Рішення № 96108834, 06.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/95/21

06 квітня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Фльорківа О.В.;

представника відповідача: Стукало М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – відповідач, ГУ НП в Тернопільській області), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 10.12.2020 р. № 3443 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками СУ ГУНП в Тернопільській області та покарання винних" за підписом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області генерала поліції третього рангу Олександра Богомола.

визнати протиправним та скасувати наказ від 14.12.2020 р. № 303 о/с "По особовому складу" за підписом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області генерала поліції третього рангу Олександра Богомола.

поновити підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 14 грудня 2021 року.

стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи з 14 грудня 2020 року по день поновлення його на посаді.

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 14 грудня 2021 року та виплати йому різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що службове розслідування відносно позивача проведено формально без його участі, неповно та не об`єктивно, а висновки службового розслідування є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам. Тому позивач вважає, оскаржувані накази ГУ НП в Тернопільській області № 3443 від 10,12.2020 та № 303 о/с від 14.12.2020 такими, що прийняті без законних на те підстав та не у спосіб визначений законом.

Ухвалою судді від 18.01.2021, після усунення недоліків позовної заяви, визнано поважними причини пропуску звернення до суду та поновлено вказаний строк. Позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №500/95/21, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

04.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позов (аркуші справи 40-44), в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, та зокрема вказав, що вивченням службової діяльності начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в області підполковника поліції ОСОБА_1 встановлено, що він має середні показники в роботі, до виконання своїх посадових обов`язків ставиться формально. З метою запобігання вчинення порушень службової дисципліни з підполковником поліції ОСОБА_1 неодноразово проводились профілактичні бесіди, однак будь-яких висновків з цього приводу ним зроблено не було та він продовжував порушувати службову дисципліну. Так, наказом ГУНП від 13.02.2020 № 403 "Про допущення слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області порушень наказу ГУНП в області від 03.02.2016 № 172 "Про затвердження внутрішнього розпорядку для працівників структурних підрозділів, відділів ГУ НП в Тернопільській області, дотримання ними пропускного режиму" за порушення розпорядку робочого дня позивачу зменшено розмір щомісячної премії на 10%, а наказом ГУ НП в Тернопільській області від 06.11.2020 № 3068 "Про порушення службової дисципліни та покарання винних" підполковнику поліції ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці 29.09.2020 без поважних причин було оголошено догану. Вказане стягнення на час проведення службового розслідування не зняте.

Зазначив, що під час службового розслідування встановлено, що позивач свідомо проігнорував вимоги керівництва Національної поліції України та ГУНП в Тернопільській області щодо дотримання службової дисципліни, чим порушив вимоги наказу ГУНП в Тернопільській області від 03.02.2016 за №172 "Про затвердження внутрішнього розпорядку дня працівників структурних підрозділів, відділів та відділень ГУНП в Тернопільській області, дотримання ними вимог пропускного режиму" та вимог підпункту 8 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилося у недотриманні правил внутрішнього розпорядку, грубому порушенні вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" (професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва).

Тому, з врахуванням висновків дисциплінарної комісії, вивченням фактичних обставин проступку та попередньої поведінки позивача керівником ГУ НП було прийняте рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача з посади.

Також вказав, що твердження позивача про позбавлення його права ознайомлюватись з матеріалами службового розслідування, долучали матеріали, робити копії з матеріалів, давати пояснення не відповідає дійсності, оскільки в ході проведення розслідування від позивача не надходило жодних заяв про вчинення вищевказаних дій, натомість письмові пояснення ним надавалися.

08.02.2021 представник позивача подав до суду відповідь на відзив (аркуші справи 87-88), в яких серед іншого вказав, що під час визначення виду стягнення, керівник має враховувати характер проступку, обставини за яких він був чинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є немотивованим та необґрунтованим.

Ухвалою суду від 18.02.2021 розгляд справи відкладено з метою виклику свідків та отримання додаткових доказів.

Ухвалою суду від 01.03.2021, занесеною про проколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті, розгляд справи відкладено.

Ухвалою суду від 10.03.2021 розгляд справи відкладено у зв`язку із неприбуттям представника відповідача.

Ухвалою суду від 29.03.2021 розгляд справи відкладено з метою отримання додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України.

У слідче управління ГУ НП в Тернопільській області 13.11.2020 надійшов рапорт заступника начальника СУ ГУ НП в області підполковника поліції ОСОБА_2 про те, що начальник відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в області підполковника поліції ОСОБА_1 12.11.2020 був відсутній на робочому місці в період з 11:50 год. до 17:08 год. без поважних причин (аркуш справи 53).

Наказом ГУ НП в Тернопільській області від 24.11.2020 № 3255 було призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію у складі заступника начальника СУ ГУ НП в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_3 (голова комісії) та членів комісії - заступника начальника СУ ГУ НП в області підполковника поліції ОСОБА_4 та начальника відділу СУ ГУ НП в області майора поліції ОСОБА_5 (аркуші справи 15, 55).

