Постанова № 9606322, 12.05.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47759/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Лисенко М.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Пусан Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 листопада 2009 року Суб"єкт господарської діяльності - фізична особа ОСОБА_3звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами був складений Акт № 5414/17-305/2219615666 від 07.10.2009 року. На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000341700/1749 від 20.10.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 29674,00 грн., яке як зазначає позивач є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству з питань оподаткування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, дії вважає законними та обґрунтованими, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Кременчуцькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами був складений Акт № 5414/17-305/2219615666 від 07.10.2009 року. У ході перевірки встановлені порушення СПД ОСОБА_3 пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 19783,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000341700/0 від 20.10.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 29674,00 грн., з них було донараховано суму податкового зобов'язання за основним платежем на суму 19783 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 9891 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач посилається на те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми по податковим накладним, отриманим від ПП "Стіларт", оскільки фінансово-господарські відносини між позивачем та ПП "Стіларт" визнані недійсними відповідно до ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України на підставі акту перевірки ПП "Стіларт" про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток від 22.05.2009 року № 2077/23-209/35414318.

Перевіряючими в акті перевірки зроблений висновок, що угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду між ПП «Стиларт» і СПД ОСОБА_3 не відповідають вимогам законодавства, а саме: ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, ст.42 ГК України, ст. 67 Конституції України та не створюють ніяких юридичних наслідків, а тому є нікчемним,. Тому включення сум СГД-ФО ОСОБА_3 до податкового кредиту з ПДВ на підставі даних правочинів суперечить ст. 228 ЦК України та відповідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1 пункту 3.1 статті 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (пункт 7.1 статті 7). Суми податків, сплачені (нараховані платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", (в редакції, що набрала чинності 25.03.2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Перевіркою встановлено, що СГД-ФО ОСОБА_3 в перевіряємому періоді включала до складу податкового кредиту ПДВ за придбане пальне для реактивних двигунів марки ТС-1, податкові накладні отримані від ПП "Стиларт" на загальну суму ПДВ 19500,00грн., а саме: податкова накладна від 20.03.08 №140 та видаткова накладна № 140 від 20.03.08 пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,45 т. на суму 50000,00 грн. ПДВ -10000,00грн; податкова накладна від 21.03.08 № 146 та видаткова накладна №146 від 21.03.08 - пальне для реактивних двигунів марки ТС- 1 в кількості 8,03 т. на суму 47500,00 грн. ПДВ -9500,00 грн.

Розрахунки за відвантажену продукцію здійснювались згідно рахунка поставщика в безготівковій формі, а саме : платіжне доручення №21 від 20.03.08р. на суму 60000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 10000,00 грн., підстава оплата за пальне ТС- 1; платіжне доручення №22 від 21.03.08р. на суму 57000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 9500,00 грн., підстава оплата за пальне ТС-1. (копії платіжних доручень та виписок з банку знаходяться в матеріалах справи).

Податкові накладні, виписані ПП «Стиларт» є документами, які підтверджують сплату підприємцем податку на додану вартість у складі ціни товару.

На момент проведення перевірки, суми податку, які включені підприємцем до складу податкового кредиту у розмірі 19500,00 грн., були належним чином підтверджені відповідними податковими накладними.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними ПП «Стиларт», які виписані належним чином.

Посилання представника відповідача на те, що фінансово-господарські відносини, між СПД ОСОБА_3 та ПП "Стіларт" не відповідають вимогам чинного законодавства та є нікчемними, оскільки згідно ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, то, відповідно, здійснюється коригування показників податкової декларації, що проведені на підставі таких нікчемних правочинів, суд не бере до уваги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода щодо купівлі позивачем у ПП «Стиларт» палива, була виконана сторонами належним чином у відповідності до правил ст..ст. 193 ГК України та 655 ЦК України, що підтверджено відповідними видатковими накладними та платіжними дорученнями, які оформлені належним чином. Крім цього, дане паливо було використане в господарській діяльності позивача, а саме: для здійснення авіаційних робіт в сільському господарстві (оброблення полів), що підтверджується відповідними договорами та актами здачи прийняття робіт (копії знаходяться в матеріалах справи). Сама по собі угода про продаж товару не є такою, що суперечить вимогам закону. Даними документами підтверджується реальний характер договору. Доказів, які б свідчили про укладання договору з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства відповідачем не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на недодержання письмової форми правочину, як на підставу його недійсності. Статтею 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

Як було встановлено в судовому засіданні, в даному випадку був укладений договір в спрощений спосіб, що передбачено ст.. 181 ГК України та ст.. 207 ЦК України, а саме: шляхом обміну листами та прийняттям до виконання замовлення.

Отже, витрати на оплату ПММ згідно з укладеною усною домовленістю з ПП «Стиларт» договору правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ, підтверджуються розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність фінансових документів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000341700/0 від 20.10.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2010 року.

СуддяА.О. Чеснокова