Рішення № 96094129, 06.04.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3632/20

Провадження № 2/628/251/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Коваленко О.А.

при секретарі Кравцовій В.М.

За участю: представника позивача - адвоката Курило М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Куп`янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Курило Максим Ігорович, до Куп`янської міської ради Харківської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю (гараж),-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Куп`янської міської ради Харківської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю (гараж), вказавши наступне.

Відповідно до рішення Куп`янської міської ради Харківської області від 28.09.1999 року №578/37 нею на території Куп`янської міської ради Харківської області за адресою: АДРЕСА_1 , був побудований гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 27,4 кв.м. на земельній ділянці загальною площею 36 кв.м., яка їй надана ти самим рішенням в постійне користування. Пунктом 3 вказаного рішення надано дозвіл на оформлення права власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за гр.. ОСОБА_1 .. На виконання пункту 4 вищевказаного рішеннягр. ОСОБА_1 був виготовлений проект забудови індивідуального гаражу № НОМЕР_1 за вказаною адресою. 31.05.2000 року на підставі заяви ОСОБА_1 проектно-конструкторським бюро «Харківобленерго» був виготовлений проект щодо підключення до електромережі індивідуального гаражу АДРЕСА_1 . 23.04.2007 р. ОСОБА_1 звернула з відповідною заявою до Куп`янської міської ради Харківської області. 07.05.2007 р. була створена державна технічна комісія Куп`янської міської ради Харківської області, якою був складений акт про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, в якому чітко було зазначено, що будівельно-монтажні роботи виконані згідно з державними будівельними нормами, порушень вимог органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного та пожежного нагляду при будівництві не встановлено, але з невідомих на те обставин вказаний акт не був підписаний головою Державної технічної комісії Куп`янської міської ради Харківської області Дяченко В.Т.. Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 19.11.2020 р. № 0054841-0423-2026 ОСОБА_1 сплатила в черговий раз податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 187, 79 грн. за користування гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .. Станом на 10.08.2020 р. ФОП ОСОБА_2 гр.. ОСОБА_1 було виготовлено технічний паспорт на спірний гараж. Проте, питання щодо права особистої приватної власності на вказаний гараж до теперішнього часу не вирішено, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому вона просить визнати за нею право особистої приватної власності на нежитлову будівлю – гараж № НОМЕР_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач не з`явилась, її інтереси в суді представляє адвокат Курило М.І..

Представник позивача адвокат Курило М.І. в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача – Куп`янської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи без її участі, проти позову заперечують з огляду на відсутність будь-яких доказів та факту звернення позивача до Куп`янської міської ради Харківської області з питання державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю.

Суд, заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно рішення Куп`янської міської ради № 578/37 від 28.09.1999 року «Про дозвіл на будівництво гаражу», розглянуто заяву гр.. ОСОБА_1 та вирішено: надати ОСОБА_1 в постійне користування земельну ділянку площею 36 кв.м. для будівництва гаражу розміром 6,0х4,0 по АДРЕСА_2 ; відділу земельних ресурсів виконати інвентаризацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Забудовнику виготовити проект відводу земельної ділянки та одержати державний акт на землю; після закінчення будівництва прийняти гараж в експлуатацію та оформити право особистої власності на гараж; зобов`язати забудовника оформити технічну документацію та закінчити будівництво за один рік; зобов`язати забудовника зробити під`їздну дорогу до гаражу та тримати її в належному стані. (а.с.9).

На виконання вищевказаного рішення Куп`янської міської ради Харківської області Петраченко Н.В. як забудовник виготовила проект забудови індивідуального гаража АДРЕСА_2 на земельній ділянці, переданій їй в постійне користування (а.с.10).

23.04.2007 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою до Куп`янської міської ради Харківської області з проханням прийняти в експлуатацію гараж за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Згідно проекту, затвердженого проектно-конструкторським бюро «Харківобленерго» та довідки, виданої 25.09.2000 р. Куп`янським РРЕМ електропостачання гаража за адресою: АДРЕСА_3 , виконано відповідно до технічних умов, наданих Куп`янським РРЕМ (а.с.14-19).

Технічний паспорт на гараж АДРЕСА_2 виготовлений на ім`я ОСОБА_1 містить схему його розташування, експлікацію, план та характеристику(а.с. 23-29).

Матеріали справи містять акт Державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації від 07.05.2007 року, а саме: гаража АДРЕСА_2 , який збудовано на підставі рішення Куп`янської міської ради Харківської області від 28.09.1999 р. за № 578/37 та технічної документації, розробленої архітектурно-планувальним бюро. Згідно рішення державної технічної комісії вказаний гараж готовий до ведення його в експлуатацію. Проте, вказаний акт не містить підпису голови Державної технічної комісії (а.с.12,13).

Рішенням Куп`янської міської ради Харківської області від 07.06.2013 р. № 1061/38-VІ вирішено погодити місце розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу по АДРЕСА_1 ; погодити матеріали обґрунтування необхідності відведення земельної ділянки та надати дозвіл гр.. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0034 га; землевпорядній організації при розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки врахувати, що земельна ділянку буле надаватись у власність згідно КВЦПЗ код 02.05 для будівництва індивідуальних гаражів, а також відобразити наявних на земельній ділянці сторонніх землекористувачів та наявні обмеження (обтяження) або сервітути; організацію виконання даного рішення покласти на УЖКПГ архітектури та містобудування Куп`янської міської ради Харківської області;контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань комунальної власності, земельних відносин, архітектури, містобудування а охорони навколишнього середовища.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст.4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст.319 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеномуст. 392 ЦК України.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена(створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», яка діяла станом на 2007 рік, коли, як стверджує позивач, нею завершене будівництво спірного гаража,прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів полягає у підтверджені державними приймальними комісіями готовності об`єкта до експлуатації за його цільовим призначенням відповідно до будівельних норм та правил.

На час звернення до суду з даним позовом чинна Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що визначає механізмприйняття вексплуатацію закінченихбудівництвом об`єктівта передбачає прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до ч.ч. 5, 8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом обєктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Аналіз наведених положень у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Отже, саме із моменту прийняття в експлуатацію новостворене майно з категорії побудови переходить до категорії майна як об`єкта цивільного права.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

У даній справі встановлено, що спірний об`єкт в експлуатацію не введений та не зареєстрований, позивачем не надано на підтвердження цього належних та допустимих доказів, а також доказів того, що він в установленому законом порядку звертався до компетентних органів за вирішенням питання про введення збудованого об`єкта до експлуатації або що йому в цьому було безпідставно відмовлено.

Отже, на наведених обставин спірний гараж не набув статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права.

Матеріали справи містять рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 56417639 від 02.02.2021 року, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , так як у документі, який відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта відсутні обов`язкові реквізити, а саме: дата його укладення, номер рішення, яким затверджено даний документ та наявні не всі підписи, тобто, даний документ суперечить нормі, зазначеній в ст.. 22 ЗУ «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто документ, що подається для державної реєстрації прав не відповідає вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Крім того, зазначено, що заявником не поданий для державної реєстрації документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, який згідно п. 41 є обов`язковим документом для проведення державної реєстрації на новозбудований об`єкт (а.с.50).

Наданий позивачем технічний паспорт містить лише технічні характеристики спірного гаража та не може замінити собою документ, виданий уповноваженим органом, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Доводи позивача про сплату нею податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за користування індивідуальним гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути взятими до уваги, оскільки дані обставини самі по собі не свідчать про належне набуття ОСОБА_1 у встановленому законом порядку права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( документи, що посвідчують право на земельну ділянку; державний акт на право постійного користування земельною ділянкою; договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону).

Проте, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів того, що позивач є володільцем чи користувачем земельної ділянки, на якій збудовано гараж, а згідно висновку про погодження проекту землеустрою, наданого управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області від 15.05.2018 р., розглянувши «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. України ОСОБА_1 для будівництва індивідуальних гаражів АДРЕСА_1 », управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради Харківської області, враховуючи невідповідність генеральному плану міста, не погоджує його та вважає за неможливе надання гр.. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,0034 га, для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що збудований гараж не відповідає усім визначеним законом вимогам та умовам, які необхідні для визнання на нього права власності: не прийнятий в експлуатацію, хоча це є обов`язковою умовою для вирішення питання про визнання за особою права власності на об`єкт нерухомого майна в тому разі, коли в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію відмовлено, але ця відмова є безпідставною.Позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до компетентних державних органів щодо узаконення самочинно збудованого гаражу, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Враховуючи наведене, зважаючи на предмет і підстави заявленого у даній справі позову, з огляду, зокрема, на те, що визнання у судовому порядку права власності на об`єкт, не прийнятий в експлуатацію, нормами ЦК України чи іншого нормативного акта не передбачено, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним, не ґрунтується на законі, а відтак задоволенні такого слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 15,16, 328, 331, 392 Цивільного Кодексу України, суд-

УХВАЛИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Курило Максим Ігорович, до Куп`янської міської ради Харківської області, про визнання права власності на нежитлову будівлю (гараж) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення складений 07 квітня 2021 року.

Головуючий Коваленко О.А.