Рішення № 96093379, 07.04.2021, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/429/20

139

2-а/339/1/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Долинського ВП Хромишин Василя Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАБ №249338 від 10 листопада 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., поновивши строк для звернення до суду.

Вимоги обґрунтовує тим, що про існування вказаної постанови дізнався 14 грудня 2020 року, коли його захисник ознайомлювався у Болехівському міському суді із матеріалами про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки в його присутності постанова не виносилась та він її не підписував.

Із вказаної постанови дізнався, що 10 листопада 2020 року о 00 год. 27 хв. по вул. Петрушевича в м. Болехів керував транспортним засобом Опель Вектра на іноземних (польських) номерних знаках ( НОМЕР_1 , в якому не освітлювався задній д.н.з в темну пору доби, а також не мав при собі поліса цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1. ст. 126 КУпАП.

Дану постанову вважає незаконною, яка підлягає скасуванню, так як не відображає дійсних обставин справи, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема зазначає, що не має ні в користуванні, а ні у власності вказаний автомобіль і ніколи не керував ним, в тому числі і 10 листопада 2020 року.

В цей день на вул. Петрушевича в м.Болехів його не було і працівники поліції не зупиняли його під час керування транспортним засобом.

При розгляді протоколу про адміністративне правопорушення серія ДПР18 № 232422 від 10.11.2020 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, який перебуває на розгляді в суді та складений в той же час, що і оскаржувана постанова, із фрагментів відеоматеріалу, які долучені до адмінматеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП видно, що особа, з якою спілкуються працівники поліції не є він, ОСОБА_1 .

Отже, під час зупинення особи, яку патрульний підозрював у вчиненні правопорушення, не витребувано документів, які б посвідчували її особу, та не було свідків які б повідомили дані про нього, тому інспектор поліції мав доставити його в поліцію для встановлення особи. Однак працівники патрульної поліції не скористалися своїм правом, а через базу НАІС незрозумілим чином встановили особу і визначили, що саме він керував транспортним засобом, а тому незаконно без належних правових підстав склали на нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 249338 від 10.11.2020.

Зокрема, в оскаржуваній постанові неправильно вказана адреса проживання АДРЕСА_1 , хоча відповідно до відмітки у паспорті про реєстрацію місця проживання прописаний та проживає у АДРЕСА_2 .

На підставі даного відповідачем не доведено факт керування ним транспортним засобом.

Ухвалою суду від 31 грудня 2020 відкрито загальне позовне провадження по справі з викликом сторін та призначено судове засідання і запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.16-18).

29 січня 2021 року від представника позивача-адвоката Шиян Л.І. надійшло клопотання про заміну відповідача Головне управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.40-42).

02 лютого 2021 року ухвалою суду замінено відповідача Головне управління патрульної поліції в Івано-Франківській області на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (а.с.44-46).

16 березня 2021 року надійшов відзив на позов від представника відповідача ГУНП в Івано-Франківській області Корнутій М.В., в якому просить в задоволенні позову відмовити. Такі заперечення щодо позову обгрунтовує тим, що зупинивши транспортний засіб, відповідач підійшов до автомобіля, представився належним чином та проінформував позивача про порушення ПДР України та просив пред`явити документи. Водій на вимогу поліцейського не надав для перевірки поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії.

У зв`язку із відсутністю при собі документів, позивачем було допущено порушення п.2.1 "а" ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. Відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством (а.с.27-28).

Представник відповідача Головного управління НП в Івано-Франківській області та відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи не з`являлися повторно, повідомлені завчасно про час та місце розгляду справи ( а.с.20,26,48,72,73).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи ( а.с.93).

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Відтак, неявка сторін не є перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 10 березня 2021 року суду пояснив, що 10 листопада 2020 року насправді він керував автомобілем марки Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_1 та недалеко від будинку проживання був зупинений працівниками поліції. Працівники поліції перевірили документ на автомобіль, зокрема технічний паспорт, оскільки автомобіль на євро номерах. Посвідчення водія він не пред`являв, оскільки його ніколи не отримував. Коли працівники поліції встановлювали його особу, то він не мав при собі ніяких документів і вказав паспортні дані брата ОСОБА_1 (позивача), на якого і склали протокол, оскільки боявся, що у нього заберуть автомобіль через відсутність посвідчення водія, а брат ОСОБА_1 посвідчення водія отримував. Працівник поліції наклали штраф також за те, що в автомобілі не освічувався задній номерний знак та пропонували йому дихнути в трубку, але він відмовився, автомобіль не забрали. Постанову про накладення штрафу він підписав, але на той час брату ОСОБА_1 нічого не сказав.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, пояснення свідка, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 ст. 7 Закону України "Про національну поліцію", під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 10 листопада 2020 року поліцейським СРПП №4 Хромишин В.В. винесено постанову БАБ № 249338 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн. за ч.1 ст. 126 КУпАП, яку позивач оскаржив.

Зі змісту постанови вбачається, що позивач ОСОБА_3 10 листопада 2020 року о 00 год. 27 хв. по вул. Петрушевича в м. Болехів керував транспортним засобом Опель Вектра, н.з НОМЕР_1 , в якому не освітлювався задній номерний знак в темну пору доби, а також не мав при собі поліса цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії (а.с.5).

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка".

Пунктом 2.4 Правил передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із само клейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Позивач, заперечуючи факту вчинення ним правопорушення, посилається на відсутність належних доказів на підтвердження його винуватості.

Так, оскаржуючи вказану постанову, вказував на те, що правопорушення не вчиняв, не порушував ПДР України, оскільки немає в користуванні та у власності автомобіля марки Опель Вектра на польських номерних знаках НОМЕР_1 , не керував ним ніколи, про час розгляду справи та винесення постанови не був повідомлений, оскільки в його присутності постанову не складалась та її не підписував.

