Рішення № 96107856, 07.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/331/21

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просив:

1) визнати бездіяльність відповідача у наданні позивачу офіційного документу - належним чином засвідченого розрахунку суми, що підлягає виплаті на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 761/42048/17 з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 13.05.2019 у справі № 761/42048/17 з відображенням в ньому у графі «Фактично виплачено» сум пенсії, які фактично (реально) позивачу щомісячно виплачувались та в графі «Сума доплати» сум пенсії, які фактично (реально) залишаються невиплаченими, а також у визначенні періоду, за який необхідно нарахувати суми пенсії, що залишаються невиплаченими з 01.01.2016 по 26.07.2019, протиправною.

2) зобов`язати відповідача сформувати в помісячному розрізі, належним чином засвідчити та надати позивачу новий розрахунок суми, що підлягає виплаті на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 761/42048/17 з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 13.05.2019 у справі № 761/42048/17 на підставі довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 17.09.2020 № 2158 про виплачену пенсію та на підставі мого розрахунку на доплату (виплату) пенсії за пенсійною справою № 1203011415 від 10.01.2021, починаючи з 01.01.2016 по 26.07.2019 та внести дані з цього розрахунку до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, який ведеться Пенсійним фондом України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером МВС України за вислугу років з 01.01.2007. Позивач зазначає, що з 01.12.2014 по 31.07.2020 перебував на обліку та отримував пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2018 в адміністративній справі № 761/42048/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з урахуванням ухвали цього суду від 13.05.2019 про виправлення описки здійснити перерахунок та виплатити пенсію з 01.01.2016 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх: працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 998 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві про грошове забезпечення поліцейських від 19.06.2017 № 2603025769 для перерахунку пенсій з визначенням наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад 2400,00 грн, оклад за спеціальним званням 1800,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (30%) 1260,00 грн, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (6%) 327,60 грн, надбавка за особливо важливі завдання (43%) 2488,67 грн, премія 1489,73 грн. Судове рішення набрало законної сили 26.07.2019 та підлягає виконанню.

Позивач зазначає, що у зв`язку зі зміною свого фактичного місця проживання/перебування/, він з 01.08.2020 як внутрішньо переміщена особа, перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, тому всі належні пенсійні виплати (доплати) у подальшому мають виплачуватись саме цим органом Пенсійного фонду України - відповідачем у справі.

На виконання зазначених судових рішень Шевченківського районного суду міста Києва позивач через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою від 12.12.2020 про надання належним чином засвідченого розрахунку суми, що підлягає виплаті з 01.01.2016, який має формуватися в помісячному розрізі.

На думку позивача, відповідач своїм листом - відповіддю від 31.12.2020 № 2888-3303/П-01/8-1200/20 на його звернення надав розрахунок доплати пенсії на виконання названих судових рішень з 01.01.2016, який жодним чином не відповідає фактичним розмірам виплаченої позивачу пенсії за цей час та не відповідає фактичним розмірам доплат до пенсії за цей час.

На думку позивача, відповідач у листі - розрахунку на доплату пенсії вніс за відомо неправдиві (неправильні) відомості, а саме: 3.1 - неправдиво зазначив дату набрання законної сили рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі № 761/42048/17 та неправильно визначив період нарахування доплат до пенсії; 3.2 - в графу «Фактично виплачено» вніс неправдиві відомості про розміри фактично виплачених та отриманих мною сум пенсії; 3.3 - в графу «Сума доплат» вніс неправдиві відомості про розміри щомісячних доплат до пенсії.

Позивач вважає, що оскарженим розрахунком відповідач безпідставно зменшив суму доплат до пенсії на підставі названих судових рішень на підставі названих судових рішень на загальну суму 46267,02 грн.

Ухвалою від 25.01.2021 позовну заяву залишено без руху (арк.спр.45-46).

Ухвалою від 12 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (арк. спр. 112-113).

Від ГУПФУ в Луганській області 17 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

З 01.12.2014 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалася ГУПФУ в м. Києві. 27.07.2020 ГУПФУ в м. Києві надіслало пенсійну справу ОСОБА_1 на адресу ГУПФУ в Одеській області. 17.08.2020 позивач звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про запит пенсійної справи з ГУПФУ в Одеській області. Згідно атестату ГУПФУ в м. Києві про зняття з обліку у зв`язку зі зміною місця проживання №1436 та атестату ГУПФУ в Одеській області про зняття з обліку у зв`язку зі зміною місця проживання №539, ОСОБА_1 пенсія виплачена по 31.07.2020. З 01.08.2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача безпосередньо пов`язана з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року у справі №761/42048/17. Отже, вимоги позивача спрямовані не на вирішення спору, а мають на меті спонукати відповідача до виконання судового рішення, що набрало законної сили - рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року у справі №761/42048/17. До спірних правовідносин слід застосовувати положення розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих па забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382 або 383 КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Відповідач вважає, що при розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 (К/9901 /50946/18), постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року № 161/3914,17 (К/9901/44145/18), від 01 серпня 2019 № 9901/27/19 (№ П/9901/27/19).

Керуючись викладеним, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На відзив відповідача позивачем надана відповідь аналогічна змісту позовної заяви (арк. спр. 122-125).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , з 01.08.2020 перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк. спр. 11-14).

Рішенням Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.01.2016 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 998 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві про грошове забезпечення поліцейських від 19.06.2017 № 2603025769 для перерахунку пенсій з визначенням на наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад 2400,00 грн, оклад за спеціальним званням 1800,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (30%) 1260,00 грн, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (6%) 327,60 грн, надбавка за особливо важливі завдання (43%) 2488,67 грн, премія 18% 1489,73 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (арк. спр. 15-18).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУПФУ в м. Києві від 27.12.2018 на рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 відмовлено (арк. спр. 118).

Рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 набрало законної сили 26.07.2019.

Згідно з розпорядженням ГУПФУ в м. Києві «Перерахунок пенсії» у пенсійній справі позивача № 2603025769 пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перерахована з 01.01.2016 на підставі рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17, виходячи із сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2400,00 грн, оклад за військове звання – 1800,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 30% - 1260,00 грн, надбавка за інформаційно-аналітичне забезпечення (6%) - 327,60 грн, надбавка за особливо важливі завдання (43%) 2 488,67 грн, премія 18% - 1489,73 грн, всього 9766,00 грн, основний розмір пенсії: 56% грошового забезпечення у розмірі 5468,96 грн (арк. спр. 22).

Згідно з довідкою ГУПФУ в м. Києві «Про виплачену пенсію ОСОБА_1 » від 17.09.2020 № 2158 за період з 01.01.2016 по 31.07.2020 позивачу виплачувалася пенсія за січень - листопад 2016 року щомісячно у сумі 1210,44 грн, за грудень 2016 року, за січень – вересень 2017 року щомісячно у сумі 1385,21 грн, за жовтень – грудень 2017 року, січень – березень 2018 року щомісячно у розмірі 1525,21 грн, за квітень 2018 року 7964,21 грн, за травень-липень 2018 року щомісячно 3134,96 грн, пенсія з 01.08.2018 по 28.02.2019 виплачена у лютому 2019 року у розмірі 23770,62 грн, за березень – серпень 2019 року щомісячно у сумі 4047,91 грн, за вересень 2019 року у сумі 6381,91 грн, доплата за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 у жовтні 2019 року у сумі 23021,07 грн, за листопад – грудень 2019 року щомісячно у сумі 6381,91 грн, за січень - липень 2020 року щомісячно у сумі 7294,85 грн, всього розмір виплаченої пенсії 194651,12 грн (арк. спр. 23).

Позивач через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України звернувся до відповідача із заявою від 12.12.2020 про надання належним чином засвідченого розрахунку суми, що підлягає виплаті з 01.01.2016, нарахованої на виконання рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 (арк. спр. 67-69).

Листом від 31.12.2020 № 2888-3303/П-01/8-1200/20 відповідач надав відповідь, в якій навів розрахунок доплати пенсії на виконання рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 (з урахуванням ухвали про виправлення описки у судовому рішенні від 13.05.2019 у справі № 761/42048/17 (арк. спр. 70-71).

Не погодившись з наданим відповідачем розрахунком доплати пенсії на виконання рішення Шевченківського районного суду м Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу, а Закон та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на підставі Конституції України та повинні відповідати їй. Водночас із цим, наведеною нормою Конституції України передбачено, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантовано.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Європейського суду з прав людини від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Кодексом закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною другою статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В абзаці 1 підпункту 3.2 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Згідно з положеннями статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

З огляду на зазначене, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Проаналізувавши позовні вимоги та їх обґрунтування убачається, що позивач не згодний з розрахунком відповідача, здійсненого на виконання судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року у справі № 761/42048/17 щодо перерахунку його пенсії, та фактично позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити нарахування пенсії (доплати) на виконання рішення суду.

Отже, позовні вимоги фактично спрямовані на виконання судового рішення та стосуються питання неналежного виконання судового рішення.

Суд зазначає, що у даному випадку якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного рішення суду порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти нову позовну заяву.

В пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не усуває юридичного конфлікту, а створює передумови для виникнення нової спірної ситуації, не відповідає об`єкту порушеного права, оскільки шляхом розгляду позовних вимог в межах іншої справи неможливо захистити чи відновити порушене право позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, та безумовно має бути виконано. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушуються процесуальні норми КАС України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Позивачем сплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 53).

Відповідно до вимог статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова