Постанова № 9607163, 16.04.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2010 року <Текст >Справа № 2а-1104/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддіО.В. Конишева,

при секретарі судового засідання С.А. Данилова,

за участю представників:

від позивача: Коваль О.В., довіреність №03 від 22.03.2010

Рибіцька А.Ю., довіреність №04 від 25.03.2010

від відповідача Онищук Я.В. довіреність №20 від 20.02.2010

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорціум «Енергомашінжиніпинг» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001122301/0 від 20.07.2009, № 0001122301/1 від 28.09.2009, № 0001122301/2 від 06.12.2009, № 0001122301/3 від 11.02.2010.

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати не чинним податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі №00011223010/0 від 20.07.2009; №0001122301/1 від 28.09.2009; №00011223010/2 від 06.12.2009, №00011223010/3 від 11.02.2010.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В результаті проведеної планової перевірки був складений акт про результати перевірки від 07.07.2009 року №78/23-5/35673322 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122301/0 від 20.07.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61 506,7 грн.

Податкове повідомлення рішення №0001122301/0 від 20.07.2009 року було оскаржене в адміністративному порядку до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя. Після отримання скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя на підставі п.4 ч.б ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» було проведено позапланову перевірку. Результати позапланової перевірки були оформлені актом перевірки №113/23-35673322 від 23.09.2009. На підставі цього акту було прийняте нове податкове повідомлення - рішення №0001122301/1 від 28.09.2009 з податку на прибуток на суму 35974,6 грн. (19708 грн. за основним платежем та 16266,6 грн. за штрафними санкціями).

Згідно акту перевірки №113/23-35673322 від 23.09.2009 податковими органами було виявлено декілька правопорушень, а саме: п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого було занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 19 708 за 1 квартал 2009 року.

Не погоджуючись із висновками податкових органів позивач зазначає, що висновки відповідача щодо незаконності включення до складу валових витрат послуг, пов'язаних з транспортуванням вантажів, які не підтверджені первинними документами, є не обгрунтовними.

Позивач стверджує, що під час перевірки для огляду були надані акти виконаних робіт, що є первинними документами та товарно-транспортні накладні, форма товарно-транспортних накладних не затверджена Мінюстом, відповідно вважає, що в товарно-транспортних накладних зазначені всі необхідні данні, які підтверджують факт здійснення господарської операції, що підтверджує законність віднесення до валових витрат витрати по договору транспортно-експедиційних послуг №05/08 від 05.08.2008 з ТОВ "Інтер Логістік Сервіс".

Крім того, серед порушень, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь було придбання ТОВ «Консорціум «Енергомашінжиніринг» у постачальника ТОВ «Запоріжжя - наше місто» згідно договору №15 від 20.03.2008 основних фондів, серед яких легкові автомобілі. Позивачем податковий кредит, отриманий від операції з купівлі основних фондів (легкових автомобілів) було віднесено до складу валових витрат, саме ці дії відповідач визначив як порушення норм діючого законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 де визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

На підставі вищенаведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти позову у повному обсязі обґрунтовуючи свої заперечення наступним.

За результатами перевірки були встановлені порушення, а саме: 1) заниження податку на прибуток, яке повязане з віднесенням податкового кредиту, отриманого від операції з купівлі основних фондів (легкових автомобілів) до складу валових витрат; 2) не підтвердження транспортно-експедиційних послуг товарно-транспортними накладними, складання яких та зберігання є обов'язковим.

Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним:

1)на пп. 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в якому зазначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на: сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання. Таким чином, є неправомірним віднесення позивачем до складу валових витрат податкового кредиту, отриманого від операції з купівлі основних фондів (легкових автомобілів);

2)відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правил перевезення вантажів) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначається для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Таким чином, наявність товарно-транспортної накладної, належним чином оформленою, що не було дотримано позивачем, є обовязковим під час надання транспортно-експедиційних послуг, а відповідно і підтвердження законності включення до валових витрат.

Відповідач просить відмовити у позові, оскільки не визнає його з підстав, викладених у письмових запереченнях, зокрема, зазначивши, що під час перевірки позивачем не були надані докази щодо спростування фактів виявлених правопорушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки №78/23-5/35673322 від 07.07.2009 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001122301/0 від 20.07.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 61506,7 грн. Однак, в рамках розгляду первинної скарги, для дослідження документів наданих позивачем додатково, ДПІ у Шевченківському районі було проведено позапланову перевірку, за її результатами складений акт перевірки №113/23-35673322 від 23.09.2009. На підставі цього акту перевірки вищезгадане податкове повідомлення-рішення було скасовано та прийнято нове за №0001122301/1 від 28.09.2009 на суму 35974,60 грн.

Позивач оскаржував в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №0001122301/1 від 28.09.2009 на суму 35974,60 грн., однак податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

У звязку з тим, що податкове повідомлення-рішення №0001122301/0 від 20.07.2009 було скасоване та прийняте нове №0001122301/1 від 28.09.2009, тому позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення, яке вже скасоване є не обґрунтованою і задоволенню не підлягає.

В акті перевірки №113/23-35673322 від 23.09.2009 зафіксоване порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке стало підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001122301/1 від 28.09.2009 року. Порушення відбулося в наслідок наступних дій: 1) заниження податку на прибуток, яке повязане з віднесенням податкового кредиту, отриманого від операції з купівлі легкових автомобілів до складу валових витрат; 2) не підтвердження транспортно-експедиційних послуг, які надавалися по договору №05/08 від 05.08.2008 з ТОВ "Інтер Логістік Сервіс", товарно-транспортними накладними, відповідної форми, складання та зберігання яких є обов'язковим.

Що стосується першого порушення, віднесення податкового кредиту, отриманого від операції з купівлі легкових автомобілів до складу валових витрат, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

Пп.4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Однак, застосування цієї норми в даному випадку, суд вважає не вірним.

Суд не вбачає неоднозначного трактування, норм закону, бо питання формування валових витрат, в тому числі віднесення до валових витрат податкового кредиту, чітко регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який є спеціальним при вирішенні питання щодо правомірності нарахування податку на прибуток приватних підприємств, який і є предметом даного спору.

Пунктом 1.17 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що ряд термінів, у тому числі і термін "валові витрати виробництва (обігу)", розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.

Підпунктом 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону N334/94 від 28.12.1994 чітко визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

Згідно з п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

При цьому відповідно до п.п. 8.2.2 п.8.2 ст. 8 наведеного Закону автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів та витрати на його придбання підлягають амортизації.

Відповідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції.

Транспортні засоби, відносяться до основних засобів (п.5.1.5. Положення)

Згідно п.7 та 8 вищезазначеного Положення придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з витрат, однією із складових таких витрат є суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків) та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

В даному випадку первісною вартістю об'єкта основних засобів є сума, яка була сплачена за автомобіль, без непрямого податку, до якого відноситься і податок на додану вартість.

Всі вище наведені нормативні акти підтверджують незаконність віднесення податку на додану вартість до валових витрат. Таким чином, суд приходить до висновку, що у цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо не підтвердження транспортно-експедиційних послуг, які надавалися по договору транспортування товарно-транспортними накладними, складання та зберігання яких є обов'язковим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.08.2008 позивачем з ТОВ "Інтер Логістік Сервіс" був укладений договір №05/08 про надання транспортно-експедиційних послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Вище зазначеним договором п.1.1. та п. 3.6 передбачена оплата не лише експедиторських послуг, а і через експедитора оплата за виконані транспортні послуги.

З наведеного слідує, що витратами позивача є винагорода за надані послуги, яку сторони в договорі іменували, як плата за експедиційні послуги та за виконання транспортних послуг.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції...

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно з п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі Правил перевезення вантажів) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначається для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 Правил перевезення вантажів, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Судом встановлено, що позивач уклав договір не лише на експедиційні послуги, а також і на транспортні послуги, які фактично від імені позивача згідно договору укладав експедитор, але оплату здійснював позивач та замовником перевезень був позивач. Тому підставою для включення до валових витрат суми по договору №05/08 як за експедиційні послуги, так і за транспортні послуги, є наявність товарно-транспортної накладної, як первинної документації.

Крім того, оплата за ці послуги здійснювалась єдиним платежем, про що свідчать акти виконаних робіт №2111,2112,1785, 1688, 1689, 1653,1462, 1652,1756, 1755,1787 та копії платіжних доручень (перелік яких міститься в доповненнях до пояснень по справі від 12.04.2010).

Судом був досліджений і той факт, що форма товарно-транспортних накладних не відповідає затвердженій на території Україні типовій формі.

Наказом Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.95 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства статистики від 04.03.97 р. №58 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджені типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, в т.ч. товарно-транспортна накладна (№1-ТН), де обов'язковими реквізитами є: назва автопідприємства; ПІБ водія; вид перевезення та ін. Цей Наказ дійсно, про що зазначав і позивач, досі не зареєстрований в Мін'юсті України.

Однак, для того, щоб встановити факт наявності господарської операції, первинна документація повинна містити інформацію, яка підтвердить законність та фактичне виконання господарської операції.

У судовому засідання представник відповідача зазначив, що до перевірки були надані товарно-транспортні накладні (форма №1-Т), затверджені Постановою Держкомстата Росії №78від 28.11.1997, в яких відсутня інформація щодо підприємства, яке фактично здійснювало транспортні перевезення.

Представником позивача були надані копії товарно-транспортних накладних, частина з яких це міжнародні товарно-транспортні накладні, які оформленні відповідно до норм діючого законодавства.

Інша частина товарно-транспортних накладних дійсно складена за формою, яка затверджена в Росії, однак, відсутність перевізника, за наявності іншої інформацій, а саме: замовник, отримувач, ПІБ водія, номер автомобіля, причепа, акти виконаних робіт, виписки з банківських рахунків, які підтверджують оплату за надані транспортно-експедиційні послуги, підтверджує факт здійснення господарської операції, а відповідно і правомірність віднесення до валових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001122301/1 від 28.09.2009, № 0001122301/2 від 06.12.2009, № 0001122301/3 від 11.02.2010 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 19708 грн. та штрафних санкцій у розмірі 3941,60 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 12.05.2010.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева