Ухвала суду № 96133943, 29.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3428/21

Провадження № 1-кп/643/902/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2021 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Новакової Т.С., прокурора Цедіка С.Д., захисника обвинуваченого – адвоката Цвіркуна М.В. обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120202254700001855 від 17.07.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, востаннє 15.04.2020 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.15 ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців обмеження волі, без місця реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду. Також заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб. Заперечував проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу.

В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, на даний час засуджений до покарання, яке належить відбувати реально, в ході досудового розслідування переховувався від органів слідства, місця реєстрації не має, не працює, тобто законних джерел заробітку не має, стійких соціальних зв`язку та утриманців не має, що характеризує його як людину, схильну до вчинення злочинів та із стійкою антисоціальною поведінкою. Є наявними ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи наведене, до обвинуваченого не може бути застосований більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого – адвокат Цвіркун М.В. в судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Просив змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання або на будь-який інший запобіжний захід. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника. Пояснив, що має проблеми із здоров`ям, зокрема потребує на операцію. Надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до висновку щодо наявності підстав для призначення судового розгляду, виходячи з наступного.

Кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України. Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Вирішуючи заявлені прокурором, захисником та обвинуваченим клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, суд керується таким.

Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.

Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.

Також суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 459/3502/19. Так, Верховним Судом зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Вказаним розділом передбачено, в тому числі і порядок подачі, розгляду клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів. Виходячи зі змісту диспозицій статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання - є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження - вторинна стадія, яка наступає, за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії підготовчого провадження відповідає положенням КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2021 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обираючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості підозри та недостатності більш м`яких запобіжних заходів для запобігання існуючим ризикам.

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні двох нетяжких корисливих злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Судовий розгляд даного кримінального провадження не розпочатий, докази судом не досліджувались.

Обвинувачений не одружений, дітей не має, до затримання не був офіційно працевлаштованим, раніше неодноразово судимий, зареєстрованого місця проживання не має.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого також встановлено, що він засуджений згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 15.04.2020 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, до остаточного покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.

Згідно листа Московського районного відділу філії ДУ «Центр пробації в Харківській області», а також пояснень учасників судового провадження, вказане вище покарання ОСОБА_1 не відбув.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.12.2020 надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу до Московського районного суду м. Харкова для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Як вбачається з вказаної ухвали, в обґрунтування відповідного клопотання прокурором було зазначено, що вжитими оперативно-розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_1 не виявляється можливим, винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_1 у розшук.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, вбачається, що 11.12.2020 та 14.12.2020 були винесені постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення в розшук підозрюваного.

В подальшому 01.02.2021 ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 191 КПК України.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, а також тиск можливого відбування покарання, в разі доведення вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, на які посилався прокурор в обґрунтування клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Відповідно, з наведених вище підстав суд на даній стадії судового провадження приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання або іншій запобіжний захід.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на строк до 24:00 годин 26 травня 2021 року.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд керується таким.

Стороною захисту було зазначено, що обвинуваченому не було вручено підозру у встановленому законом порядку, зокрема що підозру було вручено ОСОБА_2 , яка останній час не проживає разом з обвинуваченим.

Також стороною захисту було заявлено клопотання про допит в підготовчому судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 з питань, пов`язаних із запобіжним заходом.

Згідно ч. 1 ст. 20 КПК України, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 08.12.2020 по справі № 278/1306/17, відповідно до статті 20 та пункту 8 частини 3 статті 42 КПК обвинувачений має право збирати і подавати докази. Згідно з частиною 2 статті 42 КПК обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. Таким чином, буквальне тлумачення положень Кодексу свідчить про те, що сторона захисту вправі збирати докази після того, як обвинувальний акт було передано до суду.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України, яка міститься в розділу ІІ цього Кодексу, за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, засади змагальності кримінального провадження, з метою забезпечення права обвинуваченого на захист, на подання доказів та обстоювання його правової позиції, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання та допиту свідка щодо обставин, які стосуються вирішення питання про запобіжний захід.

ОСОБА_2 , допитана в якості свідка, пояснила, що раніше проживала з обвинуваченим однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Коли вона перебувала на роботі, до неї прийшли працівники поліції та почали задавати питання щодо обвинуваченого. Вона їм пояснила, що з обвинуваченим вже спільно не проживає. При цьому свідок заперечувала факт вручення їй повідомлення про підозру ОСОБА_1 .

Після пред`явлення ОСОБА_2 для огляду повідомлення про підозру з її підписом про отримання вказаного документу, свідок підтвердила, що вказаний підпис виконаний особисто нею, проте заперечувала факт отримання нею вказаного документу, зазначивши, що не розуміє, яким чином з`явився її підпис на зазначеному документі.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 03.02.2021, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторона захисту також посилалась на порушення порядку вручення підозри, яке за її доводами мало місце. За наслідками оцінки вказаних доводів слідчим суддею було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, відповідні доводи сторони захисту вже оцінювались судом під час обрання запобіжного заходу.

Також суд враховує, що на даній стадії кримінального провадження судом розглядається інший процесуальний документ, а саме обвинувальний акт, а не повідомлення про підозру.

Враховуючи наведене вище, суд не може визнати вказані вище доводи сторони захисту такими, що на даній стадії судового провадження свідчать про необґрунтованість клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності лікування обвинуваченого, зокрема проведення операції з приводу гідроцеле, суд керується таким.

