Рішення № 96108772, 08.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Справа №480/1041/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1041/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 - 2018 роки в сумі 13958,27 грн;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 27916,54 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено йому при звільненні грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на яку він мав право відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 135 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Ухвалою суду від 10.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.03.2021 представник відповідача подав до суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні, також зазначив, що посади старшого контролера (заступник командира взводу) та начальника варти - головного сержанта, на яких перебував позивач під час проходження військової служби в період з 18.11.2005 по 26.09.2017 та з 26.09.2017 по 14.11.2018 відповідно, відсутня в переліку посад, перебування на яких надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, а тому позивач за час перебування на вказаних посадах не набув права на щорічну додаткову відпустку. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази і їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд визнає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини 3022 Національної гвардії України № 241 від 14.11.2018 ОСОБА_1 (старшого прапорщика начальника варти - головного сержанта 2 - ї стрілецької роти 1 - го стрілецького батальйону), звільненого у запас наказом № 179 о/с від 07.11.2018 (за станом здоров`я), виключено зі списків особового складу військової частини.

09.11.2020 позивач звернувся до військової частини 3022 Національної гвардії України із заявою, в якій просив вирішити питання щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовцям за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2014 по 2018 рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Листом № 2/22/7-2058 від 07.12.2020 відповідач зазначив, що за 2014-2018 позивачем не було використано 38 днів додаткової відпустки, а саме з 2014 по 2017 роки по 8 днів (всього 32 дні) та за 2018 рік 6 днів (відповідно до п. 11 (В інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах) Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 3 до вказаної постанови містить перелік посад військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря", серед них: "86. Командир взводу, заступник командира взводу; 88. Начальник варти; 91. Контролер, старший контролер" та мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 8 календарних днів.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3022 Національної гвардії України, в тому числі займав посади старшого контролера (заступник командира взводу) та начальника варти - головного сержанта.

Таким чином, вказані посади, на яких перебував позивач під час проходження військової служби в період з 18.11.2005 по 26.09.2017 та з 26.09.2017 по 14.11.2018 відповідно, відносяться до переліку посад, перебування на яких надає право на щорічну додаткову відпустку відповідно Постанови № 702, а тому позивач за час проходження служби на посадах старшого контролера (заступник командира взводу) та начальника варти - головного сержанта набув права на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Для отримання права на додаткову щорічну відпустку відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону України № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. № 702, а відповідно і грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки згідно пункту 14 статті 10-1 Закону України № 2011-ХІ, необхідно перебувати на військовій посаді, виконання обов`язків військової служби за якою пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я і наявність вище перерахованих обставин/навантажень і дає право на щорічну додаткову відпустку, а відповідно і компенсацію при звільненні.

Отже позивач, будучи військовослужбовцем, займаючи посади, визначені додатком 3 до Постанови № 702, мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до частини 8, 14, 17-19, 21 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (ч. 8 ст.10-1).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абз. 2 ч.14 ст.10-1).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абз. 3 ч. 14 ст. 10-1).

Вказаній нормі кореспондують положення пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 № 745/32197, за яким у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби, у т.ч. в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

При цьому, необхідно зауважити, що припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізоване в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Таким чином, позивач має право на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, оскільки в період з 2014 року по 2018 роки така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Військова частина № 3022 Національної гвардії України, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності своєї відмови у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2014 року по 2018 рік.

Вирішуючи питання щодо розміру суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та компенсації середнього заробітку за невикористану додаткову відпустку за 2014 - 2018 роки суд зазначає наступне.

Механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати наступне:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 816/1640/17.

Відповідно до наказу від 14.11.2018 № 241 позивача звільнено з військової служби з 14.11.2018.

Відповідно до розрахунку № 2058 позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення в розмірі 13985,27 грн.

Відповідно до розрахунку № 2058 позивачу не виплачено в день звільнення зі служби компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 - 2018 роки розмірі 13958,27 грн, що становить 50 % від загальної суми, що заявлена позивачем як сума середнього грошового забезпечення за увесь час затримки повного розрахунку при звільненні ( грн).

З урахуванням викладеного суд визнає доцільним на користь позивача стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, що дорівнює 25 відсотків невиплаченої йому при звільненні зі служби суми - 3500 грн.

Вказана правова позиція визначена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі № 480/3105/19 від 30.11.2020.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в рахунок виплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 3500 гривень.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2014 - 2018 роки в сумі 13958,27 гривень.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал