Ухвала суду № 96092806, 07.04.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 208/8083/19

№ провадження 2/208/319/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

07 квітня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді – Івченко Т.П.,

За участі:

Секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

Представника позивача – ОСОБА_1 ,

Представника відповідача № 1 і відповідача № 2 – адвоката Григор`єва М.І.,

розглянув у відкритому підготовчому провадженні клопотання відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтримане представником відповідачів – адвокатом Григор`євим М.І. про залишення без руху позовної заява Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О., Обласне комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» «про витребування з незаконного володіння вбудованого житлового приміщення та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», з врахуванням заяви Кам`янської міської ради про зміну предмету позову, -

встановив:

У грудні 2019 року до суду надійшла позовна заява Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О., Обласне комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» «про витребування з незаконного володіння вбудованого житлового приміщення та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», згідно до якої заявлено наступні позовні вимоги:

1.Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 вбудоване приміщення 46, загальною площею 67,1 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на користь Кам`янської міської ради;

2.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38469378 від 01.12.2017 року 13:15:12 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38531121 від 05.12.2015 року 14:51:55 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

4.Стягнути з Відповідачів на користь Кам`янської міської ради всі витрати пов`язані з розглядом цієї справи.

При зверненні із позовом, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921 (однієї тисячі дев`ятсот двадцять однієї) гривні 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням № 1069 від 19.11.2019 року (а.с. 19).

02.01.2020 року відкрито провадження по справі (а.с. 44-45).

27.04.2020 року позивачем, в особі представника позивача ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову (а.с. 91-94), згідно до якої позивач виклав позовні вимоги у наступній редакції:

1.Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 вбудоване приміщення 46, загальною площею 67,1 кв.м, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на користь Кам`янської міської ради;

2.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38469378 від 01.12.2017 року 13:15:12 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинити речове право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1454521212104, номер запису про право власності 23687710;

3.Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38531121 від 05.12.2015 року 14:51:55 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинити речове право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1454521212104, номер запису про право власності 23746785;

4.Стягнути з Відповідачів на користь Кам`янської міської ради всі витрати пов`язані з розглядом цієї справи.

05.05.2020 року з боку представника відповідача № 1 і відповідача № 2, адвоката Григор`єва М.І. подано відзив на позов (а.с. 97-102), та заява про залишення позовної заяви без руху та вжиття заходів зустрічного забезпечення (а.с. 119-120), яке було залишено відкритим до уточнення стороною позивача своїх позовних вимог за клопотанням представника позивача.

11.11.2020 року відповідачем № 1 - Ганжа Є.В. та відповідачем № 2 – ОСОБА_3 , подано відзив на позовні вимоги (а.с. 182-184) та заява про залишення позовної заяви без руху (а.с. 183-184).

В підготовчому провадженні представник відповідача № 1 та відповідача № 2, адвокат Григор`єв М.І. заявив про відмову від раніше поданого клопотання в частині зустрічного забезпечення, з підстав не заявлення відповідачем № 1 та № 2 зустрічного позову до позивача, в іншій частині клопотання підтримав та зазначив, що звертаючись із позовом та з заявою про зміну предмету позову, позивач не виконав вимоги ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», не сплатив судовий збір за позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру, а тому враховуючи що зазначене питання було залишено відкритим з підстав заявленого клопотання представником позивача про уточнення позовних вимог, які на даний час не подані, вважав необхідним вирішення питання про залишення позову без руху із зазначених підстав, так як на даний час позивачем заявлено дві майнові і три немайнові вимоги, а сплачений судовий збір лише за одну позовну вимогу.

Представник позивача заперечував щодо заявленого клопотання, з посиланням на те, що всі вимоги заявлені є похідними від припинення речового права на об`єкт нерухомого майна, і просив врахувати, що згідно до правової позиції ВС у разі скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, одночасно є необхідним і припинення речового права власності на зазначений об`єкт, а тому вважав клопотання представника відповідачів № 1 та № 2 таким що не підлягає задоволенню.

3-і особи, будучи належним чином повідомлені та з врахуванням поданих заяв, в підготовче провадження не прибули, заяв та клопотань щодо відкладення підготовчого провадження не подавали.

Заслухав представників, дослідив матеріали цивільної справи, підстави та обґрунтування заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду у справі №363/4852/17 від 03.06.2020, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 331 ЦКУ якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ВС вказав, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Отже, Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Щодо скасування рішення державного реєстратора, то відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тобто фактично, позивачем як при зверненні із позовом та і при зверненні із заявою про зміну предмету позову заявлено позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру.

