Рішення № 96109531, 08.04.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року справа № 580/1117/21

12 годин 25 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу № 580/1117/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [позивач Міщенко С.В. – особисто]

до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43315602), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43315602) [представник відповідачів Вельган О.В. – згідно витягу з ЄДР]

про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, прийняв рішення.

04.03.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), з урахуванням уточненої позовної заяви від 23.03.2021, просить:

визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вельган Оксани Василівни від 15.02.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 63648891;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Ухвалою від 29.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 06.04.2021. Враховуючи, що за кодом ЄДРПОУ 43315602 зазначено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ), а відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не є самостійною юридичною особою або відокремленим підрозділом, суд дійшов висновку, що належним відповідачем, який має відповідати за позовом, є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ). Ухвалою від 06.04.2021 оголошено перерву до 08.04.2021.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 15.02.2021 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Вельган О.В. у зв`язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника, прийняла постанову про закінчення виконавчого провадження № 63648891, що є протиправною та порушує права позивача на справедливий судовий захист, позаяк державним виконавцем не було вжито можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення і не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404). Державний виконавець, керуючись статтею 18 Закону №1404 повинен був накласти стягнення у вигляді штрафу на посадових осіб боржника. Рішення суду залишилося не виконаним, а державний виконавець не вжив усіх можливих та необхідних заходів щодо його виконання та незаконно закінчив виконавче провадження з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16 у подібних правовідносинах. Позивач у судовому засіданні 08.04.2021 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Відповідач позов не визнала, 06.04.2021 подав відзив на позов (а.с.77-80) де зазначив, що діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1404, перед прийняттям оскаржуваної постанови від 15.02.2021 про закінчення виконавчого провадження ВП № 63648891 виконавцем вчинено всі дії спрямовані на виконання рішення суду, проте у зв`язку з тим, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника, було закінчено виконавче провадження. Представник відповідача Вельган О.В. просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем і представником відповідача аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією та законами України, зокрема Законом № 1404. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон №1404 регулює відносини, що виникають під час здійснення виконавчого провадження. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню належать рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках. Згідно частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що належать негайному виконанню).

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що належать виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. З аналізу наведених норм судом встановлено, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Згідно частин 1, 2 статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець приймає постанову про накладення на боржника штрафу, у якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Частиною 3 статті 63 Закону № 1404 встановлено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі № 580/3258/20 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.03.2020 №2300-0308-/7969 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного утримання судді у відставці згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 04-24/57/2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 04-24/57/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

04.11.2020 Черкаським окружним адміністративним судом у справі № 580/3258/20 видано виконавчий лист про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Черкаського апеляційного суду від 20.02.2020 № 04-24/57/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.11.2020 ВП № 63648891 відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа (а.с.47).

03.12.2020 на адресу відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області надійшов лист від 30.11.2020 вих. № 2300-0802-5/60398, в якому зазначено, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду боржником здійснено перерахунок пенсії стягувача, пенсія виплачується у перерахованому розмірі, борг перерахованої пенсії за період з 19.02.2020 до 30.11.2020 становить 422893 грн (а.с.59-60).

07.12.2020 відповідачем складено акт державного виконавця, що станом на 07.12.2020 рішення суду у справі № 580/3258/20 не виконано (а.с.53) та прийнято постанову від 07.12.2020 ВП № 63648891 про накладення на боржника штрафу у сумі 5100 грн (а.с.54).

19.01.2021 відповідач звернувся з поданням до Черкаського окружного адміністративного суду про зміну способу виконання судового рішення у порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.48).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04.02.2021 у задоволенні подання відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 21.09.2020 у адміністративній справі № 580/3258/20 відмовлено (ЄДРСР 94663153).

15.02.2021 державним виконавцем складено акт за яким рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконано, вимоги державного виконавця проігноровано (а.с.52), прийнято постанову № 63648891 про накладення на боржника штрафу 10200 грн за повторне невиконання рішення суду (а.с.55).

15.02.2021 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 63648891 на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404 (у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження) (а.с.51).

15.02.2021 Черкаському ВП ГУНП в Черкаській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення стосовно притягнення до відповідальності посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України за умисне невиконання виконавчого листа від 04.11.2020 № 580/3258/20 (а.с.125-126), що направлений 16.02.2021 рекомендованою кореспонденцією (штрихкодовий ідентифікатор 1802806046484 (а.с.127).

Законами України визначаються засади відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Невиконання судового рішення має наслідком відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами 2 та 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ), що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Згідно статті 32 ЄКПЛ питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який діє відповідно до ЄКПЛ, рішення ЄСПЛ є невід`ємною частиною ЄКПЛ як практика її застосування і тлумачення. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ ЄКПЛ та практику ЄСПЛ як джерело права. Пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ у рішенні від 15.10.2009 у справі Ю.М.Іванов проти України, № 40450/04 зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 ЄКПЛ, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення ЄКПЛ. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, прийняті проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до вимог ЄКПЛ. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, що затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. ЄСПЛ констатує, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 ЄКПЛ (справи Войтенко проти України від 29.06.2004, № 18966/02, Hornsby проти Греції від 19.03.1997, № 18357/91). У разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 ЄКПЛ гарантії, що забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс. Суд зазначає, що виконання рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 ЄКПЛ, складовою права на справедливий суд.

Суд зазначає, що констатація факту невиконання судового рішення без з`ясування обставин стосовно того, що зумовило його невиконання, не може бути достатнім і переконливим свідченням того, що державний виконавець вчинив всі передбачені Законом № 1404 дії спрямовані на виконання виконавчого документа. За змістом Закону № 1404, зокрема частини 3 статті 63 виконавець перед закриттям виконавчого провадження зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/14580/16 та від 14.05.2020 у справі №408/7181/16-а зазначено, що здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, позаяк не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, сам факт направлення подання до правоохоронних органів не є підставою закінчення виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 619/562/18 зазначено, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов`язковості судових рішень. У постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №688/2663/16-а зазначено, що виконавче провадження не може бути закінчено, якщо не виконано рішення суду, виконання якого гарантується державою.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату з державного бюджету, проте свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

ЄСПЛ у справі Бакалов проти України та у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18 у справах №925/246/17, №925/974/17, у постановах ВП ВС від 10.04.18 у справах №12-46гс18, 17.04.2018 №911/4249/16.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2021 у виконавчому провадженні № 63648891, позаяк постанова є передчасною з причин не вичерпного вжиття заходів виконання рішення суду з боку державного виконавця.

Скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2021 у виконавчому провадженні № 63648891 має наслідком вжиття заходів з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого документу.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У пункті 71 рішення Рисовський проти України, від 20.10.2011, № 29979/04 зазначено: «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків».

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн відповідно до квитанції від 19.03.2021 (а.с.66), доказів понесення інших судових витрат не надано, суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) витрат позивача із сплати судового збору у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 139, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.02.2021 ВП № 63648891, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Оксани Василівни Вельган.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 272, 293, частиною 6 статті 287, статтями 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];

відповідачі: відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) [пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43315602]; Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) [пров. Музейний, 2-Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43315602].

Повне судове рішення складено і проголошено 08.04.2021.

Суддя Л.В. Трофімова