Рішення № 96075544, 06.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2021 року Справа № 280/9066/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40; код ЄДРПОУ 00152359) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (далі - позивач, ПрАТ "БЕРТІ") до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00639;

2) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00651;

3) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000276/2 від 23.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано для митного оформлення всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Ухвалою суду від 15.12.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 13.01.2021.

Ухвалою суду від 03.01.2021 відкладено підготовче судове засідання на 22.02.2021.

Ухвалою суду від 22.02.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2021.

У судове засідання 22.03.2021 належним чином повідомлений представник відповідача з`явився, на фіксації судового процесу не наполягав.

Від представника позивача адвоката Загорського Д.Д. надійшла письмова заява про розгляд справи у письмовому провадженні без участі представника позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій підтримав раніше висловлені доводи та аргументи, та вказав, що у поданих позивачем документах відсутні розбіжності у числових значеннях складових заявленої митної вартості, відповідачем не було спростовано доводи позовної заяви та не доведено правомірність своїх рішень, наголосив на неправомірності застосування митницею резервного методу визначення митної вартості імпортованих товарів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Відтак, суд дійшов висновку про можливість завершення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

02 липня 2016 р. між Компанією HELI INDUSTRY GROUP CO. L.T.D. (Продавець) та ПрАТ "БЕРТІ" (Покупець) було укладено контракт № HL-BERTI-20160702 про постачання тканини технічної (далі - контракт).

Доповненням (додатковою угодою) № 2 від 08.10.2019 було продовжено строк дію контракту до грудня 2021 року.

24.08.2020 було укладено специфікацію № 28F до контракту. Згідно умов даної специфікації продавець зобов`язався поставити покупцю тканину технічну у кількості 44000 кв.м. загальною вартістю 93 125,06 доларів США. Вартість 1 кв.м. тканини склала 2,07 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав 19.11.2020 до митниці митну декларацію UA110230/2020/025523, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- контракт № HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016;

- додаткову угоду від 08.10.2019 про продовження строку дії контракту;

- специфікацію № 28F від 24.08.2020;

- інвойс;

- платіжні доручення про повну оплату вартості товару;

- митну декларацію країни відправлення;

- пакувальний лист;

- коносамент;

- навантажувальний документ;

- сертифікат про походження товару;

- декларація про походження товару;

- страховий поліс;

- сертифікати якості;

- технічний опис товару;

- звіт про зважування;

- висновок за результатами експертного дослідження;

За результатами перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України митниця дійшла висновку, що надані документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме:

1) У платіжних дорученнях в іноземній валюті від 05.10.2020 №41, 12.10.2020 №42, 29.10.2020 №46, в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт від 02.07.2016 №BERTI-20160702 термін дії якого закінчився 31.12.2019;

2) Згідно контракту від 02.07.2016 № HL-BERTI-20160702 визначено, що кількість, ціна, номенклатура товару узгоджується сторонами на кожну партію окремо у специфікаціях. Натомість, поданий до митного оформлення інвойс від 21.09.2020 № HL-BERTI28Р містить посилання лише на реквізити контракту термін дії якого закінчився 31.12.2019 (№ HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016).

3) Наданий до митного оформлення інвойс від 21.09.2020 № HL-BERTI28Р, копія митної декларації країни відправлення від 24.09.2020 № 422720200000651438 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

4) Відповідно до ст.254 МКУ декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (КНР). При цьому перекладу до митного оформлення не надано.

У зв`язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах декларанту направлено електронне повідомлення, у якому зобов`язано декларанта надати наступні додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) розрахунок ціни товару (калькуляція);

3) переклад копії митної декларації країни відправлення завірена належним чином;

4) прейскуранти (прайс-листи), каталоги, специфікації виробника товару;

23.11.2020 декларантом надано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1. Висновок ДП «Держзовнішінформ» від 03.11.2020 № 111/152; 2. Додаткова угода №2 від 08.10.2020 до контракту від 02.07.2016 № HL-BERTI-20160702.

До додатково наданих документів встановлено наступні зауваження:

1) У Висновку ДП «Держзовнішінформ» від 03.11.2020 № 111/152 відсутня динаміка ринку на заявлений товар та не зазначено опис, характеристики, якісні та вартісні показники товарів, які порівнюються, дані про виробників, умови продажу;

2) В Додатковій угоді №2 від зазначені реквізити для оплати: «Beneficiary's Bank: OCBC Wing Bank; SWIFT NO: WIHBHKHH; address: 161 Quen's Road Central, Honq Kong. ACCOUNT № 035-802-134655-831 », але у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях в іноземній валюті від 05.10.2020 №41, №42, 29.10.2020 №46 вказано інші реквізити банку, а саме Банк бенефіціара: «SWIFT: SCBLCNSXSHA; ACC № 501511443976; STANDART CHARTERED BANK CHINA LIMITED SHANGHAI BRANCH, 22FSTANDARTCHARTERED TOWER 201, CENTRY AVENU, PUDONG SHANGHAI 200120, CHINA»

3) Додаткова угода №2 від 08.10.2020 до митного оформлення не надавалася.

За результатами розгляду поданих документів Митниця дійшла висновку про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості та винесла рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000276/2 від 23.11.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110230/2020/00639.

24.11.2020 Позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію UA110230/2020/025896 якою було визначено митну вартість імпортованого товару відповідно до рішення про коригування митної вартості № UA110230/2020/000276/2 від 23.11.2020.

За результатом розгляду декларації UA110230/2020/025896 відповідачем було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110230/2020/00651 з наступних підстав: «Додаткова митна декларація подана з порушенням вимог ч.1 ст.257 Митного кодексу України (далі - МКУ), щодо заявлення точних відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення. Порушено вимоги наказу Мін. фін. України від 30.05.2013 № 651 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (далі-Порядок), щодо заповнення гр. 47 додаткової митної декларації, а саме, безпідставно зазначено код способу розрахунку (55). Враховуючи, що товари вже випущені у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією № UA110230/2020/024473 від 05.11.2020, положення частини сьомої статті 55 МКУ не застосовуються. В зв`язку з чим графа 48 не заповнюється та графа 43 заповнюється відповідно до рішення про коригування митної вартості від №23.11.2020 №UA110230/2020/000276/2. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п.33 - 36 ПКМУ № 450 від 21.05.2012. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митниці здійснюється відповідно до гл.4 МКУ.»

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).

За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 року по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).

Необхідно зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.

По-перше, відповідач посилається на те, що у платіжних дорученнях в іноземній валюті від 05.10.2020 №41, 12.10.2020 №42, 29.10.2020 №46, в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання на контракт від 02.07.2016 №BERTI-20160702 термін дії якого закінчився 31.12.2019.

З даного приводу суд зазначає, що додаткову угоду № 2 від 08.10.2019 про продовження строку дії контракту було надано разом із супровідним листом № 2311/2 від 23.11.2020 після отримання зауважень митниці та до моменту винесення оскаржуваних рішень. Таким чином, посилання на неможливість визначення митної вартості через неподання зазначеної додаткової угоди разом із первинним пакетом документів є необґрунтованим. Факт наявності даної додаткової угоди було покладено в основу мотивувальної частини оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

По-друге, відповідач вказує, що згідно контракту від 02.07.2016 № HL-BERTI-20160702 визначено, що кількість, ціна, номенклатура товару узгоджується сторонами на кожну партію окремо у специфікаціях. Натомість, поданий до митного оформлення інвойс від 21.09.2020 № НІ-ВЕRТІ28Р містить посилання лише на реквізити контракту термін дії якого закінчився 31.12.2019 (№ HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016).

Суд зазначає, що законодавством України не передбачено зазначення номеру специфікації у комерційному інвойсі, як і не встановлено форми даного документа. Окрім того, усі відомості щодо товару, зазначені в інвойсі та специфікації збігаються, що виключає будь-які сумніви щодо дійсності інвойсу.

По-третє, відповідач вказує, що наданий до митного оформлення інвойс від 21.09.2020 № НL-ВЕRТІ28Р, копія митної декларації країни відправлення від 24.09.2020 № 422720200000651438 не містять печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару.

Суд зазначає, що митна декларації країни відправлення не містить печаток та штампів в зв`язку з оформленням декларацій за допомогою електронного декларування. Митницею не було обґрунтовано якими нормами законодавства України чи КНР передбачено обов`язкове проставлення печаток і штампів на інвойсі та декларації країни відправлення.

По-четверте, митниця зазначає, що відповідно до ст.254 МКУ декларант забезпечує переклад копії МД країни відправлення (КНР). При цьому перекладу до митного оформлення не надано.

Суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України, подається переклад лише документів, які необхідні для здійснення митного оформлення. Однак, декларація країни відправлення не є документом, необхідним для здійснення митного оформлення у розумінні ст. 53 МК України.

По-п`яте, митниця зазначає, що у Висновку ДП «Держзовнішінформ» від 03.11.2020 № 111/152 відсутня динаміка ринку на заявлений товар та не зазначено опис, характеристики, якісні та вартісні показники товарів, які порівнюються, дані про виробників, умови продажу.

Суд зазначає, що митницею не обґрунтовано, яким саме нормативно-правовим актам не відповідає наданий декларантам висновок. Відповідачем також не пояснено, яким чином даний висновок впливає на можливість митниці визначити митну вартість за основним методом - ціною договору.

По-шосте, митниця зазначає, що в Додатковій угоді №2 від зазначені реквізити для оплати: «Beneficiary's Bank: OCBC Wing Bank; SWIFT NO: WIHBHKHH; address: 161 Quen's Road Central, Honq Kong. ACCOUNT № 035-802-134655-831 », але у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях в іноземній валюті від 05.10.2020 №41, №42, 29.10.2020 №46 вказано інші реквізити банку, а саме Банк бенефіціара: «SWIFT: SCBLCNSXSHA; ACC № 501511443976; STANDART CHARTERED BANK CHINA LIMITED SHANGHAI BRANCH, 22FSTANDARTCHARTERED TOWER 201, CENTRY AVENU, PUDONG SHANGHAI 200120, CHINA»

Суд зазначає, що у платіжному дорученні, інвойсі, договорі та додаткових угодах зазначений один в той же продавець. Банківські реквізити продавця можуть змінюватися, юридична особа може мати рахунки у різних банках. Відмінність рахунків продавця у платіжному дорученні та додатковій угоді не є розбіжністю у числових показниках митної вартості, які мають наслідком неможливість митного оформлення за основним методом - ціною договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались числових показників митної вартості, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.

Згідно зі ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу митної вартості товару, зокрема: «Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну ідентичного товару за ціною угоди на умовах поставки СІF з урахуванням всіх складових на рівні 4,51 $/кг у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за наступними митними деклараціями: МД від 10.09.2020 № UА100430/2020/009847, МД від 16.10.2020 № UА100430/2020/011352. ».

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим використання митним органом резервного методу та вказаної митної вартості, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей ідентичних чи аналогічних товарів, по-друге, ПрАТ "БЕРТІ" протягом 2020 року було імпортовано три партії ідентичних та аналогічних товарів, що підтверджується відповідними імпортними деклараціями UA500020/2020/213210, UA500020/2020/222217 та UA500020/2020/201291, які було надано разом з позовом.

Крім того, суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у Постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17.

Однак, у оскаржуваному рішенні про коригування відсутні пояснення щодо зроблених коригувань, у тому числі коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів та комерційних умов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00639, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00651 суд виходить з наступного.

Після винесення митницею оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00639 та рішення про коригування митної вартості товарів №/2020/000276/2 від 23.11.2020 ПрАТ "БЕРТІ" з метою здійснення митного оформлення імпортованого товару було подано відповідачу додаткову митну декларацію UA110230/2020/025896.

За результатами розгляду митної декларації UA110230/2020/025896 митницею було винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00651, зазначивши наступне: «Додаткова митна декларація подана з порушенням вимог ч.1 ст.257 Митного кодексу України (далі - МКУ), щодо заявлення точних відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення. Порушено вимоги наказу Мін. фін. України від 30.05.2013 № 651 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 р. за № 1372/21684 (далі-Порядок), щодо заповнення гр. 47 додаткової митної декларації, а саме, безпідставно зазначено код способу розрахунку (55). Враховуючи, що товари вже випущені у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією № UA110230/2020/024473 від 05.11.2020, положення частини сьомої статті 55 МКУ не застосовуються . В зв`язку з чим графа 48 не заповнюється та графа 43 заповнюється відповідно до рішення про коригування митної вартості від №23.11.2020 №UA110230/2020/000276/2. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п.33 - 36 ПКМУ № 450 від 21.05.2012. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митниці здійснюється відповідно до гл.4 МКУ.»

Суд наголошує, що у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №/2020/000276/2 від 23.11.2020 зазначено наступне: «у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ».

Суд зазначає, що позивач фактично діяв відповідно до рекомендацій, висловлених митницею у рішення про коригування митної вартості. Таким чином, дії митниці суперечили її попереднім рекомендаціям про можливість випуску товару у вільний обіг відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Відповідно до частини 7 статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України, у разі подання відповідно до статей 259-260 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Позивачем було належним чином виконано обов`язок, передбачений ч. 1 ст. 261 МК України, у частині зазначення точних та достовірних відомостей про товар, однак митниця необґрунтовано винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2020/00639 та рішення про коригування митної вартості товарів №/2020/000276/2 від 23.11.2020.

При цьому, право декларанта, передбачене ч. 7 ст. 55 МК України не обмежується типом декларації (заповнена в звичайному порядку чи додаткова), які подаються до митного оформлення.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00651.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 134, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00639.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110230/2020/00651.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110230/2020/000276/2 від 23.11.2020.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "БЕРТІ" (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд. 2/40; код ЄДРПОУ 00152359) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22; код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3366 (три тисячі триста шістдесят шість) грн. 22 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.04.2021.

Суддя А.В. Сіпака