Згідно доводів обвинуваченого, планові операції через карантин в м. Харків не проводились з березня по червень 2020, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості в цей період провести операцію. На запитання суду, з яких причин операцію не було проведено протягом липня-серпня 2020, обвинувачений пояснив, що був зайнятий на роботі. В подальшому, за доводами обвинуваченого, він не зробив операцію в м. Харків, яка була безкоштовною для нього, оскільки його брат, який проживає в м. Львів, запропонував приїхати до нього та оперуватись у м. Львів. Обвинувачений погодився на пропозицію брата та у вересні 2020 виїхав до м. Львів. Проте там операцію не було зроблено, оскільки за доводами обвинуваченого зазначена операція у м. Львів коштувала дуже дорого. На уточнююче запитання суду, навіщо обвинувачений поїхав оперуватись до м. Львів, якщо в нього була попередня домовленість про безкоштовну операцію в м. Харків, обвинувачений пояснив, що не знав, що у м. Львів операція буде настільки коштовною. На уточнююче запитання суду, чому обвинувачений після того, як прибув до м. Львів у вересні 2020 та з`ясував, що операція у вказаному місці потребує значних витрат, продовжував перебувати у м. Львів до лютого 2021, замість того щоб повернулись до м. Харкова, де операція могла бути зроблена безкоштовно, обвинувачений пояснив, що в нього виникли справи у м. Львів, через які він затримався.

На пропозицію суду надати будь-які медичні документи, які підтверджують доводи обвинуваченого відносно того, що він звертався до лікарів на консультації з приводу проведення операції, обвинувачений пояснив, що такі документи в нього відсутні.

Таким чином, з пояснень обвинуваченого вбачається, що останній протягом півроку, що перебував взяттю його під варту, не провів операцію, яка за його доводами є терміновою та була для нього в м. Харкові безкоштовною.

Захисник на уточнююче запитання суду пояснив, що у сторони захисту відсутні будь-які медичні документи, які свідчать про необхідність ургентного (термінового) оперативного втручання та неможливість забезпечити проведення операції в умовах перебування обвинуваченого в СІЗО.

Крім того, з листа Харківської міської медичної частини № 27 Філії у Харківській та Луганській областях Державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» № 557/13ХК-21 від 23.02.2021, наданої на адвокатський запит захисника, вбачається, що у обвинуваченого встановлене гідроцеле з обох сторін, рекомендоване оперативне лікування в плановому порядку.

Таким чином, за даними медичного обстеження, проведеного відносно обвинуваченого, не встановлено підстав для ургентного (термінового) проведення операції.

Враховуючи наведене, суд не може визнати доводи сторони захисту щодо необхідності проведення обвинуваченому оперативного втручання, такими, що свідчать про неможливість його тримання в умовах СІЗО за станом здоров`я.

Разом з тим, оцінюючи доводи ОСОБА_1 щодо незадовільного стану здоров`я, зокрема необхідності проведення операції у зв`язку із гідроцеле, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є в тому числі охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, до яких в тому числі відноситься обвинувачений.

Статтею 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 206 КПК України, яка має назву «Загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини», кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України» зазначено, що стаття 3 Конвенції покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі. Суд допускає, що медична допомога, яка доступна в установах системи виконання покарань, не завжди може бути на тому ж рівні, що й в найкращих громадських медичних закладах. Проте держава має забезпечити належний захист здоров`я ув`язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (див. рішення у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 94, ECHR 2000-XI); див. також "Хуртадо проти Швейцарії" (Hurtado v. Switzerland), рішення від 28 січня 1994 року, Серія A, N 280-A).

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.09.2020 по справі № 0306/7567/12, коли нормами кримінально-процесуального закону відповідну ситуацію прямо не передбачено, є необхідним та можливим застосування аналогії права. Зазначена можливість встановлена частиною 6 статті 9 КПК, згідно з якою коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються встановлені частиною першою статті 7 КПК загальні засади кримінального провадження. Однією з таких засад є законність, що включає обов`язок суду, як і інших органів державної влади, неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу та інших актів законодавства.

Враховуючи наведене вище та керуючись принципом верховенства права і практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_1 на отримання медичної допомоги, суд вважає за необхідне доручити Харківській установі виконання покарань управління Державну Установу «Харківський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження ОСОБА_1 з метою визначення стану здоров`я останнього та необхідності його лікування.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому, що він має право оскаржити дану ухвалу в частині продовження тримання його під вартою в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 2, 8, 9, 49, 183, 206, 314, 315, 331, 369-372 34 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова на 06.04.2021 року на 12 год. 15 хв.

У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження та потерпілого.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його захисника адвоката Цвіркуна М.В. про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на особисте зобов`язання або інший запобіжний захід - відмовити.

Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова Цедіка С.Д. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 , на строк до 24:00 годин 26 травня 2021 року включно.

Зобов`язати Державну Установу «Харківський слідчий ізолятор» провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 , який тримається під вартою в Державній Установі «Харківський слідчий ізолятор» (м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 199), з метою визначення стану здоров`я ОСОБА_1 , в тому числі з приводу діагнозу «гідроцеле праворуч», та вирішення питання щодо необхідності його лікування у встановленому законодавством України порядку, і повідомити Московський районний суд м. Харкова про виконання ухвали в цій частині (адреса: 61153, м. Харків, пр. Ювіленйний, 38-Є, суддя Крівцов Д.А.).

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_1 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала в частині запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова (м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є) 02.04.2021 о 14-10 год.

Суддя Д.А. Крівцов