цьому суд враховує, що для прийняття рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його бездіяльності та констатувати її протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача-суб`єкта владних повноважень.

Водночас протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 320/950/19, з урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Водночас однією з умовою розгляду судом питання про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів такою бездіяльністю.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність військової частини А0704 щодо нарахування позивачу відсотків за вислугу років в меншому розмірі, оскільки матеріалами справи доводиться правомірність дій відповідача при обчисленні позивачу вислуги років в цілях виплати відповідної надбавки.

Подібних висновків дійшла колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 17.03.2021, якою залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі № 120/1655/20-а про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування позивачу відсотків за вислугу років в меншому розмірі та зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок відсотків за вислугу років за період з 31.10.2019 по 18.12.2019 та виплатити (доплатити) йому грошове забезпечення в розмірі 40% вислуги років.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016 та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу такої індексації. Разом з тим, в решті позовних вимог належить відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0704 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016.

Зобов`язати військову частину А0704 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 16.06.2016 по 03.08.2016.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

2) відповідач: військова частина А0704 (код ЄДРПОУ 24978957, місцезнаходження: вул. Декабристів, 40, м. Васильків, Київська область, 08600).

Повне судове рішення складено 05.04.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович