Постанова № 9607707, 06.05.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 р. Справа № 2-а-963/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Колодійчуку Олександру Вікторовичу

за участю представників сторін:

позивача : Марченко С.І. - представника за довіреністю

відповідача: Вершигори І.П., Коломацької О.С., Лесика В.В. - представників за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Каларан"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Каларан» звернулось в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272320/0 та № 0000282320/0 від 11.03.2009 року, якими товариству виставлені податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 2172470 грн. та податку на додану вартість в сумі 1629821 грн., включаючи штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу щодо самостійного визначення суми податкового обовязку платника податків за непрямим методом.

Позивач вважає, що за відсутності закону, який встановлює методику визначення податкових зобовязань за непрямим методом, податковий орган не мав права нараховувати ТОВ «Каларан» податкові зобовязання, визначені оскаржуваними повідомленнями-рішеннями.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того зазначила, що товариством правильно обчислено суму податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки товариство не перевіряло правильність формування податкового кредиту на підставі накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, та не перевіряло статус свого контрагента як платника податку на додану вартість.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях, просили відмовити в його задоволенні. Зазначили, що в акті перевірки та прийнятих податкових повідомленнях жодні посилання на визначення податкового зобовязання за непрямим методом, відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відсутні, а відтак позовні вимоги є безпідставними.

Заслухавши думку осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Каларан» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.08.2008 року № 826267, номер реєстрації 11741020000007022, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м. Вінниці з 20.08.2008 року, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість (свідоцтво № 100139269 від 15.09.2008 року, індивідуальний податковий номер 360637402289).

Працівниками податкової інспекції в період з 11.02.2009 року по 24.02.2009 року, згідно наказу № 11.02.2009 року № 283/23п, згідно з постановою слідчого СВ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Каларан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2008 року по 01.01.2009 року.

За результатами перевірки складено акт № 570/2320/36063746 від 27.02.2009 року, яким було встановлено, що в період з 20.08.2008 року по 01.12.2008 року ТОВ «Каларан» завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 5432737 грн., за рахунок віднесення до складу валових витрат послуг по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Продрезерв» та ТОВ «Фаетон».

Крім того, за аналогічний період, встановлено завищення суми задекларованого ТОВ «Каларан» податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 1086547 грн., в звязку з включенням ТОВ «Каларан» в розрахунок суми податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року сум операцій з ТОВ «Продрезерв» та ТОВ «Фаетон».

На підставі вказаного акту, ДПІ у м. Вінниці прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000272320/0 та № 0000282320/0 від 11.03.2009 року, якими ТОВ «Каларан» визначено податкові зобовязання з сплати податку на додану вартість в сумі 1629821 грн., з яких 1086547 грн. основний платіж, 543274 грн. штрафні (фінансові) санкції, та з податку на прибуток в сумі 2172470 грн., з яких 1357794 грн. основний платіж, 814676 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 28).

Згідно із пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобовязань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Під час перевірки перевіряючим не були надані документи бухгалтерського та податкового обліку, первинні документи (податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, договори, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки). Як пояснив під час перевірки директор ТОВ «Каларан» Лисий О.В., вказані документи відсутні.

В товаристві також виявлено відсутність головної книги, касової книги, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, бухгалтерські регістри по рахунках, обовязковість яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що реалізація обовязку з реєстрації платника податку на додану вартість невідємно повязана з можливість користування деякими правами, зокрема правом на нарахування податку й складання податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З метою підтвердження та перевірки складу валових витрат, відображених відповідачем, а також з метою перевірки легітимності формування податкового кредиту відділом податкової міліції ДПІ у м. Вінниці були направлені запити на проведення зустрічних перевірок підприємств-постачальників.

Відповідно до листа ДПІ у Печерському районі м. Києва № 26147/7/15-810 від 10.12.2008 року, ТОВ «Продрезерв» знято з податкового обліку та державної реєстрації 09.04.2003 року. Відповідно до листа ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 7937/7/13-034 від 09.12.2008 року, рішенням господарського суду м. Києва від 20.10.2003 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «Фаетон». Рішенням та актом ДПІ від 18.11.2004 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Фаетон».

Таким чином матеріалами справи та в судовому засіданні повністю знайшло підтвердження завищення ТОВ «Каларан» витрат на придбання товарів (робіт, послуг), відображених в деклараціях про прибуток підприємства, внаслідок чого відбулось заниження вказаного податку за рахунок віднесення до складу валових витрат послуг по придбанню товаро-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів ТОВ «Продрезерв» та ТОВ «Фаетон», що не підтверджено бухгалтерським та податковим обліком, а також зайво віднесено в податковий кредит суму податку на додану вартість за господарськими операціями з підприємствами, які не являються платниками податку на додану вартість.

Необхідно також зазначити, що акт перевірки податковим органом позивачем не оскаржено.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181-ІІІ).

Доводи позивача та його представника щодо визначення відповідачем суми податкового зобовязання за непрямим методом відповідно до підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього ж Закону на підставі підпункту «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 цієї ж статті, у звязку з тим, що платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, судом до уваги не беруться, оскільки перевірку податковим органом проведено на підставі поданих ТОВ «Каларан» декларацій з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, з відповідними додатками. А відповідно до підпункту «б» цього ж підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Жодних посилань на визначення податкових зобовязань ТОВ «Каларан» за непрямим методом акт перевірки податковим органом платника податків, а також матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податковий орган під час перевірки та визначення податкових зобовязань ТОВ «Каларан» діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а відтак позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими, а тому в задоволені позову слід відмовити повністю.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи ,чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення ;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Каларан" відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 11.05.10

Суддя Альчук Максим Петрович

06.05.2010