Рішення № 96062191, 24.03.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/3391/20

Провадження № 2/628/186/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

24 березня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря - Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Авентус Україна» про захист прав споживачів,

встановив:

ОСОБА_1 11.12.2020 року звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авентус Україна» про захист прав споживачів, згідно якого просить суд визнати договір позики № 1401272 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 20.10.2019 року, який був укладений між сторонами, недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона, ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» уклали договір № 1401272 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 20.10.2019 року, відповідно до якого нею було отримано грошові кошти в сумі 9400,00 гривень. Зараз ТОВ «Авентус Україна» вимагає погашення заборгованості в сумі 34 602 грн. 40 коп., ознайомившись зі змістом договору, позивач вважає, що укладений договір є недійсним, зважаючи на наступне.

ТОВ «Авентус Україна» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Проте, як вказує позивачка, нею не було підписано даний договір.Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

У частині третій зазначено відомості, які має містити інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті.

Споживач має бути письмово проінформований про те, що вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору про споживчий кредит і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Відповідачем не повідомлено письмово всю необхідну інформацію щодо умов договору. Відповідач скористався тим, що їй, як позичальнику, об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав їй відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Згідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено: правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування

Крім того, п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором є несправедливими умовами, можуть бути визнані недійсними.

Міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічній умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку,сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів, серед яких визначено сприяння у боротьбі зі шкідливою діловою практикою підприємств, яка негативно відбивається на споживачах.

Хартією захисту споживачів, ухваленою 25 сесією консультативної асамблеї Европейського союзу у 1973 році за № 543, передбачено, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, оскільки споживачу під час укладення кредитного договору об`єктивно бракує знань для здійснення правильного вибору послуг із запропонованих на ринку та оцінки укладеного договору.

На підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Однак, прийняття пропозиції від відповідачаукласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайнпозик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач вказує на те, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений між сторонами, містить ознаки кредитного договору, що регулюється положеннями ст.ст. 1054, 1055, ч. 2 ст. 207, ч. 2 ст. 208 ЦК України.

Зазначає, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту. У разі відсутності інформації про вартість додаткових та супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання споживчого кредиту, для надання такої інформації враховуються вимоги законодавства про споживче кредитування щодо визначення вартості цих послуг відповідно до їх орієнтовної вартості».Однак працівниками ТОВ «Авентус Україна» було проігноровано вимоги законодавства та не було надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим, як зазначає позивача, реально нарахований їй відсоток за користуванні кредитними коштами став значно більшим, за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Вимога про нарахування та сплату неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченому у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, ч. 2 ст. 627 ЦК України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та засіб розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, а не несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідачем було введено її, позивачку, в оману на рахунок істотних умов договору, а зокрема на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та їй не було зазначено нічого на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у випадку порушення зобов`язання. Їй було повідомлено значно меншу ціну кредиту (відсотків) через що вона погодилася на укладання зазначених договорів. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, так як їй запропонували укласти договір на фактично відомих лише відповідачу умовах.

Розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, укладеним між сторонами значно перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Також, позивачка посилається на ст. 204, 216, 548 ЦК України щодо недійсності правочину та зазначаючи, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою від 16.12.2020 року Куп`янський міськрайонний суд відкрив провадження у справі та призначив по справі розгляд в порядку загального позовного провадження, призначивши дату підготовчого засідання.

29.12.2020 року до суд надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечує проти задоволення позову, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованістьпозову, його безпідставність та такий, що має штучний характер. Жодне з тверджень щодо недотримання встановленої чинним законодавством письмової форми при укладенні кредитного договору, його підписання електронно-цифровим підписом, тоді як договір було підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, не надання Товариством паспорту споживчого кредиту для ознайомлення та необхідної інформації для прийняття рішення щодо укладення кредитного договору, встановлення у кредитному договорі непропорційно великої суми компенсації - не заслуговує на увагу та не відповідає дійсності.

Відзив обґрунтовує наступним. Позивачка є клієнтом Товариства з 19.11.2018 року та до цього кредитного договору уклала ще п`ять кредитних договорів, належним чином виконавши всі зобов`язання за ними. А отже, клієнт був повністю ознайомлений з порядком укладення (підписання) та умовами кредитного договору. Вся процедура укладення з Товариством договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту, відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, але не виключно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», а також відповідно до внутрішніх Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та проходить в онлайн-режимі.

Перед укладенням Кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті надало Клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де, серед іншого, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення.Разом з тим, серед іншого, саме на першій сторінці Веб-сайту Товариства міститься/містилася інформація про:акційну/знижену процентну ставку; стандартну процентну ставку;про максимальний строк кредиту;про максимальну суму кредиту;умови пролонгації;способи отримання кредиту, тощо.

Окрім того, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Обов`язкова інформація для клієнта», де міститься інформація про:Товариство, як надавача фінансової послуги; Фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат;Кредитний договір:наявність у Клієнта права на відмову від кредитного договору:строк, протягом якого Клієнтом може бути використано право на відмову від кредитного договору, а також інші умови використання права на відмову від кредитного договору: мінімальний строк дії кредитного договору (якщо застосовується); наявність у клієнта права розірвати чи припинити кредитний договір, права дострокового виконання кредитного договору, а також наслідки таких дій;порядок внесення змін та доповнень до кредитного договору:неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за кредитним договором без письмової згоди Клієнта.

Також, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Документи», де містяться Правила, примірні кредитні договори, що укладаються з Товариством, а також архів документів, що містить редакції Правил, що діяли на момент укладення будь-якого кредитного договору.

Перед подачею заявки на отримання кредиту, клієнт повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та відповідним примірним кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих Правилах, при цьому, він повинен підтвердити, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, проставляючи відповідну відмітку в чек-боксі інформаційно-реєструючої електронної системи Товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів.

Без такого підтвердження (проставляння відповідної відмітки) у позивача була б відсутня технічна можливість перейти на іншу сторінку/вкладку інформаційно-реєструючої електронної системи Товариства для подальшого оформлення кредитного договору. Часові обмеження для ознайомлення з інформацією для прийняття клієнтом обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання кредиту та визначення з його істотними умовами, не встановлені.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору від 20.10.2019 р., Товариство надало споживачу ОСОБА_1 кошти у розмірі 9000 гривень, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільний додаток (далі - ІТС Товариства). Переказ коштів було здійснено 20.10.2019 року шляхом перерахування на банківську картку клієнта № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «Приватбанк», яку було вказано особисто клієнтом в заяв на отримання кредиту. На підтвердження/визнання умов кредитного договору позивачем було здійснено платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором - 19.11.2019 у розмірі 3553,20 грн.

Згідно умов кредитного договору сторони погодили усі істотні умови договору, а саме, строк дії, суму кредиту знижену процентну ставку, стандартну процентну ставку.

Кредитний договір був укладений в електронній формі з накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що зазначено в розділі кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» - «підписано електронним підписом 20.10.2019 09:26:13». При цьому, були дотримані положення та вимоги Закону України «Про електронну комерцію».

Укладення договору відбулося в такому порядку. 20.10.2019р. позивач заповнив заявку на отримання кредиту на сайті Товариства, вказавши особисті дані, банківську платіжну картку для перерахування кредитних коштів, строк та суму кредиту. Товариство повідомило Клієнта про прийняття заявки на отримання кредиту шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті. Після отримання заявки Товариство здійснило оцінку кредитоспроможності Клієнта та достовірності наданої Клієнтом інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Після аналізу наявної інформації Товариство прийняло рішення про можливість укладання з Клієнтом кредитного договору, про яке повідомило Клієнта шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення (CMC-повідомлення на номер телефону клієнта).В Особистому кабінеті Клієнт отримав для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та положення, що вимагаються чинним законодавством України, та пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови. Клієнт мав можливість прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір або відмовитися від пропозиції.Клієнт повідомив про готовність прийняти пропозицію (оферту), натиснувши відповідну клавішу «погоджуюсь», у Особистому кабінеті, після чого Товариство надіслало клієнту засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, у даному випадку - А271041. Введенням одноразового ідентифікатора, що є його електронним підписом, клієнт підтвердив, що ознайомився до укладення кредитного договору з Паспортом споживчого кредиту, умовами кредитного договору та підписав їх.

Товариство після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправило Клієнту його примірник Кредитного договору у формі електронного документу на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 та додатково розміщено кредитний договір у Особистому кабінеті позивача, розміщеному на ІТС Товариства. Отже, договір доступний для перегляду та завантаження до підписання та після підписання. Товариство повідомило клієнта про факт перерахування коштів шляхом відправки інформаційного повідомлення засобами зв`язку (СМС-повідомлення на номер телефону).

За таких обставин, відповідач вважає, що посилання позивача на те, що Товариство не надало для ознайомлення кредитний договір, Паспорт споживчого кредиту та Правила не повідомило позивача про умови кредитування в обсязі, в якому вимагає законодавство України для укладення договору про споживче кредитування, відсутнє підтвердження про ознайомлення з кредитним договором та Правилами, інформацією для прийняття позивачем зваженого рішення щодо укладення кредитного договору, укладення кредитного договору не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставними.

Крім того, відповідач зазначає, що у разі незгоди з умовами кредитного договору, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору, натоміть таких дій ОСОБА_1 не вчиняла.

Отже, відповідач вважає, що посилання позивача на ст. ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», спростовується вищевикладеним.

Щодо несправедливих умов кредитування та встановлення непропорційно великої суми компенсації, як на то посилається позивач, відповідач у своєму відзиві на позов, посилається, зокрема на ст.ст. 525,526, 627, 628, 629,1054,1048 ЦК України, та зазначає, що згідно кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата - процентна ставка (знижена), яка становить: знижена процентна ставка - 1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459,90 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2. цього Договору; стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних). Зазначені положення визнані сторонами кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч. 2 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів»).Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами передбачений у ч. З ст. 18 Закону ч. 2 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» не є вичерпним. Зокрема, до несправедливих умов відносяться умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5).

Отже, встановлення в Кредитному договорі плати (процентів) за користування кредитними коштами не є компенсацією в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договірних зв`язків та не містить імперативної норми, яка б позбавляла кредитодавця права на неустойку (штраф, пеня) за порушення позичальником зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, як то передбачено ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України.

Так, згідно Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф.

Штрафи за Договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить: 4700,00 грн.

Отже, дана умова договору не встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків від суми отриманого кредиту, як це передбачено Законом України «Про споживче кредитування») у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Її наслідком не є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

За таких обставин, відповідач вважає, що твердження позивача щодо несправедливих умов кредитного договору, у зв`язку з нарахуванням непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) за кредитним договором і порушення відповідачем п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Крім того, відповідач зазначає, що визнає відсутність підстав для нарахування позивачу вказаного штрафу у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину (з врахуванням змін в чинне законодавство, внесеними згідно із Законом № 591-ІХ від 13.05.2020) та своїм відзивом підтверджує, що у зазначений період, позивача на виконання Закону було звільнено від сплати передбаченого у договорі штрафу. Проте, таке звільнення, жодним чином не впливає на дійсність умов, що передбачають його нарахування. Оскільки, дана норма Закону вказує саме на дію «звільнення від відповідальності», а не умову, яка повинна враховуватися при укладенні договорів про споживчий кредит.

Отже, відповідач вважає, що умови кредитного договору в повній мірі відповідають вимогам законодавства, між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору. Також, вважає, що позивач навмисно зловживає своїм правом звернення до суду з метою уникнення (затягування) виконання зобов`язання за кредитним договором.

Ухвалою судді від 15 січня 2021 року підготовче провадження було закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача ТОВ «Авентус Україна» також у судове засідання не з`явився, зазначивши у відзиві, що просить суд розглянути справу без його участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши докази по справі, встановив фактичні обставини та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом встановлено, що на офіційному сайті ТОВ "Авентус Україна" в мережі Інтернет розміщено «Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна", які є публічною пропозицією (офертою) на укладення кредитного договору на умовах і в порядку, що визначені ними, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, примірний кредитний договір, що планується до укладення. На першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Обов`язкова інформація для клієнта», де міститься інформація про: Товариство, як надавача фінансової послуги; Фінансову послугу, Кредитний договір (наявність у клієнта права на відмову від договору, строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, інші умови, строк дії договору, тощо). На першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Документи», де містяться Правила, примірні кредитні договори, що укладаютьс з Товариством, а також архів документів, що містить редакції Правил, що діяли на момент укладення будь-якого кредитного договору. Вказана інформація підтверджується і матеріалами справи (а.с. 42-49,54,55,56,57).

20.10.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі -«Товариство») та ОСОБА_1 (далі - «клієнт» та/або «позичальник) уклали договір № 1401272 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розмішені на сайті. Приймаючи умови цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1. договору, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 9400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. З метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором (п.1.2). Сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459,90% річних) у межах строку надання позики. Стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожний день користування позикою (657,00 % річних) і застосовується згідно з п. 1.7., 3.4., 3.6.2 договору. Загальна вартість позики з зниженою ставкою складає 137,80 % від суми позики ( у процентному виразі) або 12953,20 грн (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою - 37,80 % від суми позики або 3553,20 грн. Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових кошті вів на банківських картковий рахунок, наданий клієнтом. Згідно п. 1 6. Договору, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення, шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Згідно п. 1.7 договору, після вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 гривень, Товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6. цього договору і дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у Особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою. Згідно п. 3.1. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка платежів, який є невід`ємною частиною договору. Умови застосування заниженої процентної ставки - дотримання клієнтом термін повного повернення позики, зазначеного у Графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов`язання більше 3 календарних днів. Згідно п. 3.4. договору, у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах п.3.2., але за стандартною процентною ставкою. Згідно п.3.6.2 договору з 4 дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення. Згідно п.3.7. договору, клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до п.п.1.7, 3.4., 3.6.2 договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору. У п.7. договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено, що клієнт ОСОБА_1 підписала електронним підписом 20.10.2019 09:26:13 (а.с.10-12).

Згідно Графіку платежів до договору про надання коштів у позику, на умовах споживчого кредиту № 1401272 від 20.10.2019 р., клієнт ОСОБА_1 має повернути позику (9400,00 грн) та сплатити проценти (3553,20 грн), разом 12953,20 грн - 19.11.2019 р. на вказані реквізити для оплати та зазначено, що цей Графік підписано клієнтом електронним підписом 20.10.2019 09:26:133 (а.с.13).

Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, інформація зазначена в ньому не суперечить договору № 1401272 від 20.10.2019 р. та повністю йому відповідає (а.с.40-41).

Встановлено та не заперечується сторонами, що 20.10.2019 року відповідно до укладеного між сторонами договору № 1401272 від 20.10.2019 р., на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», позивачки ОСОБА_1 були перераховані кошти на загальну суму 9400,00 грн. та який було вказано особисто клієнтом в заяві на отримання кредиту. Платіжний провайдер має відповідну ліцензію НБУ на здійснення переказів грошових коштів та внесений в державний реєстр фінансових установ (а.с.50,64-71).

Відповідно договору № 1401272 про надання коштів у позику від 20.10.2019 року було здійснено платіж від ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» 19.11.2019 на суму 3553,20 грн. (проценти) та продовжено термін дії договору відповідно до умов договору, що підтверджується довідкою про розрахунки за договором № 1401272 про надання коштів у позику від 20.10.2019 року, виданою ТОВ «Авентус Україна» за № 1401272/12/2020 від 24.12.2020 р. (а.с. 51).

Отже, зазначений договір укладений між сторонами у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Так, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

За статтею 6 вказаного Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «про електронні довірчі послуги».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документу з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п. 12,13 ч.1 ст.1 Закону України «Про довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір № 1401272 від 20.10.2019 р. між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Так, ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України та ст.1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, що викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України та іншим нормативно-правовим актам. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Також, відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Положення ч. 2 ст. 215 ЦК України щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України ). По своїй суті правочин це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положень ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга та третя статті 215 ЦК України).

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема, про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невикоанння ним зобов`язаннь за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом статті 230 ЦК України наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Згідно ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. 3. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Судом встановлено, що у договорі № 1401272 від 20.10.2019 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, укладеного між сторонами, прямо зазначено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розмішені на сайті, приймаючи умови договору, клієнт пітверджєу, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується, зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Твердження представника позивача про те, що перед укладенням договору позивач не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, як того вимагає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд не бере до уваги, оскільки, звернувшись до ТОВ «Авентус Україна» із заявкою на отримання кредиту та підписавши договір позивач засвідчив той факт, що він обізнаний з Правилами, які включають в себе і умови кредитування.

Доводи позивача про ненадання інформації про умови кредитування не є такими, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

У відзиві на повну заяву представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 є клієнтом Товариства з 19.11.2018 року та до даного кредитного договору уклала ще п`ять кредитних договорів, за якими виконала свої зобов`язання в повному обсязі. Позивачем не оспорюється дана обставина. Правом, на подання відповіді на відзив ОСОБА_1 не скористалася.

Укладений між сторонами договір від 20.10.2019 р. свідчить про те, що сторони по договору погодили усі істотні умови: суму кредиту, строк дії договору, розмір процентних ставок, як заниженої, так і стандартної, яка застосовується у разі порушення позивачем зобов`язань щодо повернення позики та сплати процентів за заниженою ставкою, порядо повернення позики та нарахуванн/сполати процентів, відповідальність сторін, інші умови договору.

Доводи позивача про те, що умови оспорюваного договору є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов`язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів, штрафних санкцій, становить більше 50 %, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів, денна знижена відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 1,26 %, яка діяла у межах строку надання позики, а також денна стандартна процентна ставка за користування кредитними коштами становила 1,80 %, яка застосовується у разі порушення позичальником строку виконання договору, що було відомо позивачу в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування, а розмір штрафу, нараховується за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50 % суми, одержаної позивачем за договором, що відображено у п. 4.5. оспорюваного договору та також було вдомо позивачу під час його укладення. Проте, відповідач у відзиві зазначив, що визнає відсутність підстав для нарахування позивачу вказаного штрафу у період з 01.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину (з врахуванням змін в чинне законодавство, внесеними згідно із Законом № 591-ІХ від 13.05.2020) та своїм відзивом підтверджує, що у зазначений період, позивача на виконання Закону було звільнено від сплати передбаченого у договорі штрафу.

Позивачка не надала доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману та матеріали справи таких доказів не містять.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами. Аналогічні положення зазначені і у Правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які містяться на веб-сайті Товариства та. Які є невід`мною частиною договору, укладеного мідж сторонами від 20.10.2019 року за № 1401272.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався. Більш того, позивачка частково виконала свої зобов`язання за оспорюваним договором.

Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов оспорюваного договору, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, нечесної підприємницької практики, введення в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом та на рахунок непомірно великої відсоткової ставки у разі порушення зобов`язання, позивачем не наведено.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 1401272 від 20.10.2019 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи позивача про введення його в оману при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору, таким чином, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору № 1401272 від 20.10.2019 року про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, з вказаних підстав.

Керуючись ст. ст. 81, 206, 264, 265, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 610, 611, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом Украхни «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

На підставі викладеного, керуючись ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «АвентусУкраїна», про захист прав споживачів.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/. Копія (текст) судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/ (в рядку «Справа №» необхідно ввести номер справи, в якій видано це судове рішення).

Повний текст рішення складений 05 квітня 2021 року.

Головуючий А.О.Шиховцова