Згідно з п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Діючим законодавством встановлено, що для притягнення особи до відповідальності за ст. 126 КУпАП необхідною умовою є здійснення вказаною особою функції водія, тобто безпосереднє керування транспортним засобом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами і доповненнями) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Нормою частини 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Як вбачається з доводів позовної заяви, оскільки позивач вважав, що в його діях відсутня подія та склад правопорушення, то суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача.

Так, за змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Тобто, положення Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Враховуючи, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, визначених ст. 255 КУпАП, а як вбачається з тексту оскарженої постанови, дані про застосування інспектором фото- або відеотехніки відсутні.

Однак доказів того, що позивач керував автомобілем, в якому не освітлювався задній ДНЗ в темну пору без посвідчення водія, а також не мав при собі поліса цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, пояснень свідків, інформації з технічних засобів в автоматичному режимі, відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Навпаки, з доказів, наданих позивачем, зокрема, пояснень свідка ОСОБА_3 , вбачається, що саме він в той день керував транспортним засобом і щодо нього складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАп та винесено оскаржувану постанову. Але, не маючи при собі посвідчення водія (яке ніколи не отримував), і вважаючи, що в нього через це заберуть автомобіль, він, не маючи при собі також і документів, що посвідчують його особу, назвав себе замість брата - ОСОБА_1 і таким чином, назвав всі паспортні дані свого брата ОСОБА_1 .

Вказану інформацію працівники поліції не перевірили, не встановили особу, яка дійсно керувала транспортним засобом і винесли оскаржувану постанову, зазначивши дані позивача.

Так, дійсно з оскаржуваної постанови вбачається, що дані про особу ОСОБА_1 встановлено згідно бази НАІС.

За змістом вимог абз. 5 п. 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі щодо встановлення особи, чіткі дані про документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла)).

Отже, при винесенні постанови дані про правопорушника мають заноситися з паспорту або іншого документу, який його замінює.

Якщо ж правопорушник не має при собі документів, то уповноважена особа, повинна застосувати інші заходи для встановлення його особи.

З оскаржуваної постанови вбачається, що дані про особу ОСОБА_1 встановлені по базі "НАІС", тобто в порушення вимог Інструкції, працівник поліції, зупинивши водія, у якого немає жодного документу щодо ідентифікації його особи ( технічний паспорт, який він пред"явив на вказаний автомобіль видано на ім"я іноземного громадянина), не вжили всіх необхідних заходів для отримання відповідних документів з метою встановлення особи водія, то, відповідно, протокол складено з порушенням .

Окрім того, згідно вимог ст. 259 КУпАП, при вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху, правил спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, правил пожежної безпеки, санітарних норм на транспорті порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.

Також, згідно п.2,5,6 ст. 32 ЗУ "Про національну поліцію", поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/ або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події.

Окремо слід зазначити, що підпис, який міститься у постанові про адміністративне правопорушення ( а.с.5) та підпис ОСОБА_1 в паспорті ( а.с.4 ) суттєво відрізняються, що вказує на їх виконання різними особами.

Крім того, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 проживає у по АДРЕСА_1 при цьому, відповідно до копії паспорта громадянина України він проживає по АДРЕСА_2 .

Разом з тим, підписи ОСОБА_3 , що містяться в матеріалах справи ( а.с.62) та в його паспорті ( а.с.67) є ідентичними підпису, зазначеному в оскаржуваній постанові, та підтверджують його пояснення про те, що вказана постанова ним підписувалась.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду №14 від 23.12.2005року "Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідач не надав до суду жодних доказів на спростування доводів позивача та будь-яких інших доказів на підтвердження протиправності та умислу на вчинення позивачем дій, які кваліфікуються як адміністративне правопорушення згідно ч.1 ст. 126 КУпАП.

При цьому, суд наголошує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватись виключно на висновках працівників поліції, за відсутності доказів винуватості особи, отриманих не інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

У даній справі, крім висновків відповідача, який склав постанову у справі про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Окрім того, суд враховує і те, що вказана постанова в присутності позивача не складалася, оскільки на місці вчинення адмінправопорушення був не позивач, то, відповідно він її не підписував, про що свідчить відсутність його підпису на оскаржуваній постанові.

У зв`язку з цим він, як передбачено ст. 268 КУпАП, не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи, дати пояснення при розгляді справи, скористатися юридичною допомогою адвоката та належним чином захистити свої права та інтереси.

Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень (постанов) суб`єктів владних повноважень по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач, звернувшись до суду 23 грудня 2020року, про що свідчить поштовий штемпель ( а.с.7) в адміністративному позові зазначив, що в час, указаний в постанові, автомобілем не керував взагалі, що належним чином підтверджено долученими матеріалами, а про наявність оскаржуваної постанови дізнався випадково, коли його адвокат 14 грудня 2020 року ознайомлювався із матеріалами іншої адміністративної справи.

Твердження позивача про його необізнаність з приводу винесеної постанови, що оскаржується, на думку суду доведено, як наслідок, суд вважає, що строк оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по даній справі слід поновити.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.

А відтак, оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, надавши відповідні докази, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а адміністративна справа - закриттю на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.2, 5, 9, 241-246, 286 КАС України суд,-

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Долинського ВП Хромишин Василя Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №249338 від 10 листопада 2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень за ч. 1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

Позивач: ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області- вул. Сахарова,15 м.Івано-Франківськ.

Поліцейський СРПП Долинського ВП Хромишин Василь Васильович - вул. Яворницького, 8 м.Долина Івано-Франківської області.

Суддя О.С. Головенко