Постанова № 9609177, 30.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2010 р. Справа № 2а - 6504/09/1470

м.Миколаїв

15:25

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н..А.,

за участю представників:

позивача: Лукянової О.В. дов. №09/05 від 21.01.2009,

відповідача: Глушко Д.В. дов. №16225/9/10-016 від 17.06.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул. Каботажний узвіз,18,Миколаїв,54002 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 провизнання нечинним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.08.2009 №00008539/0, в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00008539/0 від 27.08.2009.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що встановлений під час перевірки факт порушення п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»випливає із ряду встановлених протягом перевірки фактів, однак п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не передбачає застосування штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок не роздрукування фіскального звіту. Крім того, два дні, з тих, за які не були роздруковані Z-звіти - 06.03.2009 та 08.05.2009 підприємство працювало до обіду, їдальня товар у ці дні не відпускала.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, посилаючись на те, що п.4 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає застосування штрафних санкцій за кожен випадок невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку, а не за всі випадки однією сумою. Отже відповідач правомірно застосував штрафну санкцію в розмірі 6460,0 грн.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 30.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

13.08.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу господарської одиниці «їдальня», який розташований за адресою м.Миколаїв, Каботажний узвіз, 18 та належить ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», про що складено акт перевірки №0895/14/00/23/30083966 (а.с.6-9), яким встановлено порушення відповідачем п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР.

На підставі акту перевірки №0895/14/00/23/30083966 від 13.08.2009, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00008539/0 від 27.08.2009 (а.с.5), яким до ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6460,0 грн. за незабезпечення щоденного друкування фіскальних звітів.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням оскаржив його до суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до п.9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі Закон №265/95-ВР) субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Під час перевірки їдальні ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»перевіряючими було встановлено, що позивачем за 06.03.2009, 22.04.2009, 24.04.2009, 30.04.2009, 08.05.2009, 13.05.2009, 21.05.2009, 27.05.2009, 11.06.2009, 15.06.2009, 18.06.2009, 22.06.2009, 25.06.2009, 03.07.2009, 06.07.2009, 03.08.2009, 05.08.2009, 06.08.2009 та 07.08.2009 (всього 19 днів) не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків (Z-звітів) та не забезпечено їх зберігання у КОРО.

Позивачем факт нероздрукування Z-звітів не заперечується.

Пунктом 4 статті 17 Закону №265/95 передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Тому, посилання позивача на те, що законодавством не передбачено відповідальність за кожен окремий випадок невиконання щоденного друку Z-звітів у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відхиляється судом.

Відповідно до ст.2 Закону №265/95-ВР, фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування»від 18.02.2002 №199 (надалі Постанова №199), під Z-звітом розуміється денний звіт з обнулінням інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора.

Згідно наданого позивачем наказу №422 від 15.12.2008 про встановлення нормативного фонду робочого часу на 2009 рік (а.с.28, 29) та календаря-графіка роботи ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»на 2009 рік (а.с.30), режим роботи підприємства на 06.03.2009 встановлено до 12:00 (без перерви на обід), тривалість робочого дня 5 годин; режим роботи на 08.05.2009 встановлено до 12:57 (без перерви на обід), тривалість робочого дня 5,95 годин.

У звязку з цим представник позивачу під час розгляду справи зазначив, що основним призначенням їдальня є обслуговування працівників ТЕЦ протягом обіднього часу, оскільки у передсвяткові дні підприємство працювало до обіду (без обідньої перерви), і жодних розрахункових операцій у ці дні у їдальні не здійснювалось, то необхідності у роздрукуванні Z-звітів не було.

Вказане твердження позивача суд вважає помилковим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2009 та 08.05.2009 були робочими днями, як для підприємства в цілому, так і для перевіряємого обєкта їдальні. Так, наказ №422 від 15.12.2008, календарь-графік роботи ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»на 2009 рік та витяг з колективного договору (а.с.39) свідчить про те, що робочий час для працівників їдальні встановлено з 6:30 до 17:00. Доказів того, що вказані дні були вихідними або санітарними днями для працівників їдальні позивачем суду не надано.

Таким чином, 06.03.2009 та 08.05.2009 розрахункові операції могли відбуватись, мали бути проведені через реєстратор розрахункових операцій, і відповідно роздрукування Z-звіту з обнулінням інформації в оперативній памяті та занесенням її до фіскальної памяті реєстратора було обовязком позивача в силу п.9 ст.3 Закону №265/95.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №00008539/0 від 27.08.2009.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.71, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

2.Судові втрати покласти на позивача.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 20 квітня 2010 року.