Ухвала суду № 96082521, 05.04.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25827/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі Зінченко М.М., за участю прокурора Галайби О.О., захисника Гончарюк Т.В., підозрюваної ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ Національної поліції у місті Києві Синенка Є.А. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

Старший слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ Національної поліції у місті Києві Синенко Є.А. за погодженням із прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва Галушко П.П. звернувся до суду із клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017100060003335 від 12.07.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Із клопотання вбачається, що у грудні 2016 р. у денний час громадяни Туреччини ОСОБА_2 та особа на ім`я ОСОБА_3 , знаходячись у кафе «Бестія» по вул. Є. Коновальця, 44 у м. Києві, маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, вступили у попередню злочинну змову з громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розробили план злочинних дій та розподілили між собою ролі наступним чином. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до розподілених ролей 20.12.2016 р. створили та зареєстрували ТОВ «У.Т. Колос» (ЄДРПОУ 41006957) за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26-А, офіс 116, де засновником став ОСОБА_2 , менеджером, а в подальшому і директором цього товариства призначено ОСОБА_4 , які разом з особою на ім`я ОСОБА_3 з метою створення уявної для потерпілих законності своїх намірів та бажання отримати довіру потерпілих укладали договори купівлі-продажу будівельної техніки, яка повинна була доставлятись з Туреччини по нижчій від ринкової вартості, в той же час ОСОБА_1 розробила сайт для ТОВ «У.Т. Колос» з відображенням реклами щодо продажу техніки, а також створила та зареєструвала 20.12.2016 р. ФОП ОСОБА_1 для зняття грошових коштів, які надходили від ТОВ «У.Т. Колос», таким чином вчинили ряд шахрайських дій при наступних обставинах. 11.02.2017 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_3 , знаходячись у офісі № 116 ТОВ «У.Т. Колос» по бул. Лесі Українки, 26-А у м. Києві, з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, діючи узгоджено та обопільно згідно розподілених ролей, переконали потерпілого ОСОБА_5 , який дізнався про ТОВ «У.Т. Колос» з сайту у мережі Інтернет, розробленого ОСОБА_1 , на купівлю екскаватора-навантажувача марки «САТ» загальною вартістю 970 000 грн, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливості поставки вказаної техніки з Туреччини. Реалізуючи свої злочинні наміри, з метою створення уявної для потерпілого законності своїх намірів, ОСОБА_4 надала потерпілому ОСОБА_5 для ознайомлення раніше підготовлений нею договір № 11.02.17-03 від 11.02.2017 р., відповідно до якого вказаний екскаватор повинен був доставлений за місцем мешкання потерпілого впродовж 21 банківського дня, у якому свій підпис поставив ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_5 , де також вже містився підпис директора ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В той же час ОСОБА_5 , будучи введений в оману ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особою на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо добропорядності намірів останніх, які переконали його у справжності своїх дій, та, сприймаючи їх наміри як реальні, передав ОСОБА_2 та особі на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 339 500 грн як часткову оплату за екскаватор-навантажувач марки «JCB» тобто 35% від загальної вартості товару згідно укладеного договору, після чого ОСОБА_4 відразу надала потерпілому квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 11.02.2017 р. із наявними підписами директора ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Отримані від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 339 500 грн вказані особи привласнили та розпорядились ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.

Крім того 13.02.2017 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_3 , знаходячись у офісі № 116 ТОВ «У.Т. Колос» по бул. Лесі Українки, 26-А у м. Києві, повторно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, діючи узгоджено та обопільно згідно розподілених ролей, переконали потерпілого ОСОБА_7 , який дізнався про ТОВ «У.Т. Колос» з сайту у мережі Інтернет, розробленого ОСОБА_1 , на купівлю екскаватора-навантажувача марки «JCB» загальною вартістю 960 000 грн, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливості поставки вказаної техніки з Туреччини. Реалізуючи свої злочинні наміри з метою створення уявної для потерпілого законності своїх намірів, ОСОБА_4 надала потерпілому ОСОБА_7 для ознайомлення раніше підготовлений нею договір № 13.02.17-04 від 13.02.2017 р., відповідно до якого вказаний екскаватор повинен був доставлений за місцем мешкання потерпілого впродовж 21 банківського дня, у якому свій підпис поставив ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_7 , де також вже містився підпис директора ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В той же час ОСОБА_7 , будучи введений в оману ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особою на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо добропорядності намірів останніх, які переконали його у справжності своїх дій, та, сприймаючи їх наміри як реальні, передав ОСОБА_2 та особі на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 385 000 грн, як часткову оплату за екскаватор-навантажувач марки «JCB», тобто 40% від загальної вартості товару згідно укладеного договору, після чого ОСОБА_4 відразу надала потерпілому квитанцію до прибуткового касового ордеру № 6 від 13.02.2017 р. з наявними підписами директора ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Отримані від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 385 000 грн вказані особи привласнили та розпорядились ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.

