Рішення № 96075441, 07.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/2718/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо неврахування періодів роботи до стажу роботи та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області врахувати у страховий стаж роботи ОСОБА_1 періоди його роботи з 17.03.1982 по 28.12.2002 в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ, провести перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу за весь період її отримання, а саме з 26.06.2014.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2014 року він отримує пенсію за віком. Так, при зверненні із заявою до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії ним було подано всі необхідні документи для підтвердження наявного страхового стажу. Однак з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 01 липня 2020 року йому стало відомо, що відповідачем при призначенні йому пенсії в 2014 році було протиправно не враховано всі періоди його трудової діяльності. Тому, враховуючи вину органу Пенсійного фонду у недонарахуванні належної йому суми пенсії, вважає, що належним способом захисту буде зобов`язання відповідача провести перерахунок такої з моменту призначення.

07 вересня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0702-7/30355 від 31.08.2020, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що спірні періоди роботи не були враховані до страхового стажу позивача у зв`язку з тим, що за результатами проведеної зустрічної перевірки даних про наявність нарахування заробітної плати не знайдено жодного запису про нарахування такої позивачу. Вважає, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої первинними документами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 червня 2014 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустського району (далі - Управління ПФУ) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив трудові книжки (2 шт.), довідки про заробітну плату №№35, 35, 978, 976, довідку про стаж №№36, 40, 977, 975, 974 та посвідчення № НОМЕР_1 .

06 червня 2014 року посадовою особою Управління ПФУ проведена зустрічна перевірка даних по нарахуванню, наявність заробітної плати з 01.01.1992 по 28.07.2002 ОСОБА_1 . Так, під час такої перевірки досліджено справу №104 книга учета ЗП по Хустському РСТК ТОСУ за 1992 - 1999 роки та книгу нарахування заробітної плати по РСТК ТСОУ м. Хуст за 2000, 2001, 2002 роки в оригіналі. Переглянувши книги по нарахуванню заробітної плати по Хустькому РСТК ТСОУ за 1992 - 2002 роки, встановлено, що громадянину ОСОБА_1 проводилося нарахування заробітної плати за 1992 рік, січень, квітень, жовтень та грудень 1993 року, а також січень та березень 1994 року. В результаті перевірки за період з 1995 по 2002 роки не знайдено жодного запису про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 1954 року народження. Окрім того, переглянувши книги наказів за період з 1992 по 2002 роки, наказів про надання відпусток або наказів без збереження заробітної плати ОСОБА_1 не знайдено.

Протоколом №986 від 10.06.2014 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з розрахунку страхового стажу 32 роки 10 місяців 3 дні. При цьому, період роботи ОСОБА_1 в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ до страхового стажу включено тільки частково, а саме, з 17 березня 1982 року по 31 січня 1993 року, з 01 по 30 квітня 1994 року, з 01 по 31 жовтня 1993 року, з 01 грудня 1993 року по 31 січня 1994 року, з 01 по 31 березня 1994 року, а також з 01 січня по 30 вересня 2000 року та з 01 квітня по 28 грудня 2002 року.

27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою, в якій просив надати інформацію про стаж його роботи та заробітну плату, з яких розраховано його пенсію за віком.

У відповідь на подану заяву листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №1305-1333/Т-02/8-0700/20 від 01.07.2020, заявника повідомлено про те, що загальний страховий стаж, що враховувався при розрахунку його пенсії, становить 33 роки 7 місяців 8 дні, а також роз`яснено порядок проведеного розрахунку. Окрім того, на запит ОСОБА_1 було надано копії відомостей про зарахований страховий стаж та заробітну плату, що враховувалися для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду України щодо не зарахування до його страхового стажу всього періоду роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують його право на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Свою відмову зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 весь період роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ орган Пенсійного фонду аргументує тим, що за результатами проведеної зустрічної перевірки даних про наявність нарахування заробітної плати з 01.01.1992 по 28.07.2002 встановлено факт не нарахування позивачу заробітної плати повністю за весь період роботи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент призначення пенсії).

