Ухвала суду № 96104544, 06.04.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 349/1923/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.04.2021 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І. М.,

секретар Тузін Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сташків О. Б., про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України, керівника боржника - юридичної особи ,

встановив, що головний державний виконавець Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південного-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника ФГ "Еталон Агро Плюс", ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов"язань, покладених згідно наказів Господарського суду Івано-Франківської області №345 від 31.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" 153 600 грн заборгованості, 5139 грн пені, 4608 грн- процентів за користування чужими грошовими коштами, 548 грн 62 коп.-3% річних, 2458 грн 43 коп. - судового збору; №229 від 14.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" боргу на загальну суму 65857 грн 83 коп; вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області №Ю-2573-17 від 03.08.2017, №Ю-2573-17У від 07.06.2018; №Ю-2573-17У від 03.08.2018; №Ю-25723-17У від 09.01.2019 ; №Ю-2573-17 від 11.05.2019, про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ГУ ДПС заборгованості; виконавчого листа №300/986/20 від 20.10.2020, виданого Окружним адміністративним судом про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь Держави -162427 грн 21 коп.

В обґрунтування подання, виконавець вказала на те, що керівник боржника - юридичної особи ОСОБА_2 , ухиляється від виконання зобов"язань, що виникли на підставі вказаних виконавчих документів і перебувають на примусовому виконанні в Рогатинському районному відділенні ДВС Південного-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (зведене виконавче провадження №53905187), відповідно, до боржника слід застосувати заходи передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, обмежити у праві виїзду за кордон керівника боржника - юридичної особи.

В підтвердження викладених обставин, надала копії наступних документів: накази Господарського суду Івано-Франківської області № 225 від 14.03.2017, №345 від 31.03.2017, постанови про відкриття виконавчих проваджень, листи-повідомлення про відкриття виконавчих проваджень, постанову про об"єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.05.2017, вимоги про сплату боргу (недоїмки), виконавчий лист №300/986/20, інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, ЄДР заборони відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта , лист від 10.05.2017 до відділу Держгеокадастру, лист про надання інформації Дергеокадастру від 17.05.2017, пояснення ОСОБА_3 від 23.01.2017, запит про наявність транспортних засобів від 18.09.2017, запит про наявність земельних ділянок від 18.09.2017, лист про надання інформації від 19.09.2017 №592/2-08, постанови про арешт коштів та майна боржника від 13.05.2019,05.07.2019,12.05.2020, повідомлення банків від 20.05.2019. 29.05.2019, 19.05.2019, 23.05.2019, 31.05.2019, 03.06.2019, 08.06.2019,04.09.2019,05.09.2019, 06.09.2019, 19.09.2019, відповідь на запит АСВП №59402211, запит державного виконавця від 20.11.2019, відповідь на запит від 22.11.2019, повторний - запит державного виконавця від 19.02.2020, відповідь на запит від 28.02.2020 №270, витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень, виклик державного виконавця від 11.09.2020, лист управління Державної міграційної служби від 04.11.2020, запит державного виконавця від 02.12.2020, копію ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2020.

08.12.2020, суд постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження по розгляду подання головного державного виконавця.

Головний державний виконавець звернулася до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області про розгляд зазначеного подання.

30.12.2020, за результати розгляду подання, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні подання, про що виніс відповідну ухвалу.

Івано-Франківським апеляційним судом вищевказана ухвала скасована.

31.03.2021, Івано-Франківський апеляційний суд виніс ухвалу про задоволення клопотання головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південного-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та передачу справи за поданням головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південного-західного міжрегіонального управління юстиції, Сташків О.Б. про тимчасове обмеження виїзду за межі України керівника боржника- ФГ "Еталон Агро Плюс", ОСОБА_2 , до Господарського суду Івано-Франківської області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2021, справу №349/1923/20, розподілено судді Скапровській І.М.

05.04.2021, суд прийняв подання до розгляду та призначив його розгляд в судовому засіданні на 06.04.2021.Про дату та час розгляду подання державного виконавця повідомлено телефонограмою від 05.04.2021.

