Рішення № 96104776, 05.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/13398/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 1 237 526,92 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Музиченко В.О.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД" (далі - позивач, ТОВ - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі - відповідач, ТОВ "ГІППО") з вимогами про стягнення 1 237 526,92 грн на підставі Договору поставки № 031218-18/НГ від 03.12.2018, з яких: 1 088 090,64 грн основного боргу, 71 545,64 грн пені, 77 890,64 грн 20% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 позовну заяву ТОВ - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

02.10.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Водночас, судом враховано, що у заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач, на виконання вимог ухвали суду від 10.09.2020, надав обгрунтований розрахунок сум пені та 20%. Згідно заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 1 088 090,64 грн основного боргу, 71 545,64 грн пені, 65404,32 грн 20% річних.

Суд розцінює подану позивачем заяву про усунення недоліків позовної заяви у відповідній частині як заяву про зменшення позовний вимог (в частині суми 20% річних), та приймає її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд розглядає позовні вимоги про стягнення 1 088 090,64 грн основного боргу, 71 545,64 грн пені, 65 404,32 грн 20% річних. Новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 1 225 040,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.11.2020 о 11:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 09.11.2020, представники позивача та відповідача не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.11.2020, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання (п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України).

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.11.2020, суд дійшов висновку про витребування у позивача в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України доказів та пояснень щодо долучених до позовної заяви доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання у справі на 07.12.2020 о 10:10 год. та витребувано докази.

У підготовче засідання, призначене на 07.12.2020, представники позивача та відповідача не з`явилися.

У підготовчому засіданні 07.12.2020 судом встановлено, що позивач вимог ухвали суду від 09.11.2020 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 18.01.2021 о 10:10 год.

16.01.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення разом з доданими до них доказами на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2020.

Підготовче засідання, призначене на 18.01.2021, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

З 16.01.2021 по 22.02.2021 суддя Гумега О.В. перебувала на лікарняному.

Після виходу судді Гумеги О.В. з лікарняного суд дійшов висновку при призначення розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 призначено підготовче засідання у справі на 11.03.2021 о 12:20 год. Вказаною ухвалою зобов`язано позивача направити копії пояснень від 12.01.2021 та доданих до них документів відповідачу, докази чого надати суду.

03.03.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2021 подано докази направлення копії пояснень від 12.01.2021 та доданих до них документів відповідачу.

У підготовче засідання, призначене на 11.03.2021, представники позивача та відповідача не з`явилися.

У підготовчому засіданні 11.03.2021 суд долучив до матеріалів справи докази направлення копії пояснень від 12.01.2021 та доданих до них документів відповідачу, подані 03.03.2021 через відділ діловодства суду представником позивача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 11.03.2021 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2021 о 11:40 год.

У судове засідання, призначене на 05.04.2021, представники позивача та відповідача не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, по дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що після одержання судом 16.01.2021 від позивача пояснень разом з доданими до них доказами на виконання вимог ухвали суду від 09.11.2021, будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі про зміну позовних вимог або про відмову від позову, від позивача до суду не надходило, а відповідно до наведених пояснень позивач підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 088 090,64 грн основного боргу, 71 545,64 грн пені, 65404,32 грн 20% річних.

Зважаючи на наведені обставини та приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 05.04.2021 за відсутності сторін (їх представників) відповідно до заявлених позивачем позовних вимог.

У судовому засіданні 05.04.2021 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 05.04.2021 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

У судовому засіданні в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 03.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (далі - покупець) було укладено Договір поставки №031218-18НГ та Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки №031218-18НГ від 03.12.2018 (далі - Договір), який є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною Договору.

Загальна вартість даного Договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного Договору (п. 1.3 Договору).

Асортимент та кількість товару погоджується сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною. Не допускається об`єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню (п. 3.1 Договору).

Постачальник зобов`язується здійснити доставку на умовах визначених нижче і передати товар покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту погодження замовлення та/або у відповідності підписаного сторонами графіку, домовленостей та замовлення, якщо інший строк не вказаний в погодженому замовленні покупця. Сторони погодили, що місце доставки товару - рампа Логістичного центру або торгівельного закладу покупця (п. 4.1 Договору).

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця. Передача товару покупцю здійснюється на підставі довіреності або централізовано-кільцевої довіреності, які покупець зобов`язаний надати постачальнику. В разі відсутності такої довіреності постачальник має право не передавати товар покупцю, при цьому будь-які штрафні санкції за зрив (прострочення) поставки до постачальника не застосовуються (п 4.3 Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у Специфікації, затвердженій сторонами. Ціна товару в специфікації повинна вказуватися як з ПДВ, так і без ПДВ, а також зазначатися у гривнях та включати не більше 2-ох знаків після коми. В накладних ціна товару повинна вказуватися з округленням до цілих копійок та при кожній наступній поставці не може перевищувати цін, узгоджених у Специфікації. Підвищення цін на продовольчі товари може здійснюватися не частіше одного разу в місяць, а на товари не продовольчої групи - не частіше одного разу в квартал.

Відповідно до п. 9.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії Договору.

Матеріали справи не містять письмових заяв сторін про розірвання Договору в порядку п. 9.1 Договору.

Аналіз умов укладеного сторонами Договору свідчить, що за своєю правовою природою цей договір є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з приписами статей 662, 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов Договору ТОВ - підприємство "ІЗУМРУД ЛТД" здійснило передачу товару ТОВ "ГІППО" (відповідачу) на загальну суму 3 415 777,66 грн, однак відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, неоплаченим залишився товар на суму 1 088 090,81 грн, що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 17-29, т. 1).

На підтвердження здійснення на користь відповідача поставки товару на суму 1 088 090,81 грн, позивачем долучено до позовної заяви та до пояснень, поданих до суду 16.01.2021, копії видаткових накладних, перелік яких міститься у додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 17-29, т. 1).

