Вирок № 96125676, 08.04.2021, Оболонський районний суд міста Києва

08.04.2021 Справа № 757/24535/19-к

№ 1-кп/756/432/21

№ 757/24535/19

В И Р О К

іменем України

08 квітня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді - Дев`ятка В.В.,

суддів - Шевчука А.В., Андрейчука Т.В.,

за участю: секретарів судового засідання - Когутка В.В., Черковської Т.О. та Погребняка Д.О.,

прокурорів - Климовича О.О., Богомолова О.С., Губського К.О. та Оршавської В.Р.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого - адвокатів: Вознюк Н.А., Малахової О.М., Кулібаби А.Б., Кушніра С.Б., Кушніренка М.В., Василенко Ю.В., Сушка Р.М., Поліщука А.І. та Кандибова Ю.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,

в с т а н о в и в:

у період часу з 15 серпня 2018 року по 14-ту годину 30 хвилин 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 , діючи з умислом, спрямованим на заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах, за попередньою змовою з ОСОБА_3 , що був засуджений вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, керуючись корисливим мотивом, повідомив ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію щодо наявності у нього можливостей продати йому два об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на які ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та 01 листопада 2016 року накладено арешт. У подальшому, 05 вересня 2018 року о 14-ій годині 30 хвилин, знаходячись у ресторані «У хромого Пола», що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 30 купюр номіналом 100 дол. США та 1 470 несправжніх (імітаційних) засобів у вигляді аркушів паперу, візуально схожих на купюри номіналом 100 дол. США, що у разі доведення умислу до кінця, по курсу Національного Банку України станом на 05.09.2018 могло б становити 4 273 500 грн. і було особливо великим розміром.

При цьому ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , що був засуджений вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2019 року за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, свій умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки після передачі йому вищевказаних коштів, був затриманий.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 відмовився давати показання та відповідати на запитання. Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_2 надаючи пояснення та висловлюючи свою позицію у судових дебатах, указав, що не був обізнаний про фактичні підстави передачі ОСОБА_1 передплати у розмірі 150 тис. дол. США за продаж належних ОСОБА_4 двох об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на які ухвалами суду було накладено арешт, а діяв лише як свідок укладення угоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками докази, дійшов висновку, що вони, у відповідності до вимог ст. 85 КПК України, є належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Версія обвинуваченого ОСОБА_2 у якій він заперечує свою обізнаність про фактичні підстави передачі ОСОБА_1 передплати у розмірі 150 тис. дол. США за продаж належних ОСОБА_4 двох об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на які ухвалами суду було накладено арешт, суд вважає такою, що суперечить дослідженим доказам.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 показав, що у 2018 році він займався пошуком нерухомості, яка б знаходилася у центрі м. Києва, і яку можна було придбати. Він зв`язався з жінкою ріелтором на ім`я ОСОБА_5 , й остання запропонувала йому два об`єкти за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Зробивши відповідні запити, він з`ясував, що зазначене майно за рішенням суду знаходиться під арештом і його продаж є неможливим. Розуміючи, що таким чином його хочуть ошукати, він звернувся із заявою про вчинення злочину до Служби безпеки України. Згодом, ріелтор припинила з ним спілкування, зазначивши, що угода щодо купівлі-продажу майна не відбудеться. Потім, через деякий час, приблизно у липні-серпні 2018 року, він випадково зустрівся зі своїм наглядно знайомим ОСОБА_6 . Під час спілкування, останній також, як і ріелтор ОСОБА_5 , запропонував придбати два об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , й вони домовилися про зустріч, щоб обговорити умови угоди. Про продаж арештованого майна він повідомив Службу безпеки України, тому всі його зустрічі фіксувалися за допомогою відео- та аудіотехніки. В обумовлений час він зустрівся з ОСОБА_6 , а також ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Останні почали запевнювати його у тому, що представляють інтереси дуже впливової людини - ОСОБА_4 , і у них є завдання продати ці об`єкти нерухомості. При цьому, ОСОБА_2 дав йому зрозуміти, що є співробітником Служби безпеки України. У зв`язку з тим, що на два об`єкти нерухомості накладено арешт та є ще певні нюанси з їх продажем, вартість цього нерухомого майна вони назвали у розмірі 2,5 млн. доларів США, що є набагато нижчою за ринкову. Зі слів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , левова частина коштів від продажу нерухомого майна, повинна була «відійти» прокуратурі та службі безпеки, а решту поділять між собою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що всі питання зі зняттям арешту вони вирішать, оскільки мають впливові зв`язки у військовій прокуратурі та Службі безпеки України й діють, у тому числі, від імені «ОСОБА_32». При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 при всіх зустрічах постійно наполягали, щоб він надав їм передплату, розмір якої під час переговорів було знижено до 150 тис дол. США. Як йому пояснювали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , передплата була необхідна для початку оформлення документів, у тому числі «оплату роботи» у Міністерстві юстиції України, виготовлення підроблених судових рішень з датою не пізніше 2012 року, оскільки їх не потрібно було вносити до електронного реєстру. Окрім того, у більшості він вів розмову з ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 , у свою чергу, до цієї розмови вносив корективи, діючи спільно та бажаючи заволодіти його грошима. Під час останньої зустрічі він передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 поліетиленовий пакет з 150 тис дол. США, з яких 3 000 дол. США належали йому, а решта суми була «лялькою». При цьому, коли він поклав пакунок з грошима на стіл поблизу ОСОБА_3 , то ОСОБА_2 , одразу перехилившись через стіл, схопив цей пакунок та намагався розірвати зав`язаний на ньому вузол. Крім того, потерпілий указав, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодного разу не пропонували йому у законний спосіб зняти арешт з об`єктів нерухомості.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що з ОСОБА_2 познайомився у 2016 році. Приблизно у жовтні 2017 року до нього звернувся товариш з проханням допомогти ОСОБА_4 , який на той час знаходився у м. Москві Російської Федерації, вирішити кримінальні справи, що розслідувалися стосовно останнього правоохоронними органами України. За виконану роботу ОСОБА_4 пообіцяв віддати йому нерухоме та рухоме майно, що знаходиться в Україні. Через певний проміжок часу він у м. Москві зустрівся з особами чеченської національності, що надавали притулок ОСОБА_4 у Російській Федерації, й останні повідомили, що все майно ОСОБА_4 в України вже належить їм, та попросили його продати за відповідну винагороду. Дану пропозицію він обговорив з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , а також із жінкою на ім`я ОСОБА_8 , яка мала вирішити всі питання в правоохоронних органах. Збираючи всі необхідні документи, ними було з`ясовано, що на два об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , рішенням суду було накладено арешт у рамках кримінальної справи, яка розслідувалася стосовно ОСОБА_4 . З метою зняття арешту з нерухомого майна він звернувся до ОСОБА_9 . Ними було вирішено знайти покупця на майно, який би погодився зробити передплату у розмірі 250 тис. дол. США, використовуючи які ОСОБА_9 міг вирішити ці питання через співробітників Міністерства юстиції України та прокуратуру, а саме: виготовити судові рішення датовані не пізніше 2012 роком, оскільки їх не потрібно було вносити до електронного реєстру. Через деякий час він познайомився з чоловіком на ім`я ОСОБА_1 , що погоджувався придбати нерухоме майно та здійснити передплату. Приблизно у серпні 2018 року він, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 чотири рази зустрічалися з ОСОБА_1 , під час зустрічей обговорювали загальну суму угоди, суму передплати та питання зняття арешту з нерухомого майна. Під час третьої зустрічі, ОСОБА_1 попросив зменшити суму передплати до 150 тис. дол. США. Розуміючи, що цих коштів буде недостатньо для вирішення питань, пов`язаних з арештом майна, він разом з ОСОБА_2 зателефонували ОСОБА_7 , який сказав погоджуватися хоч на таку суму передплати. Зазначену суму в розмірі 150 дол. США вони мали намір поділити між собою, а саме ним ( ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_11 та жінкою на ім`я ОСОБА_8 , при цьому, основна сума коштів мала відійти саме двом останнім. 05 вересня 2018 року під час чергової зустрічі з ОСОБА_1 , останній передав чорний пакунок з коштами у сумі 150 тис. дол. США, при цьому ОСОБА_2 поклав його поряд з собою та намагався відкрити. У цей час їх затримали працівники правоохоронного органу. Крім того, свідок указав, що ОСОБА_2 був довіреною особою ОСОБА_12 і всі свої дії він ( ОСОБА_3 ) мав узгоджувати з ними, а отримані від ОСОБА_1 кошти у сумі 150 тис. дол. США, у будь-якому випадку, останньому повертати ніхто не планував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що з ОСОБА_2 він познайомився приблизно у 2018 році і спілкувався з ним лише з приводу продажу нерухомого майна. Так, під час однієї із зустрічей його знайомий ОСОБА_13 попросив знайти покупців на об`єкти нерухомості, що розташовані в АДРЕСА_2 . Він, як посередник, разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були представниками продавця, декілька разів зустрічався з ОСОБА_1 , як потенційним покупцем. При цьому, як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 запевняли, що при укладенні договору купівлі-продажу майна, питання накладеного арешту на ці об`єкти нерухомості буде вирішено з військовою прокуратурою за допомогою суми передплати, яка була зменшена з 300 тис. дол. США до 150 тис. дол. США. У домовлений день ОСОБА_1 приніс суму передплати, у свою чергу ОСОБА_3 написав розписку про отримання цих коштів. Після того, як ОСОБА_1 поклав пакет з грошима на стіл та пішов, ОСОБА_2 почав відкривати пакет з грошима. Він ( ОСОБА_6 ) запитав щодо оплати своїх посередницьких послуг, однак жодної відповіді не отримав. У цей час він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були затримані.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_33 показала, що познайомилася з ОСОБА_3 на дні народження свого знайомого. Через деякий час ОСОБА_3 попросив її знайти клієнта для продажу двох об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , на які було накладено арешт. При цьому, останній переконував її у тому, що є власником цього майна, та надав документи. Однак, з`ясувавши, що передані ОСОБА_3 документи є підробленими, і він не є власником майна, яке хоче продати, вона перестала з ним спілкуватися.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що з ОСОБА_2 знайомий з дитинства, а з ОСОБА_3 його познайомив ОСОБА_11 , оскільки той бажав продати два об`єкти нерухомості у м. Києві, запевнивши, що у нього є доручення на їх продаж. У свою чергу, він попросив ОСОБА_6 знайти покупця. Через деякий час ОСОБА_6 повідомив, що знайшов покупця на майно, тому вони домовилися зустрітися, щоб обговорити умови майбутньої угоди. Під час зустрічі, на якій був присутній він, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , було з`ясовано, що пропоновані на продаж об`єкти нерухомості арештовані, тому він відмовився брати будь-яку участь в укладенні договору щодо зазначеного майна. Також, він намагався відмовити від такої участі й ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . На його думку, ОСОБА_2 був присутній при обговореннях даної угоди як гарант того, що все буде відбуватися чесно й ОСОБА_1 не введе в оману ОСОБА_3 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що з ОСОБА_2 познайомився приблизно у 2018 році. Також, він знайомий з ОСОБА_3 й останній займався продажем будинків за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_3 неодноразово просив його знайти покупців на це майно, перевірити покупця на спроможність здійснення такої покупки, а також правильність оформлення документів угоди. Особисто він мав отримати винагороду лише після завершення продажу цього нерухомого майна. Крім того, свідок зазначив, що ОСОБА_15 є його давньою знайомою, остання надавала різного роду консультації щодо «функціонування органів державної влади», «правильного проходження документів» та інш., оскільки працювала у секретаріаті Президента України.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що приблизно восени 2017 року познайомився з ОСОБА_3 . Останній, через деякий час, звернувся до нього з проханням надати консультацію лише з привиду технічної документації на об`єкти нерухомості, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . З жодною пропозицією щодо продажу цього майна ОСОБА_3 до нього не звертався. Обвинувачений ОСОБА_2 йому не знайомий.

