Ухвала суду № 96103005, 04.02.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/6909/17

1-кп/415/85/21

У Х В А Л А

04.02.21 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого суді Березіна А.Г.

при секретарі Литвиненко Л.О.

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження № 42017130610000194 стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Алчевськ Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України,

за участю сторін та учасників кримінального провадження

прокурора Губського Є.В.

захисників Мураховського О.О., Свистуна Г.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лисичанського міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Свистун Г.В. заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами - протокол огляду місця події від 20.04.2017 року і флеш носія з відеокамери марки «Sony Handycam» модель DCR-SX20E, серійний номер 12126304-259-404-02, на який здійснювався відеозапис огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 37-39), та протокол додаткового огляду місця події (т.1 а.п. № 39-40), а також визнати недопустимими доказами як похідними доказами, отриманими від первинних процесуальних джерел доказування:

- висновок експерта 19/113/6-4/99с від 24 липня 2017 року (т.2 а.п.28-34);

- висновок експерта № 3/11-7 від 12 травня 2017 року (т.2 а.п.16-23).; - протокол освідування ОСОБА_1 від 20.04.2017 року (т. а.п.42-43);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.04.2017 року (т.1 а.п.44-48);

- протокол огляду від 21.04.2017 року флеш носія з відеокамери марки «Sony Handycam» модель DCR-SX20E, серійний номер 12126304-259-404-02, на який здійснювався відеозапис огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п.49-50);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження документів від 21.04.2017 року (т.1 а.п.51-52);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 500 грн. у кількості 4 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.66-69);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 500 грн. у кількості 2 шт. та купюр по 10 грн. у кількості 3 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.70-73);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 200 грн. у кількості 1 шт. та купюр по 100 грн. у кількості 1 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.74-77);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 100 доларів США у кількості 3 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.78-81);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 21.04.2017 року (т.1 а.п.82-84);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 20.06.2017 року (т.1 а.п.85-87);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 25.04.2017 року (т.1 а.п.88-89).

Дослідивши вказані докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

За змістом статей 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, який згідно ст. 234 КПК проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Також ст. 233 КПК встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Винятком з цього правила є невідкладні випадки, пов`язані із врятуванням життя людей та майна чи з без посереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, в разі чого прокурор, слідчий за погодженням прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, а останній, розглядаючи таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК, зобов`язаний перевірити, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 37-38) старший слідчий військової прокуратури Луганського гарнізону Ребенко П.С. з метою відшукання майна, яке було здобуте у результаті вчинення кримінального правопорушення, провів слідчу дію, таку як огляд місця події.

Як убачається з указаного протоколу, єдиною метою цієї слідчої дії було виявлення знарядь та засобів вчинення злочину, оскільки при огляді відкривались шухляди столу, тобто проведений органами досудового розслідування 20.04.2017 року огляд місця події фактично був обшуком, який згідно приписів ч. 2 ст. 234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді.

Верховний Суд уже визнавав неприпустимість проведення обшуку під виглядом огляду місця події, зокрема у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 740/5066/15-к), від 26 лютого 2019 року (справа № 266/4000/14-к), від 19 березня 2019 року (справа № 380/157/14-к), оскільки таким чином нівелюються вимоги судового контролю, передбачені ст. 233, ч. 2 ст.234 КПК.

З клопотанням про проведення обшуку прокурор, слідчий до слідчого судді не зверталися, тому відповідно до згаданих положень отримані внаслідок такої слідчої дії докази є недопустимими й не можуть бути використані судом при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 листопада 2013 року в справі «Бєлоусов проти України» зазначив, що будь-яке втручання згідно з п. 1 ст. 8 Конвенції повинно бути виправданим у розумінні п. 2 як таке, що здійснюється «згідно із законом» і є «необхідним у демократичному суспільстві» задля досягнення однієї або більше законних цілей, що в ньому наводяться. Формулювання «згідно із законом» вимагає від оскаржуваного заходу як підґрунтя в національному законодавстві, так і його відповідності принципові верховенства права. Головною метою ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є захист особи від свавільного втручання державних органів. У цьому рішенні Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що огляд працівниками міліції житла заявника не проводився згідно із законом, оскільки дозвіл на огляд отримано за обставин, в яких були відсутні процесуальні гарантії, що захищають його здатність висловлювати свою справжню думку.

Також, під час дослідження протоколу огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 37-38) та додатку до нього у вигляді відеозапису та додаткового огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 39-40) були встановлені порушення прав затриманого ОСОБА_1 на захист, які були допущені працівниками органу досудового розслідування.

Допустимість та достовірність похідних доказів, прямо залежить від допустимості та достовірності первинних процесуальних джерел доказування.

Разом з цим, похідні від вищеназваних протоколів огляду місця події докази, ще не досліджувалися судом, а тому визнання їх недопустимими є передчасним.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Свистуна Г.В. про визнання очевидно недопустимими доказами - протокол огляду місця події від 20.04.2017 року і флеш носія з відеокамери марки «Sony Handycam» модель DCR-SX20E, серійний номер 12126304-259-404-02, на який здійснювався відеозапис огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 37-39), та протокол додаткового огляду місця події (т.1 а.п. № 39-40), а в задоволенні клопотання в частині визнання недопустимими доказами інших перелічених доказів як похідними доказами, отриманими від первинних процесуальних джерел доказування, на даній стадії відмовити через передчасність такого клопотання.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 110, 350, 370-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Свистун Г.В. про визнання недопустимим доказів у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, задовольнити частково.

Визнати недопустимими доказами, отриманими внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

протокол огляду місця події від 20.04.2017 року і флеш носія з відеокамери марки «Sony Handycam» модель DCR-SX20E, серійний номер 12126304-259-404-02, на який здійснювався відеозапис огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п. № 37-39), та протокол додаткового огляду місця події (т.1 а.п. № 39-40).

У визнанні недопустимими доказами:

- висновок експерта 19/113/6-4/99с від 24 липня 2017 року (т.2 а.п.28-34);

- висновок експерта № 3/11-7 від 12 травня 2017 року (т.2 а.п.16-23).; - протокол освідування ОСОБА_1 від 20.04.2017 року (т. а.п.42-43);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.04.2017 року (т.1 а.п.44-48);

- протокол огляду від 21.04.2017 року флеш носія з відеокамери марки «Sony Handycam» модель DCR-SX20E, серійний номер 12126304-259-404-02, на який здійснювався відеозапис огляду місця події від 20.04.2017 року (т.1 а.п.49-50);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження документів від 21.04.2017 року (т.1 а.п.51-52);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 500 грн. у кількості 4 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.66-69);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 500 грн. у кількості 2 шт. та купюр по 10 грн. у кількості 3 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.70-73);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 200 грн. у кількості 1 шт. та купюр по 100 грн. у кількості 1 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.74-77);

- протокол огляду від 21.04.2017 року грошових купюр по 100 доларів США у кількості 3 шт. з фото таблицею (т.1 а.п.78-81);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 21.04.2017 року (т.1 а.п.82-84);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 20.06.2017 року (т.1 а.п.85-87);

- постанова про визнання та доручення до кримінального провадження речових доказів від 25.04.2017 року (т.1 а.п.88-89),

як похідних доказів, отриманих від первинних процесуальних джерел доказування, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.Г. Березін