Рішення № 96109281, 07.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/424/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.01.2021 року №UA508040/2021/000024/2,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2021/000024/2 від 28.01.2021 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" та «YIWU UNIQUECH TRADING CO., LIMITED» укладено контракт №CHUA-17/04/04. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів, продавець - компанія «YIWU UNIQUECH TRADING CO., LIMITED» здійснила на адресу покупця - ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" поставку товару згідно митної декларації № UA508040/2021/000478 від 28.01.2021. Під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у сумі 4445,58 дол. США. На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувано додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом, та визначено іншу митну вартість товару. Позивач вважає протиправними спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 10.02.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01.03.2021, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить відмовити в задоволені позову, виходячи з наступних обставин. 28.01.2021 ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби подано митну декларацію № UA508040/2021/000478 для здійснення митного оформлення товару «YIWU UNIQUECH TRADING CO., LIMITED». Товар ввезено на умовах поставки CIF - PIVDENNYI», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010, на виконання умов договору від 04.04.2017. За результатами перевірки правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України митним органом було встановлено ряд невідповідностей: в наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 19.11.2020 № А19МЕ121391 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця. Відповідач також зазначає про те, що відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, позивачем не було надано документи, що містять відомості про вартість страхування вантажу згідно з умовами поставки ІНКОТЕРМС 2010, що може свідчити про приховування достовірної інформації щодо вартості товарів. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару, не дали можливості відповідачу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, оскільки вони містять розбіжності та не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим митну вартість товарів було скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. З урахуванням вищезазначеного відповідач вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

04.04.2017 між ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" та компанією «YIWU UNIQUECH TRADING CO., LIMITED» укладено контракт №CHUA-17/04/04 (далі-Контракт) на поставку товару широкого споживання: кріплення для телевізора до стіни з чорного металу; білизна столова: рушники кухонні, трикотажні, виготовлені з бавовни; покривала постільні із синтетичних волокон у асортименті; посуд керамічний столовий, виготовлений з кам`яної кераміки, в номенклатурі, кількості та за цінами, відповідно до супроводжувальних документів на умовах CIF «ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY», відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов вказаного Контракту, специфікації №22 від 19.11.2020, пакувального листа б/н від 19.11.2020, коносамент від 02.12.2020 № MRFB20113235А; прайс лист б/н від 10.11.2020, бізнес пропозиції від 12.11.2020, транспортної накладної №00007055 від 20.01.2021, рахунку-фактури (інвойс) від 19.11.2020 №А19МE121391, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника ФОП ОСОБА_1 28.01.2021 було подано митну декларацію №UA508040/2021/000478, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 4445,58 доларів США.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення було подано наступні документи: специфікація №22 від 19.11.2020, пакувальний лист б/н від 19.11.2020, коносамент від 02.12.2020 № MRFB20113235А; прайс - лист б/н від 10.11.2020, бізнес пропозиції від 12.11.2020, транспортна накладна №00007055 від 20.01.2021, рахунок-фактура (інвойс) від 19.11.2020 №А19МE121391, декларація про походження товару від 19.11.2020 №А19МE121391, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 22 від 19.11.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 01.12.2017, 05.03.2018, 20.09.2018, 03.04.2020, зовнішньоекономічний договір від 04.04.2017 №СHUA-17/04/04, судові рішення від 06.02.2020, від 15.07.2020, від 04.10.2019, митна декларація UA 508040.2021.000478 від 28.01.2021. Дані обставини не оскаржуються відповідачем.

Згідно із ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати наступні відомості, про що зазначено в протоколі № 17930: якщо здійснювалося страхування - страхові документи; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем 28.01.2021 додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційна пропозицію, про що є відмітка у протоколі № 17930.

28.01.2021, Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UA508040/2021/000024/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товару відкоригована у бік збільшення на 4,0800 дол. США по товару №1, на 3,8000 дол. США по товару № 2, на 4,8700 дол. США по товару №3, на 3,8600 дол. США по товару № 4.

ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер", як наслідок було сплачено додатково загальну суму мита та суму ПДВ - 69783,29 грн.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справи, суд виходить з наступного.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суд зазначає, що згідно наявного у справі протоколу № 17930 від 28.01.2021 відповідачем були витребувані у ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" додаткові документи: якщо здійснювалося страхування - страхові документи; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, відповідний протокол не містить.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару, характеристика товару, відомості щодо пакування, транспортування.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи: специфікації №22 від 19.11.2020, пакувального листа б/н від 19.11.2020, коносамент від 02.12.2020 № MRFB20113235А; прайс лист б/н від 10.11.2020, бізнес пропозиції від 12.11.2020, транспортної накладної №00007055 від 20.01.2021, рахунку-фактури (інвойс) від 19.11.2020 №А19МE121391, декларація про походження товару від 19.11.2020 №А19МE121391, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 22 від 19.11.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору б/н від 01.12.2017, 05.03.2018, 20.09.2018, 03.04.2020, зовнішньоекономічний договір від 04.04.2017 №СHUA-04/04/17, судові рішення від 06.02.2020, від 15.07.2020, від 04.10.2019, митна декларація UA 508040.2021.000478 від 28.01.2021.