Відповідно до заяви особи, анкетні дані якої змінено на ОСОБА_1 , від 31 липня 2018 року, ОСОБА_1 повідомив, що займаючись пошуком об`єкта нерухомості, який можна придбати, познайомився з ріелтором на ім`я ОСОБА_5 , яка запропонувала йому два об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Однак, на зазначене майно рішенням суду було накладено арешт у рамках кримінальної справи і його продаж є неможливим. У зв`язку з цим, на думку ОСОБА_1 , ріелтор ОСОБА_5 та інші особи намагаються заволодіти коштами під приводом продажу цього нерухомого майна (а.с. 69-73 т. 6).

З протоколу про результати аудіо-відеоконтролю особи стосовно громадянина ОСОБА_3 від 16 серпня 2018 року убачається, що в ньому зафіксовано розмову ОСОБА_1 з особами на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 , яка відбулася 15 серпня 2018 року з 13:11:05 по 13:51:23 у приміщенні ресторану « У хромого Пола », що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4 . Під час цієї розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили ОСОБА_1 завідомо неправдиву інформацію щодо можливості продажу належних ОСОБА_4 двох об`єктів нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , і на які ухвалами суду накладено арешт. При цьому, ОСОБА_2 назвав суму угоди в розмірі 2.6 мл. дол. США. та суму передплати у розмірі 150 тис. дол. США за кожний об`єкт нерухомості, яка має бути передана ОСОБА_1 для зняття арешту з майна та початку процедури оформлення права власності. Окрім того, ОСОБА_2 вказував і на те, що продажем цього нерухомого майна вони займаються, оскільки «їм дали команду зверху» (а.с. 109-120 т. 7).

У судовому засіданні було досліджено носій, на якому збережено матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, та встановлено правильність відображення у протоколі зафіксованої інформації.

Відповідно до протоколу про результати аудіо-відеоконтролю особи стосовно громадянина ОСОБА_3 від 23 серпня 2018 року, зафіксовано розмову ОСОБА_1 з особами на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка відбулася 23 серпня 2018 року з 11:57:50 по 13:07:10 у приміщенні ресторану « У хромого Пола », що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4 . Під час цієї зустрічі саме ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що зазначені об`єкти нерухомості можуть бути продані виключно разом, оскільки арешт, що був накладений ухвалами суду, можна зняти лише одночасно, й це питання вони «вирішують з військовою прокуратурою, а саме з «ОСОБА_32». Окрім того, ОСОБА_2 , як і під час попередньої зустрічі, знову запевнив ОСОБА_1 , що продажем цього майна фактично займаються «верхівки». Також, сума передплати, що повинен передати ОСОБА_1 для знаття арешту, була зменшена до 250 тис. дол. США за два об`єкта (а.с. 121-142 т. 7).

Дослідженням носія, на якому збережено матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, у судовому засіданні було підтверджено правильність відображення цієї інформації у відповідному протоколі.

У період часу з 12-ої години по 14-ту годину 45 хвилин 30 серпня 2018 року та з 11-ої години 00 хвилин по 15-ту годину 03 вересня 2018 року було проведено візуальне спостереження за ОСОБА_3 та зафіксовано його спілкування з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про що складено відповідні протоколи від 06 вересня 2018 року (а.с. 148-149, 150-151 т. 7).

Згідно з протоколом про результати аудіо-відеоконтролю особи стосовно громадянина ОСОБА_3 від 05 вересня 2018 року, зафіксовано розмову ОСОБА_1 з особами на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які відбулися 30 серпня 2018 року з 13:14:56 по 14::17:17 та з 15:18:53 по 15:56:33 у приміщенні ресторану « У хромого Пола », що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4 , під час якої ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що продаж об`єктів нерухомості буде відбуватися на підставі судових рішень, датованих не пізніше 2012 роком, що нібито має гарантувати законність цієї операції. У свою чергу ОСОБА_2 також переконував ОСОБА_1 у тому, що питання зняття арешту майна «вирішується» на підставі рішень судів. Зазначав ОСОБА_2 і про те, що «у Міністерство юстиції України необхідно заносити і на рішення суду полтіннік». Тому на вирішення всіх питань необхідна сума передплати у розмірі 150 тис. дол. США (а.с. 168-174 т. 7).

Під час дослідження носія, на якому збережено матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, було встановлено правильність відображення у протоколі зафіксованої інформації.

Відповідно до протоколу про результати аудіо-відеоконтролю особи стосовно громадянина ОСОБА_3 від 06 вересня 2018 року, зафіксовано розмову ОСОБА_1 з особами на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка відбулася 03 вересня 2018 року з 13:18:05 по 13:54:18 у приміщенні ресторану « У хромого Пола », що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неодноразово наполягали на тому, щоб ОСОБА_1 якомога швидше погодився на умови угоди й передав їм «для вирішення питань» 150 тис. дол. США. При цьому, у ході спілкування ОСОБА_2 , отримавши від ОСОБА_1 пропозицію щодо передачі лише 10 тис. дол. США, в емоційній формі повідомив, що за «десять» він це питання з Міністерством юстиції України не узгодить (а.с. 152-157 т. 7).

У судовому засіданні було досліджено носій, на якому збережено матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, та встановлено правильність відображення у протоколі зафіксованої інформації.

Згідно з протоколом прийому-передачі, огляду та упакування грошових коштів із фототаблицею, 05 вересня 2018 року у період часу з 10-ої години 10 хвилин до 10-ої години 55 хвилин ОСОБА_1 було передано для подальшого проведення слідчих дій (вручення ОСОБА_3 та чоловіку на ім`я ОСОБА_17 ) кошти у сумі 3 000 дол. США у кількості 30 банкнот, номіналом по 100 дол. США, та несправжні (імітаційні) засоби у сумі 147 000 доларів США у кількості 1470 банкнот, номіналом по 100 дол. США (а.с 75-85 т. 6).

