Вирок № 96114476, 08.04.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

справа № 235/2339/20

провадження № 1-кп/235/204/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого-судді Корнєєвої І.В.

при секретарі Макара О.Л.

за участі: прокурора Чернишова Я.Ю.

захисника Конюшенко І.Д.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілих ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника потерпілого -адвоката Безрука С.В.

розглянувши у відкритому судовому провадженні в залі суду м.Покровська обвинувальний акт , внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 січня 2019 р. за № 12019050000000003, по кримінальній справі за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, освіта середня, одруженого, не судимого, не працюючого ,пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

3 січня 2019 року, приблизно о 6 годині 30 хвилин, в темну пору доби, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власнику ОСОБА_4 , здійснював рух, зі швидкістю приблизно 40-50 км/год., по автодорозі, що веде від автодороги О 0544 - «м. Мирноград - с. Гродівка до Р19» в бік с. Іванівка Покровського району Донецької області, з пасажирами в салоні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На шляху прямування, проїжджаючи ділянку вказаної дроги, розташовану на відстані 420 м від автодороги О 0544 - «м. Мирноград - с. Гродівка до Р19» в бік с. Іванівка, на території Покровського району Донецької області, ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі;

п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

- діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та учасниками дорожнього руху, не маючи перешкод технічного характеру, на прямій ділянці дороги, яка покрита снігом, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішоходів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які знаходилися на проїжджій часині один поруч з іншим: ОСОБА_7 стоячи спиною до транспортного засобу, ОСОБА_2 сидячі спиною до транспортного засобу ліворуч від ОСОБА_7 , та не реагуючи на наближення позаду них автомобіля, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події. Так, йому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді автотранспортної поєднаної травми тіла: закритої тупої травми грудної клітини, хребта і живота - закритих непрямих переломів ребер зліва: 2,3,4 - по середньо-пахвовій лінії, 5,6 - по задньо-пахвовій лінії, без пошкодження пристінної плеври, травматичного розриву міжхребцевого зчленування між 5 і 6 грудними хребцями без пошкодження оболонок і речовини спинного мозку, травматичного розриву передньої стінки дуги аорти, розлитих крововиливів в околоаортальну клітковину грудного відділу аорти, розриву плеври і тканини нижньої частки лівої легені, крововиливів в паренхіму правої і лівої легені, надходження повітря і крововиливу в ліву плевральну порожнину об`ємом 2600мл рідкої темної крові, численних розривів капсули і тканини внутрішньої поверхні лівої частки печінки, крововиливів в черевну порожнину - об`ємом 400мл крові; відкритих осколкових переломів діафізів лівої великої- та малої гомілкових кісток на межі середньої та нижньої третини, розташованих на висоті 23,0см від підошовної поверхні лівої стопи, забито-рваної рани переднєвнутрішньої поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини її, сполученою з областю переломів, синця м`яких тканин задньої зовнішньої поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини, нижня межа якого розташовується на висоті 23,0см від підошовної поверхні лівої стопи; забито-рваної рани задньої зовнішньої поверхні лівого стегна в нижній третині його, на висоті 65,0см від підошовної поверхні лівої стопи; ділянки осаднення шкіри лівої брови, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Крім того, в результаті дорожньо-транспортної події, пішоходу ОСОБА_2 були причинені тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми: закритої тупої травми грудної клітини і живота - закритих переломів ребер справа: 3,4,5,6-го по задній пахвовій лінії, 2,7-го по лінії лопатки зі зміщенням, 8,9-го по лінії лопатки без зміщення, правобічного закритого гемопневматораксу (отримано повітря і незначна кількість крові при дренуванні правої плевральної порожнини по Бюлау і 250мл серозно-геморагічних виділень виділилося по дренажу), розривів капсули і тканини нижньої поверхні правої частки печінки, крововиливів в черевну порожнину (при оперативному втручанні виявлено до 250 мл згустків та рідкої крові і 160мл серозно-геморагічних виділень отримано по дренажу), множинних гематом брижі тонкого і товстого кишечника, підшкірної гематоми правої половини грудної клітини з переходом на спину; закритого осколкового перелому головки і хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів; закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, гематоми правої надбрівної дуги з переходом на верхню і нижню повіку правого ока, садна верхньої повіки правого ока, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження та спричинення смерті ОСОБА_7 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав та показав, що 03 січня 2019 р. біля 06.30 години він керував автомобілем ВАЗ 2199, у салоні автомобіля знаходилися двоє його сусідів. Він не був втомлений , не був під дією лікарських засобів ,у керування автомобілем ніхто не втручався, технічний стан автомобіля був справний. Автомобілем він керував по довіреності. Вони їхали в напрямку с.Іванівка , повернули з траси наліво , проїхали біля 200 метрів .Йому на зустріч їхав автомобіль «Газель». Був гололед, морозВін переключив фари автомобіля на ближнє світло, щоби не перешкождати один одному. Він їхав по центру своєї смуги руху зі швидкістю 40 км на годину. «Газель» проїхала .Він побачив, що на проїзній частині дороги , посередині на роздільній полосі один чоловік сидів до нього спиною , другий чоловік стояв обличчям до того , що сидів . Відбувся удар , автомобіль лівим крилом зачепив сидячого, другого ,що стояв , підрізало капотом автомобіля та перевалило на скло автомобіля. Його автомобіль вилетів у кювет. Він побачив чоловіків приблизно за 4 метри. На дорозі було покриття -накатаний сніг,як гололід. Вони відразу викликали Швидку , поліцію. Того чоловіка , що сидів на дорозі ,відразу завантажили до Швидкої, потім другого до іншого автомобіля. Огляд місця події відбувався за його участі , у нього зауважень не було . З ним провадили слідчі експерименти , з його боку зауважень не було. Людей не було видно , він бачив далеку тінь. Він не встигав запобігти зіткненню, він повернув руль вправо, зачепило людей та його автомобіль викинуло до кювету. Він не визнає вину , бо загиблий та потерпілий були нетверезі. Він приїжджав до лікарні до потерпілого ОСОБА_2 , пропонував допомогу , потерпілий відмовився. Він потерпілому не пропонував конкретну суму .Потерпіла ОСОБА_8 пропонувала йому сплатити їй 200 000 грн. Він потерпілим матеріальну шкоду не відшкодував. Він ознайомлений з позовною заявою ,але таких грошових коштів у нього не має. Цивільний позов не визнає. Він відшкодував потерпілій ОСОБА_3 у рахунок моральної шкоди 20 000 грн. У судових дебатах свою вину визнав повністю та щиро каявся. У скоєному кається.

Суд приходить до висновку , що наведені вище твердження обвинуваченого узгоджуються з сукупністю доказів у матеріалах кримінального провадження та підтверджуються показаннями потерпілих, свідків ,письмовими доказами по кримінальному провадженню.

Так,допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 03 січня 2019 р. він з ОСОБА_8 встали з маршрутки № 51 в м.Мирнограді , зійшли з траси в напрямку с.Іванівка , йшли по правій стороні , ближче до центру дороги по своїй полосі по ходу руху. ,відійшли від траси на 200 метрів. Дорога була нормальна . Він зустрічного автомобіля «Газель» не бачив. Він впав та сидів у момент наїзду ближче до центру дороги. ОСОБА_8 був поруч зліва ,стояв у повний зріст , допомагав йому піднятися . Потім був удар та він прийшов до свідомості у лікарні. Він був розташований правим боком до автомобіля. Він отримав тілесні ушкодження: розрив печінки , переломи ребер , плечового суглоба ,ЗЧМТ,всі травми отримав внаслідок ДТП. Він був випивший , ОСОБА_8 теж був випивший .Дорога дозволяла їх об`їхати. Він бачив світло автомобіля , не зміг вивільнити дорогу для автомобіля , бо не зміг піднятися, випив зайве. Знаків автомобіль не подавав . ОСОБА_8 теж бачив автомобіль , казав вставати скоріше , намагався його підняти . У лікарні йому встановили ступінь сп`яніння.До лікарні приходив ОСОБА_9 , запропонував 1000 грн.. Він до страхової компанії не звертався , бо не знав , що відповідальність ОСОБА_9 застрахована. Просить обрати обвинуваченому покарання по закону.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що її чоловік ОСОБА_7 пішов у третю зміну на шахту. Свідком подій вона не була, прийшла на місце події через 10 хвилин , їй подзвонила дружина ОСОБА_10 та повідомила про подію. Чоловік був ще живий .Події відбулися 03 січня 2019 р. біля 06.30 год. неподалік з їхнім будинком в с.Іванівка. На місці був ОСОБА_9 ,який був у великій кількості одягу , на ногах у нього були бурки. ОСОБА_9 не міг просто гальмувати. Від траси до села один кілометр. Два роки вона вимушена зустрічатися з обвинуваченим,який позбавив життя її чоловіка- протягом досудового розслідування та судового розгляду. Їй ніхто не допоміг , вона сама залишилася зі своїм горем.Чоловік працював , був годувальником,у них залишився син .Чоловік важив 100 кг , був одягнутий у пуховик , обвинувачений просто не дивився на дорогу. ОСОБА_9 їй не допомагав. Через три дні вона зустрілася з ОСОБА_9 ,який не казав про якусь суму .Вона своєчасно звернулася до страхової кампанії, де її повідомили , що потрібен вирок суду ,казали , що страхове відшкодування у розмірі 12 мінімальних заробітних плат на момент загибелі , що там ще є мати ,син ,брат загиблого, що поки йде суд не буде ніяких виплат. Сумісний з загиблим син народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вона претендує на виплату 1/3 частини моральної шкоди з розрахунку 1/3 частини від 12 мінімальних заробітних плат на дату виплати. Просить задовольнити цивільний позов. Обвинуваченим відшкодована їй частина моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. Просить обрати обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Допитаний у судовому засіданні представник цивільного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант » ОСОБА_11 показала, що з боку страхової компанії не було порушення цивільних прав ОСОБА_8 , бо відсутній вирок суду по кримінальному провадженню. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк для прийняття рішення відтерміновується до періоду розгляду притягнення до кримінальної відповідальності та набранням вироком законної сили. Відповідно до ст. 27 вказаного Закону позивач хоче стягнути матеріальну шкоду у розмірі 44 679 грн. та моральну шкоду у розмірі 44 679 грн. Але страхова компанія відшкодовує шкоду в межах одного померлого 12 мінімальних заробітних плат та виплачує рівними частинами всім родичам. У померлого є син та матір,які не відмовлялися від страхового відшкодування, докази цьому відсутні. Потерпілою визначено вартість виготовлення та встановлення у 19 000 грн., однак страхова компанія здійснює витрати на поховання та надгробний пам`ятник у розмірі 12 мінімальних зарплат на день страхового відшкодування при умові надання документів , що підтверджують понесені витрати. Матеріали справи не містять доказів спорудження пам`ятника , не надано акту виконання робіт, що пам`ятник встановлено саме на могилі померлого.Закон не містить обов`язку страхової компанії компенсувати поминальний обід, тобто витрати у сумі 27 976 грн. відшкодуванню не підлягають.Підлягають відшкодуванню витрати на поховання у сумі 7 336 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до страхової компанії , бо вирок не набув законної сили.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що 03 січня 2019 р. він домовився з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 їхати на риболовлю. Приблизно о 05.45 год. ОСОБА_9 під`їхав на автомобілі ВАЗ -99. Вони сіли у автомобіль, по дорозі на шахту 5/6 в м.Мирнограді заправилися на заправці та поїхали в бік Новоторецького через с.Іванівку, звернули з траси на дорогу в с.Іванівка, розминулися з зустрічним автомобілем. Через 5-10 секунд він побачив темну пляму на полосі їх руху,казав ОСОБА_9 гальмувати. У момент зіткнення він помітив , що один чоловік сидіть, другий стояв. ОСОБА_9 гальмував та їх занесло. Вони вийшли з автомобіля , побігли до чоловіка ,який хрипів , другий чоловік кричав. Він зупинив зустрічний транспорт ,вони стали викликати Швидку ,поліцію. З с.Іванівка їхав автомобіль ,який зупинився , люди пішли до потерпілих,стали називати їх , дзвонити рідним. До місця прийшли рідні потерпілих. Коли приїхала Швидка ,перший чоловік вже помер.Другого чоловіка забрала Швидка. Подія відбулася біля 06.20-06.30 годині. Він сидів з переду на пасажирському сидінні. Худокормов сидів позаду ОСОБА_9 . На дорозі був сніжний накат. ОСОБА_9 на стан здоров`я не скаржився ,не відволікався від керування автомобілем. За його участі провадився слідчий експеримент, провадили заміри, все, що записано у протоколі відповідає дійсності, він знайомився з протоколом.Від потерпілого був запах алкоголю. Автомобіль ОСОБА_9 їхав зі швидкістю біля 40-50 км/год. Було темно. Коли наближався зустрічний автомобіль , ОСОБА_9 переключився на ближнє світло. Сніг не йшов.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 03 січня 2019 р. біля 05.45 год. він , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 виїхали з вулиці Серова в м.Мирнограді та направилися на риболовлю на новий Торец. Він у автомобілі знаходився позаду ОСОБА_9 , ОСОБА_13 знаходився з переду на пасажирському сидінні .Він сидів з закритими очима , почув ,що автомобіль гальмував ,ДТП не бачив. Вони вилізли з автомобіля , він побачив двох чоловіків,які лежали на асфальті на відстані 5 метрів один від одного.Один лежав посередині дороги, другий ближче до узбіччя.Він зрозумів , що автомобіль ОСОБА_9 збив людей.Потерпілі були живі. Вони викликали Швидку та поліцію . Повз проїжджали з села на роботу , зупинялися . Від потерпілих був перегар.Один з потерпілих відмовлявся від того , щоби викликали Швидку. Приїхала Швидка , забрала одного з потерпілих, другий був вже мертвий. З якою швидкістю їхав ОСОБА_9 ,йому невідомо , бо був з закритими очима. Автомобілем ВАЗ-99 керував ОСОБА_9 ,який на стан здоров`я не скаржився . був тверезий. Дорожнє покриття було у сніговому накаті. Подія відбулася о 06.30 годині, було темно , сніг не йшов. Чи відволікався ОСОБА_9 від керування автомобілем ,йому невідомо. ДТП відбулося за 400 метрів після повороту на с.Іванівка.ОСОБА_1 був взутий у рибацькі бурки.

Аналізуючи наведені вище покази обвинуваченого , потерпілих та свідків про обставини та наслідки дорожньо-транспортної пригоди , які суд приймає до уваги та розцінює їх як правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються між собою, були стабільні протягом усього слідства. Крім того, показання обвинуваченого, потерпілих та свідків узгоджуються з іншими матеріалами кримінальної справи, які безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме, протоколами огляду місця події , протоколами огляду транспортних засобів ,протоколами проведення слідчих експериментів ,висновками судових експертиз ,постановами про визнання речових доказів , які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Так,відповідно до повідомлення до служби 102 УОАЗОР від 03.01.2019 р. о 06.49 на лінію 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що на своєму автомобілі «ВАЗ-99», д.н. НОМЕР_1 , збив 2 чоловік, один у свідомості ,інший невідомо.ШМД вже приїхали , знаходиться на трасі між с.Гродівка та с.Іванівка (а.п.8 т.1).

Відповідно до повідомлення до служби 102 УОАЗОР від 03.01.2019 р. о 07.08 на лінію 102 надійшло повідомлення ОСОБА_14 про те, що на в`їзді у с.Іванівка автомобіль «ВАЗ-99», д.н. НОМЕР_1 , сріблястого кольору ,збив на смерть батька (ІНФОРМАЦІЯ_2) (а.п.9 т.1).

Відповідно до повідомлення до служби 102 УОАЗОР від 03.01.2019 р. о 07.14 на лінію 102 надійшло повідомлення ОСОБА_14 про те, що на в`їзді у с.Іванівка автомобіль «ВАЗ-99», д.н. НОМЕР_1 , сріблястого кольору ,збив на смерть батька (ІНФОРМАЦІЯ_2), водій авто поїхав з місця події (а.п.10 т.1).

Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 03.01.2019 р. за присутності водія ОСОБА_1 оглянуто місце події автодорога , що веде від автодороги О 0544 до с.Іванівка Покровського району , перший з`їзд від с.Гродівка Покровського району Донецької області. Дорожнє покриття- асфальт, повністю покритий снігом ущілненим,сніговий накат , ям та вибоїн не має. Ширина проїзної частини 6,0 метрів , дорожню розмітку не видно, ширина дороги від кромки снігу до кромки снігу , ширина узбіч правого та лівого 3,0 м.Огляд провадиться з боку автодороги О 0544 в бік с.Іванівка Покровського району.Дорога протискільзькими матеріалами не оброблена.Горизонтальна ділянка дороги , дорога пряма,справа та зліва від дороги узбіччя ,які покриті снігом, за узбіччям поле.Зовнішнє оточення на оглядовість не впливає.Дорожні пешеходи та дорожні знаки відсутні. Ділянка дороги освілена природним світлом.Видимість з місця водія не замірялась.В світлий час доби видимість складає більше 350 м в обидві боки автодороги, тобто в бік с.Іванівки та в бік дороги О0544.Рух двосторонній , нерегульована ділянка дороги. Автомобіль марки ВАЗ-210994-20, р.н. НОМЕР_1 , розташовується на правому узбіччі по ходу огляду.Передня частина автомобіля спрямована в бік с.Іванівка Покровського району Донецької області .Відстань від автомобіля до правого краю дороги складає: від переднього лівого колеса 1,7 м, від заднього лівого колеса 0,9 м.Відстань переднього лівого колеса автомобіля до голови трупу ОСОБА_7 складає 2,3 м.На проїзній частині дороги розташовані уламки пластмасові декоративної накладки на капот автомобілю, осип скла білого та жовтого кольору. Фрагмент пластику чорного кольору розташовується на відстані 1,7 м від правого краю дороги та на відстані 6,7 м від початку лівого сліду шини. На проїзній частині на відстані 3,5 м від фрагменту пластику та на відстані 20 см від правого краю дороги розташовується осип скла фари автомобіля, скло жовтого кольору показника повороту, фрагменти декоративної накладки на капот.На проїзній частині на відстані 2,0 м від правого краю дороги та на відстані 1,7 м від осипу скла розташовується фрагмент декоративної накладки на капот чорного кольору.На проїзній частині на відстані 4,2 м від правого краю дороги та на відстані 1,8 м від фрагменту №3 та на відстані 4,5 м від голови трупу ОСОБА_7 , на відстані 1,7 м від правого краю дороги та на відстані 3,7 м від фрагменту № 4 розташована сумка чорного кольору . На проїжджій частині розташовані сліди шин автомобіля ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 ,які зміщуються вправо та переходять у сліди кочення на правому узбіччі . Вказані сліди закінчуються під передніми колесами автомобіля ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 .Сліди на проїзній частині кочення або гальмування вирішити неможливо , оскільки характерних ознак не має, по слідами переміщувались люди, на початку свого утворення в слідах видно асфальтове покриття дороги. Коли сліди переходять на праве узбіччя , де рихлий мокрий сніг , то видно, що на узбіччі сліди кочення.Оскільки чітко видно протектор шини ,який схожий з протектором шин коліс автомобіля ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 .Будь яких інших слідів на проїзній частині не має. На правому узбіччі,яке вкрито снігом розташовуються сліди кочення автомобіля , на схемі сліди позначені як l-1 -правий та l-2 лівий.Загальна довжина слідів складає l-1 -43,0 м , l-2-45,1 м. Довжина слідів на проїзній частині складає l-1 -16,0 м , l-2-26,6 м. Ширина між слідами складає 1,4 м. Слід l-2 починається на відстані 37 м від правого краю дороги. Слід l-1 починається на відстані 2,3 м від правого краю дороги та на відстані 2,4 м від початку сліду l-2. Обидва сліди закінчуються під передніми колесами автомобіля ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 . Сліди крові відсутні. Труп ОСОБА_7 розташовується лежачи на спині, голова розташована прямо, руки відведені від тулуба , пальці рук стиснуті у нещільний кулак , права нога витягнута вздовж тулуба, ліва зігнута в колінному суглобі.На трупі одягнуто куртка темно-синього кольору з капюшоном , светр сірий, светр темно-сірий , джинсові брюки синього кольору на ремені, гамаші чорні, труси, черевики чорного кольору, сірі шкарпетки.Одяг ношений, одягнутий правильно.Труп чоловічої статі , правильної статури, задовільного харчування, холодний на дотик , трупне задубіння слабо виражене, трупні плями скудні , островчаті, розташовуються по заднім частинам тіла, при натисканні пальцем змінюють та відновлюють свое забарвлення через 5 сек (час 09.00 год.), явища гниття не виражені, пошкожень волосистої частини голови не виявлено, обличчя бліде, очі закриті, зіниці діаметром 0,5 см, рівномірні , крововиливи на сполучних оболонках очей відсутні , кістки і хрящі носа на дотик цілі, отвори носа і зовнішніх слухових проходів вільні, рот закритий , язик за зубами, які без свіжих пошкоджень, крововиливів на слизовій порожнини рота та сторонніх предметів в порожнині рота не має, пошкоджень на шиї не має, пошкоджень на грудній клітці не виявлено, при обмацуванні грудної клітки ребра на дотик цілі, пошкоджень у пахових западинах не має, кістки верхніх кінцівок цілі, спостерігається технологічна рухливість лівої гомілки, наявне садно на лівій брові.Згідно слідової інформації транспортний засіб рухався в бік с.Іванівка з боку автодороги О 0544.Обстановка на місці ДТП до початку огляду не змінювалась.Огляд транспортного засобу. Автомобіль ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 ,кузов автомобіля пофарбовано фарбою сірого кольору. Пошкодження зосереджені в передній лівій частині, розбита ліва фара , лівий показник повороту , деформована накладка на капот чорного кольору, лобове скло в лівій частині. Стан освітлюваних і сигнальних приладів- розбита ліва фара , передній лівий показник повороту, підфарники не передбачені конструкцією. Задні фари цілі , габаритні ліхтарі цілі . розбито вітрове скло в лівій частині, шини не розгерметизовані , на автомобілі встановлені шини з зимовим малюнком на шинах, кількість осей та коліс 2х4.Автомобіль без вантажу , зі слів водія ОСОБА_1 в багажнику снасті для риболовлі вагою 30 кг.Автомобіль має 1 КПП, нижнє положення ручного гальма. Світло фар вимкнено,включена габарітна світлова сигналізація. Стан рульового управління , гальмівної системи справний.Стан ручного гальма не перевірявся.Автомобіль знаходиться на місці події.З місця події вилучено автомобіль марки ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 . До протоколу складена та долучена схема. Транспортний засіб автомобіль ВАЗ-210994020 , р.н. НОМЕР_1 , направлений на зберігання до Покровського ВП ГУНП в Донецькій області за адресою:м.Покровськ,вул.Мандрика, 7.Зауважень до протоколу не надходило (а.п.11-19 т.1).

Викладені у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події обставини узгоджуються з показами обвинуваченого ,потерпілих та свідків про місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розташування потерпілих до дорожньо-транспортної події та місце розташування потеріплих та транспортного засобу після дорожньо-транспортної події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 6 від 25 лютого 2019 р. при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: -автотранспортна поєднана травма тіла:закрита тупа травма грудної клітини , хребта , живота -закриті непрямі переломи ребер зліва:2,3,4 - по середньо- паховій лінії ,5,6 - по задньо- паховій лінії, без пошкодження пристінкової плеври , травматичний розрив міжхребцевого зчленування між 5 і 6 грудними хребцями без пошкодження оболонок і речовини спинного мозку, травматичного розриву передньої стінки дуги аорти, розлитих крововиливів в околоаортальну клітковину грудного відділу аорти, розриву плеври і тканини нижньої частки лівої легені, крововиливів в паренхіму правої і лівої легені, надходження повітря і крововиливу в ліву плевральну порожнину об`ємом 2600 мл рідкої темної крові, численних розривів капсули і тканини внутрішньої поверхні лівої частки печінки, крововиливів в черевну порожнину - об`ємом 400 мл крові; відкриті осколкові переломи діафізів лівої великої- та малої гомілкових кісток на межі середньої та нижньої третини, розташованих на висоті 23,0см від підошовної поверхні лівої стопи, забито-рвана рана переднєвнутрішньої поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини її, сполученою з областю переломів, синець м`яких тканин задньої зовнішньої поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третини, нижня межа якого розташовується на висоті 23,0см від підошовної поверхні лівої стопи; забито-рвана рана задньої зовнішньої поверхні лівого стегна в нижній третині його, на висоті 65,0см від підошовної поверхні лівої стопи; ділянки осаднення шкіри лівої брови

Вищеперераховані тілесні ушкодження виникли незадовго до настання смерті від ударно- струхуючої та тангенційної дії тупих предметів , або при співвдаренні о такі ,якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу, що рухається ,та елементи дорожнього покриття при дорожньо-транспортній події можливо при обставинах , вказаних в установчій частині постанови, а у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя і знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням його смерті.

Причиною смерті ОСОБА_7 явилася автотранспортна поєднана травма тіла з закритою тупою травмою грудної клітини , хребта , живота з переломами ребер зліва, розривом міжхребцевого зчленування між 5 і 6 грудними хребцями, з травматичними розривами передньої стінки дуги аорти та нижньої частки лівої легені, лівої частки печінки , який ускладнився надходженням повітря та крововиливами в ліву плевральну порожнину та брюшну порожнину , відкритих осколкових переламів кісток лівої гомілки , з розвитком гострої масивної крововтрати.

Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень ,які маються на трупі ОСОБА_7 ,слідує , що в момент первісного контакту з транспортним засобом він знаходився стоячи та був у вертикальному , або близькому до такого положенні , та був звернутий лівою задньобоковою поверхнею тулуба та кінцівок до травмуючих предметів транспортного засобу ,який рухався.

При судово-токсикологічному дослідженні крові ,сечі від його трупу знайдено спирт етиловий в кількості: в крові -4,07%о, в сечі -4,76%о, що свідчить про вживання спиртних напоїв незадовго до смерті та відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню , застосовано до живих осіб. Незадовго до настання смерті ОСОБА_7 наркотичні засоби не вживав , що підтверджується відсутністю засобів даної групи у внутрішніх органах його трупу при судово-токсикологічному дослідженні (а.п.24-27 т.1).

Тобто, експертом було стверджено про наявність у потерпілого ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які поятгли за собою його смерть, що свою чергу узгоджується з показами потерпілого та свідків про умови отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 з огляду на характер , розташування та кількість тілесних ушкоджень.

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 03.01.2019 р. визнано речовим доказом автомобіль марки «ВАЗ -210994-20» , р.н. НОМЕР_1 ,який залишено на зберігання на території Покровського ВП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область ,м.Покровськ, вул.Мандрика,7 (а.п.30 т.1).