Щодо позовних вимог майнового характеру, то згідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем зазначено що ціна позову – спір немайнового характеру, що не узгоджується із приписами ЦПК України.

Як вбачається із правової позиції Постанови Верховного Суду від 5 серпня 2020 року у справі № 177/1163/16-ц (провадження № 61-2250св20), Верховним Судом зазначено на необхідність стороною позивача дотримання приписів п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та п. 9 ч. 1 ст. 176 цього Кодексу. Також судом зазначено, що згідно із частинами 2, 3 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Таким чином, заявляючи майнову вимогу позивачу необхідно визначитися із вартістю майна щодо якого заявлено вимоги, зазначити ціну позову, що також є необхідним для визначення розміру судового збору при зверненні із позовом згідно до Закону України «Про судовий збір».

За статтею 176 ЦПК України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на майно, як припинення права власності, мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2019 року в справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, судовий збір справляється у розмірі -1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачем на час вирішення клопотання підтримано дві майнові вимоги щодо припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна, та три немайнові вимоги щодо витребування з незаконного володіння, і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Фактично при зверненні із позовом станом на 2019 рік позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1921,00 гривень, що підтверджено платіжним дорученням № 1069 від 19.11.2019 року (а.с. 19), що відповідає розмір судового збору за одну немайнову вимогу, тобто фактично позивачем не сплачено судовий збір за дві немайнові вимоги, що відповідає розміру 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок.

Враховуючи що станом на 27.04.2020 рік позивачем подано заяву про зміну предмету позову, якою крім раніше заявлених позовних вимог заявлено дві майнові вимоги про припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна до кожного із відповідачів, а тому станом на 2020 рік судовий збір для юридичної особи щодо майнової вимоги складав 2102,0 грн і не більше 735700 грн, але для визначення фактичного розміру необхідного для сплати судового збору, позивачу необхідно визначитися із вартістю майна щодо якого заявлено майнові вимоги, та ціни позову.

Керуючись приписами ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від плати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п/п 1, 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону «Про судовий збір» за подання заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних зав майнового та немайнового характеру.

Таким чином, позивачу слід надати суду докази визначення вартості нерухомого майна щодо якого заявлено позовні вимоги, з метою визначення розміру судового збору, який справляється з урахуванням дійсної ціни позову та вартості спірного нерухомого майна станом на день подачі позову (заяви про зміну майнових вимог).

Також слід зазначити, за ким зареєстровано на даний час право власності на нерухоме майно, на підтвердження чого надати відповідні належні докази, зокрема, Витяг з Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду, враховуючи наявність підстав звільнення від сплати судового збору.

Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Так, встановив в межах підготовчого провадження під час судового засідання, що поданий позов та заява про зміну предмету позову від 27.04.2020 року підтримується стороною позивача, добровільно усунення недоліків заяви у відповідності до ст.ст. 175, 177 ЦПК України як раніше наголошувалося представником позивача, станом на 07.04.2021 рік так і не подано, вказані недоліки не узгоджуються із приписами ЦПК України, а тому позовна заява, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, є такою що підлягає залишенню без руху з метою усунення позивачем зазначених недоліків, та приведення позовних вимоги у відповідність.

Так, згідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК (1618-15 ) або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК ( 1618-15 ) виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК ( 1618-15 ).

Тому в разі надходження до суду однієї заяви (клопотань) щодо заявлених позовних вимог про їх збільшення, доповнення, зміну, та інше, саме суд виходячи зі змісту таких заяв, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Так, згідно до вимог ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ч. 2 ст. 185 ЦПК України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

А тому, встановив що позовна заява та заява про зміну предмету позову від 27.04.2020 року подана без дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. п. 2 ч. 2 ст. 49, 175-177, 185, 189, 197, ЦПК України, -

ухвалив:

Клопотання відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтримане представником відповідачів – адвокатом Григор`євим М.І. про залишення без руху позовної заява Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О., Обласне комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» «про витребування з незаконного володіння вбудованого житлового приміщення та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», з врахуванням заяви Кам`янської міської ради про зміну предмету позову, - задовольнити.

Залишити без руху позовну заяву Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О., Обласне

комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» «про витребування з незаконного володіння вбудованого житлового приміщення та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», та заяву Кам`янської міської ради про зміну предмету позову від 27.04.2020 року.

Надати позивачу для усунення зазначених недоліків – десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Та що згідно до п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо:

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно ст.353 ЦПК України, ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя : Івченко Т. П.