Відповідно до протоколу огляду та вручення грошових коштів із фототаблицею, 05 вересня 2018 року у період часу з 11-ої години 10 хвилин по 11-ту годину 40 хвилин ОСОБА_1 було вручено кошти у сумі 3 000 дол. США у кількості 30 банкнот, номіналом по 100 дол. США, та несправжні (імітаційні) засоби у сумі 147 000 доларів США у кількості 1470 банкнот, номіналом по 100 дол. США, для подальшої передачі їх ОСОБА_3 та чоловіку на ім`я ОСОБА_17 з метою викриття протиправної діяльності останніх (а.с. 86-91 т. 6).

Відповідно до протоколу про результати аудіо-відеоконтролю особи стосовно громадянина ОСОБА_3 від 06 вересня 2018 року, зафіксовано розмову ОСОБА_1 з особами на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , яка відбулася 05 вересня 2018 року з 13:45:17 по 14:36:54 у приміщенні ресторану « У хромого Пола », що за адресою: м. Київ, вулиця Михайла Омеляновича-Павленка, 4 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пакет з грошима, а ОСОБА_3 , у свою чергу, написав розписку про отримані кошти, яку було підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Окрім того, в ході цієї розмови ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_1 у тому, що ОСОБА_4 з приводу цієї угоди жодних претензій мати не буде (а.с. 175-182 т. 7).

У судовому засіданні було досліджено носій, на якому збережено матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, та встановлено правильність відображення у протоколі зафіксованої інформації.

При цьому, переглядом у судовому засіданні дисків із записом аудіо-, відеоконтролю особи, судом було встановлено, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 неодноразово зустрічався з ОСОБА_1 .

Співставлення змісту зазначених розмов ОСОБА_2 під час зустрічей, зокрема, неодноразове запевнення ОСОБА_1 у можливості вирішення питання з приводу зняття арешту з належних ОСОБА_4 двох об`єктів нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , з подальшим оформленням права власності, явне, постійне наполягання на передачі ОСОБА_1 передплати, що мала нібито йти на «витрати, пов`язані з необхідними рішеннями суду, Міністерства юстиції України, військової прокуратури», і яка була зменшена з 300 тис. дол. США до 150 тис. дол. США, переконує суд у тому, що ОСОБА_2 не лише приймав активну участь в обговоренні, а й надавав поради щодо незаконної реалізації майна.

Окрім того, висновком експерта (портретна експертиза) від 05.11.2018 №9/529 підтверджено, що на наданих на експертизу відеофайлах: «2018_08_30_ 13_14_ch.mp4», «2018_08_30_13_59_ch.mp4», «2018_09_05_13_45_ ch1.mp4», «2018_09_05_14_33_ch.mp4», «2018_09_03_13_18_ch1.mp4», «2018_08_23_11_57_ ch1.mp4», особа чоловічої статті, вдягнута у синю футболку, є ОСОБА_2 .

На наданих на експертизу відеофайлах: «RECO007.MOV», «RECO008.MOV», «RECO009.MOV», «2018_08_15_13_11_ch.mp4», особа чоловічої статті, вдягнута у синю футболку, ймовірно є ОСОБА_2 (а.с. 218-230 т. 7).

Висновком експерта (фоноскопічна експертиза аудіозвукозапису) від 26.12.2018 № 9/542 також підтверджено, що ним, ОСОБА_2 промовлені слова та фрази у файлах аудіо записів та відеозаписів розмов, що містяться на оптичних дисках, які в протоколах від 15.08.2018, 23.08.2018., 30.08.2018, 03.09.2018, 05.09.2018 позначений, як «В - ОСОБА_2 » (а.с. 237-278 т. 7).

Також під час обшуку ОСОБА_2 , затриманого у порядку ст. 208 КПК України, окрім інших речей, саме у нього було вилучено: поліетиленовий пакет з написом «Boss» з п`ятнадцятьма пачками грошових коштів, у тому числі імітаційних, перемотаних полімерною та паперовою стрічками; мобільний телефон «Meizu» (а.с. 103-111 т. 8).

З протоколу огляду від 06 вересня 2018 року вбачається, що було оглянуто вміст мобільного телефону «Meizu», який було вилучено під час затримання ОСОБА_2 та встановлено, що останній здійснював листування за допомогою СМС, а також зв`язувався за допомогою мессенджерів WhathApp і Viber з абонентами « ОСОБА_18 », « ОСОБА_19 », « ОСОБА_20 », « ОСОБА_21 », « ОСОБА_22 », « ОСОБА_19 » й вів розмови щодо продажу належного ОСОБА_4 нерухомого майна, у тому числі, й на АДРЕСА_2 (а.с. 238-262 т. 6).

Зазначений мобільний телефон «Meizu» постановою від 02 листопада 2018 року визнано речовим доказом (а.с. 263-264 т. 6).

Про те, що 15, 23, 30 серпня 2018 року, а також 03, 05 вересня 2018 року ОСОБА_2 зустрічався з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , свідчить і протокол огляду інформації, що збережена на оптичному диску із інформацією абонента мобільного оператора ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , якими користувався ОСОБА_2 (а.с. 19-25 т. 8).

Окрім того, відповідно до протоколу огляду інформації, що збережена на оптичному диску із інформацією абонентів мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна», номер НОМЕР_3 , яким користувався ОСОБА_3 , та номер НОМЕР_4 , якими користувався ОСОБА_2 , у дні зустрічей із ОСОБА_1 знаходилися у зоні дії однієї базової станції, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Суворова, 9 та вул. Московська, 23 (а.с. 36-45 т. 8).

Відповідно до протоколу затримання від 05 вересня 2018 року, ОСОБА_3 указав, що «Договір-розписка» про отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 150 тис. дол. США, належить йому (а.с. 46-51 т. 8).

Згідно з протоколом обшуку, 12 вересня 2018 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 у квартирі АДРЕСА_5 , де віднайдено, зокрема: системний блок персонального комп`ютера чорного кольору із вмонтованим переносним накопичувачем на жорсткому магнітному диску марки «Samsung»; мобільний телефон «Prestgio PAP4040 DUO» з пошкодженим екраном із флеш-карткою «Micro SD 2 GB» (а.с. 144-152 т. 6).

Як убачається з протоколу огляду речей, 17 вересня 2018 року було оглянуто, у тому числі, вміст: системного блоку персонального комп`ютера із вмонтованим переносним накопичувачем на жорсткому магнітному диску марки «Samsung», де встановлено з`єднання (переписку) абонента « ОСОБА_7 » з абонентом « ОСОБА_22 », « ОСОБА_23 » та « ОСОБА_24 » - під час якої останні обмінюються інформацією щодо належного родині ОСОБА_25 нерухомого майна, зокрема, і по АДРЕСА_2 , та на яке накладено арешти рішеннями суду; мобільного телефону «Prestgio PAP4040 DUO», де виявлено п`ять графічних файлів (а.с. 153-165 т. 6).

З протоколу огляду від 01-02 листопада 2018 року вбачається, що було оглянуто вміст мобільного телефону «Samsung SM-G570F/DS», який було вилучено під час затримання ОСОБА_3 , та встановлено, що останній здійснював дзвінки і листування за допомогою мессенджера WhathApp з абонентами ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_26 , ОСОБА_33 , де обговорювалися, у тому числі, два об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Крім того, за допомогою мессенджера Viber ОСОБА_3 спілкувався з абонентами « ОСОБА_27 » ( ОСОБА_6 ), « ОСОБА_28 » ( ОСОБА_7 ) та « ОСОБА_22 » щодо належного ОСОБА_4 нерухомого майна на вул. Івана Франка м. Києва (а.с. 179- 235 т. 6).

Зазначений мобільний телефон «Samsung SM-G570F/DS» постановою від 02 листопада 2018 року визнано речовим доказом (а.с. 236-237 т. 6).

Відповідно до протоколу огляду від 21 жовтня 2018 року, у п`ятнадцяти пачках, зовні схожих на купюри, наявні аркуші паперу, візуально схожі на купюри номіналом 100 дол. США. На вказаних аркушах паперу у кількості 1470 штук зазначено: «SOUVENIR» (а.с. 277 т. 6).

Згідно з протоколом огляду, 14 січня 2019 року було оглянуто купюри номіналом 100 дол. США у кількості тридцяти штук (а.с. 280-281 т. 6).

Висновком експерта (судово-технічна експертиза документів) від 14.12.2018 №8-4/1841 підтверджено, що зазначені вище банкноти номіналом 100 доларів США у кількості тридцяти штук за способом друку та спеціальними елементами захисту відповідають аналогічним банкнотам, що знаходяться в офіційному обігу на території країни виробника (а.с. 287-292 т. 7).

Вказані аркуші паперу у кількості 1 470 штук із написом «SOUVENIR» та кошти, а саме купюри номіналом 100 дол. США у кількості тридцяти штук постановою від 21 жовтня 2018 року та 14 січня 2019 року визнано речовим доказом (а.с. 278-279, 282-284 т. 6).

Як убачається з «Договор-расписка», ОСОБА_3 у присутності двох свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 кошти у сумі 150 тис. дол. США для переоформлення у власність двох об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с. 286-287 т. 6).

