Постанова № 9606193, 19.04.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-9194/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

при секретарі Новаковської Н.В.

за участю представника позивача адвоката Пономаренко О.П. (за угодою)

представника відповідачаОСОБА_3

представника відповідачаОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»до Державної податкової адміністрації Одеської області, Державної податкової інспекції у Київському м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»(надалі ТОВ «Промсервіс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової адміністрації Одеської області (надалі ДПА), Державної податкової інспекції у Київському м. Одеси (надалі ДПІ) в якому просило визнати незаконною невиїзну документальну перевірку позивача, яку проводили податкові інспектори ДПА; скасувати податкові повідомлення-рішення: №0001312301/0 від 06 травня 2008р., №0001312301/1 від 31травня 2008 року, №0001312301/2 від 15 липня 2008 року та визначити грошовий розмір судових витрат, повязаних з розглядом справи, які повинні бути компенсовані позивачу, виходячи з фактичних витрат про надання правової допомоги адвокатом.

В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд визнати незаконною невиїзну документальну перевірку позивача, яку проводили податкові інспектори ДПА; скасувати податкові повідомлення-рішення: №0001312301/0 від 06 травня 2008р., №0001312301/1 від 31травня 2008 року, №0001312301/2 від 15 липня 2008 року та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 280,85грн.

02.04.2009р. ухвалою суду на місці, яка занесена до журналу судового засідання залучено до участі у справі у якості відповідача Головне управління Державного казначейства України в Одеській області.

Представник позивача у судовому засіданні уточнення позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх з підстав викладених у позовній заяві, уточненнях та в обґрунтування позовних вимог посилався на неправомірність проведення працівниками ДПА невиїзної документальної перевірки позивача з 09.04.2008р. по 15.04.2008р. Крім того представник позивача посилався на неправомірність визначення ДПІ позивачу податкових зобовязань по податку на додану вартість на суму 54050грн., за основним платежем 36033грн. та за штрафними санкції 18017грн. (податкові повідомлення-рішення №0001312301/0 від 06 травня 2008р., №0001312301/1 від 31травня 2008 року, №0001312301/2 від 15 липня 2008 року) у звязку з відсутністю порушення позивачем вимог п.п.7.2.6, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник Державної податкової адміністрації Одеської області у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що проведена перевірка була здійснена на підставі законодавства та у межах компетенції.

Представник Державної податкової інспекції у Київському м. Одеси у судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та зазначив правомірність прийнятих щодо позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у звязку з порушенням ТОВ «Промсервіс »вимог п.п.7.2.6, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представник Головного управління Державного казначейства України в Одеській області у судове засідання не зявився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно, причини неявки суду не відомі, заперечення не надав.

Вислухавши пояснення з`явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ТОВ „Промсервіс” зареєстровано, як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 07.07.2000р. (т.І а.с.58). На податковий облік ТОВ „Промсервіс” взято 13.07.2000 року та є платником податку на додану вартість з 18.07.2000 року (т.І а.с.45).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.І а.с.44) видами діяльності ТОВ „Промсервіс” є оптова торгівля іншими машинами устаткуванням; інші види оптової торгівлі та ремонт, технічне обслуговування й монтаж верстатів.

Державною податковою адміністрацією в Одеській області на підставі п.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ „Промсервіс” з питання повноти та своєчасності сплати сум податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ПП „Експроект Юг” за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. за результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2008р. №3/35-0211/31073084 (т.І а.с.5-9).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ на протязі перевіреного періоду з 01.06.2006р. по 31.06.2007р. були здійснені операції придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП „Експроект Юг” на суму 216198грн. ( в тому числі ПДВ 36033грн.) по яким було включено до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах на підставі податкових накладних ПДВ на загальну суму 36033грн. з посиланням на Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2007р. якою визнано недійсними з моменту реєстрації з 23.01.2006р.- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПП „Експроект Юг” та з 11.04.2006р. свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП „Експроект Юг” (т.ІІ а.с.41,42).