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав трудову книжку, в якій наявні відомості про прийняття ОСОБА_1 17 березня 1982 року на роботу в Хустський райспорттехклуб ДОСААФ на посаду водія І класу та звільнення з такого 28 грудня 2002 року. Зазначені відомості внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені печаткою та підписом уповноваженої особи, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

З огляду на зазначене суд вважає, що такі є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ за період з 17 березня 1982 року по 28 грудня 2002 року.

Відповідачем також не спростовано той факт, що відсутність відомостей в особових рахунках нарахування заробітної плати ОСОБА_1 в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ є результатом бездіяльності роботодавця.

Суд вважає, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, тягар доведення правомірності прийнятого рішення покладається саме на суб`єкт владних повноважень.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства покладають саме на роботодавця обов`язок щодо повноти ведення обліку особового складу та заробітної плати працівників, за недотримання якого встановлена відповідальність.

Тому суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці. Неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

Більше того, пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок недотримання роботодавцем порядку обліку особового складу та заробітної плати, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Тому, проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. При цьому, суд враховує те, що згідно із законодавчими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи трудової книжки ОСОБА_1 для підтвердження трудового стажу в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ у період з 17 березня 1982 року по 28 грудня 2002 року, а тому призначаючи пенсію позивача з частковими виключеннями орган Пенсійного фонду діяв всупереч законодавчих норм.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, в свою чергу, всупереч положенням ст. 77 КАС України правомірність своїх дій не довів, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд зобов`язати орган Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату його пенсії за віком з врахуванням усього періоду роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ за весь період її отримання, а саме з 26 червня 2014 року. Поряд з цим ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом тільки 11 серпня 2020 року.

Приймаючи рішення з приводу зазначеної позовної вимоги, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а.

Так, відповідно до такої, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, відповідно до якої, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізнався про порушення своїх прав з листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області №1305-1333/Т-02/8-0700/20 від 01.07.2020, в якому йому було повідомлено про загальний зарахований страховий стаж та надано копії матеріалів пенсійної справи.

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Суд враховує те, що зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в даному випадку використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв`язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано всі періоди його трудової діяльності. Разом з тим, суд повинен з`ясувати момент, з якого належить провести відповідний перерахунок.

Так, ч. 2 ст. 87 Закону №1788 передбачено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що невиплата пенсії позивачу з врахуванням страхового стажу за весь період роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ відбулася з вини органу Пенсійного фонду України. Так, при зверненні за призначенням пенсії в 2014 році ОСОБА_1 подав до уповноваженого органу всі необхідні документи для підтвердження своєї трудової діяльності. Разом з тим, такі з протиправних причин не були враховані відповідачем.

Відповідно до принципу «належного врядування», пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. На думку суду, пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду до моменту встановлення протилежного.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що пенсіонер не може бути позбавлений права на отримання пенсійних виплат у належному розмірі тільки з підстав своєї необізнаності з порядком призначення такої.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» та в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 87 Закону №1788 слід дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки є неможливим обмеження строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.

Протиправна невиплата пенсії, яка сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України), може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його право на соціальних захист пенсійне забезпечення.

При цьому суд вважає, що значні часові межі тривалості протиправної бездіяльності уповноваженого органу щодо неналежного нарахування пенсії особі не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 вересня 2020 року у справі №635/7878/16-а, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18 від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/2020.

Зокрема, у таких Верховний Суд дійшов висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 87 Закону №1788 та зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в особі Виноградівського відділу обслуговування громадян (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо неврахування при призначенні пенсії у страховий стаж ОСОБА_1 всього періоду його роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ з 17.03.1982 по 28.12.2002.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 весь період його роботи в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ з 17.03.1982 по 28.12.2002.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за весь період її отримання, а саме з 26.06.2014, з врахуванням всього періоду роботу в Хустському райспорттехклубі ДОСААФ з 17.03.1982 по 28.12.2002.

5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 840 гривень 80 коп. (Вісімсот сорок гривень 80 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

СуддяР.О. Ващилін