Постанова № 96066757, 01.04.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/492/21

Провадження № 3/163/379/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника Волинської митниці Держмитслужби Пойди Г.І.,

захисника особи, що притягується до відповідальності, Кривошея А.М.,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею Держмитслужби матеріали справи за протоколом № 0082/20500/21 про притягнення до відповідальності за ст.471 МК України

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіка Польща, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора фірми «Impala», закордонний паспорт НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), прямуючи 25.02.2021 року з України в Республіку Польща через митний пост "Ягодин" Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля "Ауді", номерний знак НОМЕР_2 , порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи обмежені постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 до вивезення за межі України в такій кількості без належного підтвердження походження 21700 євро загальною вартістю 736257,13 гривень за офіційним курсом НБУ, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.471 МК України.

ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке проводилось 11.03.2021, пояснив, що через власну помилку обрав неправильну смугу руху по «зеленому коридору», разом з тим, ще до проходження митного контролю повідомив інспектора митниці про кількість коштів та їх походження – від продажу нерухомого майна на що показав відповідні оригінали документів, вважавши, що таким чином задекларував переміщувану валюту. Разом з тим, зрозумів, що в таких діях мало місце порушення митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тому погодився на відповідальність у виді штрафу, що є необхідним і достатнім покаранням за його власну помилку і необачність.

Його захисник Кривошей А.М. висловив свою правову позицію щодо підстав незастосування конфіскації валюти.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявила, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просила накласти стягнення в межах санкції ст.471 МК України у вигляді штрафу з конфіскацією валютних цінностей.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст.471 МК України правопорушення повністю стверджена матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, контрольним талоном, актом про проведення митного огляду транспортного засобу, письмовими поясненнями порушника, службовою запискою інспектора митниці.

При вирішенні питання про обсяг відповідальності ОСОБА_1 встановлено таке.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України "Про валюту і валютні операції" транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню митним органам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.18 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, фізичні особи - резиденти здійснюють валютні операції з транскордонного переміщення валютних цінностей шляхом їх вивезення/пересилання за межі України в загальній сумі, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро, на підставі документів, що підтверджують … зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою (у разі здійснення такої операції) виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 10000 євро.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 визнав наявність понаднормової валюти та порушення порядку її переміщення через смугу спрощеного митного контролю. Про наявність такої валюти він повідомив інспектора митниці під час усного опитування.

Такі обставини в сукупності з неуважністю обрання зони митного контролю, що потягнуло вилучення валюти, свідчать про необережну форму вини і помилкову оцінку ОСОБА_1 законності своїх дій. Однак вони і не дають підстав для висновку про суспільну небезпеку особи ОСОБА_1 чи підвищену суспільну шкідливість ним вчиненого.

На розгляд протоколу захисник Кривошей А.М. надав копію договору купівлі-продажу житлового будинку за ціною 883 798 грн., копію договору купівлі-продажу земельної ділянки за ціною 115 120 грн., нотаріально посвідчену заяву покупця будинку та земельної ділянки в ОСОБА_1 на підтвердження того, що грошові кошти були передані продавцю у валюті ЄВРО в еквіваленті до грошової одиниці гривні, яка є обов`язковою валютою договорів за законодавством України.

Такі правочини мали місце 23.02.2021 року, а переміщення ОСОБА_1 через кордон України 25.02.2021. Продаж нерухомого майна мав місце на загальну суму 29 500 ЄВРО, що в сукупності із власними коштами, що мав ОСОБА_1 ще при в`їзді в Україну, повністю узгоджуються із тією сумую валютних цінностей, що переміщувались ОСОБА_1 - 31 700 ЄВРО. Зазначені факти цілком підтверджують законність походження цих валютних цінностей.

Отже, наведені докази дають підстави вважати, що за умови правильного обрання зони митного контролю ОСОБА_1 мав усі законні підстави для переміщення усієї суми валюти.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З наданих захисником документів та їх перекладу, що підтверджують реєстрацію ТзОВ «Impala», встановлено, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_3 є засновниками даного товариства, яке на даний час має значну кредитну заборгованість. Сума, отримана громадянином Польщі ОСОБА_1 внаслідок укладення цих кредитних договорів на загальну суму 721 000 Польських злотих (161000+560000 Польських злотих), є для нього досить значною.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 7.05.2020 р. у справі Sadocha v. Ukraine визначив, що захід у вигляді конфіскації, навіть якщо він передбачає позбавлення власності, підпадає під сферу дії другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким Договірним державам дозволяється здійснювати контроль за користуванням майном для забезпечення сплати податків (рішення у справі «Габріч проти Хорватії»).

Держави відповідно до міжнародного права мають обов`язок та законний інтерес вживати заходи контролю за рухом готівки через свої кордони, оскільки великі обсяги готівки можуть використовуватися для відмивання грошей, обігу наркотичних засобів, фінансування тероризму або організованої злочинності, ухилення від сплати податків або вчинення інших серйозних фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, що застосовується до будь-якої особи, яка перетинає державний кордон, запобігає незаконному ввезенню та вивезенню готівки з країни, а конфіскація внаслідок недекларування готівки митним органам є частиною загальної системи регулювання, створеної для боротьби з цими злочинами.

Зважаючи на фактичні обставини переміщення ОСОБА_1 валютних цінностей суд вважає, що немає жодних доказів, що ОСОБА_1 міг завдати якоїсь серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита чи інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди. Навпаки, за договорами купівлі продажу нерухомого майна, що було продане ОСОБА_1 ціна договорів не була заниженою, а зазначена, як ринкова, від такої ціни були сплачені всі належні податки та збори в доход держави Україна, під контролем податкового агента, яким є відповідний нотаріус.

А тому є підтвердженим, що дії ОСОБА_1 не завдали «істотної шкоди зовнішньоекономічним інтересам і безпеці України».

Тому, на думку суду, стягнення у вигляді конфіскації не буде направлено на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки держава не зазнала жодних втрат внаслідок письмового недекларування заявником коштів, а буде стримувальним та каральним за своїм призначенням. При цьому суд вважає доведеним факт, що ОСОБА_1 задекларував валюту, шляхом усного декларування, що має наслідком лише порушення проходження спрощеного митного контролю, адже таке декларування повинне було бути письмовим, що регламентується Постановою НБУ «Про затвердження Положення про транскордонне переміщення валютних цінностей» від 02.01.2019 №3.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 06.11.2008 року у справі "Ісмаїлов проти Російської Федерації" зазначено, що при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звернув увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Однак, відповідно до практики ЄСПЛ, непропорційний характер накладеного на заявника стягнення не означає, що він не повинен був нести жодної відповідальності за вчинене ним порушення національного законодавства.

З огляду на зазначені обставини та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що накладення на ОСОБА_1 і основного, і додаткових стягнень за ст.471 МК України не відповідатиме суспільній шкідливості вчиненого та особі порушника і в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке стягнення буде непропорційним, оскільки очевидно покладатиме на ОСОБА_1 "індивідуальний надмірний тягар" та буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".

Крім цього, за змістом протоколу в провину ОСОБА_1 не ставиться переміщення валюти як обмеженого чи забороненого товару, а дії його кваліфіковані за ст.471 МК України за ознакою перевищення встановленої норми, з огляду на принцип диспозитивності конфіскація валюти застосовуватись як стягнення не може, тому вона підлягає поверненню власнику.

З врахуванням вищенаведеного на порушника слід накласти стягнення у виді штрафу без конфіскації понаднормової валюти, що буде достатнім і справедливим, матиме відповідний профілактичний вплив та відповідатиме принципу невідворотності відповідальності.

З порушника також підлягає стягненню судовий збір згідно із п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за цим законом накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Штраф в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень підлягає стягненню на рахунок UA758999980313010106005003500 в Казначействі України (ЕАП) (ЄДРПОУ 38009371, отримувач ГУК у Волинській області/село Вишнів, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу "адміністративні штрафи та інші санкції "05" Державна митна служба України").

Тимчасово вилучені за цим протоколом 21700 (двадцять одну тисячу сімсот) Євро(EUR) повернути ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору на рахунок UA958999980313161206000003480 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач ГУК у Волинській області/місто Любомль, код ЄДРПОУ 38009371, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу "судовий збір у справах про адміністративні правопорушення").

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинськоїобласті С.А.Шеремета