Зазначений документ, а саме «Договор-расписка» було оглянуто 05 вересня 2018 року (а.с. 288-289) та визнано постановою від 05 вересня 2018 року речовим доказом (а.с. 290-291 т. 6).

06 вересня 2018 року було проведено огляд документів, де серед інших, досліджено ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 листопада 2016 року та ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року, якими у кримінальному провадженні №12013000000000507 від 27.08.13 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 290 КК України, накладено арешт, у тому числі на два об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с. 1-36 т. 7).

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , містять обтяження у вигляді арешту, накладеного ухвалами Печерського районного суду міста Києва (а.с. 227-233 т. 8).

Накладення арешту на вказані об`єкти нерухомості, на думку суду, вказує на те, що ОСОБА_2 не мав жодних повноважень щодо укладення договорів купівлі-продажу належних ОСОБА_4 двох об`єктів нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та не міг вчинити жодних дій щодо зняття арешту з цих будинків.

Окрім того, згідно з відповіді Печерського районного суду міста Києва, лише одного разу, а саме 19.07.2017 року адвокатом Подосіновим А.О. в інтересах ОСОБА_29 було подано клопотання про скасування арешту на об`єкти нерухомості, яке ухвалою суду від 22.11.2017 залишено без задоволення (а.с. 235 т. 8).

Що стосується питання про винуватість обвинуваченого у вчинені цього кримінального правопорушення, то суд ураховує наступне.

Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Так, аналізуючи надані стороною обвинувачення у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вони беззаперечно вказують на вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину.

При цьому, зважаючи на суть перемовин, що відбувалися між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 й ОСОБА_3 - з іншого, постійне запевнення «продавцями» у своїх можливостях вирішення питання, пов`язаного з арештом об`єктів нерухомості, із використанням своїх зв`язків із «високопосадовцями» правоохоронних органів та Міністерства юстиції України, наполегливе запевнення у необхідності передачі передплати, що була зменшена із 300 до 150 тис. дол. США, що нібито була необхідною умовою початку процедури реалізації майна, на думку суду, свідчить про те, що ОСОБА_2 не лише був обізнаний щодо дійсних обставин так званої угоди, а й сам приймав активну участь у заволодінні коштами ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_2 , на думку суду, був повністю усвідомлений щодо відведеної йому спільниками ролі й притримувався заздалегідь розробленого плану, розуміючи (не міг не розуміти), що незаконно заволодіває чужим майном.

Що стосується написаної ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розписки про отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 150 тис. дол. США для переоформлення у власність двох об`єктів нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , то, на думку суду, ця «договір-розписка» лише створювала видимість законності передачі грошей.

При цьому, зважаючи на зміст розмов, які відбувалися протягом усього часу спілкування «продавців» з ОСОБА_1 , суд вважає, що в цій розписці ОСОБА_3 міг описати будь-які взяті на себе зобов`язання, лише б ОСОБА_1 передав йому та ОСОБА_2 кошти у сумі 150 тис. дол. США.

Окрім того, досліджені у судовому засіданні докази переконують суд у тому, що ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_30 намагалися продати належні ОСОБА_4 два об`єкти нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , незважаючи на те, що це майно було арештоване. При цьому, з метою скасування арешту у позапроцесуальний спосіб, ОСОБА_2 переконував ОСОБА_1 надати передплату, що мала на меті й «вирішити» це питання, тобто підбурював останнього до дачі неправомірної вигоди.

Однак у подальшому, у зв`язку з тим, що сума передплати була зменшена до 150 тис. дол. США і не могла покрити незаконні витрати, пов`язані із переоформленням права власності, та розуміючи, що у законному порядку це неможливо зробити, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 , вирішили привласнити кошти.

Разом з тим, зважаючи на положення ч. 1 ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд позбавлений можливості самостійно ініціювати питання щодо виходу за межі висунутого обвинувачення, оскільки це погіршує становище особи.

Також, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що вчинив цей злочин за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами.

Натомість, у судовому засіданні прокурором не надано жодних доказів, які б ствердно давали підстави вважати, що до цього злочину, окрім ОСОБА_3 , причетні інші невстановлені особи.

У зв`язку з цим, з обвинувачення ОСОБА_2 суд вважає за необхідне виключити посилання на вчинення злочину за попередньою змовою з іншими невстановленими особами.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попереднього змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та зважає на докази, що характеризують особу обвинуваченого.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_2 , згідно зі ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні обвинуваченому ОСОБА_2 міри покарання, судом ураховується його відношення до вчиненого, докази, що його характеризують.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_2 характеризується формально задовільно, офіційно не працевлаштований та не займається суспільно-корисною працею, не судимий. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, а також ураховуючи межі санкції інкримінованої статті, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, оскільки інший, більш м`який вид покарання, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, однак може бути досягнуто при призначенні строку, що є мінімальною межею ч. 4 ст. 190 КК України.

При цьому, при визначенні строку покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, суд ураховує вимоги ч. 3 ст. 68 КК України.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, а саме, що кримінальним правопорушенням не було спричинено шкоди, та особи винного, який має ряд захворювань, знаходиться під вартою з 05 вересня 2018 року, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням з визначенням максимальної тривалості іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на положення ст. 77 КК України, суд не призначає ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу, суд ураховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його вік та стан здоров`я, обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, тому приходить до висновку про те, що є підстави вважати, що застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зможе запобігти ризику переховування від суду.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати понесені в ході досудового слідства за проведення експертиз, що випливають з пред`явленого обвинувачення, а саме: № 8-1/2313 від 17.10.2018, № 9/529 від 05.11.2018, № 9/542 від 26.12.2018, № 8-4/1841 від 14.12.2018 на загальну суму 32 747 гривень.

Речові докази підлягають вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 попереднє ув`язнення у строк покарання день за день з 05 вересня 2018 року по 08 квітня 2021 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 звільнити з під-варти із залу суду.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 з тримання під вартою змінити на особисте зобов`язання. Покласти на ОСОБА_2 обов`язок прибувати до суду за першою ж вимогою.

Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва № 757/44033/18-к від 06 вересня 2018 року (а.с. 273-276 т. 6), - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року на автомобіль марки «Lexus» модель «LX570», державний номерний знак НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 (а.с. 244-248 т. 8), - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 259-263 т. 8), - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 32 747 (тридцять дві тисячі сімсот сорок сім) гривень (ГУК у м. Києві/Оболонський район 24060300, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA 368999980314050544000026006, банк отримувача: Казначейство України, найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази, а саме:

-фотокопію листа компанії «West Development group» №69/18 від 25.07.2018 (ТОВ Вест девелопмент Груп 79005 місто Львів, вулиця Скельна, 2) на 2 аркушах, «Договір-розписка» про отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 150 тис., - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-планшетний комп`ютер «Apple iPad», модель А1489, s/n: F9FOMF6GFCM5, мобільний телефон «Samsung SM-G570F/DS» ІМЕІ: НОМЕР_8 , що зберігаються в кімнаті речових доказів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, - повернути ОСОБА_3 ;

-системний блок персонального комп`ютера із вмонтованим переносним накопичувачем на жорсткому магнітному диску марки «Samsung», модель HD501LJ500GB, з серійним номером SOMUJDWB08920, мобільний телефон «Prestgio PAP4040 DUO», ІМЕІ1: НОМЕР_9 , ІМЕІ2: НОМЕР_10 з пошкодженим екраном із флеш-карткою «Micro SD 2 GB», що зберігаються в кімнаті речових доказів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, - повернути ОСОБА_7 ;

-мобільний телефон марки Vertu ІМЕІ НОМЕР_11 з сім-картою з номером НОМЕР_12 ; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ НОМЕР_13 з сім-картою з номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки Nokia ІМЕІ НОМЕР_14 з сім-картою з номером НОМЕР_15 ; мобільний телефон марки Meizu ІМЕІ 1: НОМЕР_16 , ІМЕІ 2: НОМЕР_17 з сім-картою з номером НОМЕР_1 ; сумку-барсетку коричневого кольору в які знаходяться грошові кошти в сумі 500 гривень однією купюрою, грошові кошти в сумі 2 долари США однією купюрою; 3 старовинні монети часів російської імперії та сучасні дріб`язкові монети; туалетна вода, дисконтні картки; сумку чорного кольору із написом «Zilli» в якій знаходяться медичні препарати (таблетки); 2 ключі-брелки з логотипом «Lexus»; 1 ричільний ключ; аркуші паперу з записами зробленими від руки, брошури, ксерокопії документів; цепочку з металу жовтого кольору з хрестиком з металу жовтого кольору з білими та чорними камінцями; каблучку з металу сірого кольору з чорними вставками; годинник сірого кольору марки «Krieser» з ремінцем чорного кольору; паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_18 ; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_19 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 серії НОМЕР_20 та international driving document на ім`я ОСОБА_31 , серії НОМЕР_21, - повернути ОСОБА_2

-купюри номіналом 100 дол. США у кількості тридцяти штук, що зберігаються в кімнаті речових доказів, - повернути потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим з часу отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Судді:

В.В. Дев`ятко А.В. Шевчук Т.В. Андрейчук