Рішення № 96104422, 24.03.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2021 м. Ужгород Справа № 907/764/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом державного підприємства «Мукачівське лісове господарство», с. Вільховиця Закарпатської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМІЗОЛЯЦІЯ", м. Ужгород

про стягнення заборгованості на суму 11900,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаними вимогами до відповідача, посилаючись на те, що останній всупереч умов укладених сторонами на протязі 2017р. на аукціонних торгах договорів купівлі-продажу необробленої деревини не сплатив у повному обсязі вартість поставленої лісопродукції, у результаті чого виникла його заборгованість на суму 11900,36 грн., що становить предмет позову.

Ухвалою суду від 19.11.2020р. позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із доказами на його обґрунтування.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, до суду повернута без вручення адресату із зазначенням установою зв`язку причини «за закінченням терміну зберігання» кореспонденція суду (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.11.2020), яка була надіслана за адресою відповідача згідно позовних матеріалів: 88015 м. Ужгород, вул. Богомольця, 21, та яка за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є його офіційною адресою.

Згідно ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частинами 1 та 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 5 ст. 13 ГПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, суд повважав за доцільне провести розгляд справи у судовому засіданнні з повідомленням сторін та ухвалою від 19.02.21 призначив судове засідання з розгляду даної справи на 15-00 год. 24.03.21, про що повідомив відповідача шляхом офіційного оприлюднення оголошень у справі на офіційному веб сайті судової влади України в порядку ст. 122 ГПК України.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

За наведених обставин вважається, що відповідач не скористався своїм правом прийняти участь у судовому розгляді справи, надати суду пояснення власної позиції по суті спору, тому суд вправі відповідно до положень ст. 165 ГПК України вирішити справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини сторін виникли з виконання ними укладених на аукціонних торгах договорів купівлі-продажу необробленої деревини, саме: договору № 763/69/1кв-д/2017 від 16.01.2017 (аукціонне свідоцтво № 763); договір № 140/140/2кв-о/2017 від 16.03.2017 (аукціонне свідоцтво № 140); договору № 118/118/Зкв-о/2017 від 07.06.2017 (аукціонне свідоцтво № 118/118); договору № 40/40/4кв-е/2017 від 14.09.2017 (аукціонне свідоцтво № 40/40) (далі – договори 2017), за умовами яких продавець – позивач у справі – зобов`язався відпустити лісопродукцію, а покупець – відповідач у справі – зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її вартість за обумовленою ціною шляхом (100% передоплати вартості) банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5-ти календарних днів (п.6.1. договору № 763/691/1кв-д/2017) та 3-ох календарних днів (п. 6.1. договорів №140/140/2кв-о/2017, № 118/118/Зкв-о/2017, № 118/118/Зкв-о/2017, № 40/40/4кв-е/2017) з дати пред`явлення рахунку до сплати, а якщо такий не пред`явлено – у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії; кінцева оплата повинна відбутися не пізніше як за 10 календарних днів до завершення календарного кварталу, в якому повинна відбутися поставка товару за кожним договором.

За умовами договорів 2017 прийом-передача лісопродукції здійснюється на складі продавця, датою її передачі продавцем та прийому її покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної постійного лісокористувача (п.п. 5.1, 5.3).

Позивач стверджує про поставку ним відповідачеві обумовленої лісопродукції на загальну суму 196915,36 грн., включаючи нерозшифроване сальдо станом на 01.01.2017 на суму 12789,67 грн. та поставку на протязі 2017р. лісопродукції на суму 184125,69 грн., оплату останнім вартості поставленої лісопродукції на суму 185015,00 грн., з урахуванням чого виникла спірна заборгованість на суму 11900,36 грн.

Позивач 18.06.20 та 12.08.2020 пред`являв відповідачеві претензії про оплату боргу на зазначену суму, яка відповідачем не була сплачена та не було надано відповіді на претензії.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського процесуального, господарського та цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписами ч. 2 ст. 9 цього Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону.

На підтвердження факту поставки відповідачеві за договорами 2017 лісопродукції позивачем надано суду товарно-транспортні накладні, податкові накладні на загальну суму 184125,69 грн., ця ж сума відображена позивачем в актах звірки розрахунків між сторонами спірних відносин за період з січня 2017р. до вересня 2020р. Оплату зазначеної лісопродукції за даними позивача відповідач на протязі спірного періоду здійснив у сумі 185015,00 грн., з огляду на що відсутня заборгованість останнього за лісопродукцію поставлену позивачем згідно договорів 2017.

Заборгованість відповідача на суму 11900,36 грн. виведена позивачем з урахуванням зазначеного ним в акті звірки розрахунків між сторонами за 2017р. нерозшифрованого сальдо станом на 01.01.2017, що, однак, за відсутності первинних документів оформлених у відповідності до вимог ст. 9 Закону, не може вважатися доведеною належним чином заборгованістю. До того ж, зазначене сальдо стосується періоду, що передував укладенню договорів 2017, неналежним виконанням умов яких обґрунтовуються позовні вимоги.

Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за лісопродукцію поставлену згідно договорів 2017 позивачем суду не надано, тому суд дійшов висновку про недоведеність позивачем такої, чим обґрунтовані позовні вимоги, відтак – у їх задоволенні належить відмовити.

Судові витрати позивача у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд УХВАЛИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Текст рішення складено 7.04.21

Суддя Ушак І.Г.