Судом встановлено, що згідно зазначених видаткових накладних, долучених позивачем в якості доказів поставки товару відповідачу, загальна сума товару, поставленого позивачем відповідачу та неоплаченого останнім, становить 1 088 090,64 грн.

Видаткові накладні містять підписи представників постачальника (позивача) та покупця (відповідача), а також скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 5.4 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору від 03.12.2018) сторонами узгоджено, що оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 65 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, перелік яких міститься у додатку № 1 до позовної заяви (а.с. 17-29, т. 1), поставка товару за ними здійснювалась в період з 27.08.2019 по 20.02.2020.

Враховуючи погоджений сторонами Договору 65-денний строк для оплати товару, строк такої оплати станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (04.09.2020) у відповідача настав.

Доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару згідно спірних видаткових накладних у загальній сумі 1 088 090,64 грн, матеріали справи не містять.

Разом з цим, матеріали справи не містять і жодних інших доказів, які б спростовували наявні в матеріалах справи докази на підтвердження поставки товару згідно спірних видаткових накладних та у такій сумі.

Суд також звертає увагу, що наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2020 (а.с. 30 т. 1), який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, підтверджує, що відповідач фактично визнав наявну у нього заборгованість по Договору у сумі 1 088 090,64 грн (враховуючи розбіжність у сумі 0,21 грн, яку сторони узгодили як округлення).

Умовами п. 7.2.2. Договору визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним Договором.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 088 090,64 грн заборгованості (основного боргу).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 71 545,64 грн пені за період з 23.04.2020 по 23.10.2020 та 65 404,32 грн 20% річних за період з 15.05.2020 по 01.09.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначені строки не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 8.2.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Договору від 03.12.2018) передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 5.4 даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Наведеним пунктом Договору також встановлено, що у випадку, якщо прострочення оплати буде складати понад 20 (двадцять) календарних днів, за користування чужими грошовими коштами покупець зобов`язаний сплатити постачальнику проценти у розмірі 20 (двадцять) річних (із розрахунку 365 днів у році). Відсотки нараховуються з 21 календарного дня виникнення прострочення по зобов`язанням, строк виконання яких настав, та нараховується до дня повного виконання покупцем зобов`язань з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано передбачений статтею 536 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі, та обмеження свободи сторін в укладенні договору щодо визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно зі статтями 693, 536, 625 ЦК України.

Системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Відповідна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/14180/18; від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18; від 11.10.2018 у справі № 911/3847/17.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 71 545,64 грн пені за період з 23.04.2020 по 23.10.2020, що нараховується на загальну суму заборгованості відповідача у розмірі 1 088 090,00 грн за спірними видатковими накладними. При цьому дату виникнення прострочення оплати за товар, а відповідно дату початку нарахування пені, позивач визначив з урахуванням дати останньої видаткової накладної, по якій здійснювалась поставка товару (18.02.2020).

Проте, судом встановлено, що прострочення оплати за товар слід обраховувати з 26.04.2020, оскільки останні поставки згідно спірних видаткових накладних датовані 20.02.2020 (20.02.2020 + 65 календарних днів на оплату товару = 25.04.2020 включно).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за період з 26.04.2020 по 23.10.2020, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 70 161,04 грн, тоді як в іншій частині вимог про стягнення пені у сумі 1 384,60 грн позивачу належить відмовити з огляду на невірно визначений позивачем початок прострочення оплати за товар.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 65 404,32 грн 20% річних за період з 15.05.2020 по 01.09.2020. Дату початку нарахування 20% річних на підставі п. 8.2.1 Договору позивач визначив з урахуванням дати останньої видаткової накладної, по якій здійснювалась поставка товару (18.02.2019).

Проте, судом встановлено, що прострочення оплати за товар слід обраховувати з 26.04.2020, оскільки останні поставки згідно спірних видаткових накладних датовані 20.02.2020, а відтак нарахування 20% річних на підставі п. 8.2.1 Договору можливе з 16.05.2020 (20.02.2020 + 65 календарних днів на оплату товару + 20 календарних днів існування прострочення по оплаті = 15.05.2020).

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 20% річних за період з 16.05.2020 по 01.09.2020, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 20% річних у сумі 64 809,77 грн, тоді як в іншій частині вимог про стягнення 20% річних у сумі 594,55 грн позивачу належить відмовити з огляду на невірно визначений позивачем початок прострочення оплати за товар.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 1 088 090,64 грн основного боргу, 70 161,04 грн пені, 64 809,77 грн 20% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми судового збору.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи до суду не подав.

Судом враховано, що за подання позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) позивач мав сплатити судовий збір в сумі 18 375,61 грн (1,5% від ціни позову у розмірі 1 225 040,60 грн згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог), тоді як фактично сплатив 18 562,91 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Відповідне клопотання про повернення суми судового збору в сумі 187,30 грн позивачем до суду не подано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову частково, судовий збір у розмірі 18 345,93 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГІППО" (Україна, 01042, місто Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ -ПІДПРИЄМСТВО "ІЗУМРУД ЛТД" (Україна, 39623, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛ.ЛІЗИ ЧАЙКІНОЇ, будинок 37; ідентифікаційний код 13931059) 1 088 090,64 грн (один мільйон вісімдесят вісім тисяч дев`яносто гривень 64 коп.) основного боргу, 70 161,04 грн (сімдесят тисяч сто шістдесят одну гривню 04 коп.) пені, 64 809,77 грн (шістдесят чотири тисячі вісімсот дев`ять гривень 77 коп.) 20% річних, 18 345,93 грн (вісімнадцять тисяч триста сорок п`ять гривень 93 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.04.2021.

Суддя Гумега О.В.