На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0001312301/0 від 06.05.2008р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 36033грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18017грн. (т. І а.с.10) за встановлені перевіркою порушення пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 , пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997року №168/97-ВР.

Дане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За наслідками розгляду його скарг прийняті рішення №0001312301/1 від 31.05.2008 року, №0001312301/2 від 15.07.2008 року, якими визначені позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 54050 гривень (36033 гривень за основним платежем, 18017 гривень штрафна (фінансова) санкція), скарги ТОВ „Промсервіс” на податкове повідомлення-рішення №0001312301/0 від 06.05.2008 року залишені без задоволення.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Сторони погоджуються, що в податковому та бухгалтерському обліку усі господарські операції між ТОВ «Промсервіс»та ПП «Експроект Юг»у червні 2006р. червні 2007р. відображені та зауваження відсутні. Проведення господарських операцій між ТОВ „Промсервіс” і ПП „Експроект Юг” підтверджуються первинними документами (рахунками, накладними, податковими накладними), про що зазначено в акті перевірки (т.І а.с.7).

Відповідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що позивач та ПП „Експроект Юг” в момент видачі податкових накладних, на підставі яких ТОВ «Промсервіс»був позивачем сформований податковий кредит, були зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість.

Надані представником позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку поставщиком товарів (послуг) на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

При таких обставинах суд вважає, що позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно вимог Закону України №168/97-ВР .

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ здійснюється лише на підставі законодавчо встановлених випадків, відповідно до п.п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням свідоцтва здійснюється виключення платника ПДВ з Реєстру, відповідно до п.25 Положення „Про реєстр платників податку на додану вартість” затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р.№79.

Відповідно до п.25 Положення „Про реєстр платників податку на додану вартість” затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000р.№79 реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання, анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника ПДВ з реєстру.

Таким чином, ПП „Експроект Юг” втратив статус платника податку на додану вартість лише з дати внесення запису про анулювання свідоцтва, тому рішення не може змінювати порядок оподаткування господарських операцій, що здійснені до набуття чинності рішення.

Крім того, Приморським районним судом м. Одеси 27.06.2008р. по справі №2а-990/08 розглянуто спільну заяву ОСОБА_6 та ПП «Експроект Юг»про перегляд вищезазначеного рішення за нововиявленими обставинами та заяву задоволено, а рішення 2а-1863/07 від 21.09.2007р. скасовано та в задоволені позову ДПА в Одеській області відмовлено (т.ІІ а.с.37-39).

Вищезазначене рішення залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду 27.11.2009р. (т.ІІ а.с.68-70). Таким чином відсутні обставини на які посилались перевіряючи в акті перевірки як підставу для встановлення порушення п.п.7.2.6 та п.п. 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок н а додану вартість».

Також судом встановлено, що всі податкові накладні, складені ПП «Експроект Юг»в період з червня 2006р. по червень 2007р. містять номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 23230826 (т.І а.с. 66,73,79,85 та інші) та як вбачається з роздруківки з електронного реєстру платників ПДВ ДПА України (т.І а.с.37) підставою для скасування свідоцтва платника ПДВ за №23230826 була ініціатива платника ПП «Експроект Юг»і відбулось це 30.07.2007р, тоді як за рішенням суду 11.04.2006р був внесений запис про ліквідацію свідоцтва платника ПДВ ПП «Експроект Юг» за №100055940, тобто іншого свідоцтва, яке не використовувалось під час оформлення податкових накладних.

Таким чином свідоцтво платника ПДВ за яким відбувалось нарахування податку з боку ПП «Експроект Юг» не скасовувалось судом, діяло до 30.07.2007р. та було скасовано за власною ініціативою платника податку (т. І а.с.37).

Також судом встановлено, що усе обладнання та запасні частини, які були придбані за безготівковий розрахунок ТОВ «Промсервіс» у ПП «Експроект Юг»в наступному, було також за безготівкові кошти реалізовано підприємствам-покупцям з нарахуванням ПДВ, що підтверджується первинними документами (договорами поставки, довіреностями на отримання ТМЦ, видатковими накладними, податковими накладними), та не спростовано відповідачем. Суд критично ставиться до аргументів відповідача щодо відсутності доказів витрат на транспортування, погрузку товарів (товарність операцій), так як судом встановлено, що директор, він же засновник ТОВ «Промсервіс», ОСОБА_7 має у власності мікроавтобус Renault TRAFIC 2002р.в. (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т.ІІ а.с.66) масою без навантаження 1752кг, повна маса 2700кг, тобто здатний перевозити вантаж вагою до 950кг, яким перевозився товар. Крім того згідно умов певних договорів поставка та вивіз товару відбувались покупцями власними силами (т.І а.с. 71,179).

Представники відповідачів під час розгляду справи не надали суду доказів які б спростовували дані обставини. Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата ПДВ в ціні товару, а також, видані позивачу податкові накладні належно оформлені продавцем, який знаходився в Єдиному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит в сумі 36033грн. та неправомірним нарахування штрафних санкцій.

Стосовно вимог ТОВ «Промсервіс»про визнання незаконною невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промсервіс»з боку ДПА України в Одеської області то в цій частині позивачу слід відмовити, так як ДПА України в Одеський області здійснювало не камеральну перевірку декларацій платника , а невиїзну документальну перевірку, методика проведення якої зазначена у наказі ДПА України №355 від 27.05.2008р. Крім того, відповідно до п.3.1.1. Наказу ДПА України №601 від 23.10.2007р. (зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 12.11.2007р. №1261/14528) обласні ДПА мають право самостійно проводити документальні невиїзні перевірки ( на підставі поданих податкових декларацій, незалежно від способу їх подачі), планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, інших платежів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, крім Національного банку України та його установ, і фізичними особами, які мають статус субєктів господарювання чи не мають статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки, інші платежі, а також дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 280,85грн. то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Згідно з ч.1 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

12.08.2008р. між адвокатом Одеської обласної колегії адвокатів Пономаренко О.П. та директором ТОВ «Промсервіс»ОСОБА_7 було укладено угоду № 429 про надання правової допомоги (т.І а.с.13), на виконання умов якої ТОВ «Промсервіс»було сплачено 5000грн., про свідчить копія квитанції № 428(т.І а.с.14) .

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних зрозглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, сума компенсації не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Враховуючи наведене суд частково погоджується з розрахунком позивача, щодо компенсації витрат на правову допомогу (т.ІІ а.с.73), а саме за судові засідання 27.01.2009р. 11.06.2009р., 04.09.2009р. та 26.01.2010р. (30,25+31,25+31,50+43,45=136,49).

Щодо судових засідань 02.04.2009р., 08.10.2009р. та 03.03.2010р., то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги на суму 104,40грн. не підлягають задоволенню оскільки представник позивача адвокат Пономаренко О.П. не був присутній у зазначених судових засіданнях.

Відповідно до ст.94 ч.1 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з Державного бюджету України у сумі 2,55грн.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тобто, оскільки адміністративний позов містить декілька вимог не грошового характеру, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено чотири вимоги, з яких в задоволенні однієї слід відмовити, інші три вимоги підлягають задоволенню, таким чином стягненню на користь позивача підлягає 2грн. 55коп.(3грн.40коп. х 75%) судового збору.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме шляхом скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси: №0001312301/0 від 06 травня 2008 року, №0001312301/1 від 31травня 2008 року, №0001312301/2 від 15 липня 2008 року.

Керуючись ст.ст.2,7-9,158,160,163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»до Державної податкової адміністрації Одеської області, Державної податкової інспекції у Київському м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси: №0001312301/0 від 06 травня 2008 року, №0001312301/1 від 31травня 2008 року, №0001312301/2 від 15 липня 2008 року.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промсервіс»витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 136,45грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2,55грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 19 квітня 2010 року.

Суддя Е.А.Іванов