Рішення № 96069110, 31.03.2021, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3849/20

Провадження №2/552/52/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

31.03.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання - Горошко О.О.,

учасники справи та їхні представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Калько Вікторія Вікторівна,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник відповідача – адвокат Омелай Наталія Михайлівна,

третя особа – ОСОБА_3 ,

третя особа – Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору піднайму житла, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття із реєстрації місця проживання.

В позовній заяві зазначила, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 травня 2020 року.

Згідно довідки, виданої КП «ЖЕО №2», у вказаній квартирі зареєстровані попередній власник ОСОБА_3 та квартирант ОСОБА_1 .

Договір піднайму було укладено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 08 червня 1991 року.

У зв`язку із переходом права власності на квартиру АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 перейшли права та обов`язки колишнього власника квартири. Реєстрація місця проживання ОСОБА_1 в належному їй житлі порушує її права як власника квартири.

ОСОБА_1 є для неї сторонньою особою, яка перешкоджає їй належним чином користуватися і володіти вказаним житловим приміщенням.

У червні 2020 року вона надіслала ОСОБА_1 вимогу добровільно знятися із реєстраційного обліку. Відповідачкою було отримано лист-вимогу, але, до цього часу відповідачка добровільно знятися з реєстраційного обліку не бажає та її реєстрація в спірній квартирі створює перешкоди власнику і позбавляє можливості в повній мірі використовувати об`єктом права власності.

Тому ОСОБА_2 просила суд розірвати договір піднайму від 08 червня 1991 року, визнати ОСОБА_1 особою, яка втратила право користування жилим приміщенням, зняти ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у кв. АДРЕСА_2 . Судові витрати також просила стягнути з відповідача на її користь.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 02 жовтня 2020 року відкрито провадження у даній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом.

В позовній заяві зазначила, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_2 з 1991 року, де проживала по лютий 2020 року та зареєстрована по цей час.

Після введення карантину тимчасово проживала у селі, оскільки працює вчителем та була переведена на дистанційне навчання.

В даній квартирі вона проживала та була зареєстрована зі своєю рідною тіткою, ОСОБА_3 як одна сім`я майже тридцять років. Вони вели спільне господарство, вона сплачувала за комунальні послуги, робила поточний ремонт, облаштовувала меблі.

В лютому 2020 року дізналася із позовної заяви ОСОБА_3 , що вона є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 та має намір ОСОБА_1 виселити. В подальшому даний позов ОСОБА_3 був залишений без розгляду.

Через постійний тиск, непорозуміння вона тимчасово виїхала із спірного житла, але залишила там свої речі, мала ключі від квартири.

Іншого житла вона не має, вклала кошти у влаштування квартири, та вважає, що як член сім`ї наймача мала право на участь у приватизації квартири, але не була повідомлена про час її проведення та не включена в акт приватизації.

ОСОБА_3 13.05.2020 року подарувала спірне нерухоме майно ОСОБА_2 , наразі новий власник вимагає від ОСОБА_1 знятися з реєстраційного обліку із спірної квартири, хоча там залишилися її речі, і вона має намір проживати у вказаному житлі.

Тому ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2 шляхом її вселення та видачі ключів від квартири, вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року судом задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом, адвоката Калько В.В. та цивільну справу №552/3849/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору піднайму житла, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання об`єднано в одне провадження з цивільною справою №552/4562/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом (т.1 а.с. 47).

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради.

Ухвалою суду від 28 січня 2021 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 до матеріалів справи залучено копію постанови Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у справі №552/1123/20. Клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів задовольнити частково, а саме залучено копію письмових пояснень ОСОБА_4 від 11 січня 2021 року. Інші докази – договір підряду, кошторис, акт виконаних робіт акт, витяг з ЄДРПОУ вирішено до розгляду судом не приймати (т.3 а.с.10).

ОСОБА_2 надала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому проти позовних вимог заперечила (т.1 а.с. 60-64).

У відзиві зазначила, що ОСОБА_1 позов пред`явлено до ОСОБА_2 , в той час як власником спірної квартири є ОСОБА_2 . Тому позов пред`явлено до неналежного відповідача.

ОСОБА_1 не є та не була членом її сім`ї, тому норми Житлового кодексу до даних відносин не застосовуються.

Згідно договору дарування від 13.05.2020 року ОСОБА_2 безоплатно прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2 , житловою площею 17,3 кв.м, загальною площею 31,5 кв.м.

