Рішення № 96072314, 07.04.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021м. ДніпроСправа № 904/401/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України, м. Харків

до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у сумі 317 764,34 грн. за договором про поставку сцинтиляційної збірки

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) заборгованості за договором про поставку сцинтиляційної збірки у сумі 317 764,34 грн., яка складається з суми основного боргу – 304 356,00 та 13 408,34 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 12.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач 31.03.2021 надав до суду заяву про закриття провадження у справі, в якій повідомляє, що сума основного боргу оплачена ним у повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення № 15257 від 25.11.2020 на суму 54 356,00 та № 15671 від 04.03.2021 на суму 250 000,00 грн.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням Договору, умов та строку поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2020 між Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (далі - постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - покупець, відповідач) укладено договір №12с/36/53-142-04-20-01201 (далі - договір).

Пунктом 1 вказаного договору встановлено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві сцинтиляційні збірки (код ДК 021:2015 – 38430000-8 Детектори та аналізатори) (далі - продукція), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна визначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за одиницю продукції встановлено в національній валюті України та вказується у Специфікації до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Сума договору є твердою та становить 304 356,00 грн., у тому числі ПДВ - 50 726,00 грн. (п. 3.1. договору).

Згідно із п. 3.4 договору розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 25 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю відповідно до нормативних документів покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений в договорі, згідно рахунку наданого постачальником.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної за кількістю та за якістю відповідно до нормативних документів покупця, та виставлення постачальником рахунку-фактури. Видаткова накладна або акт приймання-передачі продукції складається та підписується сторонами у двох примірниках.

Строк поставки продукції до 29.05.2020 (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 3.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторонами несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та реєстрації в ДП «НАЕК «Енергоатом» та діє до 28.12.2020 року, а в частині виконання зобов`язань - до їх повного виконання (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.2. договору встановлено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Сторонами підписано специфікацію до договору № 12с/36/53-142-04-20-01201 від 01.04.2020.

Позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачеві товар на суму 304 356,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 693 від 28.05.2020, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств сторін.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 304 356,00 грн.

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 22.07.2020 № 03-09/374 з вимогою оплатити суму заборгованості у розмірі 304 356,00 грн.

Відповідач надав позивачеві відповідь від 28.08.2020 № 12-07/20850 на претензію в якій гарантував оплату.

06.11.2020 позивач повторно направив відповідачеві претензію № 03-09/564 з вимогою оплатити суму боргу у розмірі 304 356,00 грн.

На адресу позивача від відповідача надійшов лист від 24.11.2020 № 12-07/2901 в якому зазначено, що з огляду на стан виконання договірних зобов`язань по оплаті за минулі періоди, відповідач просить з розумінням віднестися до ситуації, що склалася та гарантує здійснення повної оплати.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами документи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зч.1-2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.

Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.

В ході розгляду справи відповідачем надано докази оплати суми основного боргу у розмірі 304 356,00 грн., а саме: платіжні доручення № 15257 від 25.11.2020 на суму 54 356,00 грн. та № 15671 від 04.03.2021 на суму 250 000,00 грн.

Отже відповідачем здійснено оплату суми основного боргу у розмірі 54 356,00 грн. 25.11.2021, тобто до звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу у сумі 54 356,00 грн.

В частині стягнення основного боргу у сумі 250 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.

Крім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у сумі 13 408,34 грн. за період з 07.07.2020 по 19.11.2020.

У разі порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати (п. 5.2. договору).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення. грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що сума пені за період з 07.07.2020 по 19.11.2020 становить 13 571,28 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума пені заявлена позивачем 13 408,34 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 13 408,34 грн. - пені.

В частині стягнення основного боргу у сумі 54 356,00 грн. слід відмовити.

В частині стягнення основного боргу у сумі 250 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у сумі 317 764,34 грн. за договором про поставку зцинтиляційної збірки – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, б.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.. Гагаріна, 4, код ЄДРПОУ 39688675) на користь Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (61072, Харківська область, м. Харків, просп. Науки, б. 60, код ЄДРПОУ 23756522) пеню у сумі 13 408,34 грн. - пені та 3 951,16 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу у сумі 54 356,00 грн. - відмовити.

В частині стягнення основного боргу у сумі 250 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.04.2021

Суддя Н.Г. Назаренко