Рішення № 96126673, 01.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/701/21

2/212/1522/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бутко О.О. звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», в рахунок компенсації відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві в сумі 424 000 грн., без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування вимог посилається на наступні обставини.

Так, 20 вересня 1996 року о 11 годин 50 хвилин, на дільниці №1 стволу шахти «Октябрська» під час виконання своїх трудових обов`язків підземного монтажника гірничого обладнання тресту «Кривбасшахтобуд» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» був смертельно травмований батько Позивача – ОСОБА_3 .

Внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у наступному: вона у віці 15 років втратила рідну їй людину, яку дуже любила. Смерть батька призвела до того, що позивачка тривалий час перебувала в напруженому психічному стані, думку про її смерті не залишають її навіть до теперішнього часу. Внаслідок смерті батька істотно погіршився матеріальний стан позивачки, оскільки заробіток батька був основним джерелом доходу сім`ї. Позивачка до досягнення повноліття була позбавлена батьківської опіки, турботи та матеріальної підтримки. Відчуття того, що Позивач ніколи не побачить своєї матері, постійно пригнічує його, що негативно позначається на психічному стані.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з призначенням дати та часу розгляду справи.

29 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПАТ «КЗРК». У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку відповідача, факт спричинення моральної шкоди є недоведеним.

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст.456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п.8 Правил.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли в 20 вересня 1996 року, коли з ОСОБА_3 батьком позивача, стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

На той час діяла норма статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 є рідним батьком ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження.

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Саксаганської районної Ради м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, 25 вересня 1996 року, актовий запис №1583, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років.

Згідно акту про нещасний випадок №8 від 30.09.1996 року, шахтомонтажним управлінням шахти «Октябрська» тресту «Кривбасшахтобуд» ВО «Кривбасруда» встановлені обставини за яких стався нещасний випадок: 20.09.1996 року у стовбурі ш. «Октябрська» монтажниками шахтомонтажного управління тресту «Кривбасшахтобуд» на нульовій відмітці була набрана кліть труб 325 мм (довжиною 45 м) та за допомогою лебідки ЛПЕ-5/1000 спущена на місце з`єднання на відмітці 660 м.

Після 10 години 00 хвилин заступник начальника дільниці № 1 шахтомонтажного управління трест «Кривбасшахтобуд» Проскуровський Б.К. видав наряд монтажникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 електрозварювальнику ОСОБА_5 на кріплення трубопроводу у стовбурі. Після перевірки надійності зв`язку «Радуга» з машиністом підіймальної установки № 1 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надав вказівку монтажникам на навантаження інструменту та матеріалів на кришу кліті № 1 та спуск до місця проведення робіт.

Монтажники розмістилися на криші кліті № 1, сигналіст ОСОБА_8 у кліті на другому поверсі та вказівкою машиніста підйому ОСОБА_6 , здійснила спуск кліті вниз та встановила її кришею на гор. 660 м. Оглянувши робоче місце, монтажники прийняли рішення за допомогою газополум`яного інструменту звільнити канат монтажної лебідки від причіпного пристрою. Об 11 годині 10 хвилин ОСОБА_3 прикріп карабін запобіжного поясу до стійки огорожі криши кліті, увімкнув у роботу ацетиленовий різак та почав різати канат. У цей час, в.о. механіка дільниці спуску-підйому № 11 ОСОБА_9 зайшов до кліті № НОМЕР_1 на гор.815 м по станції високочастотного зв`язку "Радуга", за відсутності на це права, дав сигнал машиністу клітьового підйому № 2 ОСОБА_10 на підйом кліті на поверхню. У свою чергу, ОСОБА_10 без отримання дозволу сигналіста з нульової відмітки ОСОБА_11 розпочала рух кліті № 2 на поверхню.

Монтажник шахтомонтажного управління ОСОБА_3 , який виконував роботи у противаговому відділенні кліті № 2, був збитий у стовбур противагою, яка рухалася вниз, внаслідок чого зазнав смертельних ушкоджень.

Причиною нещасного випадку стало незадовільна організація робіт, що виразилось у виконанні монтажних робіт в стволі шахти без оформлення наряду-допуску і виконання мір безпеки. Порушення виробничої дисципліни з боку робітників шахти «Октябрська» і шахтомонтажного управління треста «Кривбасшахтозбут».

Згідно з п.13 акту форми Н-1 про нещасний випадок особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме вимог ст.17 Закону України «Про охорону праці», п.п.7.2.2, 7.18.5, 7.17.2 Системи управління охороною праці були визнані:

- ОСОБА_12 –головний інженер шахти «Октябрська»;

- ОСОБА_9 –в.о.механіка дільниці №11 шахти «Октябрська»;

- Печеневська В.А. – машиніст підйомної установки дільниці №11 шахтомонтажного управління треста «КШБ».

ОСОБА_7 –заступник начальника дільниці №11 шахти «Октябрська».

Відповідно до п.13.2 акту форми Н-1 вина підприємства полягає у порушенні вимог ст.ст.17,18 Закону України «Про охорону праці» та Системи управління охороною праці ПО «Кривбасруда».

За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_3 при виконанні трудових обов`язків в результаті нещасного випадку, її донці позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка причетна до її заподіяння на підставі ст.440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була уповноважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, то вона не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Як роз`яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», a розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому судом відхиляються доводи про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу Української РСР не було передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю від нещасного випадку.

Суд виходить з того, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку, що стався з нею під час виконання трудових обов`язків, у зв`язку із чим покладає обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю батька, на ПАТ «КЗРК».

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Також, слід зазначити, що у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст.83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Посилання на дану норму закону містить п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року, яка у силу ст.360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України.

Суд встановивши обставини справи, давши їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з втратою близької людини.

Свої моральні страждання, пов`язані зі смертю батька позивач оцінює в розмірі 424 000,00 гривень.

Разом з тим, суд вважає, що з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме обставини смерті батька позивача, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, яка назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 250 000,00 гривень, буде відповідною мірою матеріальної компенсації в даному випадку, а в задоволенні іншої частини позову слід відмовити.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2500,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст.4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок на виробництві- задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю на виробництві її матері -250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави – судовий збір в розмірі 2 500 гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Бутко Олександр Олександрович, юридична адреса: м.Кривий Ріг, пр.Гагаріна,16/7

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`я ть днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 05.04.2021 року

Суддя: Ю. В. Козлов