Відповідно до відмітки у протоколі № 17930 Чорноморської митниці Держмитслужби від 29.01.2021 позивачем були надані прайс-лист та комерційна пропозиція.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної перевірки представлених документів митним органом прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави.

"…У наданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 19.11.2020 №А19МE121391 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.

Згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є зокрема - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Поставка товарів здійснювалась за умовами поставки CIF «Південний», відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Відповідно до умов поставки СІF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженої кількості потенційних покупців.

Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Та, зважаючи, нас спрацювання Автоматизованої системи оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості», було здійснено порівняння митної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну...»

«…декларантом неподані наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи; 2) копію митної декларації країни відправлення;3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціям. Відповідно, відповідачем було скориговано митну вартість товару за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме по товару № 1 МД від 19.01.2021 №UА500150/2021/544, а саме: 4,08 дол. США/кг (числове значення митної вартості становить: 1696 * 4,08 дол. США= 6920,50 дол. США); по товару № 2 МД від 20.12.2020 № UА500490/2020/507497, а саме: 3,80 дол.США/кг (числове значення митної вартості становить: 404,4 * 3,80 дол. США= 1536,72 дол. США); по товару № 3 МД від 22.01.2021 №500490/2021/855, а саме: 4,87 дол. США/кг (числове значення митної вартості становить: 720 * 4,87 дол. США= 3506,4 дол. США); по товару № 4 МД від 11.12.2020 №UА100080/2020/530102, а саме: 3,86 дол. США/кг (числове значення митної вартості становить: 6,8 * 3,86 дол. США= 26,25 дол. США).

Отже, відповідач вважає, що згідно положень статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості декларант разом з митною декларацією зобов`язаний надати документи, які підтверджують заявлену митну вартість, серед яких зокрема мають бути, страхові документи, копія митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З наявних у відповідача документів, митний орган не вбачає наявності усіх відомостей щодо визначення складових митної вартості товарів заявленої в декларації.

Відповідачем було здійснено порівняння митної вартості товару із рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Щодо зауваження митного органу на відсутність у рахунку-фактурі від 19.11.2020 №А19МE121391 посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця суд звертає увагу, що пунктом 1.1. контракту № CHUА-04/04/17 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" - товари широкого асортименту в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку - фактури від 19.11.2020 №А19МE121391, що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію № 22 від 19.11.2020, яка містить відповідне посилання та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в інвойсі.

Суд вважає необхідним зазначити, що рахунок-фактура - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.

Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.

Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Таким чином, згідно з загальносвітовою практикою реквізити зовнішньоекономічної угоди не є обов`язковим реквізитом інвойсу.

Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 80269231.

Отже, оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відсутність банківських реквізитів та посилання на контракт у рахунку-фактурі (інвойс) від 19.11.2020 №А19МE121391 жодним чином не впливає на складові митної вартості та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Крім того, з дослідженого судом контракту № CHUА-04/04/17 та додаткових угод договору б/н від 01.12.2017, 05.03.2018, 20.09.2018, 03.04.2020, вбачається наявність банківських реквізитів продавця - компанії «YIWU UNIQUECH TRADING CO., LIMITED».

З огляду на викладене, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином недолік оформлення рахунку-фактури 19.11.2020 за №А19МE121391 може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" не повних відомостей про митну вартість товарів.

На думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі (інвойс) певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані. Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. по справі № 821/829/18 (адміністративне провадження № К/9901/5724/19), від 14.08.2018 р. по справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження № К/9901/48422/18).

Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов`язаний разом із митною декларацією надати страхові документи, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару, а також документів, що підтверджують витрати на перевезення вантажу в зв`язку з тим, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF «ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY», за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Окрім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що відсутні документи щодо висновків якості товару, вартісні характеристики товарів, оскільки надані позивачем до митного органу документи в повній мірі містять необхідну інформацію для ідентифікації придбаного товару, його найменування, вигляд поставки, вартість та умови перевезення. Відповідачем по справі не надано суду належного обґрунтування в додатковій необхідності надання до митного органу зазначених вище документів.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення ст.VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58-63 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій зазначеної вище статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом на підставі митних декларацій від 19.01.2021 №UА500150/2021/544, від 20.12.2020 № UА500490/2020/507497, від 22.01.2021 №500490/2021/855, від 11.12.2020 №UА100080/2020/530102. З аналізу наявних у справі матеріалів вбачається, що товар в наведений декларації не є аналогічним товару зазначеному в митній декларації позивача №UА508040/2021/000478 від 28.01.2021, різний вид товару, характеристики, кількість.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № CHUA-04/04/17 від 04.04.2017 згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UA508040/2021/000024/2 від 28.01.2021, відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відшкодуванню підлягає сума сплаченого позивачем судового збору, згідно з платіжними дорученнями № 28 від 01.02.2021 у розмірі 2270,00 грн.

Щодо зазначення позивачем у позовній заяві орієнтовного розрахунку витрат в тому числі, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, на час винесення рішення у справі у суду відсутня відповідна заява позивача, належні та допустимі докази надання та отримання правничої допомоги, докази оплати за одержання правничої допомоги, що відповідно виключає необхідність у розгляді питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби № UA508040/2021/000024/2 від 28.01.2021 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, 73000, вул. Гоголя, 13, м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, 73000, вул. Стрітенська, 21-А, м. Херсон) сплачений судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 108020200