Рішення № 96078345, 06.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року м. Київ № 640/5611/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Керівника апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення

України Радзієвського Ігоря Анатолійовича

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до керівника апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України Радзієвського Ігоря Анатолійовича (01001, м. Київ, вул. прорізна, 2, код ЄДРПОУ 00013936), в якому просить суд: визнати неправомірними дії керівника апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України Радзієвського Ігоря Анатолійовича щодо видання наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.02.2020 року №18-к "Про скасування надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Держкомтелерадіо" в окремій частині скасування надбавки за інтенсивність з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , головному спеціалісту з питань запобігання і виявлення корупції, та зобов`язати керівника апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України Радзієвського Ігоря Анатолійовича скасувати наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.02.2020 року №18-к "Про скасування надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Держкомтелерадіо" в окремій частині скасування надбавки за інтенсивність з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , головному спеціалісту з питань запобігання і виявлення корупції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що керівником апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України Радзієвського Ігоря Анатолійовича протиправно видано наказ від 17.02.2020 року №18-к "Про скасування надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Держкомтелерадіо" в окремій частині скасування надбавки за інтенсивність з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , оскільки не повідомив письмово про зміну істотних умов державної служби працівників апарату Держкомтелерадіо, за 30 календарних днів.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що надбавка за інтенсивність праці скасована позивачу безпідставно, що порушує його трудові права.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

У встановлений судом строк від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував,вказавши, що Державним бюджетом України на 2020 рік за програмою 3802010 «Керівництво та управління у сфері телебачення і радіомовлення» на оплату праці працівників апарату Держкомтелерадіо затверджено видатки у сумі 21 196,5 тис. гривень, яких вистачає тільки обов`язкові виплати. Зазначив, що скасування надбавки за інтенсивність праці не призводить до зміни істотних умов служби державного службовця, оскільки не змінює ані систему, ані розміри оплати праці, які встановлені та фінансуються відповідно до Закону , інших нормативно-правових актів.

Позивачем надано відповідь на відзиви, в яких наголошено про задоволення позовних вимог з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

17 лютого 2020 року керівником апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України Радзієвського Ігоря Анатолійовича прийнято Наказ (з особового складу) №18-к, яким скасовано надбавку за інтенсивність праці державним службовцям та надбавку за виконання особливо важливої роботи працівникам, які виконують функції з обслуговування апарату Держкомтелерадіо з 17.02.2020 року, зокрема ОСОБА_1 .

На думку позивача, внаслідок протиправних дій керівника апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України, порушено його права та законні інтереси,зокрема погіршено умово оплати праці.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 8 пункту 14 розділу ХІ Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (далі - Положення № 15), встановлено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати. До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, від 10.12.2015 (далі по тексту - Закон № 889-VIII) встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Частиною 1 статті 50 Закону № 889- VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Частиною 2 статті 50 Закону № 889- VIII, передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у раз і встановлення).

Згідно абз. 8 п. 14 розділу XI Закону № 889- VIII керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України. {Установити, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються по 31 грудня 2021 року згідно із Законом № 117-IX від 19.09.2019} {Установити, що норми абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються по 31 грудня 2019 року згідно із Законом № 2629-VIII від 23.11.2018} {Установити, що положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI застосовуються по 31 грудня 2018 року згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017}.

З огляду на положення зазначених правових норм, суд приходить до висновку, що надбавка за інтенсивність праці не входить до складових заробітної плати державного службовця.

Суд не приймає посилання позивача на положення ст. 2 Закону України "Про оплату праці" щодо віднесення надбавки за інтенсивність праці до додаткової заробітної плати, оскільки спірні правовідносини щодо структури заробітної плати державного службовця врегульовано спеціальним Законом № 889- VIII.

Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі -Положення №15) визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Відповідно до п. 2 Положення № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

В п. 3 Положення № 15 зазначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки:

1) за інтенсивність праці;

2) за виконання особливо важливої роботи.

Згідно п. 5 Положення № 15, надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів;2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.

Згідно п. 9 Положення № 15 у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Пунктом 3 Порядку погодження надання грошової допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, встановлення стимулюючих виплат і преміювання керівників територіальних органів Міністерства юстиції та їх заступників затверджених наказом Міністерства юстиції України 16 лютого 2017 року № 437/5 (далі по тексту - Порядок №437/5) встановлено, що цей Порядок застосовується до працівників керівного складу, які призначаються на посади та звільняються з посад Державним секретарем Міністерства юстиції.

Згідно пункту 6 Порядку №437/5 надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам керівного складу встановлюються керівником територіального органу за погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції відповідно до обґрунтованого подання територіального органу, з врахуванням критеріїв, визначених нормативним актом, та розрахунку економії фонду оплати праці.

Виходячи зі змісту Положення № 15 надбавка за інтенсивність праці є додатковою стимулюючою виплатою державним службовцям, при цьому про обов`язковість її виплати ні в цьому Положенні № 15, ні в інших законодавчих чи підзаконних актах не йдеться. Навпаки, згідно з пунктом 2 Положення № 15 - встановлення такої надбавки державному службовцю є правом керівника.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки скасування надбавки за інтенсивність не є зміною істотних умов праці державних службовців, а тому керівник не зобов`язаний повідомляти про таке скасування за 30 днів до зміни істотних умов державної служби.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

За змістом наведених норм встановлення державним службовцям стимулюючих виплат за інтенсивність праці є не обов`язком керівників державної служби, а правом, яке повинно реалізовуватись у межах бюджетних асигнувань, зокрема, економії фонду оплати праці.

Судом встановлено, що Державним бюджетом України на 2020 рік за програмою 3802010 «Керівництво та управління у сфері телебачення і радіомовлення» на оплату праці працівників апарату Держкомтелерадіо затверджено видатки у сумі 21 196,5 тис. гривень, яких вистачає тільки обов`язкові виплати.

Отже, оскільки наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.02.2020 року №18-к "Про скасування надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Держкомтелерадіо" в окремій частині скасування надбавки за інтенсивність з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 видано відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постанов Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» від 16.10.2019 №885 «Деякі питання діяльності Міністерства культури, молоді та спорту», від 15.01.2020 №16 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15», від 24.12.2019 №1112 «Про умови оплати праці працівників державних органів, на яких не поширюється дія Закону «Про державну службу» та Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року №341, відповідачем не допущено протиправних дій.

При цьому, судом враховано, що вищенаведеними правовими приписами Закону України «Про державну службу», Положення № 15 не гарантується право на певний розмір стимулюючих виплат.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача скасувати наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.02.2020 року №18-к "Про скасування надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам апарату Держкомтелерадіо" в окремій частині скасування надбавки за інтенсивність з 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 , головному спеціалісту з питань запобігання і виявлення корупції є похідною від вимоги про визнання протиправними дій, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 ст.77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч. 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимога позивача є безпідставними, оскільки відповідач довів правомірність своїх дій.

При ухвалені рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до положень ст. 139 КАС України, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа