Рішення № 96063908, 22.02.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/7914/19

н/п 2/766/6726/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабіч Владислав Володимирович про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.2008 року між позивачем та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №2102/0408/71-052, згідно умов якого позивачем були отриманні кошти у розмірі 40000,00 дол.США на купівлю нерухомого майна, з кінцевим строком повернення 04.04.2038 року. У цей же день, позивачем був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О., реєстровий номер 1414, відповідно до якого позивачем, за рахунок отриманих від ВАТ «Сведбанк» кредитних коштів, була придбана квартира АДРЕСА_1 та відбулася державна реєстрація права власності на вказану квартиру. У цей же день, з метою забезпечення зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О., реєстровий номер 1417. Відповідно до п.2 іпотечного договору (на купівлю житлової нерухомості) від 04.04.2008 року позивач, на забезпечення виконання основного зобов`язання, передала в іпотеку АТ «Сведбанк» квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.12.3. іпотечного договору (на купівлю житлової нерухомості) від 04.04.2008 року позивач, згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, досягла згоди з останнім про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання нею основного зобов`язання повністю або частково шляхом позасудового врегулювання (п.11). При цьому, позасудове врегулювання здійснюється шляхом, зокрема, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» (підпункт 12.3.1). При цьому, вважається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. При цьому, сторони, з урахуванням ст.37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки, на підставі положень цього підпункту (12.3.1) п.12.3 цього договору є безумовним, незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання. 15.06.2012 року ПАТ «АЛЬФА-БАНК» набув право вимоги до позивача за кредитним договором №2102/0408/71-052 та іпотечним договором від 04 квітня 2008 року. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме гайно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.03.2019 року позивачу стало з відомо, що Державним реєстратором сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабічем В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46135916 від 26.03.2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 було зареєстроване за ПАТ «Альфа-Банк» право власності на належну позивачу квартиру. Як вбачається з Інформаційної довідки, підставами для вчинення ОСОБА_2 таких дій були: рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видане ПАТ «Альфа-Банк» 06.02.2019 року; повідомлення, серія та номер: К/И/УСБ/Б/1, видане ПАТ «Альфа-Банк» 02.02.2019 року; договір купівлі продажу прав вимоги, серія та номер: 937, виданий 15.06.2012 року; кредитний договір від 04.04.2008 року за №2102/0408/71-052; іпотечний договір б/н від 04.04.2008 року. ОСОБА_1 вважає вказану реєстрацію незаконною, оскільки ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію речового права на належне позивачу нерухоме майно всупереч вимог Закону та умов іпотечного договору. У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис №30862267, вчинений 25.03.2019 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабічем В.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46135916, від 26.03.2019 року про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714) права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року виключено державного реєстратора сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабіч Владислава Володимировича з кола відповідачів за цивільною справою. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, державного реєстратора сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабіч Владислава Володимировича.

Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав їх необґрунтованими і безпідставними. Зазначив, що банк цілком та повністю виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість за боржником ОСОБА_1 нараховується заборгованість. Не заперечується сторонами, що всі права та обов`язки як кредитора перейшли від ВАТ «Сведбанк» до ПАТ «Альфа Банк». Відповідно до умов іпотечного договору, а саме п.9.5 у разі невиконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки, відшкодувати іпотекодержателю в повному обсязі всі витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, у тому чисті з вчинення виконавчого напису, його реалізацією та вартість послуг незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності. Згідно п.10.3. іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення предмет іпотеки. Відповідно до п.11 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та\або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов`язанням та цим договором. При настанні зазначених у цьому договорі випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. Далі, в п.12 іпотечного договору зазначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: зокрема, на підставі п.12.2 - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості за основним зобов`язанням, а саме - заяву про невиконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання; - розрахунок заборгованості; - свій примірник цього договору. ОСОБА_1 , прочитавши договір, погодилася з усіма його умовами. Даний договір не було оскаржено, не визнано недійсним чи таким, що припинив свою дію Підписавши договір, ОСОБА_1 надала свою згоду, в тому числі, і на безспірне звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач неправильно трактує ст.37 ЗУ «Про іпотеку», відповідно до приписів якої, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, іпотечний договір містить таке застереження, і позивач сама надала право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки. Основне зобов`язання боржником ні разу не виконане, кредит не погашено, причому воно ще і додатково порушуються такими позовними заявами. Оскільки іпотечний договір містив застереження щодо можливості звернення стягнення та визнання права власності на іпотечне майно в разі невиконання або неналежного виконання умов договору, та відповідно банк здійснив дії на підставі іпотечного договору, укладеного, підписаного сторонами, а саме – зареєстрував за собою право власності на предмет іпотеки. Таким чином, чинним законодавством передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі договору, предметом якого є нерухоме майно, отже проведення реєстраційної дії на підставі іпотечного договору є законним способом набуття нерухомого майна у власність.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. В останнє судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки в момент вчинення переходу дотримано процедури, ОСОБА_1 завчасно повідомлена про звернення стягнення, її ознайомлено зі всіма матеріалами по даній справі, щодо переходу права власності вона не заперечувала. Позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію є неналежним способом захисту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.04.2008 року між позивачем та ВАТ «Сведбанк» був укладений кредитний договір №2102/0408/71-052, згідно умов якого позивачем були отриманні кошти у розмірі 40000,00 дол.США на купівлю нерухомого майна, з кінцевим строком повернення 04.04.2038 року.

У цей же день, ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О., реєстровий номер 1414, відповідно до якого позивачем, за рахунок отриманих від ВАТ «Сведбанк» кредитних коштів, була придбана квартира АДРЕСА_1 та відбулася державна реєстрація права власності на вказану квартиру.

У цей же день, з метою забезпечення зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір (на купівлю житлової нерухомості), посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Ведмідською М.О., реєстровий номер 1417. Відповідно до п.2 іпотечного договору (на купівлю житлової нерухомості) від 04.04.2008 року позивач, на забезпечення виконання основного зобов`язання, передала в іпотеку ПАТ «Альфа-Банк» квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.11 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та\або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов`язанням та цим договором. При настанні зазначених у цьому договорі випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору. В п.12 іпотечного договору зазначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один з наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: зокрема, на підставі п.12.2 - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису іпотекодержатель подає нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості за основним зобов`язанням, а саме - заяву про невиконання іпотекодавцем умов основного зобов`язання; - розрахунок заборгованості; - свій примірник цього договору.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17.06.2015 року позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишено без задоволення у повному обсязі.

02.02.2019 року АТ «Альфа-Банк» за вих. №К/И/УСБ/Б/1 на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, яке вона отримала 04.04.2008 року.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме гайно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.03.2019 року позивачу стало з відомо, що Державним реєстратором сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабічем В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46135916 від 26.03.2019 року, на підставі якого ОСОБА_2 було зареєстроване за ПАТ «Альфа-Банк» право власності на належну позивачу квартиру. Як вбачається з Інформаційної довідки, підставами для вчинення ОСОБА_2 таких дій були: рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видане ПАТ «Альфа-Банк» 06.02.2019 року; повідомлення, серія та номер: К/И/УСБ/Б/1, видане ПАТ «Альфа-Банк» 02.02.2019 року; договір купівлі продажу прав вимоги, серія та номер: 937, виданий 15.06.2012 року; кредитний договір від 04.04.2008 року за №2102/0408/71-052; іпотечний договір б/н від 04.04.2008 року.

До відзиву, АТ «Альфа-Банк» додано копію звіту №ВА 190128-010 про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року, складений 07.02.2019 року оцінювачем ТОВ «Бізнес АССІСТ», у відповідності до якого ринкова вартість квартири складає 767 797 грн.

Відповідно до довідки №08, виданої 21.10.2020 року ЖЕК №122, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_1 ОСОБА_5 (син), ОСОБА_6 (син) за вказаною адресою проживають без реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон №898-IV) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).

За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону № 898-IV передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV нормами статті передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до п.11 іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, т.ч. якщо іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та\або випливають з основного зобов`язання, а також в інших випадках передбачених основним зобов`язанням та цим договором. При настанні зазначених у цьому договорі випадків, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та зобов`язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

У цьому випадку умовами іпотечного договору від 04.04.2008 року, зокрема пунктом 12.3.1 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Позивачем заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, на час прийняття оскарженого рішення державним реєстратором,) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе власником нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру прав відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи.

При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав вичерпує свою дію.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тому, належним (ефективним) способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора).

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 725/4159/18.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.

Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц.

Отже, ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не визнання незаконними дії державного реєстратора, скасування рішення державного реєстратора зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем і відповідачем.

Таким чином, ефективним способом захисту права власності позивача у такому разі є не визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права на нерухоме майно, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабіч Владислав Володимирович про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності не підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.2, 12, 13, 76-81, 82, 265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа без самостійних вимог - державний реєстратор сектору державної реєстрації Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області Бабіч Владислав Володимирович про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан