Рішення № 96103935, 01.04.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2021 р. Cправа № 902/1219/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників сторін

позивача: Яценко Діана Юріївна, довіреність №05/05 від 18.01.2021;

позивача: Костюк Петро Володимирович, довіреність №34/1475 від 03.06.2020;

відповідача: Зільберт Олег Євгенійович, довіреність №53 від 06.01.2021, витяг з наказу №97 від 27.06.2019, положення про КЕВ м. Вінниця №278 від 17.12.2019

Розглянувши матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

до: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 516419,63 грн.

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про стягнення 516419,63 грн, з яких: 424399,53 грн - заборгованості за надані послуги з теплопостачання, 37549,04 грн - витрати від інфляції, 46128,76 грн - 3 % річних та 8342,30 грн - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю-продаж теплової енергії № 5506 від 26.02.2019.

Ухвалою суду від 15.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 січня 2021.

18.01.2021 в судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про відкладення судового засідання та поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Суд протокольною ухвалою постановив задовільнити дане клопотання та поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 18.01.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 03.02.2021.

18.01.2021 представники позивача та відповідача подали заяви про отримання процесуальних документів у справі засобами електронного зв`язку.

01.02.2021 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача б/н без дати про перенесення судового засідання.

03.02.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив № 407 від 29.01.2021 на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що постачальник зазначає що у споживача з січня 2019 року по січень 2020 виникла заборгованість за теплову енергію (у тому числі витоку теплоносія) в сумі 424399,53 грн. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки виток теплоносія, відповідно до умов договору, та наданого позивачем калькуляції визначається в кубічних метрах, а теплова енергія - в гігакалоріях. Окрім того, оплата витоку теплоносія є відшкодування втрат постачальника, а не оплатою товару що ним постачається. В супереч цьому, позивач ототожнює теплову енергію і виток теплоносія, зазначаючи їх як єдиний видаток.

Як зазначає позивач зазначає у позові, розрахунок втрат теплоносія визначається згідно калькуляції КП BMP ВМТЕ. Як вбачається з наданої калькуляції, вона іменується "калькуляція вартості 1м3 неповернення конденсату по ТЕЦ". Однак, в жодному акті чи рахунку, наданому КЕВ м. Вінниця немає статті видатку, який би визначався як конденсат. Натомість, в рахунках та актах, зокрема рахунку від 31.01.2019 року, зазначається стаття видатків - хімічно очищена вода. І саме її позивач намагається стягнути під виглядом неповернення конденсату.

Конденсат та хімічно очищена вода поняття не тотожні.

Позивачем не надано доказів споживання відповідачем теплової енергії на суму 3750208,55 грн. А отже, існуюча заборгованість нарахована позивачем не за теплову енергію, а за хімічно очищену волу, вартість якої в ціну договору не входить.

КЕВ м. Вінниця є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету. Усі договори на закупівлю товарів та послуг укладаються у відповідності до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", в якому міститься виключний перелік підстав для перегляду умов договору, серед яких немає збільшення ціни договору у зв`язку із понаднормовим витоком води. Таким чином, позивач та відповідач не переглядали, та не могли переглядати п. 1.2.4. Договору №5506, згідно якого не передбачено витрат відповідача на потреби підживлення (витіку) теплоносія.

Окрім того, відповідач у відзиві зазначив, що різниця між подаючими та зворотними показниками приладу обліку теплової енергії СВТУ-10м, яким здійснюється облік теплової енергії за Договором №5506 від 26.02.2019 року, згідно акту опломбування приладу обліку ЦО №0109 від 04.10.2018 не перевищував 6%.

Гранично допустима відносна похибка теплолічильника між двома каналами становить до 6%. Отже різниця між подаючим та зворотним каналом є не понаднормовим витоком теплоносія, а допустимою похибкою теплолічильника.

Вимоги Позивача щодо стягнення пені та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію, тому є безпідставними, з огляду на безпідставність вимог щодо стягнення основної заборгованості.

Ухвалою від 03.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/1219/20 на 30 днів, слухання справі призначено на 24.02.2021.

22.02.2021 від позивача до суду надійшла відповідь № 05/390 від 19.02.2021 на відзив.

У вказаній відповіді щодо оплати за витік мережної води пояснив наступне.

Вузол обліку теплової енергії марки СВТУ-10М №7163 двоканального типу, який, окрім спожитої теплової енергії на послугу з централізованого опалення на приміщення Військової частини А-0549 за адресою вул. Стрілецька, 105, обліковував витрату теплоносія на подавальному та зворотному трубопроводах; різниця об`ємів вказувала на витік теплоносія в теплових мережах, які знаходилися в межах балансової належності та експлуатаційної відповідальності КЕВ м. Вінниця.

Вузол обліку теплової енергії марки СВТУ-10М №7163 пройшов державну метрологічну повірку та прийнятий на абонентський облік КП BMP “Вінницяміськтеплоенерго”. За показниками вузла обліку визначався обсяг спожитої теплової енергії та об`єм витоку.

Відповідно до п. 6.2.30. договору від 26.02.2019 року № 5506 “Про закупівлю-продаж теплової енергії”, Споживач зобов`язується у випадку встановлення двоканальних витратомірів на падаючому та зворотному трубопроводі теплової енергії для опалення, оплачувати витік мережної води зафіксований показниками даних витратомірів.

Серед наданих відповідачем актів здачі-прийняття надання послуг, що ним отримано, підписано та фактично оплачено, є й акт від 28.02.2019 на суму 1 022 793,65 грн, яким зафіксовано кількість спожитої Споживачем у лютому 2019 р. теплової енергії, а також хімічно очищеної води (витоку теплоносія).

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач в повному обсязі визнав надані виконавцем послуги, погодився з їх кількістю та якістю, претензій не мав та оплатив.

Щодо похибки теплового лічильника.

Законодавством у сфері теплопостачання не передбачено при розрахунках споживача за теплову енергію враховувати похибку вузла обліку з огляду на те, що вона може коливатися як в більшу, так і в меншу сторону. Вузол обліку прийнятий на абонентський облік, що засвідчено підписами в акті пломбування представниками КП BMP “Вінницяміськтеплоенерго” та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, розрахунки проводяться відповідно до його показників.

Щодо неповернення конденсату.

Об`єкт теплопостачання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця за адресою вул. Стрілецька, 105 отримує теплову енергію від котельні по вул. Немирівське шосе, 26, яка, окрім теплової енергії, генерує пару, в зв`язку з чим калькуляція розроблена на неповернення конденсату, так як в обох процесах, а саме: підігрів теплоносія (хімічно-очищеної води), за допомогою якого транспортується теплова енергія до споживачів (незалежно від агрегатного стану: пар чи вода), в тому числі на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця за адресою вул. Стрілецька, 105, та постачання пари, яка являється пароподібним станом все того ж теплоносія (хімічно-очищеної води).

Щодо забруднення зворотної мережної води.

КП BMP “Вінницяміськтеплоенерго” не позивається щодо забруднення зворотної мережної води (пункт 6.2.25 Договору). Прямим доказом втрат теплоносія (хімічно-очищеної води) являється двоканальний вузол обліку, який фіксував різницю об`ємів між подавальним та зворотнім трубопроводом, що свідчило про витоки у мережах, які знаходяться на балансовій та експлуатаційній належності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця. КП BMP “Вінницяміськтеплоенерго” не може в договорі передбачити об`єм витоку теплоносія (хімічно-очищеної води), оскільки підприємство постачає теплову енергію, а втрати теплоносія являються результатом безгосподарської діяльності працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, допускаючи витоки у мережах, які знаходяться на межі їх балансової належності та експлуатаційної відповідальності.

24.02.2021 в судовому засіданні суд постановив закрити підготовче провадження у справі з 09.03.2021 та призначити справу для розгляду на 18.03.2021 (Протокольна ухвала).

В судовому засіданні 18.03.2021 суд оголосив перерву до 01.04.2021 (Протокольна ухвала).

На визначену судом дату - 01.04.2020 в судове засідання з"явилися представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 01.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яка долучена до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

26.02.2019 між позивачем - Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (в Договорі - "Постачальник") та відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (в Договорі - "Споживач") укладено договір про закупівлю-продаж теплової енергії за №5506 (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. якого Постачальник зобов`язався постачати Споживачеві теплову енергію (згідно ДК 021:2015 09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" Лот 1 - теплова енергія для потреб військової частини А0549 в м. Вінниці) в договірних обсягах, а Споживач зобов`язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 3. Договору ціна цього Договору становить 4621354,00 грн, в тому числі ПДВ - 770225,67 грн. Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, відповідно до затверджених кошторисних призначень

Оплата за теплову енергію проводиться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими в установленому порядку (п. 4.1. Договору).

Споживач щомісячно, протягом дії Договору, вносить плату за приєднане навантаження, визначене в Додатку № 1 до Договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахункового, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов`язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п. 4.2. Договору).

Розрахунки по Договору виконуються в наступному порядку: Споживач, не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане навантаження, визначене в Додатку № 1 до Договору та сплачує 70% вартості від обсягу теплової енергії та гарячого водопостачання, який передбачений на наступний розрахунковий період; остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання Споживач проводить до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.5. Договору, по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 8 числа, наступного за розрахунковим Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії та гарячого водопостачання, спожитої у розрахунковому місяця та акти за приєднане навантаження, акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках для підписання, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє останнього від обов`язку оплати по цьому Договору.

У разі не підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Споживачем, без надання Постачальнику викладених в письмовій формі обґрунтованих заперечень по акту або неповернення Споживачем підписаного акту здачі-прийняття виконаних робіт у 5-ти денний термін, акт вважається визнаним Споживачем та є доказом кількості спожитої Споживачем у розрахунковому місяці теплової енергії належної якості (п. 4.6. Договору).

Пунктом 4.7. Договору сторони погодили, що в платіжних дорученнях Споживач повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Споживача за надану теплову енергію та гаряче водопостачання. Постачальник має право зарахувати кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію та гаряче водопостачання за минулі періоди, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості з урахуванням черговості визначеної ст. 534 ЦК України.

При виникненні потреби, але не менше одного разу на рік сторони проводять звірку розрахунків за надану теплову енергію та гаряче водопостачання з відповідним оформленням акту звірки взаємних розрахунків (п. 4.8. Договору).

Відповідно до п.п. 6.2.10., 6.2.30. Договору Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії (в тому числі, витоку теплоносія) в обсягах і в терміни, які передбачені Договором та, у випадку встановлення двоканальних витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводі теплової енергії для опалення, оплачувати понаднормовий витік мережної води, зафіксований показниками даних витратомірів.

Цей Договір набуває чинності з 26.02.2019 і діє до 31.12.2019. Даний Договір відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між Постачальником та Споживачем послуг, які були між ними до його заключення з 01.01.2019 р., а в частині проведення розрахунків Договір діє до повного їх проведення (п.10.1 Договору).

У Розділі 12 Договору визначено додатки до нього, що є його невід`ємною частиною: Додаток 1 - Обсяги постачання теплової енергії Споживачу; Додаток 2 - Акт розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін; Додаток 3 - Схема розмежування меж балансової належності мереж та експлуатаційної відповідальності сторін; Додаток 4 - Тарифи на теплову енергію; Додаток 5 -Порядок постачання, припинення подачі та обліку теплової енергії.

В Додатку 1 до Договору "Обсяги постачання теплової енергії Споживачу" визначено, що Постачальник постачає теплову енергію в приміщення Споживача за адресою: вул. Замостянська, 23 (приміщення штабів в/ч А-0549), вул. Стрілецька, 105 (військове містечко в/ч А-0549).

До вказаного Договору сторони підписали ряд Додаткових угод.

Зокрема, Додатковою угодою № 5 від 26.12.2019 року сторони погодили продовжити дію Договору на строк до 31.03.2020 року.

Додатковою угодою № 6 від 22.01.2020 сторони внесли зміни до п.1.2.1. та в розділ 3 даного Договору.

Розділ 3 Договору сторони виклали в наступній редакції: "Ціна цього Договору становить 2370993,02 грн, з ПДВ, у тому числі фінансування загального і спеціального фондів 2233841,28 грн, з ПДВ та кошти отримані від орендарів та платних споживачів 137151,74 грн, з ПДВ".

На виконання умов даного Договору позивач за період з січня 2019 року по січень 2020 року поставив відповідачу в приміщення військового містечка по вул. Стрілецькій 105 та в приміщення штабів в/ч А-0549 в м. Вінниці теплової енергії на загальну суму 3 750 208,55 грн., на підтвердження чого позивач надав акти (дублікати) здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг):

- за січень 2019 - акт від 31.01.2019 на суму 948 308,68 грн;

- за лютий 2019 - акт від 28.02.2019 на суму 1 022 793,65 грн;

- за березень 2019 - акт від 31.03.2019 на суму 601 982,74 грн;

- за квітень 2019 - акт від 30.04.2019 на суму 310 057,39 грн;

- за травень 2019 - акт від 31.05.2019 на суму 100 923,43 грн;

- за червень 2019 - акт від 30.06.2019 на суму 100 923,43 грн;

- за липень 2019 - акт від 31.07.2019 на суму 100 923,43 грн;

- за серпень 2019 - акт від 31.08.2019 на суму 100 923,43 грн;

- за вересень 2019 - акт від 30.09.2019 на суму 100 923,43 грн;

- за жовтень 2019 - акт від 31.10.2019 на суму 36 228,31 грн;

- за листопад 2019 - акт від 30.11.2019 на суму 88 053,32 грн;

- за грудень 2019 - акт від 31.12.2019 на суму 121 714,76 грн;

- за січень 2020 - акт від 31.01.2020 на суму 116 452,55 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) отримані відповідачем, про отримання не підписаних йому не відомо.

На доказ отримання відповідачем зазначених актів позивач надав Реєстри отриманих рахунків, актів здачі - прийняття виконаних робіт.

Варто зазначити, що Договір № 5506 від 26.02.2019 укладався позивачем із відповідачем - Квартирно - експлуатаційним відділом м. Вінниця, а Акти (дублікатами) здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) отримували представники В/ч А0549.

На підтвердження викладеного в позовній заяві позивач надав суду також акти про відпуск теплової енергії (а.с.60-72).

Як вбачається із матеріалів справи, окрім спожитої теплової енергії, відповідачем допущено понаднормові витрати мережної води, які зафіксовані показниками двоканального вузла обліку з витратомірами на подавальному та зворотному трубопроводі, та відображені в Актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг).

Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 за № 197/13464 передбачено, що мережна вода - спеціально підготовлена вода, яка використовується у водяній тепловій мережі як теплоносій.

Закрита водяна система теплопостачання - це водяна система теплопостачання, в якій вода, що циркулює у тепловій мережі, використовується тільки як теплоносій і з мережі не відбирається.

Згідно п.6.3.77 Правил заповнення і підживлення теплових мереж, систем теплопостачання виконується деаерованою, хімічно очищеною водою.

Відповідно до п.6.3.75. Правил, у разі витікання (втрати) теплоносія необхідно вжити невідкладних заходів для виявлення місця витоку і усунення дефектів.

Підвищений витік води з теплової мережі визначається для ДТ (джерела теплопостачання) за збільшенням витрати підживлювальної води за постійного температурного режиму, а для споживачів - за різницею показів витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводах теплової мережі.

У пункті 6.3.76 Правил визначено, що невиробничий витік - втрати мережної води із систем теплоспоживання згідно з їхньою балансовою належністю має бути віднесено до власника теплових мереж або власника систем теплоспоживання, який допустив цей витік.

На виконання п.7.2.34 Правил на вводі теплових мереж Споживача за адресою вул. Стрілецька, 105 встановлено двоканальний вузол обліку з витратоміром на подавальному та зворотному трубопроводі, що підтверджується Актом №0109 від 04.10.2018 опломбування приладу обліку ЦО, який обліковує витрати теплоносія як різницю об`ємів між подавальним та зворотним трубопроводом.

02.07.2018 відповідач звернувся позивача з листом вх. №3008 про надання згоди та видачу технічних умов на відключення військового містечка від централізованих теплових мереж (а.с. 28).

18.07.2018 позивач видав відповідачу Технічні умови на від`єднання від системи централізованого теплопостачання будівель військового містечка по вул. Стрілецька, 105 (Штаб Повітряних Сил Збройних Сил України, військова частина А0549). В Технічних умовах зазначено, що вони дійсні 2 роки.

08.10.2019 за участю представників позивача, відповідача складено Акт №1694 на від`єднання зазначеного об`єкту від систем централізованого теплопостачання.

З огляду на викладене, постачання теплової енергії з 08.10.2019 здійснювалося в приміщення відповідача лише за адресою: вул. Замостянська, 23.

У Додатку 4 до Договору визначено тарифи на теплову енергію (бюджетні організації). Так, Споживач сплачує за теплову енергію по двоставковому тарифу, що діє на день підписання зазначеного додатка та, у разі наявності витоку, - за втрати з витоком згідно діючої калькуляції КП BMP "ВМТЕ".

Із пояснень позивача та відповідача слідує, що останній не може самостійно здійснити розрахунок щодо витоку теплоносія (хімічно очищеної води).

До матеріалів справи додано позивачем калькуляцію вартості 1м3 неповернення конденсату по ТЕЦ-1 КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" (а.с.74-75) та розрахунок кількості витоку теплоносія (хімічно очищеної води) відповідно до показників двоканального теплового лічильника (6.2.30 договору від 26.02.2019 № 5506).

За доводами позивача, які не оспорюються відповідачем, за вказаний період, в межах Договору відповідачем сплачено 3 325 809,02 грн. На доказ чого позивач надав лише відомості про платежі по Договору № 5506 від 26.02.2019 та виписку з журналу нарахувань і оплати за період з січня 2019 по лютий 2020.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач сплатив за теплову енергію, а за витік теплоносія не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 424 399,53 грн, що і стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.627 ЦК України, ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст. 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між позивачем та відповідачем договір № 5506 про закупівлю-продаж теплової енергії від 26.02.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу з елементами договору про надання послуг (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

В силу приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов Договору Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (п. 6.2.1. Договору).

Сторони передбачили в п.п. 6.2.10., 6.2.30. Договору, що Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати теплової енергії (в тому числі, витоку теплоносія) в обсягах і в терміни, які передбачені Договором та, у випадку встановлення двоканальних витратомірів на подавальному та зворотному трубопроводі теплової енергії для опалення, оплачувати понаднормовий витік мережної води, зафіксований показниками даних витратомірів.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено всіх розрахунків, і заборгованість останнього, станом на день ухвалення рішення складає 424399,53 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами основний борг в сумі 424399,53 грн, яка і підлягає задоволенню.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 37549,04 грн - втрат від інфляції, 46128,76 грн - 3% річних та 8342,30 грн - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4.3. Договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому в силу приписів ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідачу позивач нарахував 37549,04 грн втрат від інфляції, 46128,76 грн 3% річних та пеню в розмірі 8 342,30 грн за період прострочення з 10.01.2020 по 17.03.2020.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 37549,04 грн - втрат від інфляції, 46128,76 грн - 3% річних та 8342,30 грн - пені суд зважає, що неможливо перевірити правильність їх нарахування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази дати вручення відповідачу Актів, відсутні документи, що підтверджують оплату, наявний лише сам розрахунок.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Окремо суд зауважує, що розгляд справи неодноразово відкладався, позивач, окрім позовних матеріалів, не подав до суду жодних доказів.

Зважаючи на наведене, в його сукупності, суд позбавлений можливості перевірити, та відповідно провести власний розрахунок інфляційних, 3% річних та пені.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 37549,04 грн - втрат від інфляції, 46128,76 грн - 3% річних та 8342,30 грн - пені, як таких, що не доведені.

Заперечення відповідача суд оцінює суд критично, оскільки останні жодним чином не змінюють порядок розрахунків погоджений сторонами у Договорі № 5506 про закупівлю-продаж теплової енергії від 26.02.2019. Окрім того, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з мотивів наведених вище.

Витрати на судовий збір підлягають розподілу за правилами ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 424399,53 грн. основного боргу та 6365,99 грн. витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення 37549,04 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції; 46128,76 грн. 3% річних та 8342,30 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 08 квітня 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, 21100)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001)