Постанова № 9606186, 22.03.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-186/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді:Юхтенко Л.Р.

при секретарі судового засідання: Коваленко І.І.

за участю сторін:

від позивача - Кіндяк Н.В.(по довіреності)

від відповідача-Ангурян В.С. (на підставі розпорядження)

- Сухой А.А. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Арцизького районного підприємства «Антрацит»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 7656 грн. 25 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 583 грн. 41 коп., всього 8239 грн. 66 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулося Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Арцизького районного підприємства «Антрацит»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 7656 грн. 25 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 583 грн. 41 коп., всього 8239 грн. 66 коп.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем у 2008 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме відповідач повинен був створити 1 місце для працевлаштування інвалідів, проте не створив жодного. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 7656 грн. 25 коп. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, у звязку з чим Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, заборгованість відповідача по якій становить 583 грн. 41 коп.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що державна служба зайнятості не направляла інвалідів для працевлаштування, відсутність прибутку у 2008 році, неможливість створити безпечні умови праці для інвалідів на підприємстві.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21 березня 1991р. №875-XI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що 06 листопада 2009 року відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10-ПІ (аркуш справи 9), в якому було зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників Комунального підприємства Арцизького районного підприємства «Антрацит»у 2008 році склала 8 осіб.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів-штатних працівників, які відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»мали бути працевлаштовані на підприємстві відповідача у 2008 році дорівнює 1 особі.

Проте з вищевказаного акту перевірки вбачається, що у 2008 році на підприємстві відповідача не працювало жодного.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з положеннями Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є одним з видів господарських санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, щодо надання щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та щодо інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI (зі змінами та доповненнями) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.

Судом встановлено, що відповідач у 2008 році не інформував державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується листом Арцизького міськрайонного центру зайнятості № 181/12/04 від 24.02.2010 року (аркуш справи 28).

Таким чином суд приходить до висновку, що у 2008 році відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та у звязку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що державна служба зайнятості не направляла інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача, оскільки відповідач як було встановлено не повідомляв про наявність в нього вакансій, а тому державна служба зайнятості не знала про вакансії (вакансію) та не могла направляти на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування.

Твердження представників відповідача про неможливість створити на підприємстві безпечні умови праці також не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до положень діючого законодавства це не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Той факт, що у 2008 році відповідач не перебував на обліку у Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів також не звільняє його від сплати адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач, маючи у 2008 році 8 осіб працівників за штатним розкладом(аркуш справи 33) повинен був зареєструватися у відповідному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням, а саме у Одеському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Також законодавство України не передбачає звільнення юридичних осіб від відповідальності за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у випадку якщо штатний розклад затверджується не самою юридичною особою, а органом місцевого самоврядування. Відсутність прибутку у 2008 року у підприємства відповідача також не звільняє його від відповідальності, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що підприємство відповідача на обліку платників податків рахується як прибуткове підприємство.

Таким чином суд приходить до висновку, що у 2008 році відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та у звязку з цим відповідач має нести відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Згідно з ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Сума адміністартивно-господарських санкцій за недотримання відпоідачем у 2008 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дорівнює 15312 грн. 50 коп. (розмір середньомісячної заробітної плати штатного працівника) : 2=7656 грн. 25 коп., що підтверджено розрахунком адміністративно-господарських санкцій за 2008 звітний рік (а.с. 10). Судом встановлено, що відповідач у строк до 15 квітня 2009 року не сплатив вищезазначену суму адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало відповідачу пеню за період з 15.04.2009 року по 25.12.2009 року. Розмір облікової ставки НБУ станом на 25.12.2009 року складає 10,25, тобто 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України та складає 120х10,25/100=12,3%. Ставка пені за один день дорівнює 12,3%/365=0,03 % .

Пеня була нарахована за період з 15.04.2009 року по 25.12.2009 року, що дорівнює 254 дням. Таким чином розмір пені за вказаний період дорівнює 7656 грн. 25 коп. х 0,03%х 254 днів = 583 грн. 41 коп.

Судом встановлено, що станом на 17 березня 2010 року заборгованість по адміністративно-господарським санкціям та пені відповідач не погасив.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що з урахуванням наведених приписів чинного законодавства, неповідомлення відповідачем органів працевлаштування, про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів унеможливлює направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді на виконання завдань Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зазначених у його вступній частині гарантування інвалідам рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами та не дозволило реалізувати їх право згідно зі ст. 17 вказаного Закону України працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав всіх своїх обовязків по дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та не вжив всіх належних заходів для недопущення вказаного правопорушення, а також своєчасно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій, в звязку з чим суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7656 грн. 25 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 583 грн. 41 коп.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення», ст.ст. 216,218 ГК України, ст.ст. 2,4,71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Арцизького районного підприємства «Антрацит»про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 7656 грн. 25 коп. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 583 грн. 41 коп., всього 8239 грн. 66 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Арцизького районного підприємства «Антрацит»(місцезнаходження: 68400, Одеська обл., м. Арциз, вул. Бондарева, 1, код ЄДРПОУ 24534249, р/р 20005301001538, Сбербанк 6779, МФО 388142) на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, банк ГУДКУ в Одеській області, одержувач УДК у Арцизькому районі, МФО 828011, р/р 31217230700038, код 23214755, код 50070000) адміністративно-господарські санкції в розмірі 7656 грн. 25 коп. (сім тисяч шістсот пятдесят шість гривень 25 копійок) та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 583 грн. 41 коп. (пятсот вісімдесят три гривні 41 копійка), всього 8239 грн. 66 коп. (вісім тисяч двісті тридцять девять гривень 66 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний22 березня 2010 року .

Суддя/підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Л.Р. Юхтенко