Крім того 10.03.2017 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_3 , знаходячись у офісі № 116 ТОВ «У.Т. Колос» по бул. Лесі Українки, 26-А у м. Києві, повторно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, діючи узгоджено та обопільно згідно розподілених ролей, переконали засновника ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (ЄДРПОУ 22728825) ОСОБА_8 , який дізнався про ТОВ «У.Т. Колос» з сайту у мережі Інтернет, розробленого ОСОБА_1 , на купівлю автокрану марки «ERKIN» на машині марки «FORD CARGO», загальною вартістю 4 500 000 грн, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливості поставки вказаної техніки з Туреччини. Реалізуючи свої злочинні наміри з метою створення уявної для потерпілого законності своїх намірів, ОСОБА_4 направила поштою «Нова пошта» на адресу ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (ЄДРПОУ 22728825) вже підписаний ОСОБА_2 та директором Товариства ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу № 10.03.17-10 від 10.03.2017 р. Отримавши зазначений договір, відповідно до якого вказаний автокран повинен був доставлений за місцем мешкання потерпілого впродовж 21 робочого дня, директор ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (ЄДРПОУ 22728825) ОСОБА_9 , яка є дружиною ОСОБА_8 , підписала його, після чого ОСОБА_8 знову приїхав до вказаного офісу, де віддав вказаний договір ОСОБА_4 . В той же час ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , будучи введені в оману ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особою на ім`я ОСОБА_3 щодо добропорядних намірів останніх, які переконали їх у справжності своїх дій, та, сприймаючи їх наміри як реальні, 13.03.2017 р. перерахували з рахунку ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» на рахунок ТОВ «У.Т. Колос» грошові кошти у сумі 2 250 000 грн як часткову оплату за вказаний автокран, тобто 50% від загальної вартості товару згідно укладеного договору. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_3 у телефонному режимі 03.05.2017 р. завірили засновника ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (ЄДРПОУ 22728825) ОСОБА_8 , що автокран вже завантажений на паром та 04.05.2017 р. прибуде у м. Чорноморськ Одеської обл. і що для розмитнення необхідні додаткові кошти у сумі 1 125 000 грн, внаслідок чого засновник ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» ОСОБА_8 перерахував на рахунок ТОВ «У.Т. Колос» зазначені кошти. Отримані від ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (ЄДРПОУ 22728825) грошові кошти на загальну суму 3 375 000 грн, які були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_1 , вказані особи привласнили та розпорядились ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Крім того 10.03.2017 р. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особа на ім`я ОСОБА_3 , знаходячись у офісі № 116 ТОВ «У.Т. Колос» по бул. Лесі Українки, 26-А у м. Києві, повторно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, діючи узгоджено та обопільно згідно розподілених ролей, переконали потерпілого ОСОБА_10 , який дізнався про ТОВ «У.Т. Колос» з сайту у мережі Інтернет, розробленого ОСОБА_1 , на купівлю екскаватора-навантажувача марки «JCB», загальною вартістю 950 000 грн, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливості поставки вказаної техніки з Туреччини. Реалізуючи свої злочинні наміри, з метою створення уявної для потерпілого законності своїх намірів, ОСОБА_4 надала потерпілому ОСОБА_10 для ознайомлення раніше підготовлений нею договір № 10.03.17-10 від 10.03.2017 р., відповідно до якого вказаний екскаватор повинен був доставлений за місцем мешкання потерпілого впродовж 21 банківського дня, у якому свій підпис поставив ОСОБА_2 та потерпілий ОСОБА_10 , а також директор ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В той же час ОСОБА_10 , будучи введений в оману ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особою на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо добропорядних намірів останніх, які переконали його у справжності своїх дій, та, сприймаючи їх наміри як реальні, передав ОСОБА_2 та особі на ім`я ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 332 500 грн як часткову оплату за екскаватор-навантажувач марки «JCB», тобто 35% від загальної вартості товару згідно укладеного договору, після чого ОСОБА_4 відразу надала потерпілому квитанцію до прибуткового касового ордеру № 8 від 10.03.2017 р., на якій поставила свій підпис директор ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_6 , яка не була обізнана у злочинних намірах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , особи на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Отримані від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 332 500 грн вказані особи привласнили та розпорядились ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