Згідно висновку службового розслідування від 09.12.2020 (аркуші справи 56-59), дисциплінарна комісія вважала б, за порушення вимог наказу ГУ НП в Тернопільській області від 03.02.2016 №172 "Про затвердження внутрішнього розпорядку дня працівників структурних підрозділів, відділів та відділень ГУ НП в Тернопільській області, дотримання ними вимог пропускного режиму", ст. 1 та ст.19 пункту 6 підпункту 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилось у відсутності на робочому місці в період з 14:30 до 17:08 12.11.2020, начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП ОСОБА_1 звільнити з займаної посади.

На підставі вказаного висновку було видано наказ ГУ НП в Тернопільській області від 10.12.2020 № 3443 "Про порушення службової дисципліни окремими працівниками СУ ГУ НП в Тернопільській області та покарання винних", яким позивача звільнено із займаної посади (аркуші справи 12-13, 49-51).

Наказом від 14.12.2020 №303 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 (0090044) призначено на посаду слідчого організаційно-методичного відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, увільнивши від посади начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 14.12.2020 (аркуші справи 14, 52).

Не погоджуючись із даними наказами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Також, судом було допитано в якості свідків ОСОБА_1 , головного судового експерта Тернопільського НДЕКЦ Романюка Олександра Богдановича, старшого судового експерта Тернопільського НДЕКЦ Шминдюка Юрія Андрійовича, старшого слідчого СВ ТРВП ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_6 .

Як слідує з пояснень ОСОБА_1 , в його посадові обов`язки входить, зокрема, розслідування дорожньо-транспортних пригод. 12.11.2020 планувався експертний огляд автомобілів за двома кримінальними провадженнями. На спеціальному майданчику по вул. Бережанській у м. Тернополі мав відбуватися огляд автомобіля, однак експерти були відсутні, тому близького 12 год. він поїхав на спеціальний майданчик, який знаходиться в с.Байківці Тернопільського району для огляду іншого автомобіля, про що повідомив свого керівника. Огляд на даному майданчику проводився за участі експертів Тернопільського НДЕКЦ та слідчого до 15 год. Після того, як експерти поїхали на інший майданчик, він залишився та опломбував автомобіль. Біля 16 год. від прибув у бюро судового-медичної експертизи де спілкувався із експертами та в 17 год. повернувся на робоче місце. Вказав про те, що графік його роботи ненормований, перебування в кабінеті не є обов`язкове. Вказав, що не зазначив у своїх поясненнях про перебування в експертній установі, оскільки не надав цьому особливої уваги. Пояснив, що погодився на іншу посаду, лише після того, як йому стало відомо про наказ про звільнення. Щодо відповіді директора Тернопільського НДЕКЦ про те, що судова інженерно-транспортна експертиза 12.11.2020 експертом проводилася з 12 год до 13:30 год, вказав, що слідчі дії полягають у підготовці автомобіля, експертному огляду та завершенні слідчих дій, відповідно і тривають довше ніж саме експертне дослідження. Тому огляд автомобіля тривав більше години, відтак надана інформація є недостовірною.

З пояснень ОСОБА_7 слідує, що 12.11.2020 сали оглядалися три автомобілі в різних місцях. Огляд з автомобіля, який знаходився на спеціальному майданчику по вул. Бережанський м. Тернопіль не проводився, а проводився огляд автомобіля Skoda на спеціальному майданчику в с.Байківці. Вказаний автомобіль оглядали з 12 год. до 14 год. Позивач приїхав через 15-30 хв. після початку огляду. Близько 14 год. Експерти та слідчий поїхали оглядати інший автомобіль, а позивач залишився. Вказав, що у наданих поясненнях зазначив тривалість огляду безпосереднього огляду експерта, без опломбування автомобіля, сама робота слідчого триває довше ніж огляд автомобіля експертом. Зазначив, що слідчий ОСОБА_6 не закінчувала огляд, а поїхала на інший спеціальний майданчик для огляду наступного автомобіля.

З пояснень ОСОБА_8 слідує, що огляд автомобіля, який знаходився на спеціальному майданчику в с.Байківці, розпочався близько 12 год. та тривав орієнтовно півтори години. Далі разом із слідчим ОСОБА_6 вони похили на інший спеціальний майданчик для огляду наступного автомобіля, а позивач залишився. Чи опломбовувала слідчий ОСОБА_6 автомобіль Skoda вказати не може. Зазначив, що експертний огляд автомобіля триває менше ніж тривають слідчі дії.

З пояснень ОСОБА_6 слідує, що автомобіль Skoda знаходився на спеціальному майданчику в с.Байківці та її огляд проводився з 12 год. і тривав до двох годин. Вказала, що позивач був присутній при огляді автомобіля Skoda та прибув майже одразу після її прибуття. По закінченню огляду, після 14 год., свідок разом із експертами поїхала оглядати вантажний автомобіль. Автомобіль Skoda опломбовував позивач. Тривалість таких дій складає 15-20 хв.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно частини першої статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України).

За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (стаття 11 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає дисциплінарне стягнення та його види.

Так, згідно приписів даної статті дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч.1 та ч.15 ст.15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч.1 ст.16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (ч.3, ч.7-8, ч.12 ст.19 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Згідно з ч.1 ст.20 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу (ч.1-3 ст.22 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку (ч.1 ст.24 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Як слідує із матеріалів справи, в ході проведення службового розслідування, підставою якого слугував рапорт заступника начальника СУ ГУ НП в Тернопільській області підполковника поліції ОСОБА_2 , щодо можливого порушення службової дисципліни начальником відділу СУ ГУ НП в Тернопільській області підполковником ОСОБА_1 , комісією було підтверджено факт відсутності на своєму робочому місці без поважних причин начальника відділу СУ ГУ НП в Тернопільській області ОСОБА_1 12.11.220 в період з 14:30 до 17:08 год.

Поряд із цим, як встановлено судом із наданих доказів та пояснень свідків, огляд експертами автомобіля Skoda, який знаходився на спеціальному майданчику в с.Байківці Тернопільського району, тривав орієнтовно з 12 год. та закінчився після 14 год. Після огляду позивач залишився на майданчику та завершував слідчі дії. Таке завершення слідчих дій полягає, в тому числі, у опломбуванні автомобіля та триває близько 20 хвилин.

Також, судом встановлено, що 12.11.2020 з 16 години позивач перебував у Тернопільському обласному бюро судово-медичної експертизи, де отримав медичну карту №5514 та висновок експерта судово-медичної експертизи. Наведене підтверджується особистим підписом позивача у журналі реєстрації трупів в морзі - 2 (аркуші справи 20-22).

Таким чином, суд вважає, що позивач був відсутній на робочому місці без поважної причини в період часу після закінчення в 14 год. 30 хв. здійснення ним слідчих дій на спеціальному майданчику в с.Байківці Тернопільського району та до 16 години, а не до 17 год. 08 хв., як відображено в акті службового розслідування.

Суд зазначає, що ні Законом України "Про національну поліцію", ні Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України не визначено проміжку часу, за відсутності протягом якого поліцейського може бути звільнено, натомість вказаний термін визначений Кодексом законів про працю України.

Так, згідно п.4 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, підставою для звільнення працівника, може слугувати його відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних на те причин. Разом з тим, виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути відповідним до вчинених дій.

Суд враховує, що на час винесення оскаржуваних наказів позивач мав діюче дисциплінарне стягнення – догану за невиконання правил трудового розпорядку та те, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє. При цьому суд наголошує, що позивача звільнено з посади саме за відсутність на робочому місці без поважної причини, а не за систематичне невиконання правил трудового розпорядку.

Поряд із цим, з системного аналізу Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, слідує, що його положення не містять імперативної норми, згідно якої поліцейський, який має дисциплінарне стягнення і повторно вчинив дисциплінарний проступок підлягає звільненню, замість того, у такому випадку, чітко передбачено, що дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

Так, із застосуванням принципу співмірності, до позивача могло бути застосовано більш суворе покарання у вигляді суворої догани або попередження про неповну службову відповідність або пониження у спеціальному званні на один ступінь. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з посади, як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд бере до уваги пояснення представника позивача, що на час відсутності позивача на робочому місці також припав обід позивача, оскільки під час обідньої перерви позивач брав участь у слідчих діях, а також необхідний час для прибуття в бюро судово-медичної експертизи. Тому, беручи до уваги обставини за яких позивачем було вчинено проступок, суд вважає, що таке покарання, як звільнення з посади за відсутність на робочому місці з 14 год. 30 хв. до 16 год є не співмірним та не пропорційним вчиненому порушенню.

Крім того, суд зауважує, що частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів дотримано не було.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 10.12.2020 р. № 3443 “Про порушення службової дисципліни окремими працівниками СУ ГУНП в Тернопільській області та покарання винних” в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 14.12.2020 р. № 303 о/с “По особовому складу” є формою реалізації дисциплінарного стягнення, суд приходить до переконання про його протиправність та необхідність скасування.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно із п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних наказів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти обсягу наданої правничої допомоги від 18 лютого 2021 року та 04 січня 2021 року на суму 12000грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (попередня консультація, вивчення документів, судової практики, аналіз законодавства, збір доказів, складання запитів, аналіз відповідей, формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання відповіді на відзив, участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, а також значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 10.12.2020 р. № 3443 “Про порушення службової дисципліни окремими працівниками СУ ГУНП в Тернопільській області та покарання винних” в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 14.12.2020 р. № 303 о/с “По особовому складу”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в сумі 7102 (сім тисяч сто дві) грн 68 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 40108720).

Головуючий суддя Баранюк А.З.