Ухвала суду № 96092294, 01.04.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2021 Справа №607/19559/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Комінярської О.М., представника позивача Сагайдака В.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг №ВL4408 від 21 травня 2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21 травня 2008 року,-

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача - ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 607/19559/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг №ВL4408 від 21 травня 2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21 травня 2008 року.

В обґрунтування заяви вказує, що 01 березня 2016 року відповідачі звернулись до суду з клопотанням про застосування мораторію на відчуження нерухомого майна, однак суд не прийняв до уваги це клопотання та не застосував норми Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Дію мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті продовжено до 01 січня 2022 року. Просить винести додаткове рішення, яким зупинити виконання Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2019 року по справі №607/19559/14-ц на час дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав подану заяву та просить винести додаткове рішення, яким зупинити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2019 року по справі №607/19559/14-ц на час дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.

Представник позивача АТ «Універсал Банк» в судовому засіданні щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення заперечив, просить відмовити у задоволенні заяви вказавши на те, що рішення суду у даній цивільній справі не виконується через наявність мораторію.

Інші особи які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились з невідомих на те суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18.10.2019 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 62581 доларів 95 центів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру загальною площею 76,40 кв.м., житловою площею 54,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу, яка буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.08.2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18.10.2019 року залишено без змін.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою, четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції станом на 08.10.2020 рік) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

Статтею 3 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі №6-333цс15.

Відповідно до положень ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Проаналізувавши зміст первісного та зустрічного позову, а також зміст ухваленого у справі судового рішення від 18.10.2019 року вбачається, що судом вирішено усі позовні вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом.

Клопотання представника відповідача – адвоката Олексюка Ф.Ю. від 01.03.2016 року у якому він просив позовні вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відхилити та застосувати до правовідносин, що склались між сторонами Закон України «Про мораторій на стягнення мана громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті – не може вважатись, на думку суду, позовними вимогами, оскільки не пов`язане із вирішенням по суті виниклого між сторонами спору.

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення щодо усіх питань, передбачених ч.1 ст. 270 ЦПК України, а тому відсутні законні підстави для задоволення заяви про ухвалення у справі додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У прийнятті додаткового рішення в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Костецький Юрій Георгійович про визнання недійсним генерального договору про надання кредитних послуг №ВL4408 від 21 травня 2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21 травня 2008 року - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повний текст ухвали не було вручено у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич