Рішення № 96076277, 06.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року справа №380/11840/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я. розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить:

визнати протиправними дії щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року;

стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року у сумі 73255 грн. 66 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач здійснив невірне нарахування суми індексації, яка повинна була бути виплачена позивачу, внаслідок невірного визначення місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін, зокрема, застосував базовий місяць - січень 2014 року. Вказує, що звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для з`ясування розміру індексації за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. Згідно висновку експерта загальна сума недоплаченої індексації грошового забезпечення становить 73255 грн. 66 коп. Стверджує, що під час нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.08.2018 року слід застосовувати базовий місяць січень 2008 року. Що стосується періоду з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року, відповідач вірно обрав базовий місяць березень 2018 року, однак нарахування індексації грошового забезпечення за цей період здійснювалося невірно, без виплати фіксованої величини індексації.

У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Таким чином, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Також вказує, що згаданою постановою не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015 року, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Зазначає, що відповідачем було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення з січня 2015 року по грудень 2015 року з урахуванням базового місяця - січня 2014 року. Вказаний розмір індексації грошового забезпечення позивачем не оспорювався та був прийнятий як належний.

Окрім того, 01.02.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що базовим місяцем для нарахування індексації може бути лише той, в якому на законодавчому рівні змінюється посадовий оклад. При цьому, посадовий оклад на законодавчому рівні змінювався лише в січні 2008 року та березні 2018 року. У січні 2016 року збільшення грошового забезпечення відбулося не за рахунок зростання посадового окладу, а завдяки іншим додатковим видам грошового забезпечення, а тому це не призводить до того, що даний місяць став базовим.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 18.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 11.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.006813 від 20.01.2020 року позов задовольнити частково: визнано протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року та зобов`язано Львівський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Відповідно до відповіді Львівського обласного військового комісаріату №580 від 01.12.2020 року на адвокатський запит, яка міститься в матеріалах справи, відділом фінансового забезпечення було складено довідку-розрахунок на виплату індексації грошових доходів позивача відповідно до рішення суду. Також зазначено, що 11.06.2020 року платіжним дорученням №830 було перераховано на картковий рахунок кошти в сумі 39930 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 20 коп. (індексація грошових доходів населення).

При цьому, як вбачається із виписки по надходженням на картковий рахунок позивача, яка міститься в матеріалах справи, 12.06.2020 року від Львівського обласного військкомату на вказаний рахунок надійшла сума 39930 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) грн. 20 коп.

Не погодившись із сумою виплаченої відповідачем індексації грошового забезпечення позивач звернувся із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в меншій сумі.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим ч.1 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно із абзацом першим ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (абзац другий ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Відповідно до абзацу третього ч.2 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Як передбачено в ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2017-III), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою ст.19 Закону №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №1282-XII).

Згідно із абзацом 2 ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною шостою ст.2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст.3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому, як передбачено абзацом третім ст.1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (ч.2 ст.4 Закону №1282-XII).

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1282-XII для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Частиною четвертою ст.4 Закону №1282-XII встановлено, що підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною п`ятою цієї ж норми передбачено, що у разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 6 лютого 2003 р. № 491-IV. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до абзацу 5 п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абзацом першим п.4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Абзацом другим п.4 Порядку № 1078 передбачено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий п.4 Порядку № 1078).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий п.4 Порядку № 1078).

Відповідно до абзацу першого п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац другий п.5 Порядку № 1078 встановлює, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій п.5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий п.5 Порядку № 1078).

Абзацом п`ятим п.5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий п.5 Порядку № 1078).

Суд звертає увагу, що Верховним Судом у постановах від 01.06.2019 року у справі № 825/1987/17, від 20.11.2019 року у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 року у справа № 825/565/17 зазначено, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення позивача на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №1.380.2019.006813 від 20.01.2020 року за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року з врахуванням січня 2014 року як базового місяця, а за інший період - березня 2018 року.

Позивач вважає, що базовими місяцями для нарахування індексації його грошового забезпечення повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року.

Аналіз п.5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу

Судом встановлено, що до 07.08.2019 року позивач проходив службу у військовій частині А2196.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008 року та втратила чинність 01.03.2018 року (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

Отже, з 2016 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача став січень 2008 року.

В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01.03.2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

Отже, у спірних відносинах саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача відповідачем неправильно встановлено базовий місяць, що призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.

Окрім того, судом береться до уваги висновок експерта №6799 від 30.10.2020 року за результатами проведення судово-економічної експертизи по заяві ОСОБА_1 від 15.10.2020 року, який міститься в матеріалах справи.

Так, згідно із ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згаданим висновком встановлено, що відповідач повинен був виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 113185 грн. 86 коп.

А, відтак, сума недоплаченої індексації позивачу складає 73255 грн. 66 коп. (113185 грн. 86 коп. - 39930 грн. 20 коп. виплачена сума = 73255 грн. 66 коп.).

При цьому, відповідачем не спростовано висновки експертизи в частині визначеної суми індексації, як вимагають положення ч.2 ст.77 КАС України.

Наведе дозволяє прийти суду до висновку, що дії відповідача з приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 39930 грн. 20 коп. не відповідають визначеним у пунктах 1 та 2 ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірної поведінки у спірних правовідносинах та порушують гарантоване державою право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у повному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними, задовольнивши першу позовну вимогу.

Враховуючи те, що позовна вимога з приводу стягнення на користь позивача індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в сумі 73255 грн. 66 коп. є похідною від першої позовної вимоги, така також підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат за проведення судово-економічної експертизи.

Згідно із п.3 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Судом встановлено, що між позивачем та Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз 28.10.2020 року укладено договір на виконання судової експертизи №6799.

Відповідно до акта здачі-приймання висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6799 від 30.10.2020 виконавцем затрачено 12 годин на проведення експертизи, вивчення матеріалів; загальна вартість складає: 12.00 х 163.44 + 0.00 = 1961 грн. 28 коп.

Окрім того, в матеріалах справи наявна квитанція №МР_АВ180579ВОМ_16276985 від 28.10.2020 року, в якій зазначена вартість у розмірі 1961 грн. 30 коп., що сплачена за складення висновку економічного експертного дослідження.

Судом згаданий висновок експерта №6799 від 30.10.2020 року взятий до уваги при вирішенні даного спору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на проведення судово-економічної експертизи є витратами, що безпосередню пов`язані із розглядом справи, тобто є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Відтак, клопотання позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат у розмірі 1961 грн. 28 коп. сплачених за проведення судово-економічної експертизи підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не належить стягувати із сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

Стягнути з Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: м.Львів, вул.І.Франка, 25, код ЄДРПОУ 08412340) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену суму індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року в розмірі 73255 (сімдесят три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. 66 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: м.Львів, вул.І.Франка, 25, код ЄДРПОУ 08412340) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) грн. 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Я.Мартинюк