Постанова № 9608990, 09.02.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:40

09.02.2010 р. Справа № 2а - 5114/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Меленчук М.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю"Лама-Т", вул. Кіровоградська,10, Пересадівка, Жовтневий район, Миколаївська область,57220 до1. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, вул. Торгова, 63 А, м.Миколаїв,54050

2. Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м.Миколаїв,54000 за участю:прокурора Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м.Миколаїв, 54030 провизнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області, скасування податкових повідомлень рішень №0000302301/0; № 0000312301/0 від 23.03.2009 року та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства у Миколаївській області, За участю представників: від позивача1: Васильєва Л.В., дов. №03/3, від 03.01.10; від позивача2: Сорокопуд І.В., дов. №03/2, від 03.01.10;

від позивача3: Чамара Л.В., дов. №03/1, від 03.01.10;

від відповідача1: Плахотнюк Н.В., дов. №16527/п/10-014, від 14.09.09;

від відповідача2: Хмельницький В.С., дов. №104/14-22, від 05.01.10;

прокурор: не з'явився був повідомлений належним чином

В С Т А Н О В И В:

24.09.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Лама-Т”(далі: позивач) звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Жовтневому районі Миколаївської області (далі: відповідач 1); скасування податкових повідомлень-рішень №0000302301/0 та №0000312301/0 від 23.03.2009 та стягнення з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства України в Миколаївській області бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 198 273 грн.

12.11.2009 року згідно заперечень Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області представникові позивача стало відомо, що він звернувся з позовними вимогами до неналежного відповідача: Управління Державного казначейства України в Миколаївській області, тому заявив клопотання про заміну первинного відповідача належним відповідачем Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області (далі: відповідач 2). Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2009 року клопотання було задоволено, замінено первинного відповідача належним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача 1 щодо відсутності підстав вважати “оподаткованою операцією”зроблену ТОВ "Агроюг - Миколаїв" у грудні 2008 року передплату за нерухоме майно, внаслідок відсутності Договору купівлі-продажу, документів на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та не оприбуткування його у бухгалтерському обліку по рахунку 10 “Основні засоби”- є необґрунтованим, безпідставним і таким, що суперечить ЗУ “Про податок на додану вартість”, оскільки норми Закону України “Про податок на додану вартість”не пов'язують право платника на відображення ПДВ в складі податкового кредиту по ПДВ з Договором купівлі-продажу, а підставою є фактичне списання коштів та податкові накладні. Крім того, за результатом перевірки ДПІ у Миколаївському районі ТОВ “Агроюг-Миколаїв”, метою якої була перевірка своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарським відносинам ТОВ “Агроюг-Миколаїв”з ТОВ “Лама-Т”, було підтверджено, що сума ПДВ за вказаними вище податковими накладними в повній мірі та правомірно включено ТОВ “Агроюг-Миколаїв”до податкового зобов'язання за грудень 2008 року, та відображено в реєстрах виданих податкових накладних. Зважаючи на що, позивач вважає безпідставними та такими, що винесені всупереч нормам ЗУ “Про податок на додану вартість”податкові повідомлення-рішення від 23.03.2009 № 0000302301/0 про завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2008р. у сумі 198273,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.03.2009р. №0000312301/0 про сплату 189941,00грн. податку на додану вартість і 56982,30грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Відповідач 1 не визнав позовні вимоги, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення обґрунтованим та винесеним згідно вимог діючого законодавства України з огляду на те, що договір купівлі-продажу на нерухоме майно між ТОВ" Лама-Т" та ТОВ „ Агроюг - Миколаїв" відсутній , документи на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно- відсутні, право власності на нерухоме майно - нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 49 не перейшло до ТОВ" Лама-Т" та не оприбутковано у бухгалтерському обліку по рах.10 “Основні засоби”, відсутні законодавчі підстави вважати передоплату ТОВ „ Агроюг - Миколаїв" у грудні 2008 року за нерухоме майно поставкою товару.

Відповідач 2 також не визнав позовні вимоги та підтримав позицію відповідача 1.

02.12.2009 року позивачем було збільшено позовні вимоги наступним: скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302301/1 та №0000312301/1, №0000302301/2 та №0000312301/2, №0000302301/3 та №0000312301/3 від 03.11.2009р.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з огляду на наступне.

20.01.2009р. Позивач подав до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008р., згідно з яким заявив до відшкодування із бюджету, шляхом перерахунку на його рахунок в установі банку, 198 273,00грн. податку на додану вартість (а.с. 7-11).

11.03.2009 року, на підставі п.7.7.5. п. 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”відповідачем 1 була проведена виїзна позапланова перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.08 по 30.11.08 року та за результатами перевірки складено Акт №314/23-31917100 (а.с. 15-30). Згідно зазначеного акту інспекторами відповідача 1 було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 508333,33 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень на 189941,00грн. (за рахунок залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду в сумі 215073,00грн.)

23.03.2009 року за наслідками перевірки та висновків акту відповідачем 1 було видано податкові повідомлення-рішення №0000302301/0 (а.с.33), та №0000312301/0 (а.с. 32).

Крім того, за результатами розгляду скарг позивача на податкові повідомлення-рішення №0000302301/0 та №0000312301/0, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000302301/1 та №0000312301/1, №0000302301/2 та №0000312301/2 (а.с.103-104), №0000302301/3 та №0000312301/3 (а.с. 70-71), якими, фактично, податкові повідомлення-рішення №0000302301/0, та №0000312301/0, залишено без змін.

Відповідно до норм пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”: “Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ТОВ “ЛАМА-Т” здійснило передплату ТОВ “Агроюг-Миколаїв”за нерухоме майно - нежитлові будівлі розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 49, що складається з 13 об'єктів, у сумі 3050000,00 грн., у т.ч. ПДВ 508333,33 грн. платіжним дорученням від 23.12.08р. № 87 на суму 1050000,00 грн., у т.ч. ПДВ 175000,00 грн., платіжним дорученням від 25.12.08р. № 81 на суму 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 333333,33 грн., а саме ТОВ "Агроюг-Миколаїв" надало ТОВ “ЛАМА-Т”податкову накладну від 23.12.08р № 133 на суму 1050000,00 гри., в т.ч. ПДВ 175000,00 грн., яку ТОВ “ЛАМА-Т”відобразило в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2008 року за №1, та податкову накладну від 25.12.08р. № 131 на суму 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 333333,33 грн., яку ТОВ “ЛАМА-Т”відобразило в реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2008 року під № 3, що встановлено актом перевірки №314/23-31917100 (а.с. 15-30).

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, позивач керуючись нормами пп. 7.4.1. п. 7.4, п.п.7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”відобразив в декларації з податку на додану вартість за грудень 2008р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2008р., згідно з яким заявив до відшкодування із бюджету, шляхом перерахунку на його рахунок в установі банку, 198 273,00 грн. податку на додану вартість (а.с. 7-11).

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

З аналізу вищезазначених положень Закону № 168/97-ВР вбачається, що законодавець чітко визначає звязок права на отримання податкового кредиту та отримання відшкодування з бюджету, з взаємовідносинами між підприємством платником, яке має право на отримання відшкодування податку на додану вартість з бюджету, та його першим контрагентом постачальником за однією з перших подій, визначених 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість”.

Право на отримання податку з бюджету не ставиться в залежність від того, чи було укладено договір купівлі-продажу, такою підставою є фактичне списання коштів та наявність податкових накладних. Тому відсутність договорів купівлі-продажу на нерухоме майно між ТОВ" Лама-Т" та ТОВ „ Агроюг - Миколаїв", відсутність документів на державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та не оприбутковання його у бухгалтерському обліку по рахунку 10 “Основні засоби”не може впливати на кваліфікації цих витрат як безпідставно віднесених до оподаткованих операцій та формування податкового кредиту.

Крім того, за результатом перевірки ТОВ “Агроюг-Миколаїв”Державною податковою інспекцією у Миколаївському районі було складено довідку від 13.03.2009 р., №210/23-33080234 (а.с.41-45), якою було підтверджено, що сума ПДВ за податковими накладними від 23.12.08р № 133 на суму 1050000,00 грн,”в т.ч. ПДВ 175000,00 грн. та від 25.12.08р. № 131 на суму 2000000,00 грн., у т.ч. ПДВ 333333,33 грн., в повній мірі та правомірно включено ТОВ “Агроюг-Миколаїв”до власного податкового зобов'язання за грудень 2008 року, та відображено в реєстрах виданих податкових накладних. Крім того, в висновках довідки Державна податкова інспекція у Миколаївському районі вказала, що в грудні 2008 р. не встановлено розбіжностей між ТОВ “Агроюг-Миколаїв”з відомостями, отриманими від ТОВ “Лама-Т”, та, навпроти, встановлено відображення ТОВ “Агроюг-Миколаїв”в податковому обліку результатів господарських відносин з Позивачем.

Не може бути прийнято до уваги судом посилання відповідача на те, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття “поставка товарів”, яке визначено абзацем першим пункту 1.4 ст. 1 Закону України, від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", оскільки при укладенні договорів з купівлі-продажу нерухомого майна чи при здійсненні передплати за нерухоме майно, що є відповідно до Цивільного кодексу України одним з видів забезпечення зобовязань та свідчить про намір покупця в даному випадку укласти договір направлений на придбання товару, таке поняття як поставка товару застосовано бути не може.

Пункт 1.3 статті 1 Закону № 168-ВР платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168-ВР платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: - податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних; відповідач у Акті перевірки підтвердив, що позивач сплатив на користь ТОВ “Агроюг-Миколаїв”суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування; позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, дійшов висновку, що Закон № 168-ВР не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків іншими продавцями.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: - бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); - залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням наведених норм Закону № 168/97-ВР судом було встановлено, що розрахунки між ТОВ “Лама-Т”та ТОВ “Агроюг-Миколаїв”було проведено.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку

Відповідно до пункту 11 статті 11 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. Спеціальним законом з питань оподаткування, який зокрема установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон № 2181. Зокрема, статті 3, 4, 16, 10, 17 надають право контролюючому органів визначати суми податкового зобовязання, нарахувати пені та застосувати штрафні (фінансові) санкцій, застосовувати податкову заставу на активи платника податків, що має податковий борг, та продаж активів, які перебувають у податковій заставі, звертати стягнення на активи платника податків в рахунок його податкового боргу в судовому порядку.

Під час судового засідання, з урахуванням пояснень представника відповідача, судом встановлено, що відповідач по справі, Державна податкова інспекція Миколаївського району Миколаївської області, по ТОВ “Агроюг-Миколаїв”, яке ухилялось від сплати платежів до бюджету, не прийняли усіх передбачених вимогами чинного законодавства заходів щодо забезпечення стягнення та надходження до бюджету сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, які з вини цього субєкту підприємницької діяльності до теперішнього часу не сплачені.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Також, судом також встановлено, що відповідач безпідставно нарахував позивачу штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 56982,30 грн., та основне зобовязання в сумі189941,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-XII (із змінами і доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Прийнятим податковим повідомленнямрішенням від 23.03.2009р. №0000312301/0 відповідачі застосував до ТОВ “Лама-Т”штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56982,30 грн., та основне зобовязання з ПДВ в сумі189941,00 грн. При цьому ні в акті позапланової виїзної перевірки від 11.03.2009р. №314/23-31917100 ні в прийнятому податковому повідомленні рішенні 23.03.2009р. №0000312301/0 відповідач не послався на жодну норму чинного законодавства України, яка б надавала право контролюючому органу застосовувати до платника податків зазначену штрафну (фінансову) санкцію.

Враховуючи все викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної подасткоовї інспекції у Жовтневому районі Миколаївської області щодо висновку в акті перевірки від 11.03.09 р. №314/23-31917100 про порушення Товариством з обмеженою відповідальностю "Лама-Т" вимог абзацу 3 п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" щодо включення підприємством до податкового кредиту за грудень 2008 року суми податку на додану вартість по передплаті за нерухоме майно-нежитловий об'єкт, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Маршала Василевського,49.

3. Визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення №0000302301/0 та №0000312301/0 від 23.03.2009 року; податкові повідомлення рішення №0000302301/1 та №0000312301/1 від 28.05.2009 року, №0000302301/2 та №0000312301/2 від 07.08.2009 року, №0000302301/3;№0000312301/3 від 03.11.2009 року.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 198 273 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя О.М. Мельник