Крім того 24.04.2017 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , знаходячись у офісі № 116 ТОВ «У.Т. Колос» по бул. Лесі Українки, 26-А у м. Києві, повторно з корисливих спонукань з метою заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, діючи узгоджено та обопільно згідно розподілених ролей, переконали потерпілого ОСОБА_11 , на купівлю трактора марки «Джон Дір», загальною вартістю 2 400 000 грн, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості щодо можливості поставки вказаної техніки з Туреччини, та, завіривши, що у разі невиконання умов договору, грошові кошти будуть повернуті в повному обсязі. Реалізуючи свої злочинні наміри з метою створення уявної для потерпілого законності своїх намірів, ОСОБА_4 надала потерпілому ОСОБА_11 для ознайомлення раніше підготовлений нею договір № 24.04.17-16 від 24.04.2017 р., відповідно до якого вказаний трактор повинен був доставлений за адресою: АДРЕСА_1 протягом 35 робочих днів, у якому проставили свої підписи потерпілий ОСОБА_11 та директор ТОВ «У.Т. Колос» ОСОБА_4 . В той же час ОСОБА_11 , будучи введений в оману ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо добропорядності намірів останніх, які переконали його у справжності своїх дій, та, сприймаючи їх наміри як реальні, передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 45 000 доларів США, що згідно курсу валют складає 1 188 000 грн, як часткову оплату за трактор марки «Джон Дір», тобто 50% від загальної вартості товару згідно укладеного договору, після чого ОСОБА_4 надала потерпілому власноручно написану розписку про отримання вказаних грошових коштів. Отримані від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 45 000 доларів США вказані особи привласнили та розпорядились ними на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

26.03.2018 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

23.06.2020 р. ухвалою Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

02.04.2021 р. ОСОБА_12 затримано в порядку ст. 191 КПК країни.

Слідчий, обґрунтовуючи клопотання, вважає наявними підстави для застосування до підозрюваної, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вважає наявними ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив їх задовольнити.

Захисник, підозрювана у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 26.03.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що не можна ставити питання, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії»).

Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі провадженні він не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, він не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_1 . Аналіз представлених доказів зв`язують підозрювану з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Отже на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов`язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваної запобіжний захід, враховує положення, що передбачені КПК України, а також вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, між тим ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер, та доводитися відповідними доказами. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу. Водночас слідчий суддя не погоджується з існуванням ризиків, про які вказує сторона обвинувачення, оскільки за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» тільки одне посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» Суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як слідує із клопотання, сторона обвинувачення просить врахувати вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України, а також тяжкість покарання, що їй загрожує, отже клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати кримінальному провадженню у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є непропорційним меті, яка ставиться до його застосування.

Долучені до клопотання докази, містять дані щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих діянь та частково підтверджують ризики, при цьому в своїй сукупності це не може свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу. Отже слідчий суддя, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, не знайшов підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки передбачені частиною п`ятою ст. 194 КПК України.

Вивченням особи підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює у ДП «Об`єднана компанія «Укрвуглереструктурихація» Міністерства енергетики України на посаді інженера з організації експлуатації та ремонту відділу матеріально-технічного постачання та транспорту», отже, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено на даний час обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби у межах строку досудового розслідування із покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 29, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Відмовити старшому слідчому слідчого відділу Печерського УП ГУ Національної поліції у місті Києві Синенку Є.А. у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 190 КК України.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування до 15.05.2021 р., включно, заборонивши останній у період часу з 22:00 год. до 06:00 год. наступної доби залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції України з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

носити електронний засіб контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто 15.05.2021 р., включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрювану, обвинувачену були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 15.05.2021 р., включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції України за місцем фактичного проживання підозрюваної ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Волкова С.Я.