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 396 від 12.03.2019 р. на підставі аналізу та оцінки слідової інформації , зафіксованої в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.01.2019 р. та схемою до нього ,слід прийти до висновку , що місце наїзду автомобіля марки ВАЗ-210994-20 , р.н. НОМЕР_1 , на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розташовується перед зазначеними об`єктами (початок утворення слідів коліс , фрагменти пластику та трупу ОСОБА_7 ) в межах кордонів розташування вищевказаних об`єктів.Ознаки,які б з достатнім ступенем точності вказували на розташування місця наїзду в повздовжньому напрямку, відсутні (а.п.46-48 т.1).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 397 від 07.03.2019 р. оглядом автомобіля ВАЗ 210994-20 , р.н. НОМЕР_1 ,який пофарбований у сірий колір ,встановлено, що він має пошкодження аварійного характеру .які локалізовані в передній лівій частині автомобіля. При цьому пошкодження первинного контакту локалізовані в районі передньої лівої фари .Тут же мають місце:-руйнація декоративної накладки капота ;- руйнація розсіювача передньої лівої фари;- пошкодження лівої частини вітрового скла на ділянці 100 см від лівого краю і далі вправо.Вказані вище пошкодження могли утворитися в результаті наїзду на пішохода. На момент огляду ,16.01.2019 р., технічних несправностей гальмівної системи , ходової частини , рульового керування та освітлювальних приладів представленого на дослідження автомобіля ВАЗ-210994-20 , р.н. НОМЕР_1 ,які могли мати місце до настання дорожньо-транспортної пригоди і послужити його розвитку , не встановлено. Оскільки на досліджуваному автомобілі ВАЗ-210994-20 , р.н. НОМЕР_1 , технічних несправностей , які могли мати місце до настання дорожньо-транспортної пригоди і послужити його розвитку , не встановлено , то вирішення питання про причинний зв`язок між несправностями та подією,яка настала , позбавлене сенсу з технічної точки зору(а.п.54-57 т.1).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 04 січня 2019 р. зроблено відповідний актовий запис № 2 (а.п.63 т.1).

Відповідно до протоколу огляду від 16.01.2019 р. у Покровському відділенні СМЕ у двох пакетах оглянуто одяг загиблого ОСОБА_7 - куртка з капюшоном синього кольору ,светр темно-сірого кольору , светр сірого кольору , джинсові брюки синього кольору на шкіряному ремені коричневого кольору , труси синього кольору , пара шкарпеток сірого кольору , пара черевиків шкіряних чорного кольору (а.п.69 т.1).

Відповідно до постанови про визнання речовими доказами від 16 січня 2019 р. визнано речовими доказами по кримінальному провадженню одяг загиблого ОСОБА_7 ,в який він був одягнутий на момент ДТП,а саме: куртка з капюшоном синього кольору ,светр темно-сірого кольору , светр сірого кольору , джинсові брюки синього кольору на шкіряному ремені коричневого кольору , труси синього кольору , пара шкарпеток сірого кольору , пара черевиків шкіряних чорного кольору,які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Покровського ВП ГУНП в Донецькій області (а.п.70,71 т.1).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 38 від 29 березня 2019 р. при зверненні за медичною допомогою у ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження : поєднана травма: закрита тупа травма грудної клітини і живота - закриті переломи ребер справа: 3,4,5,6-го по задній пахвовій лінії, 2,7-го по лінії лопатки зі зміщенням, 8,9-го по лінії лопатки без зміщення, правобічний закритий гемопневматоракс (отримано повітря і незначна кількість крові при дренуванні правої плевральної порожнини по Бюлау і 250мл серозно-геморагічних виділень виділилося по дренажу), розриви капсули і тканини нижньої поверхні правої частки печінки, крововиливів в черевну порожнину (при оперативному втручанні виявлено до 250 мл згустків та рідкої крові і 160мл серозно-геморагічних виділень отримано по дренажу), множинні гематоми брижі тонкого і товстого кишечника, підшкірна гематома правої половини грудної клітини з переходом на спину; закритий осколковий перелом головки і хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів; закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, гематома правої надбрівної дуги з переходом на верхню і нижню повіку правого ока, садна верхньої повіки правого ока. які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Клінічна течія даної травми супроводжувалося травматичним та геморагічним шоком 3 ступеня. Дані ушкодження ,які складають вищевказану поєднану травму , виникли незадовго до надходження ОСОБА_15 до лікувальної установи в результаті дії (удар,ковзання) тупого твердого предмету , або при співударянні о такий відповідною областю обличчя , правого плеча, грудної клітини та живота,яким могли бути частини кузова транспортного засобу ,який рухався, у другій фазі чи елементи дорожнього покриття у третій фазі наїзду на пішохода при дорожньо-транспортній події ,можливо у строк 03 січня 2019 р. та при обставинах , вказаних в установчій частині постанови та в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. За наявних даних встановити положення ОСОБА_2 в момент первинного контакту з транспортним засобом не надається можливим .Відповідно наданої медичної документації при надходженні до лікувальної установи 03 січня 2019 р. у ОСОБА_2 двічі була узята кров для кількісного визначення етилового алкоголю , склад якого становить 2,018%о та 1.881%о (а.п.84-88 т.1).

Тобто, експертом було стверджено про наявність у потерпілого ОСОБА_15 тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що свою чергу узгоджується з показами обвинуваченого, потерпілого та свідків про умови отримання тілесних ушкоджень з огляду на характер , розташування та кількість тілесних ушкоджень.

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2019 р. оглянуто автомобіль марки ВАЗ-210994-20 , р.н. НОМЕР_1 , на території Покровського ВП ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область ,м.Покровськ, вул.Мандрика , 7 , та було встановлено , що автомобіль має механічні пошкодження,які зосереджені в передній лівій частині: розбито лобове скло зліва . ліва передня фара ,скло лівого покажчика повороту (переднього).Колба лівої передньої фари зруйнована.В ході огляду встановлено , що на автомобілі встановлені галогенові лампи КОТО НЧ 12V 60/55 W.В ході огляду лампа передньої правої фари та зруйнована лампа передньої лівої фари вилучені (а.п.89 т.1).

Відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 21.03.2019 р. визнано речовим доказом по кримінальному провадженні лампочка передньої правої фари та лампочка передньої лівої фари із зруйнованою колбою автомобіля марки ВАЗ-210994-20, р.н. НОМЕР_3 , які здано на зберігання до камери речових доказів Покровського ВП ГУНП в Донецькій області (а.п.90,91 т.1).

Відповідно до довідки метеорологічної станції Покровськ № 78 від 17.04.2019 р. повідомлено, що 03 січня 2019 р. о 6 год. 30 хв. метеорологічних явищ не спостерігалося: температура повітря 0,4 градуса тепла, вітер Ю 2 м/сек, пориви 6 м/сек, метеорологічна станція за початком світання спостереження не веде (а.п.92 т.1).