05.04.2021, від начальника Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, електронною поштою, без ЕЦП, надійшло клопотання про розгляд подання у справі №349/1923/20 без участі представника Рогатинського РВ ДВС, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання, подання задоволити.

Розглянувши подання головного державного виконавця, суд вважає, що в його задоволенні слід відмовити.

При цьому суд врахував наступне.

На виконанні у Рогатинському районному відділенні ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження №53905187 з примусового виконання, зокрема, наказів Господарського суду Івано-Франківської області №345від 31.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" 153 600 грн заборгованості, 5139 грн пені, 4608 грн- процентів за користування чужими грошовими коштами, 548 грн 62 коп.-3% річних, 2458 грн 43 коп. - судового збору; №229 від 14.03.2017 про стягнення з ФГ "Еталон Агро Плюс" на користь ТОВ "Агросем" боргу на загальну суму 65857 грн 83 коп, що видані на підставі рішень господарського суду у справах № 909/18/17 та № 909/29/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ч. 1 ст. 5 Закону).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, з метою виконання судових рішень, а саме винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про звернення стягнення кошти на рахунках боржника, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, а також здійснено виклик керівника боржника.

Згідно п. 19 ч. 3 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Зазначена норма кореспондується з п. 5 ч. 1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", згідно з яким право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішення, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання судового рішення (ч. 3 ст. 337 ГПК України).

У відповідності до висновків Верховного суду України, викладених у "Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01 лютого 2013 року ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Верховний суд України дійшов висновку, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що відсутність майна та коштів у боржника не свідчить про ухилення останнього від виконання рішення суду, і що саме такий захід як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде ефективним заходом для виконання судового рішення і не порушить визначене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У рішенні в справі "Гочев проти Болгарії" Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що обмеження останнього має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Слід зазначити, що суду не надано доказів, які б підтверджували, що у випадку застосування до керівника боржника заходу, передбаченого ст. 337 ГПК України, таке рішення ним буде виконане.

Крім того, нез`явлення керівника боржника на черговий виклик державного виконавця не надає суду підстав вважати, що має місце факт ухиленням від виконання рішення суду та, відповідно, застосування для нього виключного такого заходу забезпечення виконання судового рішення, як обмеження у праві виїзду за кордон.

Виконавцем не доведено, що застосування заходу, визначеного ст. 337 ГПК України, буде ефективним для виконання судового рішення і не порушить визначене ст. 33 Конституції України право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, тощо.

Правовими нормами, що містяться у ч. 1, 3, 4 ст. 313 Цивільного кодексу України обумовлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

З листа - відповіді управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області №2601.4.3-5749/26.3-20 від 09.11.2020, не вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , перетинав, з дати відкриття виконавчого провадження і до 04.11.2020, державного кордону України.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, унормовано, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь – яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з наведених державних виконавцем підстав, може призвести до необґрунтованого обмеження права керівника боржника - юридичної особи на свободу пересування, яке гарантоване Конституцією України.

При цьому, суд виходить з того, що фактичні обставини справи в сукупності свідчать про те, що державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту ухилення керівника боржника від виконання своїх боргових зобов`язань, зокрема: доказів умисного нез`явлення на виклик виконавця, приховування доходів, коштів та майна, на які можна звернути стягнення, незаконного їх відчуження.

Обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, а тому з метою уникнення обмеження конституційних прав особи може бути застосоване в останню чергу, що узгоджується з приписами ст. 337 ГПК України.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання (лист Верховного суду України від 01 лютого 2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України").

Враховуючи наведене, підстави для застосування до керівника боржника - юридичної особи заходу забезпечення виконання рішення, передбаченого ст. 337 ГПК України, в цьому випадку та за встановлених судом обставин - відсутні.

Керуючись ст. ст. 232-234, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні подання головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сташків О.Б., про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, керівника боржника - юридичної особи ФГ"Еталон Агро Плюс", ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені ст. 256-257 та п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України строк та порядку.

Ухвалу підписано 08.04.2021

Суддя І.М. Скапровська