Постанова № 9609934, 20.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

20.04.2010 р. Справа № 2а-1238/10/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Нікольська, 46, під. 2, м. Миколаїв, 54001,

до відповідача Комунального підприємства "Миколаївська овочева база", вул. Кагатна, 1, м.Миколаїв, 54000

про стягнення адміністративно господарських санкцій в сумі 4 229,57 грн.

Головуючий суддя Середа О. Ф.,

секретар судового засідання Колеснікова О.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Щукін І.І.,

від відповідача: Лемішко О.В.

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з КП "Миколаївська овочева база" (надалі відповідач) пені в сумі 4 229,57грн. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за нестворення у 2006р. робочого місця для інвалідів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

21.10.2009 р. працівниками Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку КП «Миколаївська овочева база»щодо дотримання вимог статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»в 2006, 2007, 2008 роках, про що складений акт № 153 (надалі Акт перевірки). Акт перевірки вручений відповідачеві під розпис 21.10.2009 р.

Зокрема, в Акті перевірки позивач зазначив про невиконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів за 2006 рік в кількості 1 особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон) та п. п. 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що складає у даному випадку 1 місце і ввести його в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був повинен інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільне робоче місце та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

При цьому, відповідно до ч.4 статті 20 ЗУ «Про зайнятість населення»підприємства, установи і організації незалежно від форми власності мають щомісяця подавати центрам зайнятості за місцем їх реєстрації адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

За даними Ленінського районного центру зайнятості відповідач зазначені вимоги порушив, форму звіту № 3 ПН у 2006 році надавав щоквартально. Непостійний характер існування у відповідача вакансій для працевлаштування цієї соціально незахищеної категорії громадян, суперечить вимогам ч.3 ст.18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в силу якої роботодавці зобовязані спеціально виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів на постійній основі. Кількість наданих відповідачем звітів за формою № 3 ПН у 2006 році свідчить про те, що протягом 8 з 12 місяців підприємство не мало для інвалідів вільних робочих місць, та не вживало заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (надалі-Закон), адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2006р. складала 6435,71грн. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2006 році, відповідач до 17.04.2007 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 3217,86 грн.

Стягнення штрафу за не створення робочих місць для інвалідів передбачена п. 3 Порядку сплати підприємствами (обєданнями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду України соціального захисту інвалідів.

Частиною 2 ст. 20 Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, загальна сума штрафу складає 4229 грн. 57 коп., з яких:

-адміністративно господарські санкції в сумі 3217 грн. 86 коп.;

-пені в сумі 1 011 грн. 71 коп.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи.

Заперечення відповідача, щодо неправильного застосування позивачем норми матеріального права та відсутності правопорушення, судом до уваги не приймаються, оскільки в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на нормативні акти, що втратили свою чинність та скасовані.

Строк звернення до суду, визначений ст.99-103 КАС України, позивачем не пропущений, оскільки порушення на підприємстві виявлені позивачем тільки 21.10.2009 р., а до суду звернувся 26.02.2010 р.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 158, 160 163, КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Миколаївська овочева база" (вул. Кагатна, 1, м.Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 32189152) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. 2, код ЄДРПОУ 23626096) заборгованість у сумі 4229 грн. 57 коп. (чотири тисячі двісті двадцять девять гривень 57 коп.), з яких: адміністративно господарські санкції в сумі 3217 грн. 86 коп. та пені в сумі 1 011 грн. 71 коп.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Головуючий суддя О. Ф. Середа