Відповідно до листа Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук від 18.06.2019 р. № 79-284/8 третього січня 2019 р. в с.Іванівка Гродівської сілької ради Покровського району Донецької області сонце зійшло о 7 год. 19 хв за київським часом , зайшло о 15 год. 50 хв. Тривалість громадянських присмерків становила 36 хвилин.Ранкові громадянські присмерки почалися 03 січня 2019 р. о 06 год. 43 хв. за київським часом і закінчилися в момент сходу Сонця , тобто о 7 год. 19 хв. за київським часом. Місяць (фаза - остання чверть) зійшов о 05 год. 09 хв, зайшов о 14 год. 30 хв. за київським часом .Отже на момент часу 6 год. 30 хв . 03 січня 2019 р. у с.Іванівка Гродівської сільської ради Покровського району Донецької області , ще була ніч (а.п.95 т.1).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.02.2019 р. о 18.50 год.за участі потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілої адвоката Безрука С.В, статистів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , на ділянці автодороги , що веде від автодороги О0544 до с.Іванівка Покровського району ,яка розташована на відстані 420 м від вищевказаної дороги О0544,свідку ОСОБА_5 було запропоновано розповісти про обставини ДТП,яка сталася 03.01.2019 р. ,свідком якої він був . Свідок на місці показав, що 03 січня 2019 р. вранці ,коли ще було темно ,він знаходився в якості пасажира в автомобілі ВАЗ-21099,під керуванням водія ОСОБА_1 ..Він розташовувався на передньому пасажирському сидінні, рухалися з боку автошляху сполученням м.Мирноград -смт.Очеретине в бік с.Іванівка .Проїзна частина була покрита снігом,який випав вночі, сніг свіжий. Швидкість руху автомобіля складала 50 км/год..На транспортному засобі було включено ближнє світло фар. Попереду у зустрічному напрямку по зустрічній смузі руху рухався легковий автомобіль .На вказаному автомобілі було включено ближнє світло фар. Світло фар було яскраве.Точну швидкість руху зустрічного автомобіля показати не може ,але йому здається , що швидкість руху зустрічного автомобіля складала приблизно 50 км/год., т.я. і автомобіля ВАЗ -21099 і точно не більше вказаного параметру.Після роз`їзду з зустрічним автомобілем в безпосередній близькості з автомобілем ,він побачив перешкоду у вигляді темної плями. Одразу водій казав: «Стій».Після побачив , що на проїжджій частині розташовані два пішоходи. Один з пішоходів сидів на дорозі ,інший стояв.В наступну мить автомобіль передньою частиною контактував з пішоходами. Після наїзду автомобіль виїхав за межі проїжджої частини праворуч , де і зупинився. Пішоходи були одягнуті в одяг темного кольору .Далі в ході слідчої дії ОСОБА_5 було запропоновано оцінити погодні та дорожні умови та порівняти їх з тими, які були на момент ДТП. Орієнтуючись на місці події ОСОБА_5 заявив, що погодні та дорожні умови відповідають погодним та дорожнім умовам ,які були на момент ДТП. А саме наявність снігу на дорозі та темна пора доби. Далі свідку ОСОБА_5 було запропоновано показати на проїжджій частині , де розташовані пішоходи в момент наїзду. ОСОБА_5 заявив , що пішоходи розташовувалися по середині проїжджої частини та показав центр розташування двох пішоходів .Замірами встановлено, що пішоходи розташовувалися на відстані 3,3 м від правого краю дороги (центр розташування пішоходів).При цьому ширина проїжджої частини в умовах проведення слідчого експерименту відповідає ширині проїжджої частини в місці ДТП.Далі ОСОБА_5 показав, що пішохід ,який сидів на дорозі , розташовувався праворуч від пішохода ,який стояв.Обидва пішоходи були розташовані спиною до автомобіля ВАЗ-21099. Потім ОСОБА_5 було запропоновано показати , де розташовувалася лінія роз`їзду з зустрічним автомобілем. ОСОБА_5 присів в автомобіль ВАЗ-21099 та з пасажирського місця вказав де стався роз`їзд з зустрічним автомобілем.При цьому виставши автомобіль у вказаному місці , замірами встановлено , що лінія роз`їзду з зустрічним автомобілем розташована на відстані 29,5 м від місця наїзду на пішоходів.Далі з метою встановлення видимості пішоходів , з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099, на проїжджій частині були відмічені п`ять мірних ділянок для автомобіля ВАЗ-21099 і зустрічного автомобіля в боці , протилежному їх первинному напрямку руху.Мірні ділянки склали по 13,9 м, що відповідає відстані ,яку долає автомобіль при швидкості 50 км/год. за 1 секунду.Точкою відліку мірних ділянок було місце наїзду.Точкою відліку для зустрічного автомобіля була розташована на відстані 29,3 м від лінії роз`їзду .У якості зустрічного автомобіля використовувався автомобіль марки Ford Fokus , р.н. НОМЕР_4 , світло фар якого за заявою ОСОБА_5 відповідає світлу фар зустрічного автомобіля в умовах місця події. Далі автомобілі були поставлені в п`яті точки відповідно до вказаних мірних ділянок.На автомобілях було включено ближнє світло фар.Пішоходи знаходилися в місці наїзду в такому положенні, на яке вказав ОСОБА_13 . У такому порядку провадилися заміри видимості пішоходів з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099.Двигуни автомобілів були заведені .Далі встановлено , що в п`ятих точках (коли там знаходилися транспортні засоби) з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099 на проїжджій частині видно перешкоду у вигляді двох стовпчиків висотою до 30 см темного кольору та плями аналогічною висотою темного кольору ,які розташовуються посередині проїжджої частини . Два стовпчики -це ноги пішохода ,який стоїть.Вказану перешкоду видно у тому числі за рахунок світла фар зустрічного автомобіля на фоні проїжджої частини білого кольору. Світло фар зустрічного автомобіля освітлює ділянку дороги як до пішоходів , так і за пішоходами по ходу руху зустрічного автомобіля.У вказаному місці розташування транспортних засобів провадилися заміри видимості дороги з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099.Пішохід статист з білим аркушем паперу рухався по краю дороги праворуч.В місці, де край дороги зливався з правим узбіччям . пішохід за командою зупинявся та від передньої частини автомобіля до пішохода була заміряна відстань , яка склала 77,7 м. Таким чином ,в ході слідчої дії встановлено , що видимість пішоходів на проїжджій частині з робочого місця водія автомобіля ВАЗ -21099 в умовах ближнього світла фар з галогеновими лампами склала 69,5 м. Видимість з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099 склала 77,9 м. В ході слідчої дії використовувався автомоббіль ВАЗ-21099-20, р.н. НОМЕР_1 , автомобіль Ford Fokus , р.н. НОМЕР_4 , рулетка 30 м, два статисти ,які одягнуті в темний одяг та які своїми антропометричними даними схожі з потерпілими пішоходами, одяг темного кольору без світлоповертальних елементів (а.п.96-103 т.1).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1109-20 від 19.03.2020 р. експерт прийшов до висновку , що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти ,керуючись вимогами п.п. 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху України , згідно з якими під час руху в умовах обмеженої видимості (темна пора доби) він повинен був формувати швидкісний режим керованого автомобіля в залежності від стану видимості дороги ,а з моменту об`єктивного виявлення перешкоди для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водій автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 при заданих вихідних даних мав технічну можливість шляхом гальмування уникнути наїзду на пішоходів.В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. (а.п.117-120 т.1)

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12 лютого 2019 р. за участі потерпілої ОСОБА_3 ,представника потерпілої адвоката Безрука С.В. , ОСОБА_1 , статистів ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , о 19.50 год. на автодорозі , що веде від автодороги О0544 до с.Іванівка , на відстані 420 м. від вищевказаної автодороги свідку ОСОБА_1 було запропоновано розповісти про обставини ДТП за його участі 03 січня 2019 р.. ОСОБА_1 показав, що 03 січня 2019 р. приблизно о 06 год. 30 хв.,він керував автомобілем марки ВАЗ-21099 , р.н. НОМЕР_1 .В автомобілі знаходилися два пасажири, рухався дорогою за межами населеного пункту , що веде до с.Іванівка.На вулиці було темно. Ділянка дороги не освітлювалася , здійснював рух зі швидкістю приблизно 40 км/год, з увімкненим ближнім світлом фар ,своєю смугою (правою).Дорога була покрита снігом.У зустрічному напрямку , по зустрічній смузі руху , рухався автомобіль «Газель», на вказаному автомобілі було включене ближнє світло фар, швидкість руху зустрічного автомобіля не знає,але вважає, що вона була невеликою, рівною приблизно його швидкості руху , тобто 40 км/год. Після розминовки з зустрічним автомобілем попереду себе на проїжджій частині побачив двох пішоходів. Пішоходи розташовувалися посередині дороги .Це були чоловіки.Побачив він пішоходів у безпосередній близькості з автомобілем. Намагався вивернути рульове кермо вправо ,але в наступну мить стався наїзд автомобіля на пішоходів. Один пішохід сидів на дорозі спиною до автомобіля.Інший пішохід стояв попереду першого обличчям до автомобіля , та намагався підняти пішохода ,який сидів на дорозі. Далі в ході слідчої дії ОСОБА_1 було запропоновано оцінити погодні та дорожні умови та порівняти їх з тими ,які були на момент події. Орієнтуючись на місці події , ОСОБА_1 заявив , що погодні та дорожні умови відповідають тим ,які були на момент ДТП,а саме темна пора доби ,сніг на проїжджій частині.Потім в ході слідчої дії ОСОБА_1 було запропоновано показати , де розміщувалися пішоходи в момент наїзду відносно меж дороги. ОСОБА_1 погодився та показав, що пішоходи в момент наїзду розташовувалися посередині проїжджої частини ,вказавши на відповідне місце. Замірами встановлено , що місце наїзду розташовано на відстані 3,3 м від правого краю дороги. Далі ОСОБА_1 було запропоновано показати , де він роз`їхався з зустрічним автомобілем відносно меж дороги. ОСОБА_1 погодився та , орієнтуючись на місці події , показав місце роз`їзду його автомобіля з зустрічним автомобілем ,виставши автомобіль ВАЗ-21099 відповідним чином. Замірами встановлено, що лінія роз`їзду автомобіля ВАЗ-21099 з зустрічним автомобілем розташована на відстані 10,4 м від місця наїзду .Далі в ході слідчої дії провадилися заміри видимості пішоходів з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099.З вказаною метою на проїжджій частині були відміряні п`ять мірних ділянок (п`ять точок) довжиною по 11,1 м., що відповідає відстані,яку долає автомобіль зі швидкістю 40 км/год за 1 секунду.Вказані мірні ділянки відмічалися для автомобіля ВАЗ-21099 і для зустрічного автомобіля.Точка початка відліку мірних ділянок для зустрічного автомобіля розташовувалася на відстані 10,4 м від лінії роз`їзду. Мірні ділянки були відмічені в протилежні боки відносно первинного руху обох транспортних засобів. Транспортні засоби були встановлені в п`яті точки. В якості статиста зустрічного автомобіля використовувався службовий автомобіль поліції Rennulx Puster, р.н. НОМЕР_5 , світло фар якого за заявою ОСОБА_1 відповідає світлу фар зустрічного автомобіля в умовах місця події. Пішоходи статисти в темному одязі ,які по антропометричним даними були схожі з потерпілими , були встановлені в місце наїзду в такому положенні,як вказав ОСОБА_1 ..Двигуни автомобілів були заведені та включене ближнє світло фар. Встановлено , що коли транспортні засоби були розташовані в п`ятих точках , то з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099 , р.н. НОМЕР_6 , на проїжджій частині видно перешкоду у вигляді бугра чорного кольору .Як людина вказана перешкода не ідентифікується, але її очерти , габарити видно. При цьому зустрічний автомобіль знаходиться перед вказаною перешкодою,якою є встановлені в місці наїзду два статисти.З вказаного місця проводилися заміри видимості дороги з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099.Пішоход-статист рухався правим краєм дороги та там, де край дороги зливався з правим узбіччям, пішохід за командою зупинився. Замірами встановлено , що відстань від передньої частини автомобіля статиста до пішохода склала 68,5 м.Таким чином в ході слідчої дії встановлено , що видимість пішоходів ,які розташовані на проїжджій частині, з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099, р.н. НОМЕР_1 , в умовах включеного ближнього світла фар склала 55,5 м. Видимість дороги з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21099 в умовах місця події з увімкненим ближнім світлом фар склала 68,5 м. На цьому слідчий експеримент закінчено. Вході слідчої дії використовувався автомобіль ВАЗ-21099-20, р.н. НОМЕР_1 , автомобіль поліції Rennulx Puster, р.н. НОМЕР_5 ,які обладнані галогеновими лампами , рулетка 30 м, провадилася фотозйомка , залучено два статисти ,які одягнуті в темний одяг, та які за своїми антропометричними даними схожі з постраждалими пішоходами.Складена схема ,яка додається. Слідчий експеримент провадився в темну пору доби при температурі - 4 градусів.Проїжджа частина покрита снігом . ОСОБА_1 заявив , що пішоходів при проведенні слідчої дії йому видно у вигляді перешкоди , оскільки він знає , що вони розташовані на проїжджій частині , оскільки були там виставлені при проведенні слідчої дії (а.п.104-111 т.1).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1110-20 від 19.03.2020 р. експерт прийшов до висновку , що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти ,керуючись вимогами п.п. 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху України , згідно з якими під час руху в умовах обмеженої видимості (темна пора доби) він повинен був формувати швидкісний режим керованого автомобіля в залежності від стану видимості дороги ,а з моменту об`єктивного виявлення перешкоди для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водій автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 при заданих вихідних даних мав технічну можливість шляхом гальмування уникнути наїзду на пішоходів.В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. (а.п.126-129 т.1)

Відповідно до висновку ВСП КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Краматорська » у м.Покровськ від 03.01.2019 р. у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено , тверезий(а.п.144 т.1) .

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 1/19-110 від 30.03.2020 р. з технічної точки зору ,в даній дорожній обстановці ,водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , в темну пору доби , для забезпечення безпеки дорожнього руху , повинен був рухатися з такою швидкістю , щоб у нього була можливість зупинити автомобіль у межах видимості елементів дороги ,а з моменту виникнення небезпеки для руху - з моменту виявлення перешкоди на проїжджій частині ,у вигляді пішоходів ,які перебували в статичному положенні на смузі руху автомобіля , повинен був оцінити їх як «перешкода для руху », що передбачало від нього застосування гальмування аж до зупинки транспортного засобу або виконання безпечного маневру об`їзду перешкоди , тобто повинен був діяти відповідно до п.12.2 та п.12.3 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору ,в даній дорожній обстановці ,водій автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 своєчасно застосувавши заходи до гальмування , тобто виконуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України , мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду , наїзду на пішоходів , шляхом зупинки керованого ним автомобіля до місця наїзду. З технічної точки зору , в даній дорожній обстановці , дії водія автомобіля «ВАЗ-210994-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ,які не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України , знаходились у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди ,оскільки водій ОСОБА_1 ,виконуючи вищезгадані вимоги Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду(а.п. 157-162 т.1).

Тобто, висновки експертиз ,які проведені у ході досудового розслідування , не суперечать одна одній , узгоджуються з показами обвинуваченого ,потерпілих ,свідків.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно до обвинувального акту , обвинуваченому ОСОБА_18 інкримінується саме порушення п. 12.3. Правил дорожнього руху України, а саме , що він, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, маючи об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та учасниками дорожнього руху, не маючи перешкод технічного характеру, на прямій ділянці дороги, яка покрита снігом, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , які знаходилися на проїжджій часині один поруч з іншим: ОСОБА_7 стоячи спиною до транспортного засобу, ОСОБА_2 сидячі спиною до транспортного засобу ліворуч від ОСОБА_7 , та не реагуючи на наближення позаду них автомобіля, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого ним автомобіля на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .Порушення швидкісного режиму обвинуваченому ОСОБА_1 не інкримінується.

Суд зазначає , що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визначається трьома обов`язковими ознаками: а) суспільно небезпечним діянням (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечними наслідками (заподіяння потерпілому смерті та тяжкого тілесного ушкодження); в) причинним зв`язком між діяннями і наслідками.

Злочин, передбачений ст. 286 КК України, завжди пов`язаний з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, передбачених законами та іншими нормативними актами - Правилами дорожнього руху України .

Відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Формально зазначена вимога ПДР зобов`язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити , негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Водночас, вибір виду поведінки не може бути абсолютно довільним і залежати лише від розсуду водія, оскільки маневр водія, не повинен створювати небезпеки для інших учасників руху.

Із обсягу та характеру фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 під час керування технічно справним автомобілем, зберігав об`єктивну можливість для обміркування ситуації і прийняття безпечного для потерпілих рішення ,а саме, він мав об`єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою та учасниками дорожнього руху, не мав перешкод технічного характеру, не маючи обмеження видимості в темну пору доби , мав можливість побачити перешкоду у виді двох пішоходів , один з яких стояв , в тому числі у світлі фар зустрічного автомобіля ,на прямій ділянці дороги, яка покрита снігом, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Проте обвинувачений, порушуючи вимоги п. 12.3 ПДР, вказаних дій не зробив, що й призвело до наїзду на потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на смузі попутного руху. Внаслідок зазначених дій потерпілі отримали тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий ОСОБА_7 помер.

Отже, причиною настання суспільно небезпечного наслідку у виді травмування потерпілого ОСОБА_2 та смерті потерпілого ОСОБА_7 є невиправдане невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України у даній конкретній дорожній ситуації, і між діянням останнього та наслідками є причинний зв`язок.

На підставі викладеного , суд приходить до висновку ,що у судовому засіданні показанням м обвинуваченого, потерпілих, свідків ,письмовими доказами , дослідженими безпосередньо у судовому засіданні встановлені обставини дорожньо-транспортної пригоди 03 січня 2019 р. та спричинення смерті потерпілому ОСОБА_7 та спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження ,що в свою чергу узгоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого та наслідками, які настали.

Докази винуватості обвинуваченого в інкримінованого кримінального правопорушенні , на які посилаються органи досудового розслідування , безпосередньо досліджені у судовому засіданні у їх сукупності, перевірені судом відповідно до ст. 94 КПК України та оцінені судом з точки зору їх допустимості , належності , достовірності та достатності.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається даних ,які б указували на те, що наведені вище докази є недопустимими- порушень процесуального порядку збирання досліджених при судовому розгляді доказів за матеріалами справи не встановлено , докази зібрані належними суб`єктами , уповноваженими на їх отримання, при їх збиранні під час досудового розслідування було дотримано порядок , визначений кримінально-процесуальним законом.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини ,підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку , що дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно, т.я він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження та спричинило смерть потерпілого .

Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ,особу винного та обставини ,які пом`якшують та обтяжують покарання . Особі,яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначене покарання , необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень .

Визначаючи вид та міру покарання , суд враховує тяжкість скоєного обвинуваченим -відповідно до ст. 12 КК України- кримінальне правопорушення ,передбачене ст.286 ч.2 КК України ,є тяжким злочином, психічне ставлення особи до вчинюваної дії виражається у формі необережності, ,характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали ,а також враховує особу обвинуваченого та обставини ,які пом`якшують та обтяжують покарання .

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 - не судимий ( а.п.145 т.1),на обліку у лікаря-нарколога та лікаря -психіатра не перебуває (а.п.147,149 т.1), знаходиться на обліку у лікаря-ендокринолога з діагнозом цукровий діабет ср. тяжкості , тип 2, субкомпенсація (а.п.146 т.1), за місцем проживання характеризується позитивно(а.п.150 т.1 ), пенсіонер, за вчинення адміністративних правопорушень на транспорті не притягався (а.п.152 т.1).

В силу ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому , суд вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття , часткове відшкодування потерпілій ОСОБА_3 моральної шкоди .

В силу ст. 67 КК України обставин , що обтяжують обвинуваченому покарання , судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання суд враховує досудову доповідь Покровського міськрайонного відділу філії ДП «Центр пробації» в Донецькій області від 24.09.2020 р. за № 23/18/6308-20 ,відповідно до якої беручи до уваги інформацію , що характеризує особистість обвинуваченого , його спосіб життя , низьку ймовірність вчинення нового повторного правопорушення орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. для окремих осіб).На думку органу пробації виконання покарання в громаді можливо лише за умови застосування з боку органу пробації соціально-виховних заходів ,спрямованих на запобігання вчиненню кримінальних правопорушень . У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків відповідно до п.2ч.3 ст. 76 КК України:- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а.п.94-98 т.2).

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначання судами кримінального покарання » від 24 жовтня 2003 р. № 7(із змінами) судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку.Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням,суд може покласти на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою.

Зважуючи наведені обставини в сукупності, які суд вважає пом`якшуючими покарання,враховуючи , що ОСОБА_1 раніше не судимий , пенсіонер, має вік 68 років, знаходиться на обліку у лікаря -ендокринолога , частково відшкодував потерпілій ОСОБА_3 моральну шкоду, у скоєному щиро покаявся, вчинив необережне кримінальне правопорушення у тверезому стані, критично відноситься до своїх дій , враховуючи позицію прокурора про застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, тобто звільнення обвинуваченого з випробуванням з іспитовим строком , а також позицію потерпілих,які віднесли призначення покарання обвинуваченому на розсуд суду, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення волі ,суд приходить до висновків , що в силу ст. 75 КК України є доцільним звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком з застосуванням ст. 76 КК України, що буде відповідати меті призначення покарання та запобіганню вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, у відповідності до санкції ч. 2 ст. 286 КК України, передбачена можливість застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на відповідний строк.

В силу ст.51,55,77 КК України суд вважає необхідним призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, виходячи з обставин кримінального провадження, даних про його особу, відношення до вчиненого злочину.

Стосовно заявлених потерпілою ОСОБА_3 позовних вимог про стягнення з обвинуваченого та страхової компанії заподіяної матеріальної та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням , завдано майнової та / моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з вимогами частини 1 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов (а.п.56-63 т.2) про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 та ТДВ СК «Альфа - Гарант» матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .

У цивільному позові позивач ОСОБА_3 визначила розмір матеріальної шкоди у загальній сумі 56 112,18 грн,які складаються з витрат на поховання , ритуальні послуги ,комплексні обіди ,встановлення пам`ятника , з яких:

- страхова компанія повинна відшкодувати 44 679 грн. (3723 грн.х12 ) з розрахунку 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі ,встановлених законом на день настання страхового випадку, відповідно до п.4 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

- відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити як залишкові витрати від затрат , понесених на поховання , у сумі 11 433, 18 грн.

Позивач ОСОБА_3 у цивільному позові визначила розмір моральної шкоди у сумі 600 000 грн., з яких:

-страхова компанія повинна сплатити 44 679 грн. (3723 грн.х12 ) з розрахунку 12 мінімальних заробітних плат стосовно одного загиблого у місячному розмірі ,встановлених законом на день настання страхового випадку, відповідно до п.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:

- відповідач ОСОБА_1 повинен сплатити 555 321 грн.

Моральна шкода аргументована завданими потерпілої душевними переживаннями у зв`язку з смертю чоловіка , безповоротної втрати коханої людини , годувальника та батька .

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 у відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди,яка складається з залишку суми витрат на поховання у сумі 11 433,18 грн.,у відшкодування моральної шкоди 555 321 грн.,а всього 566 754,18 грн., з відповідача ТВД СК «Альфа-Гарант» у відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди 44 679 грн., у відшкодування завданої моральної шкоди 44 679 грн. , а всього з страхової компанії на користь позивача 89 358 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ,а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи , а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою , яка її завдала.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до вимог частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний суд у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц висловив позицію, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 вищевказаного Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до ст. 22 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 вищевказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема ,шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 27 вищевказаного Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.27.3 ст. 27 вищевказаного Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п.27.4 ст. 27 вищевказаного Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до п.27.5 ст. 27 вищевказаного Закону відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до ст. 32 цього Закону визначені вичерпні випадки , коли страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду :

-шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;

-шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

-шкоду, заподіяну життю та здоров`ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування";

-шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

-шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;

-шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;

-шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу;

-шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;

-шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов`язаної з цією пригодою;

-шкоду, заподіяну життю та здоров`ю водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст. 34 вищевказаного Закону страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 35 вищевказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 36 вищевказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5143231 ,укладеного ОСОБА_1 з ТДВ СК «Альфа-Гарант » 28.08.2018 р. на транспортний засіб ВАЗ-210994 , н.з. НОМЕР_1 , рік випуску 2008 , номер кузова , шасі, рами НОМЕР_7 страхова сума (ліміт відповідальності ) на одного потерпілого : за шкоду ,заподіяну життю і здоров`ю - двісті тисяч , за шкоду заподіяну майну -сто тисяч , розмір франшизи дві тисячі грн.,строк дії договору до 22 серпня 2019 року, тобто на момент ДТП поліс був чинним (а.п.143 т.1).

Згідно наданих оригіналів документів позивач понесла витрати на поховання чоловіка ОСОБА_7 та виготовлення та встановлення пам`ятнику на могилі останнього:

- товарний чек ФОП ОСОБА_19 № 4 від 03 січня 2019 р. -ритуальні товари та послуги на суму 7 336 грн. (а.п.108 т.2);

- накладна ФОП ОСОБА_19 № 4 від 03.01.2019 р. на гроб нестандартний вартістю 3200 грн., хрест лак. вартістю 356 грн., костюм ритуальний вартістю 380 грн., труси ритуальні вартістю 45 грн., сорочка ритуальна вартістю 195 грн., шкартепки ритуальні вартістю. 13 грн., похоронний набір вартістю 25 грн., простирадло ритуальне вартістю 160 грн. , табличка вартістю 34 грн., комплект ритуальний вартістю 570 грн., хустинка носова 40 шт. вартістю 4 грн. на загальну суму 160 грн., хустинка під свічки у кількості 20 шт, вартістю 1,50 грн, на загальну суму 30 грн., хустинка головна у кількості 10 шт. вартістю 12 грн. на загальну суму 120 грн., рушник ритуальний вартістю 45 грн., салфетка ритуальна у кількості 2 шт. вартістю 25 грн., на загальну суму 50 грн., вінок ритуальний вартістю 353 грн., послуги катафалку 5 годин вартістю 200 грн. за 1 год., на загальну суму 1000 грн., послуги вантажників 4 чоловіка вартістю 150 грн., загальною вартістю 600 грн, а всього 7336 грн.(а.п.110 т.2 );

- товарний чек ФОП ОСОБА_19 № 3 від 03 січня 2019 р. -копка ями на суму 1800 грн. (а.п.108 т.2);

-накладна ФОП ОСОБА_19 № 3 від 03.01.2019 р. -копка ями на суму 1800 грн. (а.п.109 т.2);

- товарний чек ФОП ОСОБА_20 б/н від 14.07.2019 р. на пам`ятник гранітний з встановленням на суму 19 000 грн. (а.п.114 т.2);

-квитанція до прибуткового касового ордера ФОП ОСОБА_20 б/н від 14 липня 2019 р.,відповідно до якого від ОСОБА_3 прийнято за пам`ятник гранітний з встановленням 19 000 грн. (а.п.114 т.2 ).

-акт наданих послуг між ФОП ОСОБА_20 та ОСОБА_3 на підставі квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 14.07.2019 р., товарного чеку б/н від 14.07.2019 р. ФОП ОСОБА_20 були надані послуги по виготовленню та встановленню пам`ятника у загальній сумі 19000 грн. (а.п.113 т.2).

Окрім акту наданих послу , товарного чеку , квитанції до прибуткового касового ордеру ,які зазначені вище, факт встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_7 підтверджено у судовому засіданні фотокарткою пам`ятника ,встановленого на могилі померлого ОСОБА_7 .

Загальна сума витрат на поховання та встановлення пам`ятника , понесених позивачем складає 28 136 грн. грн. з розрахунку 7336 грн.+1800 грн.+ 19 000 грн. = 28 136 грн.

Враховуючи , що станом на 03.01.2019 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 4 173 грн., то загальний розмір страхового відшкодування на поховання та виготовлення та встановлення нагробного пам`ятника складає 50 076 грн. з розрахунку 4 173 грн. х 12 = 50 076 грн.

Тобто ,вказані витрати на поховання та виготовлення та встановлення пам`ятника в сумі 28 136 грн. підтверджуються дослідженими в судовому засіданні документами та охоплюються межами страхового відшкодування , не перевищують граничний розмір страхового відшкодування та підлягають стягненню з ТВД СК «Альфа- Гарант ».

Суд не може прийняти доводи представника страхової компанії ТВД СК «Альфа- Гарант» про те, що позовні вимоги до страхової компанії не підлягають задоволенню у зв`язку з тим, що страхові виплати проводяться після винесення вироку, що строк ,встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів », в межах якого страховик повинен прийняти рішення про виплату страхового відшкодування та виплатити страхове відшкодування або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування , є таким , що не настав ,внаслідок чого страховою компанією не порушені права цивільного позивача ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що страховий випадок настав саме 03 січня 2019 р., тобто у момент смерті ОСОБА_7 в результаті ДТП за участю водія транспортного засобу ОСОБА_1 .Той факт, що ст. 36 вищевказаного Закону передбачено відтермінування вирішення питання про виплату страхової суми або відмову у виплаті страхової суми до набрання вироком законної сили , не перешкоджає зверненню позивача з цивільним позовом до суду та вирішенню його при ухваленні судом вироку.

В судовому засіданні встановлено , що позивач ОСОБА_3 своєчасно звернулася до ТВД СК «Альфа -Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування , пов`язаного з дорожньо-транспортною подією та загибеллю чоловіка ОСОБА_7 , що у судовому засіданні не заперечувала представник страхової компанії та що відображено у відзиві ТВД СК «Альфа-Гарант» (а.п.87-89 т.2).

Стаття 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначає межі відповідальності страховика та зазначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п.12.2 ст. 12 вищевказаного Закону франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

На підставі викладеного , враховуючи, що потерпілою ОСОБА_3 заявлено позовні вимоги, які відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносяться до шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, тобто за цими вимогами законодавством передбачено звільнення від застосування франшизи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення страхових виплат на суму франшизи.

Потерпілою ОСОБА_3 до відшкодування заявлена шкода, прямо передбачена статтями 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як така, відшкодування за якою здійснюється страховиком у межах страхових сум.

З досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі фактичних обставин на цей час не вбачаються підстави для висновку про те, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована,потерпілою повідомлено страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, розмір заподіяної шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика, відповідно покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на винну у ДТП особу суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням вищенаведеного ,суд приходить до висновку , що зі ТДВ СК «Альфа-Гарант » на користь позивача ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати на поховання та виготовлення і встановлення пам`ятника загиблому ОСОБА_7 в загальній сумі 28 136 грн.

Позивачем ОСОБА_3 заявлені вимоги про стягнення витрат на купівлю продуктів харчування , спиртні напої та комплексні обіди , на підтвердження понесення витрат позивачем надані накладна ТОВ «Оскар Україна» № 5 від 03 січня 2019 р. на загальну суму 1311 ,93 грн.(а.п.118 т.2) ,накладна ТОВ «Оскар Україна» № 6 від 03 січня 2019 р. на загальну суму 4760 грн. ( зв. сторона а.п.118 т.2) , накладна СПД ОСОБА_21 від 04 січня 2019 р. на загальну суму 1 475,25 грн. (а.п.119 т.2), накладна ФОП ОСОБА_22 № 1 від 03 січня 2020 р. на загальну суму 9 225 грн. ( зв.сторона а.п.119 т.2), накладна ФОП ОСОБА_22 № 1 від 05 січня 2019 р. на загальну суму 5 700 грн.(а.п.120 т.2),), накладна ФОП ОСОБА_22 № 3 від 10 лютого 2020 р. на загальну суму 5 504 грн.(зв. сторона а.п. 120 т.2 ), а всього в загальній сумі 27 976,18 грн .

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено відшкодування витрат на комплексні поминальні обіди , придбання продуктів харчування та придбання спиртних напоїв.

На підставі викладеного суд приходить до висновку , що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення витрат на купівлю продуктів харчування , спиртні напої та комплексні обіди в загальній сумі 27 976,18 грн. не підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 23,1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка її завдала,моральна шкода ,завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я,смертю фізичної особи ,може бути відшкодована одноразово або шляхом щомісячних платежів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням характеру заподіяної шкоди потерпілому , ступеня фізичних та душевних страждань потерпілого , при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів справедливості , розумності та достатності, передбачених ст. 23 ЦК України.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій діями обвинуваченого, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, які зазнала потерпіла, безповоротність втрати ,вимушеність змін у повсякденному житті.

Суд не може погодитися з доводами представника ТДВ СК «Альфа -Гарант» про те, що не підлягає відшкодуванню страхове відшкодування моральної шкоди , бо позивач не надала доказів , що син померлого ОСОБА_14 та мати померлого ОСОБА_23 відмовились від права на отримання страхового відшкодування .

Суд не заперечує того факту, що п.27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів » страховик відшкодовує моральну шкоду , заподіяну смертю фізичної особи , її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим ) у загальному розмірі страхового відшкодування ( регламентної виплати) стосовно одного померлого у 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі ,встановлених законодавством на день настання страхового випадку , і виплачується рівними частинами.

Суд зазначає , що син померлого ОСОБА_14 та матір померлого ОСОБА_23 є дієздатними особами та мають право самостійно звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди.

Діюче законодавство не зобов`язує позивача ОСОБА_3 надавати докази відмови сина та матері померлого від права на отримання страхового відшкодування.

В той же час ,відповідач відповідно до п.27.3 ст. 27 вказаного Закону повинен сплатити позивачу ОСОБА_3 її частку від загального розміру страхового відшкодування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 заявила , що вона претендує тільки на свою частку страхового відшкодування , тобто 1/3 частину загального розміру моральної шкоди.

Враховуючи , що станом на 03.01.2019 р. розмір мінімальної заробітної плати складав 4 173 грн., то загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди складає 4173 грн. х 12 = 50 076 грн.

Частка позивача ОСОБА_3 у відшкодуванні страхового відшкодування моральної шкоди складає 1/3 частину від загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди , що в грошовому вираженні складає 16 692 грн. з розрахунку 50076 грн.х 1/3 = 16 692 грн.

Вказана сума у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_3 з ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Таким чином, законодавством хоча і передбачено відшкодування моральної шкоди потерпілим з боку страховика, однак розмір такого відшкодування значно обмежений, зокрема він розміром у 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі ,встановлених законодавством на день настання страхового випадку , і виплачується рівними частинами між рідними загиблого, у даному випадку потерпілій ОСОБА_3 належить право на отримання 1/3 частини , що складає 16 692 грн.

Враховуючи розмір заявленої потерпілою моральної шкоди, що не підпадає під дію договору страхування і може бути відшкодований страховиком, є незначним, несправедливим та таким, що явно не відповідає моральним стражданням потерпілої.

На підставі викладеного ,суд приходить до висновку , що з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 також підлягає стягненню грошові кошти у відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілим діями обвинуваченого, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, які зазнала потерпіла, безповоротність втрати чоловіка ,вимушеність змін у повсякденному житті.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та, окрім виплати страхового відшкодування моральної шкоди страховою компанією , також визначає розмір моральної шкоди, спричиненої потерпілій ОСОБА_3 у сумі 100 000 грн.

З урахуванням того , що обвинувачений ОСОБА_1 частково сплатив потерпілій ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. , суд приходить до висновку , що з ОСОБА_1 підлягає стягненню не відшкодована частина моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

В ході досудового розслідування витрати на проведення експертиз склали : судової транспортно-трасологічної експертизи № 396 від 12.03.2019 р. у сумі 2512, 00 грн. (а.п. 45 т.1), судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 397 від 07.03.2019 р. у сумі 2860, 00 грн. (а.п. 53т.1), судової автотехнічної експертизи № 1109-20 від 19.03.2020 р. у сумі 4086, 00 грн. (а.п. 116 т.1), судової автотехнічної експертизи № 1110-20 від 19.03.2020 р. у сумі 4086, 00 грн.(а.п.125 т.1), судової автотехнічної експертизи № 1/19-110 від 30.03.2020 р. у сумі 1099, 07 грн. (а.п.156 т.1), а всього на загальну суму 14 640,07 грн.

Суд приходить до висновку , що витрати на проведення судових експертиз необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 .

Долю речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11 січня 2019 р. накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ-210994-20» , р.н. НОМЕР_1 ,номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_8 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 ,адреса: АДРЕСА_2 (а.п.33-34 т.1). Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 13 березня 2019 р. скасовано арешт та заборону користування , розпорядження та відчуження у будь-який спосіб , накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 11 січня 20219 р. ,№ 266/166/19, в рамках кримінального провадження , на автомобіль марки «ВАЗ-210994-20» , р.н. НОМЕР_1 ,номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_8 , 2008 року випуску ,колір сірий, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , видане 17.06.2008 р. РЕВ м.Красноармійськ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області , що належить ОСОБА_4 (а.п.35 т.1).

Згідно розписки ОСОБА_1 21.03.2019 р. отримав від слідчого на відповідальне зберігання автомобіль марки «ВАЗ-210994-20» , р.н. НОМЕР_1 (а.п.36 т.1).

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 січня 2019 р. накладено арешт на куртку з капюшоном синього кольору ,светр темно-сірого кольору , светр сірого кольору , джинсові брюки синього кольору на шкіряному ремені коричневого кольору , труси синього кольору , пара шкарпеток сірого кольору , пару черевиків шкіряних чорного кольору,які належали загиблому ОСОБА_7 (а.п.74 т.1).

З урахуванням позиції потерпілої ОСОБА_3 ,яка просила знищити речові докази-одежу чоловіка, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення кримінального провадження та вирішити питання про знищення вказаних речових доказів.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався .

Керуючись ст.ст.369-391,392,395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки , якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені судом на нього обов`язки , передбачені ст.76 КК України : 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за поведінкою засудженого покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Димитров Донецької області, громадянина України , ІПН НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у відшкодування моральної шкоди 80 000 (вісімдесят тисяч грн.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»(м.Киїів ,вул.Лесі Українки ,26 ,ЄДРПОУ 32382598 , кпк МФО 351005 ), на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у відшкодування витрат на поховання та виготовлення і встановлення надгробного пам`ятника в загальній сумі 28 136 грн.00 коп.(двадцять вісім тисяч сто тридцять шість грн. 00 коп.), у відшкодування моральної шкоди в загальній сумі 16 692 грн. 00 коп. (шістнадцять тисяч шістсот дев`яноста дві грн. 00 коп.), а всього загальну суму 44 828 грн. 00 коп. (сорок чотири тисячі вісімсот двадцять вісім грн. 00 коп.).

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Димитров Донецької області, громадянина України , ІПН НОМЕР_9 ,на користь держави витрати на залучення експерта в загальній сумі 14 640,07 грн грн.(чотирнадцять тисяч шістсот сорок грн.07 коп.).

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна ,які застосовані ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 24 січня 2019 р., а саме скасувати арешт на куртку з капюшоном синього кольору ,светр темно-сірого кольору , светр сірого кольору , джинсові брюки синього кольору на шкіряному ремені коричневого кольору , труси синього кольору , пара шкарпеток сірого кольору , пару черевиків шкіряних чорного кольору,які належали загиблому ОСОБА_7 .

Після вступу вироку у законну силу речові докази - автомобіль марки ВАЗ_210994-20 , р.н. НОМЕР_1 ,який передано ОСОБА_1 на відповідальне зберігання, лампочку передньої правої фари та лампочка передньої лівої фари із зруйнованою колбою автомобіля марки ВАЗ-210994-20, р.н. НОМЕР_3 , які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Покровського ВП ГУНП в Донецькій області,залишити власнику ОСОБА_1 ;-одяг загиблого ОСОБА_7 ,в який він був одягнутий на момент ДТП,а саме: куртка з капюшоном синього кольору ,светр темно-сірого кольору , светр сірого кольору , джинсові брюки синього кольору на шкіряному ремені коричневого кольору , труси синього кольору , пара шкарпеток сірого кольору , пару черевиків шкіряних чорного кольору,які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Покровського ВП ГУНП в Донецькій області,знищити.

Вручити копію вироку засудженому та прокурору негайно після оголошення вироку

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: