Ухвала суду № 96084294, 06.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/4037/21

У Х В А Л А

06.04.2021 року місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Бедьо В.І., за участі прокурора – Рак В.С., слідчого – Вовчок Р.Ю., підозрюваного – ОСОБА_1 та його захисника – Мухомедьянова В.А., секретаря судових засідань – Пазяк С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції Вовчок Романа Юрійовича про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Минай, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП №9», раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.27, ч. 3 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції Вовчок Р.Ю. звернувся до суду з даним клопотанням, яке обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 08 грудня 2020 року за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду засуджений до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

З моменту затримання, тобто з 26.01.2015 та по теперішній час ОСОБА_1 , відбуває покарання у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9».

Разом із тим, у Львівському апеляційному суді на даний час перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, в якому 06.03.2019 вироком Ужгоросдкього міськрайонного суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 11 років і 5 місяців ( зазначений вирок оскаржений до Львівського апеляційного суду).

Зі змісту поданого слідим клопотання слідує, що перебуваючи тривалий проміжок часу у місцях позбавлення волі, тобто в ДУ «Закарпатська УВП №9», ОСОБА_1 , будучи засудженим за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, не бажаючи ставати на шлях виправлення, не дотримувався загальновизначеним та встановленим нормативно-правовим актам, що визначають порядок утримання та відбуття покарань ув`язненими в місцях позбавлення волі, правилам поведінки в місцях позбавлення волі, завдяки своїм особистим якостям та можливостям здобув повагу та авторитет серед засуджених.

Так з метою здобуття і укріплення авторитету серед осіб негативної спрямованості, які утримувалися у виправних установах, ОСОБА_1 неодноразово порушував режим утримання, за що піддавався заходам стягнення адміністрацією установ. Внаслідок даних порушень, в тому числі порушення розпорядку дня, зберігання заборонених предметів, невиконання законних вимог адміністрації установ виконання покарань, ОСОБА_1 також здобув повагу і авторитет серед засуджених.

В подальшому, ОСОБА_1 під час відбування покарання в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9» за адресою вул.Довженка,8а в м.Ужгороді, Закарпатської області, маючи попередньо здобутий серед засуджених осіб та в місцях позбавлення волі авторитет, як особи, яка веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.03.2021, під час проведення злочинного зібрання (сходки), яке відбувалось в даній установі виконання покарань, представників, які здійснювали злочинний вплив, як на території даної установи, так і за її межами, в тому числі з використанням засобів зв`язку, було прийнято рішення про «призначення» ОСОБА_1 , «смотрящим» за «зоною» - ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9».

Призначення ОСОБА_1 «смотрящим» за «зоною» - ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9» відбулось з метою матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності на території даної установи, розподілу доходів серед засуджених, в тому числі доходів одержаних злочинним шляхом, здійснення сфер злочинного впливу, тримання та поповнення так званого злодійського «общака».

Після призначення «смотрящим» за ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», з метою встановлення та поширення свого злочинного впливу на засуджених, які відбували покарання в даній установі, ОСОБА_1 встановив загально визначені на території виправної колонії правила поведінки серед засуджених та вимагав безумовного їх дотримання вказаними особами. При цьому будь-який спротив з дотримання, встановлених ОСОБА_1 правил поведінки негайно подавлявся як ним, так і іншими засудженими шляхом застосування як фізичного насильства, так і моральних страждань.

Крім цього, з метою поширення свого злочинного впливу на засуджених, які відбувають покарання та утримуються як заарештовані в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», а також контролю за дотриманням встановлених ним правил поведінки, ОСОБА_1 призначив старших за окремими локальними дільницями колонії.

Встановивши та поширивши свій злочинний вплив серед засуджених, які утримувалися в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», а також які звільнились уз даної установи, ОСОБА_1 в період часу з жовтня 2017 року по 29 березня 2021 року, завдяки авторитету, іншим особистим якостям та можливостям, сприяв, спонукав, координував та здійснював інший вплив на злочинну діяльність, організовував та безпосередньо здійснював розподіл коштів, майна та інших активів, спрямованих на забезпечення такої діяльності, тобто умисно встановив та поширив злочинний вплив в установі виконання покарань, а саме на території ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», за адресою вул. Довженка, 8А в м. Ужгороді, Закарпатської області та за її межами.

За таких обставин органом досудового слідства ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у частині 5 статті 255 КК України, вчинені в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань.

Крім того ОСОБА_1 , відбуваючи з моменту фактичного затримання, тобто 26.01.2015 покарання в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань №9», що знаходиться за адресою м.Ужгород, вул.Довженка, 8А, здійснюючи злочинний вплив на території вказаної установи та за її межами, організував вчинення вимагання грошових коштів в сумі 200000 гривень у громадянина ОСОБА_2 (анкетні відомості щодо якого змінені у зв`язку із застосуванням заходів безпеки щодо учасника кримінального провадження).

За таких обставин ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого.3 ст.27, ч. 3 ст. 189 КК України, кваліфікуючими ознаками якого організатор у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднаному з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

За сукупністю ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.27, ч.3 ст.189 КК України.

31 березня 2021 року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Минай, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП №9» громадянину України, раніше судимому.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 сторона кримінального провадження, слідчий, підтверджує зібраними матеріалами досудового розслідування.

Слідчий акцентує увагу на тому, що злочин передбачений ч.3 ст. 189 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років із конфіскацією майна.

Крім того слідчий зазначає у клопотанні, що злочин передбачений ч.2 ст.255-1 КК України є особливо тяжким і за нього передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від девяти до пятнадцяти років із конфіскацією майна, або без такої.

Слідчий ставить питання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави. Підставою для застосування вказаного запобіжного заходу слідчий зазначає те, що у кримінальному провадженні на даний час ще не встановлені всі та не допитані інші особи щодо обставин, що мають доказове значення у даному провадженні, а також вирішується питання щодо призначення та проведення необхідних судових експертиз, а тому сторона обвинувачення не виключає можливості, що ОСОБА_1 безпосередньо чи за посередництва інших осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності буде незаконно впливати на вказаних осіб та інших учасників кримінального провадження а також вчинить спроби знищити, спотворити речі, що можуть мати доказове значення і якими на даний час не володіє сторона обвинувачення. Так, ОСОБА_1 особисто, чи шляхом використання зв`язків у кримінальному середовищі може незаконно впливати на потерпілого, а також його родичів та осіб яких необхідно встановити та допитати в якості свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показів на його користь. Також ОСОБА_1 , будучи на волі матиме можливість застосувати насильство чи інший тиск сам, чи за участі своїх знайомих, до потерпілого, його знайомих, свідків, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також сторона обвинувачення обґрунтовує наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з врахуванням того, що злочини, який інкримінуються ОСОБА_1 , є особливо тяжкими і за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

При оцінці доведеності даного ризику слідчий просить врахувати характер кримінального правопорушення, а саме спосіб його вчинення – вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Також слідчий вказує, що знаходячись на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання з метою створення собі алібі, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється і зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, на протязі тривалого часу відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, не маючи іншого джерела доходів, може продовжити свою злочинну діяльність.

Таким чином з метою запобігання всім існуючим ризикам в органу досудового слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку неможливістю запобігання вказаним ризикам шляхом застосування відносно ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів.

Оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, на думку сторони обвинувачення суд не повинен визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у змісті клопотання.

Підозрюваний та його захисник заперечили проти задоволення даного клопотання, просили обрати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з обмеженням волі, аргументуючи свою правову позицію необґрунтованістю підозри у вчиненні вказаних у клопотанні кримінальних правопорушень.

Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши зміст клопотання та додані до нього письмові докази, слідчий суддя встановив наступні обставини.

Органом досудового розслідування - СВ розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області - проводиться досудове розслідування за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч.3 ст.27 - ч.3 ст.189 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2020 за №6202014000001001.

Так в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255-1 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу, за відсутності ознак зазначених у частині 5 статті 255 КК України, вчинені в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого.3 ст.27, ч. 3 ст. 189 КК України, кваліфікуючими ознаками якого організатор у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим (вимаганні), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, поєднаному з насильством небезпечним для життя і здоров`я особи.

31 березня 2021 року стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Минай, Ужгородського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на даний час утримується в ДУ «Закарпатська УВП №9» громадянину України, раніше судимому.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_1 сторона кримінального провадження, слідчий, підтверджує зібраними матеріалами досудового розслідування, зокрема: протоколом від 23.03.2021 прийняття заяви у ОСОБА_2 про вчинення щодо нього кримінального правопорушення; показами потерпілого ОСОБА_2 даними під час досудового розслідування; протоколами пред`явлення осіб для впізнання по фотознімках від 29.03.2021, згідно якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 як осіб які вчинили відносно нього кримінальне правопорушення; протоколами про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 24.03.2021 та 29.03.2021; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту від 29.03.2021; протоколом огляду та вручення грошових коштів від 29.03.2021; протоколами огляду місця події від 29.03.2021; протоколами затримання ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , від 29.03.2021 та іншими зібраними доказами у їх сукупності.

Сторона обвинувачення звернулася в суд з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на існування ризів, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України та обґрунтованість підозри.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

У відповідності до п.9 Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам):

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність гр. ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, ч.2 ст.255-1, ч.3 ст.27, ч.3 ст.189 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення за наявності фактичних даних, які свідчать про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Так, оцінюючи доводи слідчого та прокурора про необхідність обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою уникнення від притягнення до кримінальної відповідальності, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд констатує, що їх можливе настання доведено прокурором. Так матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів і в даному випадку органом досудового слідства також підозрюється у вчинення тяжкого та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, що свідчить про те, що останній на шлях виправлення не став і тому існують ризики того, що він в подальшому може вчинити нові злочини. Також, врховуючи специфіку інкриміновних підозрюваному злочинів та його соціальні зв`язки, слідчий суддя приходить до переконання, що також існує ризик того, що ОСОБА_1 може в подальшому незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З цих підставслідчий суддя вважає, що прокурором доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Стороною захисту не спростовано наявність наведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Обираючи запобіжний захід слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_1 раніше судимий, непрацюючий, підозрюється в скоєнні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 07 до 15 років, а тому існують ризики того, що він може в подальшому переховуватись від органів досудового розслідування та суду, ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, незаконно впливати на свідків, це свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому вважаю, що клопотання підставне і підлягає до задоволення.

Також слідчий суддя враховує, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, суд відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 цього кодексу має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

В даному випадку слідчий суддя приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, тому приходить до переконання про доцільність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Керуючись ст.ст. 177,178,182,183,186,193,194,196,197,309,392,395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.27, ч. 3 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 06.04.2021 року 16 год 40 хв.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 закінчується 06. 06. 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 07.04.2020 року.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду Бедьо В.І.