Ця квартира належала дарувальнику ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого управлінням майна комунальної власності м. Полтави № 10 від 26.03.2020 року взамін втраченого свідоцтва про право власності від 04.01.1994 року, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.04.2020 року, реєстраційний номер запису права власності: 36193811.

За адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрована як квартирант, проживала в даній квартирі вона також як квартирант.

На даний час власником квартири є ОСОБА_2 , яка вправі розпоряджатися майном на свій розсуд без втручання інших осіб у її власність.

З моменту, коли ОСОБА_2 набула права власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживала, була відсутня, оскільки добровільно виїхала із квартири ще у кінці 2019 року. Тому підстави для усунення їй перешкод в користуванні квартирою відсутні.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними.

Ухвалою суду від 31 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору піднайму житла, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зняття з реєстрації місця проживання залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача за викликом суду.

З цих підстав суд продовжує розгляд справи в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калько В.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. При цьому посилались на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_3 , адвокат Омелай Н.М. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечила, в їх задоволенні просила відмовити.

Після оголошеної судом перерви відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з`явились.

Третя особа Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради в судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися повторно, підстави для перенесення розгляду справи, про що надали клопотання відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 , відсутні.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності осіб, що в засідання не з`явились.

Заслухавши позивача та її представника, представника відповідача та третьої особи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування, посвідченого 13 травня 2020 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Оканенко Т.Є., ОСОБА_3 безоплатно передала у приватну власність ОСОБА_2 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 . А ОСОБА_2 прийняла вказану квартиру в дар (т.1 а.с.9).

Як вбачається з даних довідки №1620 від 12 серпня 2020 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 2 особи, в тому числі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована з 26 лютого 1975 року, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартирант – з 26 жовтня 2007 року (т.1 а.с.11).

Але, як встановлено судом, на час набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживала, оскільки у лютому 2020 року (день судом не встановлено) залишила вказане житло.

Зазначена обставина в судовому засіданні не заперечувалась позивачем ОСОБА_1 та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі:

показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які суду пояснили, що ОСОБА_1 постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 , але у лютому 2020 року залишила квартиру,

даними акту обстеження умов проживання від 24 вересня 2020 року та акту обстеження умов проживання від 23 жовтня 2020 року, з яких вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 постійно проживає та зареєстрована ОСОБА_3 . При обстеженні було встановлено, що в даному помешканні відсутня особа - ОСОБА_1 . В даному помешканні відсутні особисті речі ОСОБА_1 , яка зареєстрована за даною адресою. В даному помешканні є особисті речі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.129, 130);

даними акту від 18 грудня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала з 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2020 року ОСОБА_1 була змушена вибратися з даної квартири, залишивши у помешканні ОСОБА_8 вмонтовану шафу-купе та мийку з кухонного гарнітура (т.1 а.с.163-165);

даними договору оренди житлового приміщення №27 від 09 лютого 2020 року, укладеного орендодавцем ОСОБА_9 з однієї сторони та орендарем в особі ОСОБА_1 з другої сторони. Згідно вказаного договору орендодавець передає орендатору у платне користування житлове приміщення, а саме квартиру з 09 лютого 2020 року строком на шість місяців з правом пролонгації. Дане приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.179).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 набула права власності на спірну квартиру лише через три місяці після того, як її залишила ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, будь-які докази того, що відповідач ОСОБА_2 будь-яким чином порушила права позивача, чинила їй перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 в матеріалах справи відсутні.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, після того, як власником спірної квартири стала ОСОБА_2 , вона до вказаної квартири не приходила, вселитися не намагалась.

Суд критично оцінює лист ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30 липня 2020 року, у якому вона вимагала не чинити перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_2 (т.2 а.с.9).

Так, вказаний лист не містить будь-якої інформації яким чином та хто із вказаних осіб чинить їй перешкоди в користуванні житлом, і яких саме конкретних дій від них позивач очікує: надати їй ключі від квартири, забезпечити доступ до житла, надати можливість вселитися, тощо.

Суд критично оцінює пояснення позивача, надані нею в судовому засіданні, про те, що у неї відсутні ключі від квартири, оскільки вона їх віддала ОСОБА_3 при виїзді з квартири.

Вказані пояснення суперечать інформації, викладеній самим позивачем в її позовній заяві. Так, у позові ОСОБА_1 зазначила, що через постійний тиск вона тимчасово виїхала зі спірного житла, але залишили там свої речі, мала ключі від квартири (т.2 а.с.2).

Звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з вимогою від 26 червня 2020 року знятися з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 також не можуть бути розцінені як перешкода в користуванні зазначеним житлом (т.2 а.с.10).

Аналізуючи зазначений доказ, суд бере до уваги, що вказана вимога відповідачем підписана 26 червня 2020 року, тобто після того, як позивач залишила спірне житло, і більше чотирьох місяців у ньому не проживала.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Тому вимога відповідача до позивача знятися з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири в повній мірі відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та не може свідчити про чинення відповідачем позивачу будь-яких перешкод у користуванні спірною квартирою.

Пред`явлення ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 про розірвання договору найму та визнання особи такою, що втратила право користування житлом, також не є порушенням права позивача.

Інші докази чинення відповідачем позивачу перешкод в користуванні спірною квартирою в матеріалах справи відсутні.

В той же час позивач посилалась на чинення їй перешкод в користуванні квартирою попереднім власником квартири ОСОБА_3 .

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що ОСОБА_1 ночувала у неї близько 15 разів, оскільки тітка не пускала її в квартиру. Щодо обставин не допуску до квартири свідок знає зі слів ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_3 інколи не пускала ОСОБА_1 в квартиру, виганяла її. ОСОБА_3 сама казала свідкові, що хоче вигнати ОСОБА_10 з квартири, а вона не йде.

Судом також встановлено, що до спірної квартири позивач вселилась як квартирант на підставі договору найму.

Як вбачається з даних довідки від 16 березня 2020 року №5259, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12 липня 1991 року по 01 липня 1998 року як квартирант. З 26 жовтня 2007 року знову зареєстрована як квартирант (т.2 а.с. 8).

Як встановлено судом, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися напружені стосунки, що підтвердили свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та підтверджувала в судовому засіданні позивач.

Тому у лютому 2020 року позивач залишила спірне житло.

При цьому, як встановлено судом, житло вона залишила не внаслідок об`єктивної неможливості користуватися ним надалі, оскільки доступ до житла, ключі від квартири вона мала. Позивач підготувала переїзд: винайняла нове житло на тривалий час (згідно договору оренди – на шість місяців з правом пролонгації), вивезла речі.

Тому суд критично оцінює її пояснення щодо наявності у неї перешкод у користуванні житлом, що зумовило її тимчасове залишення житла.

Суд також не бере до уваги пояснення позивача про те, що в спірній квартирі залишилися її особисті речі, оскільки ці обставини спростовуються даними актів обстеження умов проживання від 24 вересня 2020 року та від 23 жовтня 2020 року, згідно якого особисті речі ОСОБА_1 в квартирі відсутні, а також даними акту від 18 грудня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 у спірній квартирі залишила лише вмонтовану шафу-купе та мийку з кухонного гарнітура.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2021 року у цивільній справі №552/1123/20 ОСОБА_1 визнано членом сім`ї наймача квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 (т.1 а.с. 240-249).

Визнано розпорядження органу приватизації м. Полтави №10009 від 04.01.1994 року, видане відділом приватизації житла м. Полтава про передачу квартири АДРЕСА_2 у приватну власність ОСОБА_3 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житловогофонду» - незаконним.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на житло від 04.01.1994 року, видане на ім`я ОСОБА_3 , на квартиру АДРЕСА_2 , що видане на підставі розпорядження органу приватизації м. Полтава №10009 від 04.01.1994 року.

Але на час розгляду даної цивільної справи №552/3849/20 права та обов`язки ОСОБА_3 як наймача квартири за адресою: АДРЕСА_1 не відновлені.

Власником спірного житла є відповідач ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13 травня 2020 року, який не визнано недійсним, не розірвано, є чинним, а тому регулює спірні правовідносини, що виникли між учасниками справи.

На підставі викладеного, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 будь-яких перешкод в користуванні спірною квартирою позивачу не чинила, на час набуття нею права власності на спірну квартиру позивач в цьому житлі була відсутня, після набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру будь-яких дій, спрямованих на відновлення користування спірним житлом не вчиняла, відповідач їй в цьому перешкод не чинила, в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених відносно них вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

третя особа – ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,

третя особа – Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради, адреса: м.Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 43156341.

Повне судове рішення виготовлено 05 квітня 2021 року.

Головуючий О.А.Самсонова